Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
урок гімнастики в школі.doc
Скачиваний:
30
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
195.58 Кб
Скачать
    1. Специфіка травматизму на уроках гімнастики

На уроках гімнастики використовуються вправи, що відносно рідко зустрічаються у житті людини та його трудовій діяльності. Вони складаються з складних рухових дій, а їх виконання пов’язане з специфічними умовами, які вимагають від дітей технічної досконалості, розвитку рухових здібностей та психологічної готовності.

На уроках необхідно суворо дотримуватись певних правил безпеки. Це пов’язано з тим, що при виконанні багатьох гімнастичних вправ можливі зриви та падіння, внаслідок чого діти можуть отримати різні травми.

Щоб своєчасно уникнути можливих травматичних наслідків, спеціалістами [28] встановлені причини, що їх викликають:

- порушення в організації занять. Вони проявляються: в проведенні їх з великою кількістю учнів на одного викладача, або з одночасною роботою в залі декількох класів; в недотриманні правил переміщення дітей з одного виду занять до другого; в несвоєчасному початку і закінченні занять;

- порушення в методиці навчання. Ці порушення проявляються у недотриманні принципів дидактики. Як наслідок ускладнюється процес оволодіння вправами, що може призвести до зриву з гімнастичного приладу і травмі, до фізичного і емоційного виснаження та іншим негативним наслідкам;

- недисциплінованість учнів. Цей фактор може проявлятися у вигляді емоційних зривів, викликаних труднощами вивчення вправи, порушенням методики навчання, втомою, відсутністю індивідуального підходу з боку вчителя, в порушенні правил поведінки на заняттях, недостатньою вихованістю учнів;

- незадовільний стан місць занять, інвентарю та обладнання: невідповідність їх вимог до проведення занять гімнастикою, малі розміри залу, нерівність підлоги, несправність гімнастичних приладів, матів, доріжок, їх недбала експлуатація;

- невідповідність форми одягу та взуття проявляється в тому, що учні іноді приходять на заняття в незручному одязі, у взутті не за розміром, зі слизькою або жорсткою підошвою та каблуком;

- порушення санітарно-гігієнічних умов: невідповідність температури в залі встановленим нормам, недостатнє природне та штучне освітлення, недостатня вентиляція, збільшена вологість повітря або його надмірна сухість, відсутність чистоти і порядку в залі, недотримання правил особистої гігієни;

- недоліки медичного контролю за фізичним станом учнів: несвоєчасний і недостатньо ретельний медичний огляд; недотримання рекомендацій лікаря; непродумана реабілітація після перенесених травм та захворювань; перенапруження під час занять в результаті недбалого відношення до індивідуального дозування навантаження з урахуванням стану здоров’я, рівня фізичної працездатності; нарощування фізичних навантажень за ініціативою дитини або вчителя без консультацій з лікарем, порушення режиму праці, сну, харчування, допуск до занять без попереднього медичного огляду:

- недооцінка і неправильне використання прийомів страховки і допомоги: негативне відношення до страховки і допомоги під час виконання складних і недостатньо вивчених вправ; відсутність необхідного досвіду і слабке володіння навичками страховки і невміння її організовувати; відсутність навичок самостраховки;

- порушення правил техніки безпеки: неправильне розташування гімнастичних приладів, неправильне розміщення дітей в залі чи біля снаряду; несправність снарядів і допоміжного обладнання; недбале відношення до встановлення гімнастичних приладів, укладання матів в місцях приземлення.

У разі недотримання заходів безпеки на заняттях гімнастикою можливі травми: пошкодження шкіри долоні, мозолі, тріщини, розтягнення зв’язок, травми менісків та міжхребцевих дисків, розриви м’язових волокон, забої, вивихи, відкриті та закриті переломи, струси мозку та ін.

До загальних факторів ризику на уроках фізичної культури і гімнастики зокрема належать: відхилення у стані здоров'я, низький рівень загальної фізичної підготовленості, втома, надмірна вага, заняття в залі зі слизькою та погано прибраною підлогою [28].

Результати наших педагогічних спостережень за уроками гімнастики в загальноосвітних школах показують, що найбільша доля навантаження припадає на такі частини тіла: зап’ястя, гомілкостопний суглоб, хребет, кульшовий суглоб, колінний та ліктьовий суглоби. Саме ці ділянки тіла найчастіше травмуються під час занять. Найбільш розповсюдженими травмами на заняттях гімнастикою є ушкодження нижніх, і, особливо, верхніх кінцівок .

Необхідно мати на увазі, що переломи кінцівки можуть виникнути, як унаслідок прямої травми, так і під час падіння на підвернену руку чи нижню кінцівку. Обертання з опорою на руках нерідко спричиняє вивихи і переломи в ділянці дрібних суглобів кисті [27].

