2. Особливості навантажень на уроках гімнастики

На уроках гімнастики вчителями фізичної культури широко використовуються різноманітні засоби (стройові вправи, вправи загального розвитку, прикладні вправи, вільні вправи, вправи художньої гімнастики, акробатичні вправи, стрибки, вправи ритмічної і коригувальної гімнастики, стрибки, вправи на гімнастичних приладах). Кожний засіб визначає притаманну тільки йому специфіку навантажень на організм школяра [27]. Так, стройові вправи – це відносно нескладні рухові дії службового характеру, які використовуються, для організованого проведення занять і формування у учнів навичок правильної постави. Ці вправи використовуються, переважно, у підготовчій частині уроку і допомагають вчителю зосередити увагу дітей, налаштувати їх на подальшу роботу. Фізичне навантаження при використанні цих вправ мінімальне.

Вправи загального розвитку характеризуються широким впливом на всі органи і системи організму школярів. Вони являють собою координаційно нескладні рухові дії з метою розвитку різних груп м'язів тіла, удосконалення фізичних якостей, набуття елементарних рухових навичок. Ці вправи можуть виконуватись як з предметами, так і без предметів. Вплив вправ на організм різнобічний і залежить від поставлених вчителем завдань.

Прикладні вправи – засоби гімнастики, що формують у школяра важливі рухові уміння і навички активної взаємодії з оточуючим середовищем. Характерною їх особливістю є менш сувора регламентація рухів за формою, допущення індивідуальних рішень в діях для досягнення рухового завдання (збереження рівноваги, перенос вантажу, подолання перешкод тощо). Всі вправи виконуються з використанням спеціального обладнання (канатів, жердин, гімнастичних лав та стінок). Навантаження на організм визначається умовами збереження рівноваги, вагою вантажу, способом подолання перешкод. Успішне виконання цих вправ пов’язане з певним ризиком і вимагає від учнів відповідної фізичної і рухової підготовленості, знання правил страховки і само страховки.

Вільні вправи є засобом загально-розвиваючого характеру, сприяють розвитку координаційних здібностей, підвищенню витривалості. Зміна сполучень відносно простих за технікою виконання елементів, їх комбінування, створення навчальних композицій розвивають творчі здібності дітей. Ці вправи не вимагають від дітей значних фізичних зусиль і при правильній організації уроку не пов’язані з ризиком отримання травми.

Вправи художньої і ритмічної гімнастики використовуються на заняттях з дівчатками. За своїми завданнями вони наближені до вільних вправ, але містять у собі специфічні елементи, що виконуються як без предметів (хвилі, рівноваги, повороти, стрибки), так і з предметами (обруч, м’яч, скакалка, стрічка). В засоби художньої гімнастики включаються також танцювальні елементи та їх сполучення. Виконання композицій з музичним супроводом є ефективним засобом розвитку пластичності рухів, їх виразності, виховання естетичних якостей [5,6]. Вправи художньої і ритмічної гімнастики при належній розминці, за думкою спеціалістів, слабо пов’язані з можливістю отримання травм на заняттях.

Акробатичні вправи являють собою дійовий засіб розвитку фізичних якостей, виховання рішучості та сміливості. Різні рухи і положення тіла, у тому числі з перевертанням через голову, покращують орієнтацію дитини у просторі, здійснюють специфічний вплив на внутрішні органи, підвищуючи їх функціональну стійкість. Доступність акробатичних вправ і можливість безперервного ускладнення дозволяє використовувати їх у загальній і прикладній фізичній підготовці, а також з метою спеціальної підготовки. Акробатичні вправи потребують ретельної підготовки вчителя і учня, досконалої методики навчання, знання правил страховки і само страховки. За думкою спеціалістів [15,27] виконання акробатичних вправ при порушенні вимог техніки безпеки може призвести до отримання дитиною травми.

Стрибки (не опорні і опорні) характерні наявністю фази польоту після поштовху ногами і руками, розвивають швидкісно-силові якості, точність рухів, спритність, вольові якості. На уроках гімнастики стрибки використовуються як засіб фізичної підготовки, формування прикладних умінь та навичок. Технічна складність, значні прояви зусиль верхніми та нижніми кінцівками дитини, наявність польотної частини руху в умовах короткої тривалості руху вимагають від вчителя і учня особливої уваги та індивідуального підходу при виконанні опорних стрибків.

