zap_2

угруповання формації наскельниці лежачої (Loiseleurieta procumbentis) – зрідка невеликими ділянками на Чорногорі;

угруповання формації рододендрона східнокарпатського

(Rhododendreta kotschyi) – спорадично на Чорногорі;

угруповання формації сосни гірської (Pineta mugi) – гірськососнові криволісся займають майже півтори тисячі гектарів, в Зеленій книзі уточнюються рідкісні асоціації, які підлягають охороні – Pinetum (mugi) rumicetosum (carpaticae) і Pinetum (mugi) rhododendrosum (kotschyi), ці асоціації трапляються на території парку;

угруповання формації горянки дворядної (Oreochloeta distichae)

– один локалітет на г. Туркул;

угруповання формації костриці безостої (Festuceta inarmatae) – спорадично в чорногірській частині парку;

угруповання формації костриці карпатської (Festuceta carpaticae)

– рідко в чорногірській частині парку;

угруповання формації тонконога Дейла (Poeta deylii) – в чорногірській частині парку;

угруповання формації гірськососново-сфагнової (Pineto (mugi) - Sphagneta) – невеликими ділянками в чорногірській і горганській частинах парку;

угруповання формації пригніченоялиново-сфагнової (Sphagneta depressipiceetosa) – в чорногірській і горганській частинах парку.

Загалом, рослинність Карпатського НПП є досить репрезентативною для північно-східного макросхилу Українських Карпат, відзначається значною різноманітністю і природною цінністю.

Флора судинних рослин Карпатського НПП нараховує 1105 видів, що становить 54,9% всієї флори Українських Карпат (Природа Карпатського ..., 1993; Карпатський національний …, 2009). Велика кількість видів є карпатськими ендеміками. Вони зосереджені переважно в субальпійському поясі, найбільше – в ценозах на карбонатних грунтах. Серед них – загальнокарпатські ендеміки (наприклад, королиця круглолиста (Leucanthemum rotundifolium (Waldst. et Kit.) DC.)),

східнокарпатські (наприклад, тирлич роздільний (Gentiana laciniata Kit. ex Kanitz), смілка сумнівна (Silene dubia Herbich)), ендеміки Східних і Південних Карпат (наприклад, фітеума чотирироздільна (Phyteuma tetramerum Schur), фітеума Вагнера (Phyteuma wagneri A. Kerner),

первоцвіт полонинський (Primula poloninensis (Domin) Fed.), костриця Порціуса (Festuca porcii Hack.)). У флорі парку чимало реліктових видів, насамперед у групі арктоальпійських та альпійських видів, де представлені гляціальні релікти, такі як дріада восьмипелюсткова

(Dryas octopetala L.), верба трав’яна (Salix herbacea L.), наскельниця лежача (Loiseleuria procumbens (L.) Desv.), горянка дворядна

281

(Oreochloa disticha (Wulfen) Link), ломикамінь моховидний (Saxifraga bryoides L.), ліннея північна (Linnea borealis L.).

Раритетна компонента у флорі парку дуже значна. Тут виявлено 107 видів судинних рослин із Червоної книги України, 4 види з Європейського Червоного списку, 3 – з Червоного списку МСОП, 2 – з Додатку І Бернської ковенції. Характеристику поширення їх у парку даємо за виданням “Карпатський національний природний парк” (2009), іншими літературними даними та власними даними авторів. На території парку виявлено такі види з Червоної книги України:

•айстра альпійська (Aster alpinus L.) – на карбонатних відслоненнях субальпійського та альпійського поясів, вказується для г. Туркул;

•аконіт Жакена (Aconitum jacquinii Rchb.) – у високогірних петрофітних угрупованнях на карбонатних породах, дуже рідко, вказується для г. Шпиці;

•анемона нарцисоквіткова (Anemone narcissiflora L.) – на карбонатних відслоненнях субальпійського та альпійського поясів, у Чоногірському масиві, рідко;

•баранець звичайний (Huperzia selago (L.) Bernh. ex Schrank et C.Mart.) – ліси та щебнисті безлісі схили в лісовому, субальпійському та альпійському поясах, спорадично по всій території парку;

•белардіохлоа (зеленоплідниця) фіолетова (Bellardiochloa violacea (Bellardi) Chiov.) – на відслоненнях і слабозадернованих луках у високогірній частині парку;

•белладонна звичайна (Atropa bella-donna L.) – на галявинах, узліссях, зрубах (Яремчанське, Татарівське, Вороненківське ПОНДВ);

•билинець комарниковий (Gymnadenia conopsea (L.) R.Br.)

–на луках в лісовому та субальпійському поясах, звичайно по всій території;

•билинець найзапашніший (Gymnadenia odoratissima (L.) Rich.) – на луках лісового поясу, рідко (Говерлянське ПОНДВ, ур. Бабина Яма);

•билинець щільноквітковий (Gymnadenia densiflora (Wahlenb.) A.Dietr.) – на луках і болотах лісового поясу, рідко, потребує додаткового вивчення;

•білотка альпійська (Leontopodium alpinum Cass.) – на скелях у субальпійському поясі відомо єдине місцезнаходження цього виду (Високогірне ПОНДВ, г. Шпиці), введений в культуру (Говерлянське ПОНДВ);

282

•білоцвіт весняний (Leucojum vernum L.) – на вологих луках та в сирих лісах у лісовому поясі, рідко;

•бровник однобульбовий (Herminium monorchis (L.) R.Br.) – вологі луки, краї висячих боліт у лісовому поясі, дуже рідко (Ямнянське ПОНДВ, ур. Тісний);

•булатка довголиста (Cephalanthera longifolia (L.) Fritsch.) –

влісах та на узліссях, дуже рідко (Високогірне ПОНДВ);

•булатка червона (Cephalanthera rubra (L.) Rich.) – у

листяних і мішаних лісах, рідко (Високогірне ПОНДВ);

•верба трав’яна (Salix herbacea L.) – на кам’янистих місцях у субальпійському і альпійському поясах, де довго затримується сніг, зрідка в чорногірській частині парку (Говерлянське і Високогірне ПОНДВ);

•верба туполиста (Salix retusa L.) – на кам’янистих місцях у субальпійському та альпійському поясах, зрідка в чорногірській частині парку (Говерлянське й Високогірне ПОНДВ);

•гніздівка звичайна (Neottia nidus-avis (L.) Rich.) – в лісах (переважно букових та ялицевих), спорадично;

•горянка дворядна (Oreochloa disticha (Wulfen) Link) – на луках і осипах в альпійському поясі, єдиний локалітет на г. Туркул, стан популяції погіршується;

•гронянка багатороздільна (Botrychium multifidum (S.G.Gmel.) Rupr.) – на луках субальпійського поясу, дуже рідко;

•гронянка півмісяцева (Botrychium lunaria (L.) Sw.) – на луках, скелях, у світлих лісах, зрідка (Підліснівське, Яблунецьке, Говерлянське ПОНДВ);

•гудайєра повзуча (Goodyera repens (L.) R.Br.) – у ялинових лісах, рідко (Підліснівське й Вороненківське ПОНДВ);

•дзвоники Кладни (Campanula kladniana (Schur) Witasek) –

на луках субальпійського та альпійського поясу, переважно на слабко задернованих ділянках, відшаруваннях і кам’янистих осипах, Чорногірський масив, спорадично;

•диходон роговиковий (роговиця роговикова) (Dichodon cerastioides (L.) Rchb.) – у високогір’ї на вологих місцях, переважно на ділянках з тривалим заляганням снігу, рідко;

•діфазіаструм альпійський (Diphaziastrum alpinum) (L.) Holub. – на високогірних луках і кам’янистих розсипах на кислих породах, спорадично;

•діфазіаструм сплюснутий (Diphaziastrum complanatum) (L.) Holub. – в лісах і на пустищних луках, рідко;

283

•дріада восьмипелюсткова (Dryas octopetala L.) – в альпійському поясі на кам’янистих грунтах на Чорногорі відомо два локалітети: г. Піп Іван і ур. Гаджина (Мілкіна, 1995);

•жовтець Тора (жовтець татранський) (Ranunculus thora L.

=R. tatrae Borb.) – на скелях в субальпійському і альпійському поясах, зрідка в Говерлянському та Бистрецькому ПОНДВ;

•жовтозілля карпатське (Senecio carpathicus Herbich) – у високогір’ї на луках і відслоненнях, рідко;

•журавлина дрібноплода (Oxycoccus microcarpus Turcz. ex Rupr.) – оліготрофні болота в лісовому поясі, дуже рідко, (болото Рудяк у Ворохтянському ПОНДВ, Високогірне ПОНДВ);

•злинка альпійська (Erigeron alpinus L.) – на високогірних скелях і луках, переважно карбонатних, дуже рідко;

•злинка залозиста (Erigeron atticus Vill) – один локалітет на г. Данцир на пісковиках з домішкою карбонатів (Червона книга України, 2009);

•зозулинець обпалений (Orchis ustulata L.) – на луках, відомий з Ямнянського ПОНДВ;

•зозулинець прикрашений (Orchis signifera Vest) – лісові галявини, чагарники, гірські схили на помірно зволожених ділянках на луках, узліссях, Чорногірський масив, рідко;

•зозулині сльози серцелисті (Listera cordata (L.) R.Br.) – у верхній частині лісового поясу в ялинових лісах, заходить у субальпійський пояс, зрідка в Чорногірському масиві (відомий з Високогірного, Говерлянського, Вороненківського ПОНДВ);

•зозулині сльози яйцевидні (Listera ovata (L.) R.Br.) – у вологих листяних лісах, на узліссях, луках, окраїнах боліт в лісовому поясі, заходить в субальпійський пояс, спорадично по всій території;

•кисличник двостовпчиковий (Oxyria digyna (L.) Hill) – один локалітет в ур. Кізі Улоги на Чорногорі, відслонення і осипи силікатних порід;

•коральковець тричінадрізаний (Corallorhiza trifida Châtel.)

– в лісах та по краях боліт, переважно у верхній частині лісового поясу, рідко;

•кортуза Маттіолі пухнаста (Cortusa matthioli L. subsp. pubens (Schott, Nyman et Kotschy) Jáv. – у криволіссі на пн. відрозі г. Говерла, вологі відслонення силікатних порід;

•коручка болотна (Epipactis palustris (L.) Crantz) – на болотах і вологих луках, спорадично по всій території парку;

•коручка пурпурова (Epipactis purpurata Smith) – листяні ліси, узлісся, відомий з Ямнянського і Вороненківського ПОНДВ;

284

•коручка темночервона (Epipactis atrorubens (Hoffm. ex Bernh) Besser) – в лісах, на узліссях і луках, зрідка, відомий з Говерлянського і Ямнянського ПОНДВ;

•коручка чемерниковидна (Epipactis helleborine (L.) Crantz)

–в лісах, на узліссях, зрідка по всій території парку;

•косарики черепитчасті (Gladiolus imbricatus L.) – спорадично на вологих луках, на узліссях;

•костриця Порціуса (Festuca porcii Hack.) – зрідка в субальпійському та альпійському поясах (Говерлянське ПОНДВ);

•левкорхіс (псевдорхіс) білуватий (Pseudorchis albida (L.) A.Löve et D.Löve) – на луках, кам’янистих схилах, в криволіссі у верхній частині лісового поясу та в субальпійському поясі, зрідка;

•лілія лісова (Lilium martagon L.) – на луках, узліссях, в світлих лісах в лісовому і субальпійському поясах, спорадично;

•ліннея північна (Linnea borealis L.) – одне місцезнаходження в угрупованні Pinus mugo (Говерлянське ПОНДВ, над ур. Цибульник під г. Пожижевська);

•ллойдія пізня (Lloydia serotina (L.) Rchb.) – відслонення в

субальпійському поясі, Чорногірський масив (гг. Говерла, В. Козел, Шпиці, Смотрич), рідко;

•ломикамінь аїзовидний (Saxifraga aizoides L.) – на вологих скелях в субальпійському поясі, єдине місцезнаходження відоме

зЧорногори, ур. Гаджина (Бистрецьке ПОНДВ);

•ломикамінь карпатський (Saxifraga carpatica Sternb.) – вологі скелі у високогірній частині парку;

•ломикамінь мохоподібний (Saxifraga bryoides L.) – кам’янисті відслонення в субальпійському та альпійському поясах Чоногори, на г. Бребенескул, ур. Кізі Улоги, г. Піп-Іван;

•ломикамінь супротивнолистий (Saxifraga oppositifolia L.) – вологі скелі в ур. Кізі Улоги (г. Бребенескул), відомо за гербарним зразком Г. Козія (LWS);

•лунарія оживаюча (Lunaria rediviva L.) – в листяних лісах, переважно на кам’янистих ділянках, спорадично в північній частині парку;

•любка дволиста (Platanthera bifolia (L.) Rich.) – на луках лісового поясу, узліссях, в лісах, нерідко по всій території;

•любка зеленоквіткова (Platanthera chlorantha (Cust.) Rchb.) – у лісовому поясі, в листяних і хвойно-листяних лісах, на узліссях, зрідка;

•малаксис однолистий (Malaxis monophyllos (L.) Sw.) – у вологих місцях в лісовому і субальпійському поясах, рідко;

285

•мітлиця альпійська (Agrostis alpina Scop.) – відома за зборами Й.Мондальського (гербарій LWS) в ур. Кізі Улоги на хр. Чорногора (Червона книга України, 2009), на кам’янистих ділянках;

•мітлиця скельна (Agrostis rupestris All.) – на альпійських пустищних луках і відслоненнях кислих порід, дуже рідко;

•міхурниця судетська (Cystopteris sudetica A.Braun et Milde)

–на відслоненнях та слаборозвинених грунтах у лісовому та субальпійському поясі, дуже рідко;

•міхурниця гірська (Cystopteris montana (Lam.) Bernh. ex Desv.) – на вологих тінистих карбонатних скелях, осипищах карбонатних порід, на мокрих затінених схилах під наметом лісу в субальпійському та верхній частині лісового поясу, дуже рідко;

•молодило гірське (Sempervivum montanum L.) – на скелях та осипах субальпійського поясу в чорногірській частині парку (Чорногірське та Високогірне ПОНДВ);

•надбородник безлистий (Epipogion aphyllum Sw.) – відомий з ялинового лісу у Вороненківському ПОНДВ;

•наскельниця лежача (Loiseleuria prucumbens (L.) Desv.) –

на кислих відслоненнях і слаборозвинених грунтах у високогірній частині парку, місцями домінує;

•осока двоколірна (Carex bicolor All.) – трапляється у формі малочисельних ізольованих популяцій лише на високогірних приджерельних заболочених місцях Чорногори, зрідка;

•осока затінкова (Carex umbrosa Host) – на заболочених карбонатних луках, г. Кукуль (Чорногора);

•осока Лахеналя (Carex lachenalii Schkuhr) – на високогірних заболочених ділянках Чорногори, дуже рідко;

•осока малоквіткова (Carex pauciflora Lightf.) – на сфагнових болотах верхньої частини лісового поясу та в субальпійському поясі, зрідка (Говерлянське та Високогірне лісництва);

•осока піхвова (Carex vaginata Tausch) – дуже рідко на високогірних сирих луках (г. Бребенескул), популяція відзначається дигресивним характером (Червона книга України, 2009);

•осока скельна (Carex rupestris All.) – на кам’янистих місцях в субальпійському та альпійському поясах Чорногори (В. Козел, Шпиці, Смотрич), дуже рідко;

•осока темно-бура (Carex fuliginosa Schkuhr) – на скелях у субальпійському поясі Чорногори (гг. В.Козел, Шпиці, Бребенескул, Смотрич), дуже рідко;

•осока тонкокореневищна (Carex chordorrhiza Ehrh.) – на високогірних олігомезотрофних болотах Чорногори, дуже рідко;

286

•пальчатокорінник бузиновий (Dactylorhiza sambucina (L.) Soό) – рідко на післялісових луках, В.Г. Собко вказує для околиць м. Яремчі;

•пальчатокорінник м’ясочервоний (Dactylorhiza incarnata (L.) Soó) – на заболочених луках і болотах, зрідка;

•пальчатокорінник плямистий (Dactylorhiza maculata (L.) Soó) – на луках та болотах в лісовому поясі, спорадично по всій території парку;

•пальчатокорінник серценосний (Dactylorhiza cordigera (Fr.) Soó) – на вологих луках, по краях боліт в субальпійському поясі (Говерлянське та Високогірне ПОНДВ);

•пальчатокорінник травневий (Dactylorhiza majalis (Rchb.) P.F. Hunt et Summerhayes) – на луках та болотах в лісовому поясі, спорадично по всій території парку;

•пальчатокорінник Фукса (Dactylorhiza fuchsii (Druce) Soó) – на луках, по краях боліт, у вологих лісах, зрідка по всій територіїпарку;

•первоцвіт дрібний (Primula minima L.) – на кам’янистих місцях в альпійському поясі Чорногірського масиву;

•первоцвіт Галлера (Primula halleri J.F.Gmel.) – відомо єдине місцезнаходження на скелях у поясі криволісся на пн. відрозі г. Говерла;

•підсніжник білосніжний (Galanthus nivalis L.) – у лісах по всій території парку, зрідка;

•пізньоцвіт осінній (Colchicum autumnale L.) – на вологих луках лісового поясу по всій території парку;

•плаун річний (Lycopodium annotinum L.) – в хвойних лісах та в криволіссі, нерідко по всій території парку;

•плаунок плауновидний (Selaginella selaginelloides (L.) C.Mart.) – у субальпійському та альпійському поясах Чорногори, спорадично;

•родіола рожева (Rhodiola rosea L.) – на скелях та осипах у субальпійському та альпійському поясах, у чорногірській частині парку, спорадично;

•рододендрон східнокарпатський (Rhododendron myrtifolium

Scott et Kotschy, Rh. kotschyi Simonk) – на осипах і скелях у субальпійському й альпійському поясах, утворює зарості, в чорногірській частині парку;

•рутовик коріандролистий (Callianthemum coriandrifolium

Rchb.) – г. Бребенескул на межі з Карпатським біосферним заповідником, єдиний в Україні локалітет, в угрупованні з домінуванням осоки вічнозеленої (Carex sempervirens Vill.);

287

•сверція багаторічна (Swertia perennis L. (incl. S. alpestris

Baumg. ex Fuss)) – на болотах і заболочених луках у субальпійському та альпійському поясах (Бистрецьке, Високогірне ПОНДВ);

•скополія карніолійська (Scopolia carniolica Jacq.) – вид відомий з Вороненківського ПОНДВ;

