1.2. Методика визначення ресурсно-рекреаційного рейтингу території

Бальні оцінки знаходять все більш широке застосування, вдосконалюється методика їх отримання. Однак не тільки способи їх використання, але й сама можливість їх використання є дискусійними.

Теорія і практика застосування бальних шкал у географії та деяких інших науках розглядалась у ряді публікаціях [12 c 8,13 c 12,15 c 24,16 c 28]. Класичною для географів вважається робота Д.Л. Арманда [1 c 29].

Бал – порядкований номер групи явищ, процесів, об’єктів, що ранжуються, обмежений певними межами їх інтенсивності або виявленості. Традиційна шкала балів – це кількісна класифікація або розбиття роду явищ (процесів, об’єктів), що безперервно та поступово посилюються або послаблюються, на групи.

Бали можуть бути: а) цілими числами, коли вони задаються, призначаються (прості бали); б) будь-якими дійсними числами, коли вони вираховуються як відсотки від максимального значення (складні бали).

Шкали простих балів мають вигляд безперервного ряду цілих чисел. За пропозицією Л.І. Мухіної [15 c 36], вони іноді мають назву вимірюваних балів. Але частіше бали застосовуються для оцінки придатності певного об’єкта, ресурсу для певного «суб’єкта». Такі бали мають назву оцінювальних балів (останні ми використовуємо в даному дослідженні).

Складні бали отримують у результаті арифметичних дій з простими балами. Складання балів застосовуються переважно при оцінках, коли кожен об’єкт оцінюються за рядом ознак, а потім виводиться загальний бал для міркувань щодо придатності даного ресурсу, об’єкта обраній меті. У таких випадках вибір відбувається з урахуванням як окремого, так і результуючого балів. Але такі дії, пов’язані з виведеним середніх балів, іноді спотворюють об’єктивну картину, призводять до неправильних результатів, тому вони мають підсилюватись, «корелюватись» іншими кількісними та якісними показниками (характеристиками), логікою та досвідом самого дослідника.

Слід також зупинитись на відмінності бальних оцінок від вимірювань, що виражені в балах. Бальні шкали застосовуються не тільки при оцінці будь-яких явищ і властивостей тих або інших об’єктів, але і при вимірюванні – при кількісному вираженні ступеня їх прояву. Тому розрізняють бали оціночні та бали «вимірювані» (поняття бал «вимірюваних» є умовними). На жаль, навіть у тих випадках, коли згадується про існування цих двох видів балів [1 c 30], суть відмінностей між ними залишається нерозкритою. У той же час ці відмінності мають принциповий характер [16 c 30].

Головна відмінність полягає в тому, що вимірюваний бал відображає ступінь вираженості явища, властивості («об’єкт» оцінки), то оцінюючий бал передає відношення когось, чогось (суб’єкт оцінки) до того чи іншого ступеня вираженості цього явища, його властивості, ступінь придатності, сприятливості їх для когось, для чогось.

Оцінка – це завжди інтерпретація результатів вимірювання або характеристики. Різниця між вимірюванням та оцінкою проявляється і в самому процесі побудови бальних шкал. При створенні вимірюваних шкал фіксуються неперервні рівномірні зміни значень показників. При побудові оцінюючих шкал, при розбитті шкали вимірювання на оціночні ступені межі між цими ступенями визначаються таким чином, щоб вони непросто відображали певні інтервали значень вимірювання (від…до…), але показували, де, в яких вузлових точках відбувається перехід цих значень від «корисних» (сприятливих) для даного «суб’єкта» до «шкідливих» (несприятливих) [16 c 32].

У цьому розумінні можна зауважити, що якщо шкала вимірювань відображає кількісні зміни будь-якого показника, то шкала оцінок відображає зміни якісні. Вимірювання будь-якого показника завжди однозначне, оцінка його може бути багатозначною [15 c 37].

У той же час можна констатувати, що в деяких випадках оціночні та вимірювальні шкали дуже близькі одна до одної та можуть навіть переходити одна в іншу. Часто відчувається, що під оцінкою «добре-посередньо-погано» приховано вимірювання «багато-середньо-мало», навпаки, говорячи про вимірювання, нерідко мається на увазі й оцінка. Проте розуміння цієї обставини не дає підстав не звертати увагу на розбіжності шкал. Навпаки, знаючи про можливості такого переходу, у кожному треба чітко уявити, яким саме є вид шкали.

