
- •2. Джерела виникнення I розвитку теорiї фізичного виховання
- •1. Визначення поняття
- •2. Джерела виникнення I розвитку теорiї фізичного виховання
- •2. Джерела виникнення і розвитку теорії фізичного виховання
- •3. Вихідні поняття теорії фізичного виховання
- •3.1. Фізична культура
- •3.2. Фізичний розвиток
- •3.3. Фізичне виховання
- •3.4. Спорт
- •4. Заключення
- •1. Визначення поняття
- •2. Основи української національної системи фізичного виховання
- •2.1. Телеологічні основи
- •2.2. Науково-методичні основи
- •2.3. Правові, програмні та нормативні основи
- •6. «Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України».
- •2.4. Організаційні основи
- •3. Умови функціонування системи фізичного виховання
- •4. Мета системи фізичного виховання в Україні
- •5. Основні завдання фізичного виховання
- •5.1. Освітні завдання
- •5.2. Оздоровчі завдання
- •5.3.Виховні завдання
- •5.3.1. Інтелектуальний розвиток учнів у процесі фізичного виховання
- •5.3.2. Моральне виховання учнів у процесі фізичного виховання
- •5.3.3. Виховання волі в процесі занять фізичними вправами
- •5.3.4. Фізичне і господарсько-трудове виховання учнів
- •5.3.5.Вплив занять фізичними вправами на естетичне виховання учнів
- •5.4. Основні напрямки конкретизації завдань у фізичному вихованні
- •6. Система фізичного виховання у народній педагогіці та її розвиток у спадщині видатних українських педагогів минулого
- •7. Передумови і перспективи реформування національної ситеми фізичного виховання колярів
- •Література
- •1.Визначення поняття
- •2. Фізичні вправи як основний засіб фізичного виховання
- •3. Фактори, які визначають вплив фізичних вправ на організм учнів
- •2.2. Зміст і форма фізичних вправ
- •3. Техніка фізичних вправ
- •3.1. Загальні поняття про техніку рухових дій
- •3.2. Компоненти техніки фізичних вправ
- •3.3. Фази виконання фізичних вправ
- •4. Характеристики рухів
- •4.1. Просторові характеристики
- •4.2. Часові характеристики рухів
- •4.3. Просторово-часові характеристики
- •4.4. Динамічні характеристики
- •4.5. Ритмічні характеристики
- •5. Основні умови раціональної спортивної техніки
- •6. Класифікація фізичних вправ.
- •7. Природні сили як засіб фізичного виховання.
- •8. Гігієнічні фактори як засіб фізичного виховання.
- •1. Визначення поняття
- •2. Принцип свідомості й активності учнів
- •2.1. Формування стійкого інтересу до мети і завдань занять
- •2.2. Самоаналіз дій учнів
- •2.3. Виховання в учнів творчого ставлення до занять
- •3. Принцип наочності
- •4. Принцип доступності й індивідуалізації
- •5. Принцип систематичності
- •6. Принцип міцності і прогресування
- •1. Шляхом відвідування уроків та інших занять фізичними вправами дайте оцінку рівня реалізації методичних принципів вчителем (тренером, викладачем, інструктором).
- •2. Практичні методи
- •2.1. Методи навчання рухових дій
- •2.2.Методи вдосконалення та закріплення рухових дій
- •2.3.Методи вдосконалення фізичних якостей
- •Iмiтацiя рухiв дає можливiсть:
- •Література
- •2.1.Загальна характеристика сили як фізичної якості людини
- •1.2. Фізичні навантаження та відпочинок як фактори впливу на фізичний розвиток
- •1.3. Адаптація – як основа вдосконалення фізичних якостей
- •2. Основи методики розвитку сили
- •2.1.Загальна характеристика сили як фізичної якості людини
- •2.2. Фактори, що зумовлюють силові можливості людини
- •2.3. Засоби вдосконалення сили
- •2.4. Методика розвитку максимальної сили
- •2.4.1. Методика розвитку максимальної сили шляхом збільшення м’язової маси
- •2.4.2. Методика розвитку максимальної сили шляхом удосконалення міжм’язової координації
- •2.4.3. Методика розвитку максимальної сили шляхом
- •2.4.4. Методика розвитку максимальної сили шляхом
- •2.5. Методика розвитку швидкої сили
- •2.6. Методика розвитку вибухової сили
- •2.6.1. Методика застосування вправ з обтяженням массою предметів, включаючи і предмети для метання
- •2.6.2. Методика застосування ізометричних вправ і вправ
- •2.6.3. Методика застосування стрибкових вправ для
- •2.7. Поради щодо профілактики травм в процесі силової підготовки
- •2.8. Вікова динаміка природного розвитку сили
- •2. 9. Контроль силових можливостей та деякі особливості
- •1. Складіть програми удосконалення максимальної сили шляхом збільшення м’язової маси, окремо для учнів початкових, середніх та старших класів.