Аналіз даних опитування спеціалістів і даних обласного фізкультурного диспансеру показують, що типовими травмами для занять гімнастикою є підвивихи та вивихи фалангів пальців, кисті, забої шийного і грудною відділів хребта, переломи передпліччя, розтягнення зв’язок гомілкостопного суглобу, а також розтягнення зв'язок колінного та кульшового суглобів. Частою причиною такого роду ушкоджень є переоцінка власних можливостей на уроках чи, у більшості випадків, невідповідна, недостатня чи неякісно проведена розминка.

Оскільки в уроках гімнастики яскраво виражені елементи поворотів і обертань, то існує значний ризик виникнення розтягів чи навіть переломів у зв’язку із надмірною супінацією та пронацією кінцівок без відриву чи переміщення частини тіла від точки опори.

Опорні і безопорні стрибки, що містяться в програмному матеріалі з гімнастики, специфікою свого виконання здійснюють різнохарактерне навантаження на колінний суглоб. Колінний суглоб, як відомо, найбільш складний суглоб в організмі людини, і одночасно є найбільш вразливим в процесі виконання фізичних навантажень на заняттях гімнастики. В опорних стрибках виконання наскоку на гімнастичний місток в упор на колінах і в упор присівши іноді призводить до ушибів, розтягів, часткових чи повних розривів колінних зв’язок, пошкодження менісків та вивихів.

При виконанні вільних вправ з музичним супроводом високоамплітудні елементи, такі як махи руками і ногами, нахили, колові рухи кінцівками та тулубом а також деякі статичні елементи найчастіше виконуються різко, тобто відповідно до ритму музики, яка за своїм характером коливається в межах від середнього до високого темпу. Інерція, яка виникає внаслідок руху, у завершальному положенні кінцівки чи тулуба створює додаткове навантаження на фіксуючі м’язи та зв’язки відповідних частин тіла. Це перенавантаження не завжди фізіологічно адекватне до можливостей еластичності вищеназваних тканин, і тому нерідко призводить до мікротравм (у кращому випадку), та до часткових чи повних розривів м’язів та зв’язок .

Виконання дітьми різноманітних перекатів та перекидів, що входять до програмного матеріалу з гімнастики, потребує від учня і вчителя особливої обережності. Основне навантаження припадає на шийний та грудний відділи хребта, оскільки положення не специфічне і, що не менш важливо – не природнє. В такому положенні частина ваги тіла припадає на хребет у зігнутому положенні і викликає відповідне на нього навантаження. Для звичного людині положення, стоячи на ногах, хребці, що розташовані нижче характеризуються висхідними показниками маси та розмірів, що передбачає сильніше навантаження на них масою попередніх хребців, що розміщені вище, а також гравітаційною силою, що діє на людину. При обертанні через голову дія усього навантаження припадає на найменші (шийні) хребці, причому додається фактор одностороннього стискання міжхребцевих дисків. Іншими словами навантаження розподіляється ще й нерівномірно, що при недостатній фізичній підготовленості дитини може у подальшому стати причиною виникнення явища остеохондрозу чи зміщення хребетних дисків [25].

Дуже часто стають причиною травм різноманітні види розмахувань у висах та упорах. Як правило, вони виникають внаслідок відсутності спеціальної розминки плечових суглобів і недостатнього розвитку сили м'язів, що їх оточують [28].

Досить поширеними серед учнів середніх класів є травми кисті. Вони відбуваються внаслідок різноманітних пересувань в упорі на брусах, в упорі лежачи на підлозі, виконанні опорних стрибків. Найчастіше вони трапляються на уроках гімнастики у дітей з надмірною вагою і при помилках у техніці виконання вправ.

Невдале приземлення дитини після виконання опорних стрибків дуже часто супроводжується наступним падінням на підлогу або мат. Це супроводжується болісними ушкодженнями: трапляються забої, садна, потертості, гематоми, переломи кісток верхніх кінцівок, остистих відростків хребців, а також пошкодження внутрішніх органів: печінки, селезінки, нирок, струси мозку різних ступенів. Сильні удари викликають різного роду невралгію, тимчасові збої ритму дихання та провідності нервових тканин[3,5,14]. Багато дітей свідомо відмовляються від виконання опорних стрибків на уроці, що є наслідком дидактичних помилок вчителя фізичної культури в процесі навчання вправам на цьому гімнастичному приладі, а також попереднього негативного досвіду.

Аналогічного роду травми можуть виникати у дітей при виконанні зіскоків на паралельних брусах, брусах різної висоти, низької та високої перекладини. Такі травми найчастіше трапляються у випадках неправильного вибору вчителем місця для страховки учня.

Пошкодження шкіри долоней рук дитини, що характеризуються відкритими або закритими крововиливами, характерні при виконанні розмахувань у висі на брусах, перекладині, гімнастичній стінці, лазіння по канату. Ці пошкодження виникають як наслідок неправильного дозування вчителем та учнем обсягів роботи на гімнастичних приладах.