25) Образи богів в поемі Гомера «Одіссея»

Ставлення Гомера до богів досить суперечливе і своєрідне. Він їх визнає, сповнює поему епізодами, у яких герої благають богів у молитвах, приносять їм жертви, влаштовують на їхню честь вшанування. В олімпійських богах Гомера розкрита вся їхня тисячолітня історія. Боги постають в очищеному від архаїчних нашарувань вигляді, їхнє ставлення до людей стає вмотивованішим. За Гомерівської доби вже почалася криза грецької релігії. Зародження філософської думки посилювало скептичне ставлення до самого поняття божества, а тим більше – до благосні й справедливості його задумів.

Боги Гомера безсмертні, вічно юні, позбавлені серйозних турбот, і всі предмети побуту у них золоті. І в "Іліаді", і в "Одіссеї" поет розважає свою аудиторію розповідями про богів, і нерідко боги виступають в ролях, яких посоромився б будь-який смертний. Так, в "Одіссеї" розповідається про те, як бог Гефест хитро впіймав на місці злочину з перелюбником богом Аресом свою дружину Афродіту.

Богиня Афіна, покровителька греків, найбільше з них любила Одіссея і допомагала йому на кожному кроці. Зате бог Посейдон його ненавидів і це він своїми бурями десять років не давав йому дістатися до батьківщини. Десять років під Троєю, десять років у мандрах, і тільки на двадцятий рік його випробувань починається дія «Одіссеї». Починається воно, як і в «Іліаді», «Зевсовою волею» боги збираються на раду, і Афіна заступається перед Зевсом за Одіссея.

З повною серйозністю каже завжди Гомер про наполовину персоніфіковані долі - Мойри. Над нею не владні самі боги, і в її руках знаходяться, в кінцевому рахунку, життя і смерть людини, перемога і поразка в битві. Мойра невблаганна, до неї безглуздо звертатися з молитвами і здійснювати жертвоприношення. Як це і природно при таких релігійних поглядах, похмурі і уявлення про потойбічне життя, що відбиваються в гомерівських поемах, вони не залишають людині надії на краще майбутнє після смерті. Душі померлих, подібні тіням, мешкають в пеклі, в царстві Аїда. Вони позбавлені свідомості і порівнюються поетом з кажанами. Тільки випивши крові жертовної тварини, знаходять вони на час свідомість і пам'ять. Сам Ахілл, якого Одіссей зустрічає під час своєї подорожі в царство мертвих, заявляє йому, що він краще хотів би бути на землі слугою у бідняка, ніж царювати над тінями в підземному світі.

Боги постійно сперечаються між собою, шкодять один одному, обманюють один одного. Не видно, щоб Зевс мав який-небудь моральний авторитет. Зовнішній вигляд богів змальовується також суперечливо. Афіна в "Іліади" така величезна, що від неї тріщить колісниця Діомеда, на яку вона вступила, а в "Одіссеї" це якась турботлива тітонька для Одіссея, з якою він сам звертається без особливої ​​поваги

В принципі як у всій давньогрецькому, так і окремо в гомерівському епосі існує зображення безліч богів, але образи їх змінюються, переходячи з твору в твори. Роль божественного втручання грає тут так само важливу роль.

В «Одіссеї» зустрічається і концепція богів як охоронців справедливості та моральності Олімпійські боги є скоріше героїчними.

Афіна Паллада – покровителька Одіссея, ніколи не з*являлася перед ним у всій своїй величі, але її завжди оточувало сяйво. Вона звернулася до богів із проханням дозволити Одіссею повернутися на батьківщину, але хитро вибравши момент, коли не було Посейдона, який досі злився на Одіссея за покаліченого циклопа Полініка, його сина.