3.2. Результати дослідження мотивації до профільного навчання

Провівши дослідження мотивації вибору профілю навчання в старших класах, ми отримали нижченаведені результати.

Діаграма 3.1.

Таблиця 3.1.

Результати дослідження за методикою

«Мотиви вибору професії» (С.С. Гріншпун)

Мотиви вибору професії	Кількість учнів,%
Престижність професії	18,00
Матеріальне благополуччя	30,00
Діловий характер	22,00
Творча реалізація	30,00

Дослідження за допомогою методики «Мотиви вибору професії» (С.С. Гріншпун) показало, що переважання мотивів престижності професії зафіксоване у 18% старшокласників, мотивів матеріального благополуччя – у 30%, мотивів ділового характеру – у 22%, мотивів творчої реалізації – у 30%.

Діаграма 3.2.

Таблиця 3.2.

Результати дослідження за методикою

«Мотиви вибору професії» (Р.В. Овчарова)

Мотиви вибору професії	Кількість учнів,%
Внутрішні індивідуально значущі мотиви	20,00
Внутрішні соціально значущі мотиви	28,00
Зовнішні позитивні мотиви	36,00
Зовнішні негативні мотиви	18,00

Дослідження за допомогою методики «Мотиви вибору професії» (Р.В. Овчарова) виявило, що для 20% старшокласників переважаючими є внутрішні індивідуально значущі мотиви, для 26% ‑ внутрішні соціально значущі мотиви, для 36% ‑ зовнішні позитивні мотиви, для 18% ‑ зовнішні негативні мотиви.

Діаграма 3.3.

Таблиця 3.3.

Результати дослідження за методикою визначення професійної

спрямованості особистості (Дж. Холланд, Г.В. Резапкіна)

Тип професійної спрямованості	Кількість учнів,%
Реалістичний	30,00
Артистичний	12,00
Соціальний	22,00
Конвенціональний	14,00
Заповзятливий	14,00
Інтелектуальний	8,00

Дослідження за методикою визначення професійної спрямованості особистості (Дж. Холланд, модифікація Г.В. Резапкіной) виявило, що реалістичний тип професійної спрямованості притаманний 30% досліджуваних, артистичний – 12%, соціальний – 22%, конвенціональний – 14%, заповзятливий – 14% , інтелектуальний – 8%.

3.3. Аналіз даних дослідження мотивації до профільного навчання

З метою аналізу мотивації профільного навчання ми використовували метод кластеризації. Його результати представлені в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4.

Середні значення кластерів, що об'єднують старшокласників

за мотивацією профільного навчання

Показники	Кластер 1	Кластер 2	Кластер 3	Кластер 4	Кластер 5
Типи мотивів (С.С. Гріншпун)	3,000000	4,000000	2,000000	3,076923	1,400000
Типи мотивів (Р.В. Овчарова)	1,333333	1,666667	3,250000	2,769231	2,800000
Типи професійної спрямованості (Дж. Холланд)	3,000000	1,666667	1,000000	5,153846	3,500000

Діаграма 3.4.

У таблицях 3.5. – 3.9. містяться описові статистики кожного з виділених кластерів.

Таблиця 3.5.

Описові статистики для кластера 1

Показники	Середнє	Стандарт. відхилення	Дисперсія
Типи мотивів (С.С. Гріншпун)	3,000000	0,894427	0,800000
Типи мотивів (Р.В. Овчарова)	1,333333	0,516398	0,266667
Типи професійної спрямованості (Дж. Холланд)	3,000000	0,000000	0,000000

Перший кластер охоплює 6 старшокласників (12% досліджуваних). У них переважає ділова орієнтація і внутрішні індивідуально-значущі мотиви, соціальний тип професійної спрямованості. Свою майбутню професійну діяльність і, відповідно, профіль навчання вони вибирають, керуючись, з одного боку, особистим вибором, з іншого – соціальним замовленням. Вони орієнтовані на спілкування з людьми і різноманітні людинознавчі професії. Це майбутні викладачі, психологи, лікарі, консультанти тощо.

