- •22. Дайте аналіз учіння як специфічної форми самостійної діяльності учнів.
- •23. Розкрийте причини виникнення важковиховуваності у дітей. Вкажіть шляхи попередження появи важковиховуваності та її подолання.
- •24. Охарактеризуйте біогенну та соціогенну теорії виховання.
- •25. Що, на Вашу думку, свідчить про загальні закономірності та індивідуальні особливості формування, прояву та взаємозв’язку умінь та навичок в навчальній діяльності учнів?
- •26. Обгрунтуйте суть та важливість виділення психологічних компонентів засвоєння знань учнями.
- •27. Дайте характеристику процесу запам’ятовування та збереження набутої і осмисленої інформації як психологічного компонента засвоєння знань учнями.
- •28. В чому полягає суть та важливість такого компоненту засвоєння знань, як осмислення, розуміння учнями навчального матеріалу?
- •29. Розкрийте необхідність та особливості формування активного, самостійного і творчого мислення учнів в процесі навчання.
- •30. Проаналізуйте вплив проблемного навчання на формування активного, самостійного і творчого мислення учнів.
- •31.Педагогічна оцінка як засіб стимулювання і виховання дитини. Як педагогічна оцінки залежить від віку дитини?
- •32.Наведіть приклади типів і способів вирішення конфліктів у педагогічному колективі.
- •33.Розвиток особистості у дитячих групах і колективах. Охарактеризуйте двоякість впливу дитячої групи і колективу на розвиток особистості дитини.
- •34.Система “вчитель-учень”. Вплив особистості вчителя на формування особистості учня. Чим можна говорити про негативні і позитивні впливи в контексті такої взаємодії.
22. Дайте аналіз учіння як специфічної форми самостійної діяльності учнів.
Учіння доцільно розглядати як активну цілеспрямовану діяльність школярів, яка полягає у засвоєнні знань, навичок та умінь, способів їх набуття, форм поведінки та видів діяльності. Виходячи з того, що учіння має місце там, де дії людини підпорядковуються свідомій меті засвоїти досвід, його слід вважати специфічно людською діяльністю. Здатність до регуляції своїх дій свідомою метою виникає у дітей 4—5 років. Виникнення її зумовлено попередніми вилами діяльності. Учіння, як і будь-яка діяльність, є зовнішньою та внутрішньою активністю. Зовнішня активність характеризується наявністю в ній фізичних дій, а внутрішня є особливою гностичною діяльністю, що спрямована на пізнання, збір та переробку інформації. Учіння може протікати по-різному,— наприклад, при відносно малій психічній активності та більш вираженій зовнішній активності, навпаки, зовні не виявляється активність, а лише у внутрішньому плані. Часто буває так, що зовнішня та внутрішня активність взаємопереходять одна в одну. Домінування одного виду активності над іншим залежить від засвоєння суб'єктом учіння способів оволодіння досвідом. Якщо вони сформовані, то переважає внутрішня активність (гностична діяльність), а коли потрібні дії не сформовані, то для формування потрібні зовнішні предметно-практичні дії як джерело внутрішніх гностичних дій. Останні утворюються на основі предметних зовнішніх дій шляхом їх ідентифікації. Зовнішню (предметно-практичну) діяльність вчені називають первинним учінням, а внутрішню гностичну активність називають вторинним учінням. Своєрідністю учіння є те, що воно спрямоване не тільки на засвоєнння суб'єктом знань, умінь та навичок, а й на формування якісних змін у самого суб'єкта учіння. зокрема, прийомів, способів здобуття ним досвіду, його пізнавальної потреби, інтелектуальних почуттів, волі тощо. Учіння є необхідною умовою всебічного психічного розвитку людини і триває у різних формах протягом життя. Особливо важливу роль воно відіграє у дітей шкільного періоду дитинства. Під впливом учіння виникають зміни у різних підструктурах формуючої особистості, зокрема, в інтелектуальній та емоційно-вольовій сферах, у спрямованості особистості школяра, його характері, здібностях тощо. Згідно поглядів Д.Б.Ельконіна, основним змістом учіння є засвоєння знань, умінь та навичок. Цей процес визначається структурою учіння та рівнем сформованості його. Проте не можна ототожнювати учіння із засвоєнням, бо воно може відбуватися і в інших видах діяльності. Головна мета засвоєння знань полягає в успішному застосуванні їх при розв'язуванні тих чи інших задач. У засвоєнні знань велику роль відіграє мова. Засвоюючи знання, людина виражає їх у поняттях, що відображають логічні та функціональні співвідношення предметів і явищ. Підняття рівня сформованості учіння зумовлене навчанням, метою якого є створення умов діяльності, спрямованої на засвоєння досвіду. Досвід і способи його засвоєння не успадковуються, ними потрібно оволодівати. Цим і_зумовлюється необхідність учіння. Оволодіння досвідом може відбуватися і спонтанно, без організаційного навчання, тобто в умовах "вільного виховання" (Жан-Жак Руссо). Таке навчання потребує багато часу і малопродуктивне, бо не дає глибоких системних знань та необхідних умінь і навичок. Учіння в умовах організованого навчання набуває форми учбової діяльності учнів.