Вправи на гімнастичних приладах характерні незвичними умовами опори і особливими рухами, що обумовлені конструкцією самих снарядів [28]. У новій навчальній програмі загальноосвітньої школи передбачені вправи у висах і упорах, які виконуються на низькій і високій перекладині, підвісному канаті, паралельних брусах і брусах різної висоти. Зміст вправ на гімнастичних приладах досить широкий. Окремі елементи та композиції на різних приладах відрізняються за ступенем координаційної складності, ступінню докладених зусиль, характером впливу на організм. Як правило, специфічні особливості виконання вправ на гімнастичних приладах пов’язані з суттєвим навантаженням на опорно-руховий апарат і вимагає від учнів відповідного розвитку мускулатури, особливо рук і плечового поясу. Самостійне виконання дітьми вправ на гімнастичних приладах не припустиме у зв’язку з можливістю падіння, зриву, невдалого приземлення. Саме тому, при виконанні вправ на гімнастичних приладах вчитель повинен забезпечити надійну страховку і навчити дітей прийомам само страховки. Особливу увагу в процесі оволодіння окремими елементами на гімнастичних приладах необхідно звертати на методику навчання, раціональний підбір підготовчих і підвідних вправ.

Вплив фізичних вправ на педагогічні результати опосередкований фізіологічними і біологічними механізмами. Інакше, навантаження є причиною тих адаптаційних змін в організмі, від характеру і величини яких залежить результат.

За А. Ухтомським [16], малі навантаження збуджують організм, середні – закріплюють досягнутий рівень його функціонування, великі – підвищують функціональні можливості організму, надмірні – пригнічують їх.

Коли на уроках гімнастики вирішується завдання розвитку фізичних якостей, дітям даються практичні завдання з великим навантаженням (тобто розвиваючим), яке здатне викликати в організмі дитини відповідні морфологічні та функціональні зміни.

Інша річ, коли відбувається процес вивчення, або удосконалення програмного матеріалу на гімнастичних приладах. Навантаження у даному випадку ніколи не повинно бути великим, адже в цей час здійснюється формування нових нервово-мязових зв’язків, який краще здійснюється на тлі „свіжого” стану організму дитини . Крім того, увага дитини, що не втомлена попередньою роботою, краще сконцентрована на технічних особливостях вправи. Це допомагає вирішити поставлені на уроці завдання і сприяє уникненню травм.

Фізичне навантаження – це певна міра впливу фізичних вправ на організм учнів. Всі фізичні навантаження характеризуються певним обсягом та інтенсивністю. Обсяг навантаження визначається кількістю виконаних вправ, їх координаційною складністю, а інтенсивність – часом виконання конкретної роботи. Дослідженнями Г.А.Василькова встановлено, що моторна щільність уроків гімнастики у досвідчених вчителів фізичної культури не перевищує 9-12% [28].

За даними фізіологів інтегральним показником впливу навантаження на організм є ЧСС, яка у дітей середнього шкільного віку не повинна перевищувати 170-180 уд/хв.

Результатом дії фізичного навантаження на організм дитини є втома. За її появи спостерігається почервоніння шкіри та пітливість обличчя, прискорене дихання, порушення координації рухів, серцебиття, тремтіння кінцівок, скарги на втому.

Вчителі фізичної культури в практиці роботи загальноосвітньої школи для регуляції навантаження на організм дитини використовують наступні прийоми: збільшення або зменшення кількості повторень вправи; збільшення або зменшення амплітуди рухів; зміна ваги вантажу, що піднімає учень; зміна умов виконання вправ; зміна опору партнера і самоопору; різна швидкість і час виконання вправ; регуляція тривалості перерв і зміна їхнього характеру; варіанти ускладнення вправ за рахунок їх поєднання з іншими вправами; зміна способу і темпу виконання вправ; зміна вихідного положення.

Виконання дітьми навіть нескладних гімнастичних вправ на приладах у стані втоми є неприпустимим у зв’язку з ймовірністю падіння і отримання травми [28].