Таблиця 3.6.

Описові статистики для кластера 2

Показники	Середнє	Стандарт. відхилення	Дисперсія
Типи мотивів (С.С. Гріншпун)	4,000000	0,000000	0,000000
Типи мотивів (Р.В. Овчарова)	1,666667	0,866025	0,750000
Типи професійної спрямованості (Дж. Холланд)	1,666667	0,500000	0,250000

Другий кластер об'єднує собою 9 учнів (18% досліджуваних). У них переважає мотив творчої реалізації, у виборі майбутньої професійної діяльності вони орієнтуються на внутрішні індивідуальні та соціально значущі мотиви. Ці учні характеризуються артистичним типом спрямованості і, ймовірно, є майбутніми діячами мистецтва, культурологами, іміджмейкерами тощо.

Таблиця 3.7.

Описові статистики для кластера 3

Показники	Середнє	Стандарт. відхилення	Дисперсія
Типи мотивів (С.С. Гріншпун)	2,000000	0,738549	0,545455
Типи мотивів (Р.В. Овчарова)	3,250000	0,621582	0,386364
Типи професійної спрямованості (Дж. Холланд)	1,000000	0,000000	0,000000

Третій кластер включає до себе 12 осіб (24% досліджуваних). Для даних учнів пріоритетом є матеріальне благополуччя, а керуються вони зовнішніми позитивними мотивами. Їм притаманний реалістичний тип професійної спрямованості. Можна припустити, що вони виберуть професію практичної спрямованості, а прагнення до матеріального достатку буде для них стимулом вдосконалення своїх знань і умінь.

Таблиця 3.8.

Описові статистики для кластера 4

Показники	Середнє	Стандарт. відхилення	Дисперсія
Типи мотивів (С.С. Гріншпун)	3,076923	0,759555	0,576923
Типи мотивів (Р.В. Овчарова)	2,769231	1,012739	1,025641
Типи професійної спрямованості (Дж. Холланд)	5,153846	0,688737	0,474359

Четвертий кластер об'єднує 13 учнів (26% досліджуваних). Вони характеризуються діловим підходом та орієнтацією на зовнішні позитивні мотиви. Тип професійної спрямованості даних старшокласників можна охарактеризувати як заповзятливий. Отримані нами дані дозволяють припустити, що такі учні – це майбутні керівники та бізнесмени.

Таблиця 3.9.

Описові статистики для кластера 5

Показники	Середнє	Стандарт. відхилення	Дисперсія
Типи мотивів (С.С. Гріншпун)	1,400000	0,516398	0,266667
Типи мотивів (Р.В. Овчарова)	2,800000	0,632455	0,400000
Типи професійної спрямованості (Дж. Холланд)	3,500000	0,527046	0,277778

П'ятий кластер включає до себе 10 старшокласників (20% досліджуваних). При виборі професії вони орієнтуються на мотив престижності і зовнішні позитивні мотиви. Їхній тип професійної спрямованості можна охарактеризувати як конвенціональний. Ці учні орієнтуються на стабільну і шановану роботу, схильні до методичного та планомірного праці. Серед них – майбутні економісти, фінансисти, програмісти.

Проведене нами дослідження показало, що вибір профілю навчання старшокласників тісно пов'язаний з їхньою особистісної мотивацією. Профільне навчання доцільне, оскільки дозволяє зосередити зусилля на поглибленні знань в обраній сфері діяльності, а значить – стати більш компетентним фахівцем.

Отримані дані дозволяють стверджувати, що професіонал – це людина в цілому, і як біологічний індивід, і як особистість, і як суб'єкт діяльності, і як індивідуальність. Це означає, що професіоналізм людини треба розглядати в аспектах особистості, суб'єктності та індивідуальності. Тому, на відміну від усталеного в літературі позначення людини-діяча, сформованої в процесі тривалої професійної діяльності як «професійного типу особистості», доцільно говорити про професійний тип людини, не обмежуючись розглядом її особливостей лише на особистісному рівні.