•скрученик спіральний (Spiranthes spiralis (L.) Chevall.) – нещодавно виявлений в околицях м. Яремче, на луках (Борсукевич, Данилюк, 2011);

•сон Шерфеля (сон білий) (Pulsatilla scherfelii (Ullep) Skalicky = P. alba Rchb.) – на луках і розсипах субальпійського поясу, в криволіссі, спорадично (Говерлянське, Татарівське і Високогірне ПОНДВ);

•сосна кедрова (Pinus cembra L.) – в ялинових лісах верхньої частини лісового поясу, в угрупованнях Pinus mugo Turra, на безлісих кам’янистих схилах, рідко в Женецькому, Татарівському (ур. Бредулець), Бистирицькому (ур. Кедроватий) ПОНДВ;

•сосюрея альпійська (Saussurea alpina (L.) DC.) – на кам’янистих місцях у субальпійському та альпійському поясах, зрідка в чорногірській частині парку (Говерлянське і Бистрицьке ПОНДВ);

•сугайник штирійський (сугайник Клузія) (Doronicum stiriacum (Vill.) Dalla Torre = Doronicum clusii All.) – на скелях,

відслоненнях у субальпійському та альпійському поясах Чорногори (гг. Піп-Іван, Бребенескул, Ребра, Кізі Улоги, між Туркулом і Дзембронею);

•тирлич безстебловий (Gentiana acaulis L.) – на скелях і луках в субальпійському, альпійському і лісовому поясах Чорногори спорадично, також відомий один локалітет у Женецькму ПОНДВ;

•тирлич жовтий (Gentiana lutea L.) – на луках субальпійського поясу і в криволіссі, зрідка (відомий з Говерлянського, Бистрецького і Чорногірського ПОНДВ);

•тирлич крапчастий (Gentiana punctata L.) – на луках і розсипах субальпійського поясу, в криволіссі, спорадично (Говерлянське, Бистрецьке, Чорногірське, Високогірне ПОНДВ);

•тирлич роздільний (Gentiana laciniata Kit. ex Kanitz) – на луках і скелях субальпійського та альпійського поясів, рідко, відомий з Говерлянського та Високогірного ПОНДВ;

•товстянка альпійська (Pinguicula alpina L.) – на затінених скелях біля струмків та джерел в субальпійському і альпійському поясах (г. Говерла);

288

•товстянка звичайна (Pinguicula vulgaris L.) – на евтрофних, переважно осоково-гіпнових болотах у лісовому поясі, рідко, найбільша популяція в ур. Погорілець у Високогірному ПОНДВ;

•тонконіг Ремана (Poa rehmannii (Asch. et Graebn.) Woł. = P. nemoralis L. subsp. rehmannii Asch. et Graebn.) – у середньогір’ї

на відслоненнях вапнякових порід, Чорногора (між с. Бистрець і смт Верховина), дуже рідко, (Червона книга України, 2009);

•траунштейнера куляста (Traunsteinera globosa (L.) Rchb.)

– на луках, узліссях, у криволіссі, спорадично по всій території парку;

•цибуля ведмежа (Allium ursinum L.) – під наметом лісу, спорадично по всій території парку;

•чихавка тонколиста (Ptarmica tenuifolia (Schur) Schur) –

субальпійський та альпійський пояси, дуже рідко (г. Піп Іван);

•чихавка язиколиста (Ptarmica lingulata (Waldst. et Kit.) DC.)

– на кам’янистих місцях у субальпійському і альпійському поясах, зрідка в Говерлянському ПОНДВ;

•шафран Гейфелів (Crocus heuffelianus Herb.) – в лісах, на галявинах, субальпійських луках, спорадично по всій території парку;

•шолудивник Едера (Pedicularis oederi Vahl) – в

субальпійському і альпійському поясах Чорногори, (гг. Бребенескул, Мунчел) дуже рідко;

•язичок зелений (Coeloglossum viride (L.) C.Hartm.) – на високогірних луках, у листяних і хвойних лісах, серед чагарників, (Говерлянське, Бистрецьке, Високогірне ПОНДВ).

Ще два види з Червоної книги України – модрина польська (Larix

polonica Racib.) і тис ягідний (Taxus baccata L.) – достовірно відомі тільки у культурах (селекційний пункт “Підліснів”).

У флорі парку відмічено 3 види, занесених до Червоного списку МСОП: вже згадана чихавка тонколиста (Ptarmica tenuifolia (Schur) Schur), а також південно-східнокарпатський ендемік борщівник карпатський (Heracleum carpaticum Porcius) та аконіт міцний

(Aconitum firmum Rchb. = A. napellus subsp. firmum (Rchb.) Gáyer). До Червоного списку МСОП належить також модрина польська – вид, який культивується у парку. До Європейського Червоного списку занесені борщівник карпатський (Heracleum carpaticum Porcius), первоцвіт полонинський (Primula poloninensis (Domin) Fed.), жовтець Малиновського (Ranunculus malinovskii A. Jelen. et Derviz-Sokolova),

смілка сумнівна (Silene dubia Herbich), тонконіг Ремана (Poa rehmannii

(Asch. et Graebn.) Woł., медунка Філярського (Pulmonaria filarszkyana

289

Jáv). Останній вид є досить звичайним у субальпійському поясі та у верхній частині лісового поясу. Його ценотичний оптимум знаходиться в угрупованнях душекії зеленої (Duschekia alnobetula). До Додатку І Бернської конвенції занесено 2 види, виявлені у парку – гронянку багатороздільну (Botrychium multifidum (S.G.Gmel.) Rupr.) і

дзвоники ялицеві (Campanula abietina Griseb. et Schenk).

До Червоної книги України занесені такі види мохів, виявлених у парку (14 видів): гапломітрій Гукера (Haplomitrium hookeri (Sm.) Nees), гетерофіл споріднений (Heterophyllium affine (Hook.) M.Fleisch.), гукерія блискуча (Hookeria lucens (Hedw.) Sm., дикранодонцій шорсткий (Dicranodontium asperulum (Mitt.) Broth.), кампілостегій скельний (Campylostegium saxicola (F.Weber et D.Mohr), меезія багнова (Meesia uliginosa Hedw.), плагіотецій некероподібний

(Plagiothecium neckeroideum Schimp.), плеврокладула білувата

(Pleurocladula albescens (Hook.) Grolle), псевдобрій цинклідієподібний

(Pseudobryum cinclidioides (Huebener) T.J.Kop.), псевдокаліергон плауноподібний (Pseudocalliergon lycopodioides (Brid.) Hedenäs = Drepanocladus lycopodioides (Brid.) Warnst.), птиходій складчастий

(Ptychodium plicatum (Schleich. ex. Weber et D.Mohr) Schimp.), селанія сизувата (Saelania glaucescens (Hedw.) Broth.), сфагн балтійський

(Sphagnum balticum (Russow) C.E.O.Jensen), тейлорія язичкова (Tayloria lingulata (Dicks.) Lindb.).

Із лишайників до Червоної книги України занесені 17 видів, виявлених у Карпатському НПП: алекторія паросткова (Alectoria sarmentosa (Ach.) Ach.), алоцетрарія Океза (Allocetraria oakesiana

(Tuck.) Randlane et Thell), гетеродермія прекрасна (Heterodermia speciosa (Wulf.) Trev. = Anaptychia speciosa (Wulf.) Massal.), гіалекта стовбурова (Gyalecta truncigena (Ach.) Hepp.), доліхоуснея найдовша

(Dolichousnea longissima (Ach.) Articus = (Usnea longissima Ach.),

ласалія російська (Lassalia rossica (Dombr.) Golubk.), лептогіум насічений (Leptogium saturninum (Dicks.) Nyl.), лобарія легеневоподібна

(Lobaria pulmonaria (L.) Hoffm.), лобарія широка (Lobaria amplissima (Scop.) Forss.), меланохалеа елегантна (Melanochalea elegantula

(Zahlbr.) O.Blanco et al. = Melanelia elegantula (Zahlbr.) Essl.),

нефрома рівна (Nephroma parile Ach.), ліхеномфалія гудсонова

(Lichenomphalia hudsoniana (H.S.Jenn.) Redhead, Lutzoni, Moncalvo et Vilgalys = Omphalina hudsoniana (Jenn.) Bigelow), пармотрема перлинова (Parmotrema perlata (Huds.) M.Choisy = Parmotrema chinense (Osbeck) Hale et Ahti), стікта закопчена (Sticta fuliginosa

(Dicks.) Ach.), стікта лісова (Sticta sylvatica (Huds.) Ach.), тамнолія щетиниста (Thamnolia vermicularis (Sw.) Schaer.), тукнерарія Лаурера

(Tuckneraria laureri (Krempelh.) Randlane et Thell). Із них алоцетрарія 290

Океза (Allocetraria oakesiana), доліхоуснея найдовша (Dolichousnea longissima), тукнерарія Лаурера (Tuchneraria laureri) занесені до Європейського Червоного списку.

Водорості і гриби (крім лишайників) з Червоної книги України на території парку не відмічені, хоча декілька видів ймовірно трапляються.

Заповідна зона парку має площу 11401,4 га (близько 22% від загальної площі). Більша частина цієї зони знаходиться на Чорногірському хребті. Зона регульованої рекреації займає 25964,2 га (53%), зона стаціонарної рекреації – 96,2 га, господарська (переважно землі, які не передано парку в постійне користування) – 13033,2 га.

Протягом останніх століть на території парку зменшилась площа букових і зросла площа лісів з домінуванням ялини внаслідок створення культур. Мало місце створення лісових насаджень, що не відповідали екологічним умовам їх зростання. Наслідком цього були вітровали. У високогір’ї до створення парку мало місце інтенсивне випасання, що призвело до значного збільшення площ, зайнятих вторинними пустищними луками з домінуванням біловуса стиснутого (Nardus stricta). Також мало місце часткове зведення криволісся з метою розширення площ для випасання. Після створення Карпатського заповідника, а пізніше Карпатського НПП, тут спостерігається відновлення природної рослинності.

Важливим моментом нині для зменшення антропогенного впливу є розширення границь парку до вододільної лінії верхів’я басейну Пруту. Експлуатація привододільних ділянок, які не входять до парку, негативно впливає на стан розташованих нижче територій парку.

На території парку існують населені пункти. Великі площі в населених пунктах і навколо них займають сінокоси і пасовища. Хоча луки лісового поясу є результатом діяльності людини, вони мають значну цінність в аспекті охорони природного різноманіття. Важливим завданням парку, на нашу думку, є недопущення інтенсифікації використання існуючих природних сіножатей, зокрема, внесення добрив, створення штучних посівів, а також заміна сінокісного використання пасовищним. Небажаним з фітосозологічної точки зору є і заліснення цих територій. Для цього потрібно продовжувати існуюче сінокісне використання.

Окремі ділянки парку помітно страждають від високої концентрації туристів. Насамперед, це г. Говерла, де на туристичних стежках загрозливого рівня набуває ерозія, та місця стоянок туристів на Чорногорі.

291

Список літератури

1.Андриенко Т.Л., Каркуциев Г.Н., Прядко Е.И. Гидрофильная растительность верховьев р. Прут // Гидробиол. журн. – 1991. – 27, № 5. – С. 16-22.

2.Борсукевич Л.М., Данилюк К.М. Spiranthes spiralis (L.) Chevall. (Orchidaceae) у Горганах (Українські Карпати) // Укр. ботан. журн. – 2011.

–68, № 2. – С. 205-208.

3.Геоботанiчне районування Української РСР. – К.: Наук. думка, 1977. – 303 с.

4.Голубец М.А. Ельники Украинских Карпат. – Киeв: Наукова думка, 1978. – 246 с

5.Карпатський національний природний парк // Киселюк О.І., Приходько М.М., Яворський А.І. та ін.. / За ред. М.М.Приходька, О.І. Киселюка, А.І. Яворського. – Івано-Франківськ: Фоліант, 2009. – 672 с.

6.Киселюк О.І., Клапчук В.М., Тимчук О.В. Сторінками Червоної книги. – Яремче, 2001. – 138 с.

7.Малиновський К. А. Біловусові пасовища субальпійського пояса Українських Карпат. – Київ: Вид-во АН УРСР, 1959. – 206 с.

8.Малиновський К. А. Рослиннiсть високогiр’я Українських Карпат. – Київ: Наукова думка, 1980. – 280 с.

9.Малиновський К.А., Крічфалушій В.В. Рослинні угруповання високогір’я Українських Карпат. – Ужгород, 2002. – 224 с.

10.Малиновський К. А. Історія ботанічних досліджень і бібліографія флори та рослинності Українських Карпат (до 1970 р.). – Львів, 2005. – 202 с.

11.Милкина Л.И. Мезоструктура коренного лесного покрова бассейна р. Прут (Украинские Карпаты) и закономерности ее формирования //

Ботан. журн. – 1985. – 70, № 9. – С. 1167-1176.

12.Онищенко В.А., Буджак В.В. Ліси класу Vaccinio-Piceetea Br.-Bl. 1939 в південній частині Івано-Франківської області // Рослинність хвойних лісів України. Матеріали робочої наради (Київ, листопад 2003). –

К.: Фітосоціоцентр, 2003. – С. 131-145.

13.Природа Карпатського національного парку. – К.: Наук. думка, 1993. – 216 с.

14.Улановский М.С. Вертикальная зональность и типы леса Яремчанского лесничества // Зап. Харьк. с.-х. ин-та. – 1957, т. 3. – С. 194-216 с.

15.Физико-географическое районирование Украинской ССР. – Киев: Изд-во Киевского ун-та, 1968. – 683 с.

16.Флора і рослинність Карпатського заповідника / Стойко С.М., Тасєнкевич Л.О., Мілкіна Л.І. та ін. – К.: Наук. думка, 1982. – 220 с.

17.Якимчук М.К. Лісова рослинність долини верхньої течії р. Прут //

Укр. бот. журн. – 1972. – 29, № 5. – С. 641-646.

292

дубових лісах часто трапляються куничник очеретяний (Calamagrostis arundinacea), який нерідко в таких умовах домінує, орляк (Pteridium aquilinum), чорниця (Vaccinium myrtillus), інколи одинарник європейський (Trientalis europaea). В умовах багатших і вологіших грунтів в грабово-дубових лісах з’являються пшінка весняна (Ficaria verna), черемха звичайна (Padus avium), костриця велетенська (Festuca gigantea), чистець лісовий (Stachys sylvatica). В найбагатших умовах розвиваються ліси, які відрізняються великим набором весняних ефемероїдів. Крім анемони дібровної, яка властива всім листяним лісам Цуманської пущі, тут з високою постійністю ростуть анемона жовтецева (Anemone ranunculoides), рівноплідник рутвицелистий

(Isopyrum thalictroides), ряст порожнистий (Corydalis cava), ряст ущільнений (C. solida), зірочки жовті (Gagea lutea), пшінка весняна

(Ficaria verna).

В заплаві Кормину та в численних улоговинах, по краях боліт, на грунтах, вологіших, ніж під грабово-дубовими лісами, поширені ясеново-вільхові ліси союзу Alnion incanae. В їх деревному ярусі переважають вільха чорна (Alnus glutinosa), ясен звичайний (Fraxinus excelsior), осика (Populus tremula), в сухіших умовах часто високою є участь граба. Характерними видами є жовтяниця черговолиста

(Chrysosplenium alternifolium), черемха (Padus avium), слабник водяний (Myosoton aquaticum), пшінка весняна (Ficaria verna).

Константними видами трав’яного ярусу є анемона дібровна

(Anemone nemorosa), анемона жовтецева (A. ranunculoides), зеленчук (Lamium galeobdolon) просянка розлога (Milium effusum), кропива дводомна (Urtica dioica).

При подальшому підвищенні вологості розвиваються заболочені вільхові ліси (союз Alnion glutinosae). Їх трав’яний ярус складають теліптерис болотяний (Thelypteris palustris), паслін солодко-гіркий

(Solanum dulcamara), осока видовжена (Carex elongata), осока гостровидна (C. acutiformis), осока побережна (C. riparia), калюжниця болотна (Caltha palustris), півники болотні (Iris pseudacorus),

вербозілля звичайне (Lysimachia vulgaris), плакун верболистий

(Lythrum salicaria), вовконіг європейський (Lycopus europaeus),

підмаренник болотний (Galium palustre).

На бідніших, ніж грабово-дубові ліси, грунтах поширені дубовососнові ліси і ацидофільні діброви (ас. Pino-Quercetum J.Mat. 1982). Деревостан формують сосна звичайна (Pinus sylvestris), дуб звичайний (Quercus robur), значною є участь берези повислої (Betula pendula). В чагарниковому ярусі переважають ліщина (Corylus avellana) (у сухіших умовах) або крушина ламка (Frangula alnus) (у вологіших умовах). Основним домінантом трав’яно-чагарничкового ярусу є чорниця

295

(Vaccinium myrtillus). Крім згаданих, константними видами цих лісів є граб звичайний (Carpinus betulus), горобина звичайна (Sorbus aucuparia), конвалія звичайна (Convallaria majalis), веснівка дволиста

(Majanthemum bifolium), щитник шартрський (Dryopteris carthusiana),

ожика волосиста (Luzula pilosa), молінія голуба (Molinia caerulea). Моховий покрив у цих лісах, як правило, відсутній або слабо розвинений. Значною мірою ацидофільні діброви і дубово-соснові ліси замінено культурами сосни. На терасі р. Путилівки в таких культурах часто домінує розрив-трава дрібноквіткова (Impatiens parviflora), а чорниця не відіграє великої ролі.

Соснові ліси переважають на найбідніших в межах цієї території грунтах. В деревостані переважає сосна звичайна (Pinus sylvestris) з домішкою берези повислої (Betula pendula). В трав’яночагарничковому ярусі домінує чорниця (Vaccinium myrtillus). Ярус мохів добре розвинений (40-80%), в ньому переважає плевроцій Шребера (Pleurozium schreberi) і константно присутній дикран багатоніжковий (Dicranum polysetum). Константними видами цих лісів є горобина звичайна (Sorbus aucuparia), конвалія звичайна

(Convallaria majalis), веснівка дволиста (Majanthemum bifolium),

щитник шартрський (Dryopteris carthusiana), ожика волосиста (Luzula pilosa). В сухіших умовах в соснових лісах присутні смовдь гірська

(Peucedanum oreoselinum), купина пахуча (Polygonatum odoratum),

дрік фарбувальний (Genista tinctoria), зіновать руська (Chamaecytisus ruthenicus). Такі ліси відомі під назвою ас. Peucedano-Pinetum W.Mat. (1962) 1973. У вологіших умовах ліси флористично бідніші, їх характерним видом є молінія голуба (Molinia caerulea) (ас. MolinioPinetum W.Mat. et J.Mat. 1973).