- •3.4. Методика вдосконалення прудкості
- •3.4.1. Методика вдосконалення швидкості рухових реакцій
- •3.4.2. Методика вдосконалення швидкості циклічних рухів
- •3.4.3. Методика вдосконалення швидкості ациклічних рухових дій
- •3.4.4. “Швидкісний бар’єр”, його профілактика та усунення
- •3.5. Вікова динаміка природного розвитку прудкості
- •3.6. Контроль розвитку прудкості та деякі особливості методики їх удосконалення у школярів
- •4.1. Загальна характеристика витривалості
- •4.2. Фактори, що зумовлюють витривалість людини
- •4.3. Засоби виховання витривалості
- •4.4. Методика вдосконалення загальної витривалості
- •4.5. Методика розвитку швидкісної витривалості
- •4.6. Методика розвитку силової витривалості
- •4.6. 1. При застосуванні вправ з обтяженням масою предметів, з еластичними предметами тощо
- •4.6.2. При локальному розвиткові силової витривалості
- •4.6.3. При застосуванні ізометричних вправ
- •4.6.4. При розвитку силової витривалості ніг
- •4.7. Особливості вдосконалення витривалості в
- •4.8. Вікова динаміка природного розвитку витривалості
- •5.1.Загальна характеристика гнучкості
- •5.2. Фактори, від яких залежить прояв гнучкості
- •5.3. Засоби вдосконалення гнучкості
- •5.4. Методика розвитку гнучкості
- •5.5. Вікова динаміка природного розвитку гнучкості та контроль за її розвитком
- •6.1. Загальна характеристика спритності
- •6.2. Фактори, що визначають спритність
- •6.3. Координаційні здібності
- •6.3.1. Здатність до оцінки і регулювання динамічних і
- •6.3.2. Здатність до збереження рівноваги
- •6.3.3. Здатність відчувати ритм
- •6.3.4. Здатність до довільного розслаблення м’язів
- •6.3.5. Здатність до узгодженості рухів
- •7. Загальні основи методики вдосконалення спритності
- •8. Вікова динаміка розвитку та контроль спритності
- •1. Особливості навчання у фізичному вихованні
- •2. Рухові уміння і навички
- •3. Механізми формування рухових дій
- •4. Структура процесу навчання рухових дій
- •4.1. Етап розучування рухової дії
- •4.1.2. Методика навчання на першому етапі
- •4.1.3. Роль зворотного зв’язку в навчанні
- •4.2. Етап засвоєння рухової дії
- •4.2.2. Методика навчання на другому етапі
- •4.3. Етап закріплення рухової дії
- •4.3.1. Мета, завдання та особливості третього етапу
- •4.3.2. Методика навчання на третьому етапі
- •5. Організація навчальної діяльності
- •5.1. Особистісно-діяльнісний підхід до організації навчального процесу
- •5.2. Зовнішня структура навчальної діяльності
- •5.2.2. Навчальне завдання в структурі навчальної діяльності
- •5.2.3. Контроль (самоконтроль), оцінка (самооцінка) в
4.5. Ритмічні характеристики
Ритм — одна з найінтегральніших характеристик техніки рухових дій. Ритм не варто ототожнювати з темпом. Обов'язковою умовою ритму є певна упорядкованість рухів у складі цілісної дії. При цьому акцентовані (пов'язані з активним зростанням м'язових напружень) фази дії закономірно чергуються з неакцентованими (характеризуються меншим напруженням або розслабленням). В акцентованих фазах дії зосереджуються найактивніші м'язові зусилля. Таким чином, руховий ритм можна визначити як відносно правильно організований розподіл зусиль у просторі і часі. Або ритм — це послідовна, закономірна зміна швидкеє гей виконання окремих рухів рухової дії. Ритм рухової дії визначається індивідуальними особливостями її виконавця і залежить від умов виконання.
У практиці фізичного виховання, окрім названих вище, використовують якісні характеристики рухів і рухових дій. Зазвичай, вони відповідають на питання, як виконується рухова дія, а саме: точно, економне, енергійно, плавно.
Точні рухи і рухові дії характеризують високу ефективність досягнення мети, наприклад, влучення м'ячем у баскетбольний кошик, подача м'яча в зазначену зону волейбольного майданчика або попадання м'яча у ворота. Крім цього, точність руху може характеризуватись відсутністю будь-яких відхилень від заданої форми, наприклад, у стрибках у воду, гімнастиці, фігурному катанні тощо.
Економні рухові дії характеризуються відсутністю або мінімумом зайвих, непотрібних рухів І якнайменшими витратами енергії.
Енергійні рухові дії визначаються яскраво вираженою силою і потужністю, що дає змогу виконавцю долати значні сили опору.
Плавні рухові дії характеризуються плавною зміною м'язових напружень, підкреслено поступовим прискоренням і сповільненням руху, заокругленими траєкторіями при зміні напрямку рухів.
Незважаючи на те, що якісні характеристики рухів оцінюються переважно за їх зовнішніми проявами (без застосування складного інструментарію та апаратури), вони допомагають правильно орієнтуватися у процесі засвоєння техніки фізичних вправ.
5. Основні умови раціональної спортивної техніки
Виконуючи фізичні вправи, учень завжди діє у складному силовому полі рухів, здійснених різними частинами тіла, бореться з реактивними силами, інерцією, опором приладів тощо. Підпорядкувати їх своїй волі, правильно почати й успішно завершити — ось далеко не повний перелік завдань, які учневі належить вирішити для ефективного виконання рухових дій.
Щоб зрозуміти складність регуляції рухів, скористаємось аналогіями рухів людини і рухів неживих предметів — машин. Різниця в їх (людини і машини) конструкції очевидна. У конструкції машин закладені механічні обмеження, а їх деталі переміщуються завжди за одними траєкторіями. В людини можлива велика кількість таких траєкторій. Вибір найоптимальніших варіантів - одне з найважливіших завдань навчання.
Переміщаючись у просторі, людина, на відміну від машин, опановує його і час, координати, активно вибирає раціональні траєкторії рухів і одночасно створює обмеження, покликані вбереїти їх від порушення.
Обмеження в машині — механічні, а в людських рухах — функціональні І формуються вони в ході виконаня вправи. Отже, при визначенні критерію раціональності техніки фізичних вправ необхідно враховувати не тільки закони механіки, але й біологічні закономірності функціонування опорно-рухового апарату людини та його можливості.
Основним принципом, що обумовлює правила раціональної техніки фізичних вправ, є принцип повного і доцільного використання активних і пасивних рушійних сил при одночасній нейтралізації дії гальмівних сил.
Умовами, що визначають ефективне використання м'язової сили, є:
1. Оптимальний напрям зусиль. Напрям дії м'язової сили повинен бути, за можливості, більш наближеним до напрямку наміченого руху (низький старт — 54°-72°). Наприклад, при виході з низького старту зусилля слід спрямувати під кутом 54°, при метаннях — під кутом 45°. Збільшення або зменшення кута, під яким спрямовуються зусилля, викличе погіршення результату виконання вправи.
2. Збільшення швидкості руху. Для досягнення максимальної ефективності рухової дії вигідно застосувати велику силу протягом великого шляху, тобто, збільшити час її дії. Так, наприклад, чинять ковзанярі. Але при виконанні більшості фізичних вправ шлях застосування сили з відомих причин (будова тіла, правила, тактика) -обмежений, тому при обмеженні шляху треба прагнути до підвищення швидкості виконання дії, яка забезпечує високу ефективність фізичних вправ. Це стосується нанесення ударів у боксі, проведення кидків у боротьбі, відштовхування ногами в опорному стрибку тощо.
3. Забезпечення безперервності руху і послідовності застосування сили певних груп м'язів. Якщо, наприклад, при штовханні ядра в будь-якому місці затриматись або сповільнити рух, то весь корисний ефект попереднього руху буде втрачено (найбільша сила потрібна для початку руху, щоб перебороти інерцію спокою). Всі рухи повинні викочуватись у такій послідовності, щоб перед закінченням дії однієї групи м'язів включалась інша група. При цьому наступні рухи повинні виконуватись з підвищенням швидкості. Проте при виконанні окремих вправ (наприклад, гімнастики) черговий рух починається тоді, коли попередній рух тіла або його частин закінчується.
Передача кількості руху з однієї ланки тіла на іншу. При виконанні багатьох вправ їх ефективність забезпечується шляхом передачі руху з нижніх ланок тіла на верхні, і навпаки. Прикладами цього явища є махові рухи руками в стрибках у висоту, довжину та опорному стрибку, підйом розгином в гімнастиці тощо. Але такого ефекту можна досягти за умови правильного напрямку руху та своєчасного його гальмування.
5. Створення протидії діючим силам. Найбільшої сили удару ногою чи рукою по м'ячу можна досягти, якщо цей удар спрямований на м'яч, що переміщається на нас Проте, в окремих випадках виникає потреба не створювати такої протидії, а зменшувати ГІ Так діють, наприклад, ловлячи чи зупиняючи м'яч, здійснюючи м'яку його передачу партнерові тощо