Ми виходимо з того, що в результаті спеціалізованого профільного навчання старшокласники набувають здатність до адаптації та стійкості до різних впливів зовнішнього середовища. Під впливом цілей і умов діяльності складається не тільки професійний тип особистості, але професійний тип людини з відповідним характером, стилем діяльності, ціннісними орієнтаціями та інтересами, установками і традиціями, особливостями внутрішньогрупового та міжгрупового спілкування. Професійний тип людини не тільки не є застиглим, але, навпаки, схильний до змін.

Будь-яка професійна діяльність вимагає від людини-діяча особливих властивостей. Як біологічний індивід вона за своїми антропометричними, фізичними характеристикам, станом здоров'я, психофізіологічними властивостями тощо має відповідати професійним вимогам. Вона повинна володіти достатньою нервово-психічною стійкістю, необхідними задатками, високим рівнем загальних і спеціальних здібностей, у тому числі до самонавчання і самовдосконалення. Як особистості їй необхідні відповідальність, наполегливість, ретельність, неквапливість, але, в той же час, оперативність. Як суб'єкт діяльності вона повинна мати концептуальну модель діяльності, достатню для вирішення більшості завдань, відомих професійному співтовариства або їй самій. Для колективної діяльності кожен з її суб'єктів повинен бути психологічно сумісним зі співробітниками і в концептуальної моделі діяльності мати знання та вміння, необхідні для ділових взаємодій з ними. Прояв індивідуальності, індивідуального стилю діяльності припустимі лише в межах збереження високої якості, надійності та ефективності діяльності.

Серед індивідуальних властивостей людини, що сприяють або перешкоджають розвитку професіоналізму, можна виділити стабільні, що практично не піддаються змінам, а також змінні, які розвиваються в процесі трудової та професійної діяльності. До стабільних властивостей можна віднести тип конституції, властивості нервової системи, темперамент, базовий інтелект; набір потенційних задатків і нахилів тощо. До відносно мінливих властивостей індивіда належать фізична сила, гнучкість тіла, стан здоров'я, деякі антропометричні розміри тіла, схильні до змін, наприклад, ступінь фізичної повноти. Підлягають деяким змінам (як розвитку, так і «загасанню», інволюції), а також частковій компенсації сенсорні, перцептивні, рухові, аттенціонні, мнемічні, розумові, мовні, емоційні та ін. індивідуально-психологічні властивості людини. Зміни тих чи інших індивідуальних властивостей, що відбуваються в процесі діяльності, а також протягом часу, можуть сприяти або перешкоджати розвитку професіоналізму людини.

Профільна підготовка до тієї чи іншої соціальної або професійної ролі, особливо якщо вона особистісно значуща і триває досить великий проміжок часу, робить помітний вплив на такі елементи особистості людини, як установки, ціннісні орієнтації, мотиви діяльності, ставлення до інших людей. У цьому сенсі можна говорити, що особистість в деякій мірі характеризується системою засвоєних (професійних чи соціальних) ролей. Кожна професія накладає специфічний відбиток на психічний вигляд людини.

Для професійного типу особистості характерні: суб'єктність, сформована професійна самосвідомість (професійна «Я-концепція»), самоефективність як особистісна якість, професійна мотивація, адекватна самооцінка, розвинена саморегуляція. Професіонала характеризує своя професійна позиція і детермінована професією система відносин до навколишньої дійсності. Коли професіонал починає спілкуватися з новою, незнайомою раніше людиною і створює своє уявлення про неї як про особистість, то його власна професія неминуче накладає свій відбиток – зумовлюючи (найчастіше перекручено) розуміння і відображення внутрішнього світу незнайомця, а відповідно і систему відносин до нього. Професійна позиція визначає не тільки реальні вчинки, за допомогою яких людина стверджує себе в трудовій діяльності, але і спосіб сприйняття іншої людини, а також пов'язані з цим певні очікування.

Так, наприклад, спілкування викладача та студента на іспиті, лікаря і пацієнта на прийомі, чиновника і прохача тощо обумовлене, перш за все, їхніми професійними позиціями. До першої їх зустрічі учасники можуть нічого не знати один про одного, але, тим не менш, вони у змозі правильно побудувати свою взаємодію, враховуючи традиційний розподіл ролей.

Професійній особистості притаманна професійна самосвідомість (професійна Я-концепція), яке включає уявлення про себе як професіонала, про свої цінності, про свій внесок у загальну справу. До складу професійної самосвідомості включені наступні основні компоненти:

усвідомлення своєї приналежності до певної професійної спільноти;

усвідомлення ступеня своєї відповідності професійному ідеалу, свого місця в системі професійних ролей;

усвідомлення фахівцем ступеня його визнання у професійній групі;

усвідомлення своїх сильних і слабких сторін, а також можливих шляхів самовдосконалення, ймовірних зон професійних успіхів і невдач;

уявлення про себе та своєї роботи зараз і в майбутньому.

Таким чином, люди, які довгий час займаються однаковою професійною діяльністю і стали професіоналами у своїй галузі праці, виявляють схожість особистісних якостей, що говорить про вплив професії на особистість. З іншого боку, якщо у людей певної професії виявляються якісь загальні риси характеру, то їхня специфіка може бути обумовлена не тільки вторинним впливом професійної ролі, а й тим, що в більшості випадків дану професію вибирають люди, які від початку володіють певними особистісними особливостями.

Розглядаючи особливості людини-професіонала, необхідно пов'язувати їх із наявністю протиріччя між властивостями її особистості (мотивами, здібностями, потребами тощо) і тими вимогами, які пред'являє до професіонала суспільство, двома реальностями, які не відповідають одна одній. Професійна особистість – це активна, цілеспрямована особистість, яка вирішує дане протиріччя, прагнучи знайти оптимальний для її власного «Я» консенсус в умовах професійного середовища.

Вирішення зазначеного протиріччя можливе двома шляхами. Перший шлях – жертвуючи свободою і індивідуальністю на користь пристосування (адаптації) людини до вимог професійного середовища (або професійного співтовариства). Другий шлях – вибираючи незалежність і жертвуючи соціальним схваленням, благами тощо. Характер, гострота цього протиріччя і спосіб його вирішення залежать від того, наскільки в даному суспільстві визнані права особистості, і від того, наскільки сама людина наділена «рефлексом свободи», індивідуальністю, талантом. Нездатність, неуспішність людини у вирішенні протиріччя між властивостями особистості і вимогами професійного середовища і ведуть до деградації, деструкції, професійної деформації особистості.

Найважливішою властивістю особистості, розглянутої нами в якості найважливішої детермінанти становлення і розвитку професіоналізму, є відповідальність. Відповідальність є професійно значущою якістю фахівця будь-якої професії (інженера, лікаря, педагога тощо). Суспільству потрібні фахівці, здатні на самостійні рішення і дії, готові взяти на себе відповідальність у будь-якій професійній ситуації, які вміють визначати мету діяльності, вибирати оптимальний шлях досягнення мети.

Висновки за третім розділом

1. Проведене нами дослідження базувалося на наступних 3 методиках: 1) Методика «Мотиви вибору професії» (С.С. Гріншпун); 2) Методика «Мотиви вибору професії» (Р.В. Овчарова); 3) Тест на визначення професійної спрямованості особистості (Дж. Холланд, модифікація Г.В. Резапкіной). Метою емпіричної частини дослідження стало вивчення мотивації вибору профілю навчання у старших класах. Відповідно до зазначеної мети нами були вирішені наступні завдання: 1) провести дослідження за допомогою вищеописаних методик; 2) проаналізувати отримані дані шляхом статистичного аналізу; 3) зробити висновки про особливості мотивації до профільного навчання. Відповідно до зазначених завдань емпіричне дослідження складалося з 4 етапів: 1) видача досліджуваним опитувальних листів та інструкцій; 2) обробка отриманих даних; 3) розподіл досліджуваних за кластерами методом кластерного аналізу; 4) характеристика отриманих кластерів.