Ще одна відмінність полягає в тому, що якщо у вимірювальних шкалах із збільшенням значення показника кількісне вираження балу завжди збільшується, то в оціночних нерідко спостерігається «одновершинний» розподіл балів, іноді близький до нормального. Так, ступінь залісеності території, виражений у відсотках від 0 до 100, можна «виміряти» і в балах, наприклад, від 1 до 5. При цьому мінімальний ступінь залісеності отримає найменше значення балу 1, максимальна – найбільше 5. Якщо ж треба не вимірювати, а оцінювати цей показник, наприклад, для рекреаційно-туристських цілей, то очевидно, порядок балів буде іншим. Інтенсивність потоку рекреантів зросте із збільшенням ступеня залісненості; однак там, де остання перевищує 50%, інтенсивність потоку різко падає. Таким чином, у цьому випадку найвищим балом 5 повинні оцінюватись середньо заліснені території, а найнижчим балом 1 – як безлісі, так і повністю залісені. Отже, оціночні бали не завжди збігаються з балами вимірювальними та далеко не будь-яка бальна шкала є шкалою оцінок [16 c 38].

Розуміння принципових відмінностей між оціночними та вимірювальними балами допомагає розібратися в ще одному дискусійному питанні: чи можна оцінити в балах якісні (не вимірювальні) показники? Існує думка, що тільки кількісні показники можна розглядати як бали та бали – не тільки те, що базується на опорній (вимірювальній) шкалі [1 c 33]. Це висловлювання є справедливим лише для балів вимірювальних.

Щодо отримання об’єктивної бальної оцінки, то часто можна почути заперечливу відповідь на це запитання та висловлювання про те, що оцінки завжди суб’єктивні, користуватися ними не варто і треба обмежуватися даними вимірювань. У той же час вимірювання не є оцінкою і – навіть найточніші – вони ніколи її не змінять (тому оцінки потрібні).

Таким чином, кожна оцінка є суб’єктивною у тому розумінні, що відноситься до певного «суб’єкта» оцінки, і в той же час вона об’єктивна у тому випадку, коли спирається на об’єктивні закони зв’язків між блоками оцінювальної системи. Основним шляхом об’єктивізації оцінок має стати пізнання об’єктивних закономірностей зв’язків між блоками оцінювальних систем, розробка методики оцінювання, яка базувалася би на цих закономірностях, та впровадження цієї методики у практику планування та проектування. Л.І.Мухіна зазначає [16 c 39]: «…У методиці бальних оцінок ще багато неясного, слід перевіряти правомірності і правильності окремих прийомів і способів. Але поки застосування системи балів є єдиною основою формалізації та раціоналізації процесу отримання технологічної (виробничої) оцінки природних комплексів».

Важливим є питання розподілу балів за градаціями опорної величини. У нашому випадку опорна величина, яку ми переводимо в бали (від 1 до 5) має 25 градацій (відповідно до кількості політико-адміністративних об’єктів України). Ступінь точності (як щойно говорилося), який нам необхідний і достатній, зумовлює поділ цих градації - суб’єктів за п’ятибальноїю системою. Зазначимо також, що всі складові шкали (відповідні показниками 25 адміністративно-територіальних суб’єктів держави) мають для нас однакове значення (тобто відмінності між першими градаціями не менш важливі, як і між останніми), тому логічним є розподіл опорного ряду між балами рівномірно.

Отже, з урахуванням цих позицій було розроблено ряд матриць бальної оцінки рекреаційно-туристичних ресурсів Кіцманського району, які стали підґрунтям їх загальної рейтингової оцінки.

На основі кількісних показників, експертного підходу, який базувався на значному експедиційному досвіді, з використанням п’ятибальної шкали оцінювались актуальні та потенційні рекреаційно-туристські ресурси Кіцманського району та заповнювався ряд допоміжних таблиць, дані яких було узагальнено в Таблиці 5. Було виділено шість основних ресурсно-рекреаційних блоків («велика шістка»: природний, природно-антропогенний, архітектурно-історичний, інфраструктурний, біосоціальний, подієвий блоки), які оцінювались в амплітуді 1-5 балів. Для зручності оцінки визначались min-критерій та max-критерій, тобто крайні позиції – 1і 5 балів.[3,c164-168]