На незначній площі відмічені світлі дубові ліси, найхарактернішими видами яких є перстач білий (Potentilla alba), пахучка звичайна

(Clinopodium vulgare), звіробій гірський (Hypericum montanum), дзво-

ники персиколисті (Campanula persicifolia), ломиніс прямий (Clematis recta), кадило сарматське (Melittis sarmatica). Це флористично багаті ліси, в них є понад 60 видів судинних рослин на 1000 кв. м. На всіх відмічених ділянках таких ценозів на території Цуманської пущі з низькою інтенсивністю здійснюється викошування або випасання. Без таких антропогенних впливів вони перетворюються у темні грабоводубові ліси, а більшість названих видів зникає.

Серед нелісових боліт переважають евтрофні болота. Найбільшою їх ділянкою є Чортове болото на сході Цуманської пущі (трав’яні і мохово-трав’яні болота тут займають бл. 400 га), багато евтрофних боліт в заплаві Кормину. Переважають купинноосокові ценози з домінуванням осоки високої (Carex elata) та осоки зближеної

296

(C. appropinquata), а також очеретяні (з домінуванням Phragmites australis) болота. Типовими видами є плакун верболистий (Lythrum salicaria), вербозілля звичайне (Lysimachia vulgaris), вовче тіло болотне (Potentilla palustris), жовтець повзучий (Ranunculus repens). Є

також ділянки з переважанням куничника сіруватого (Calamagrostis canescens), осоки гостровидної (Carex acitiformis), осоки побережної

(C. riparia), осоки здутої (C. rostrata).

Мезотрофних боліт у парку мало. Вони виявлені, зокрема, на надзаплавній терасі р. Кормин (кв. 28, 31, 34 Берестянського л-ва) і в західній частині Цуманської пущі (Муравищенське і Звірівське лісництва). На сфагновому покриві тут домінують осока пухнатоплода

(Carex lasiocarpa), куничник сіруватий (Calamagrostis canescens),

очерет (Phragmites australis). Є ділянки з деревним ярусом із берези пухнастої (Betula pubescens). Ще менші площі займають оліготрофні болота, виявлені в Муравищенському і Звірівському лісництвах, переважно з домінуванням пухівки піхвової (Eriophorum vaginatum) і наявністю андромеди багатолистої (Andromeda polifolia), багна болотного (Ledum palustre), лохини (Vaccinium uliginosum), журавлини болотної (Oxycoccus palustris).

Луки найбільшу площу займають в заплаві Кормину. Домінантами є костриця червона (Festuca rubra), пахуча трава справжня (Anthoxanthum odoratum), у вологіших місцях – осока гостра (Carex acuta), мітлиця повзуча (Agrostis stolonifera), мітлиця собача (A. canina) і щучник дернистий (Deschampsia caespitosa). Ділянками незначної площі трапляються ценози з домінуванням біловуса стиснутого (Nardus stricta).

Поблизу водойм трапляються ценози з домінуванням очерету звичайного (Phragmites australis), рогозу вузьколистого (Typha angustifolia), їжачої голівки прямої (Sparganium erectum), омега водяного (Oenanthe aquatica). Незначної площі ділянками в р. Кормин та інших водоймах трапляються угруповання латаття білого

(Nymphaeeta albae), латаття сніжно-білого (Nymphaeeta candidae) та глечиків жовтих (Nuphareta luteae).

На території НПП виявлено 1 вид з Європейського Червоного списку і 21 вид з третього видання Червоної книги України:

•береза низька (Betula humilis Schrank) (ЧКУ) – в периферійній частині Чортового болота (кв. 46. Берестянського л-ва);

•булатка довголиста (Cephalanthera longifolia (L.) Fritsch.) (ЧКУ) – в дубово-грабовому лісі (Берестянське л-во, кв. 10);

•верба чорнична (Salix myrtilloides L.) (ЧКУ) – на мезотрофному болоті у кв. 28 Берестянського л-ва;

297

•вовчі ягоди пахучі (Dapne cneorum L.) (ЧКУ) – для території Цуманського лісу в літературі є дані про наявність виду

вдубово-соснових лісах (Блажко, 1997) без конкретного зазначення місцезростань;

•гніздівка звичайна (Neottia nidus-avis (L.) Rich.) (ЧКУ) – нерідко в грабово-дубових лісах;

•дрочок крилатий (Genistella sagittalis (L.) Gams) (ЧКУ). (Партизанське л-во, кв. 30) – на пустищній луці на узліссі грабоводубового лісу (Андрієнко та ін., 2005);

•коручка чемерниковидна (Epipactis helleborine (L.) Crantz) (ЧКУ) – спорадично по всій території;

•коручка темночервона (Epipactis atrorubens (Hoffm. ex Bernt) Schult.) (ЧКУ) – у Лопатинській діброві (Партизанське лісництво, кв. 29);

•косарики черепитчасті (Gladiulus imbricatus L.) (ЧКУ) – виявлено в одному місці на луках в Горинському л-ві;

•лілія лісова (Lilium martagon L.) (ЧКУ) – спорадично по всій території, в основному в дубових та грабово-дубових лісах;

•любка дволиста (Platanthera bifolia (L.) Rich.) (ЧКУ) –

спорадично по всій території на узліссях, на луках та в лісах;

•любка зеленоквіткова (Platanthera chlorantha (Cust.) Rchb.) (ЧКУ) – спорадично в широколистяних лісах;

•малий комонник зігнутий (Succisella inflexa (Kluk) G.Beck)

– на вологих луках в заплаві р. Кормин;

•осока затінкова (Carex umbrosa Host) (ЧКУ) – спорадично

влистяних лісах;

•пальчатокорінник м’ясочервоний (Dactylorhiza incarnata (L.) Soó) (ЧКУ) – вивлено в декількох місцях на луках;

•пальчатокорінник Фукса (Dactylorhiza fuchsii (Druce) Soó) (ЧКУ) – виявлений на ділянці заболоченої луки у кв. 30 (вид. 6) Партизанського лісництва;

•півники сибірські (Iris sibirica L.) (ЧКУ) – виявлено у Лопатенській діброві на вологих луках;

•підсніжник білосніжний (Galanthus nivalis L.) (ЧКУ) – виявлений у вільховому лісі у кв. 22 Партизанського лісництва та

вясеново-вільховому лісі у кв. 7 Цуманського лісництва;

•плаун річний (Lycopodium annotinum L.) (ЧКУ) – відмічений на ділянках соснових лісів чорницево-зеленомохових Берестянського (кв. 26-28), Сильненського (кв. 2), Звірівського лісництв, а також у сосново-дубовому лісі чорницевому у Горинському лісництві (кв. 23);

298

•смілка литовська (Silene lithuanica Zapał.) (ЄЧС, ЧКУ) – в соснових лісах, на галявинах та узліссях; найбільша з виявлених популяція знаходиться в кв. 47 Горинського лісництва в сосновому лісі;

•цибуля ведмежа (Allium ursinum L.) (ЧКУ) – виявлено у вільховому лісі в Лопатенській діброві (Партизанське лісництво) та в ясеново-вільховому лісі у кв. 7 Цуманського лісництва.

Із інших видів судинних рослин, рідкісних в Україні або на Поліссі,

слід відмітити дзвоники оленячі (Campanula cervicaria L.) – сухі луки в кв. 10 Берестянського л-ва і світлий дубовий ліс в кв. 45 Мощаницького л-ва, клопогін європейський (Cimicifuga europaea Schipcz.) – світлий дубовий ліс в кв. 27 Горинського л-ва, кострицю найвищу (Festuca altissima All.) – Партизанське л-во (кв. 15, кв. 26) і Горинському л-ві (кв. 11), купальницю європейську (Trollius europaeus L.) – волога лука в Партизанському лісництві (кв. 30, вид. 6), орлики звичайні (Aquilegia vulgaris L.) – світлий ліс в Горинському л-ві, стародуб широколистий (Laserpium latifolium L.) – грабово-дубовий ліс та просіка ЛЕП у кв. 10 Берестянського л-ва (Біорізноманіття ..., 2004).

На території Цуманської пущі (без врахування лісового масиву на захід від м. Ківерці) в межах Волинської області є 51 об’єкт природно-заповідного фонду (крім національного природного парку), в т.ч. дві природно-заповідні території загальнодержавного значення

– ландшафтний заказник “Кормин” площею 549 га і комплексна пам’ятка природи “Горинські крутосхили” площею 30 га. Заказник “Кормин” тягнеться вздовж р. Кормин на 13 км, включає заплаву і частково надзаплавну терасу. Близько половини площі займають ліси, переважно листяні, решта – луки і болота. Пам’ятка природи “Горинські крутосхили” включає вкритий листяним лісом та культурами сосни високий крутий берег Горині. Найкраще збережені ділянки старих дубових і грабово-дубових лісів охороняються в Горинському л-ві в заповідних урочищах “Горинська дача – 1” (95,2 га, кв. 23), “Горинська дача – 2” (32,2 га, кв. 29), “Горинська дача – 3” (35,8 га, кв. 15), “Горинська дача – 4” (40 га, кв. 19), “Горинська дача – 5” (29 га, кв. 11), “Горинська діброва” (22,6 га, кв. 27), а також в ботанічних пам’ятках природи “Дібровка” (10,0 га) і “Дубова грабінка” (14 га, кв. 11). Деревостани на цих ділянках сформовані переважно дубами у віці 100-150 років. Широколистяні ліси переважають і в ландшафтному заказнику “Лопатенська діброва” площею 2140,7 га (Берестянське і Партизанське л-ва), тут є великі ділянки старого лісу, але стан їх гірший, ніж у вищезгаданих Горинських дібровах – внаслідок вибіркових рубок старих дерев деревостани, як і в багатьох інших місцях Цуманського лісу, мають низьку повноту. Найбільшим є

299

загальнозоологічний заказник “Зубр”. Його площа 4050 га. Знаходиться він на заході Цуманської пущі, на схід від м. Ківерці. Рослинність заказника різноманітна, особливістю є велика площа вологих і заболочених лісів з переважанням вільхи, осики, берези. Ліси переважно молоді і середньовікові. Найбільшу цінність ця територія має для охорони хребетних тварин, зокрема, зубра (Bison bonasus). Загальнозоологічний заказник місцевого значення “Чортове болото” площею 668,4 га знаходиться на сході Цуманської пущі, включає найбільше в межах території, що характеризується, болото з прилеглими лісами. Загальнозоологічний заказник “Кемпа” займає весь кв. 2 Сильненського л-ва і має площу 120 га. Включає переважно сирі ясеново-вільхові і заболочені вільхові ліси. Крім природних лісів, тут наявні культури сосни і дуба віком бл. 100 років.

Згідно Указу Президента лише 10% території парку передається йому у постійне користування. Така невелика площа у постійному користуванні ускладнює проведення функціонального зонування з великими частками зон заповідної і регульованої рекреації. До заповідної зони, на нашу думку, треба віднести, насамперед, ділянки старих лісів у Горинському л-ві. При цьому ділянку заповідної зони слід зробити менш фрагментованою, включивши до неї ділянки лісу, які знаходяться між існуючими невеликими заповідними урочищами і пам’ятками природи.

Список літератури

1.Біорізноманіття Цуманської пущі та питання його збереження / Під заг. ред. Т.Л. Андрієнко та М.Л. Клєстова. – К.: Фітосоціологічний центр, 2004. – 136 с.

2.Блажко О.А. Цуманська Пуща – запроектований природний ландшафтний парк // Наук. вісник ВДУ. – 1997. – Т. 1. – С. 37-41.

3.Блажко О.А. Аналіз флори Цуманської Пущі // Природні ресурси, екологія та охорона здоров’я Полісся. – Вип. ІІІ. – Луцьк, 2000. – С. 17-21.

4.Охрана важнейших ботанических объектов Украины, Белоруссии

иМолдавии / Шеляг-Соснко Ю.Р., Парфенов В.И., Чопик В.И. и др. – Киев: Наук. думка, 1980. – С. 392 с.

5.Перспективная сеть заповедных объектов Украины / Под общ. ред. Ю.Р. Шеляга-Сосонко. – Киев: Наук. думка, 1987. – 292 с.

6.Фіторізноманіття Українського Полісся та його охорона / Під. заг. ред. Т.Л. Андрієнко. – К.: Фітосоціоцентр, 2006. – 316 с.

300