2. Дослідження за допомогою методики «Мотиви вибору професії» (С.С. Гріншпун) показало, що переважання мотивів престижності професії зафіксовану у 18% старшокласників, мотивів матеріального благополуччя – у 30%, мотивів ділового характеру – у 22%, мотивів творчої реалізації – у 30%. Дослідження за допомогою методики «Мотиви вибору професії» (Р.В. Овчарова) виявило, що для 20% старшокласників переважаючими є внутрішні індивідуально значимі мотиви, для 26% ‑ внутрішні соціально значущі мотиви, для 36% ‑ зовнішні позитивні мотиви, для 18% ‑ зовнішні негативні мотиви. Дослідження за методикою визначення професійної спрямованості особистості (Дж. Холланд, модифікація Г.В. Резапкіной) виявило, що реалістичний тип професійної спрямованості притаманний 30% випробовуваних, артистичний – 12%, соціальний – 22%, конвенціональний – 14%, заповзятливий – 14% , інтелектуальний – 6%.

3. З метою аналізу мотивації профільного навчання ми використовували метод кластеризації. Перший кластер охоплює 6 старшокласників (12% досліджуваних). У них переважає ділова орієнтація і внутрішні індивідуально-значущі мотиви, соціальний тип професійної спрямованості. Свою майбутню професійну діяльність і, відповідно, профіль навчання вони вибирають, керуючись, з одного боку, особистим вибором, з іншого – соціальним замовленням. Вони орієнтовані на спілкування з людьми і різноманітні людинознавчі професії. Це майбутні викладачі, психологи, лікарі, консультанти тощо. Другий кластер об'єднує собою 9 учнів (18% досліджуваних). У них переважає мотив творчої реалізації, у виборі майбутньої професійної діяльності вони орієнтуються на внутрішні індивідуальні та соціально значущі мотиви. Ці учні характеризуються артистичним типом спрямованості і, ймовірно, є майбутніми діячами мистецтва, культурологами, іміджмейкерами тощо.

4. Третій кластер включає до себе 12 осіб (24% досліджуваних). Для даних учнів пріоритетом є матеріальне благополуччя, а керуються вони зовнішніми позитивними мотивами. Їм притаманний реалістичний тип професійної спрямованості. Можна припустити, що вони виберуть професію практичної спрямованості, а прагнення до матеріального достатку буде для них стимулом вдосконалення своїх знань і умінь. Четвертий кластер об'єднує 13 учнів (26% досліджуваних). Вони характеризуються діловим підходом та орієнтацією на зовнішні позитивні мотиви. Тип професійної спрямованості даних старшокласників можна охарактеризувати як заповзятливий. Отримані нами дані дозволяють припустити, що такі учні – це майбутні керівники та бізнесмени.

5. П'ятий кластер включає до себе 10 старшокласників (20% досліджуваних). При виборі професії вони орієнтуються на мотив престижності і зовнішні позитивні мотиви. Їхній тип професійної спрямованості можна охарактеризувати як конвенціональний. Ці учні орієнтуються на стабільну і шановану роботу, схильні до методичного та планомірного праці. Серед них – майбутні економісти, фінансисти, програмісти. Проведене нами дослідження показало, що вибір профілю навчання старшокласників тісно пов'язаний із їхньою особистісною мотивацією. Профільне навчання доцільне, оскільки дозволяє зосередити зусилля на поглибленні знань в обраній сфері діяльності, а отже – стати більш компетентним фахівцем.

Література  1.Абрамова Г.С. Вікова психологія:Підручникдлястудентіввузів. - М.: Академічний Проект, 2001 - 704с.  2.Бодров В.А., Сиркін Л.Д. