- •22. Дайте аналіз учіння як специфічної форми самостійної діяльності учнів.
- •23. Розкрийте причини виникнення важковиховуваності у дітей. Вкажіть шляхи попередження появи важковиховуваності та її подолання.
- •24. Охарактеризуйте біогенну та соціогенну теорії виховання.
- •25. Що, на Вашу думку, свідчить про загальні закономірності та індивідуальні особливості формування, прояву та взаємозв’язку умінь та навичок в навчальній діяльності учнів?
- •26. Обгрунтуйте суть та важливість виділення психологічних компонентів засвоєння знань учнями.
- •27. Дайте характеристику процесу запам’ятовування та збереження набутої і осмисленої інформації як психологічного компонента засвоєння знань учнями.
- •28. В чому полягає суть та важливість такого компоненту засвоєння знань, як осмислення, розуміння учнями навчального матеріалу?
- •29. Розкрийте необхідність та особливості формування активного, самостійного і творчого мислення учнів в процесі навчання.
- •30. Проаналізуйте вплив проблемного навчання на формування активного, самостійного і творчого мислення учнів.
- •31.Педагогічна оцінка як засіб стимулювання і виховання дитини. Як педагогічна оцінки залежить від віку дитини?
- •32.Наведіть приклади типів і способів вирішення конфліктів у педагогічному колективі.
- •33.Розвиток особистості у дитячих групах і колективах. Охарактеризуйте двоякість впливу дитячої групи і колективу на розвиток особистості дитини.
- •34.Система “вчитель-учень”. Вплив особистості вчителя на формування особистості учня. Чим можна говорити про негативні і позитивні впливи в контексті такої взаємодії.
25. Що, на Вашу думку, свідчить про загальні закономірності та індивідуальні особливості формування, прояву та взаємозв’язку умінь та навичок в навчальній діяльності учнів?
Уміння - це знання в дії. Відомо, що в кожному продукті людської діяльності втілені уміння, використання яких привело до появи цього продукту. Серед умінь є такі, що орієнтують лише на відтворення певного способу дії, алгоритму та його прикладання.
Уміння (навички) - це дії, які виконуються певним способом і з певною якістю. Більшість психологів вважають, що уміння - більш висока психологічна категорія, ніж навички.
Формування уміння може відбуватися так:
1. Учні засвоюють знання і перед ними ставлять завдання, що вимагають використання знань (знання - завдання -застосування знань).
2. Учні визначають ознаки, які відрізняють один тип задач від інших. У процесі виконання завдання, вони визначають тип задачі та виконують операції, необхідні для розв'язання цього типу задач.
3. Учні навчаються розумовій діяльності, необхідній для використання
Відповідно, в педагогічній практиці доцільно виділити таку послідовність формування навичок школяра:
1. Підготовчий етап: аналіз мети уроку, виявлення наявного рівня навичок учнів. Вчитель заздалегідь складає систему вправ для тренування окремих навичок.
2. Етап виконання: 1. Основна суть навички задається шляхом пояснень.
Учень своїми словами повторює завдання, прийом його виконання. Здійснюється словесний самоінструктаж. Школяр під керівництвом учителя включається у виконання описаних дій. Підказка вчителя при виконанні окремих частин навички здійснюється у разі потреби. Зменшується обсяг керівництва. На всіх стадіях навчання забезпечується зворотній зв'язок. Впорядковується практика, яка гарантує закріплення нової навички. Зменшується контроль за практикою. Враховуються індивідуальні особливості.
3. Етап оцінювання. На цьому етапі здійснюється оцінка рівня виконання навички учнем, стосовно цілей навчання, заданих на підготовчому етапі. Охарактеризуємо інші види навчання. Проблемне навчання - це такий вид навчання, який полягає в створенні учнями проблемних ситуацій, усвідомленні, прийнятті і вирішенні цих ситуацій в процесі спільної діяльності учнів і вчителя (при максимальній самостійності перших і під загальним керівництвом останнього).
26. Обгрунтуйте суть та важливість виділення психологічних компонентів засвоєння знань учнями.
Навчальний процес – поняття, що відображає узагальнені відмінності (час, конкретні умови) в протіканні навчання в різних типах освітніх установ.
Отже, навчання як процесуальне явище має всі властивості діалектичного розвитку. Багато дослідників вважають, що основною одиницею процесу навчання є відношення між діяльностями викладання та учіння. Але це відношення “вчитель – учень” не може бути зведене до відношення “передавач – приймач”. Необхідна активність обох учасників процесу, їхня взаємодія. Вчитель створює необхідні умови: організовує дії учня, спрямовує їх, повідомляє нову інформацію, демонструє прийоми та способи дій, контролює, оцінює, надає необхідні засоби. Але формування знань, умінь та навичок, понять і мислительних операцій можливе тільки внаслідок власної активності учня. Відомо, що процес навчання має двосторонній характер, тобто неможливий без діяльності вчителя й учнів, без їх дидактичної єдності (цілісність цього процесу забезпечується постановкою і досягненням спільних цілей викладання й учіння). Відповідно до уявлень сучасної психології розвиток психіки здійснюється в діяльності. Оскільки метою навчальної діяльності є зміна самого діючого суб’єкта – учня (розвиток його здібностей, оволодіння знаннями, способами діяльності і т.д.), то основним у навчанні є не викладання матеріалу, а організація діяльності учня з його засвоєння. Отже, основна функція вчителя у навчанні полягає в організації пізнавальної діяльності учнів. Тому навчання можна визначити також як управління пізнавальною і практичною діяльністю учнів, внаслідок якої в них формуються певні знання, уміння і навички, розвиваються здібності.
Шляхом розв'язання навчальних розумових завдань, сходження від абстрактного до конкретного, від загального до індивідуального відбувається засвоєння наукових знань. Обравши шлях сходження від абстрактного до конкретного, діти спочатку повинні засвоїти основні поняття - складові теорії науки (навчального предмета), що дає розуміння його загальних ознак, допомагає розкриттю часткових виявів. Одночасно цей шлях, особливо для молодших школярів, повинен поєднуватися із зворотним: від конкретного до загального. Засвоєння є процесом приймання, значеннєвої переробки, збереження отриманих знань, застосування їх у розв'язанні практичних і теоретичних завдань. Воно має складну внутрішню структуру, яка охоплює отримання нової інформації; перетворення (трансформація); пристосування інформації до розв'язання завдань, перевірку і контроль результатів. Психологічними компонентами засвоєння є: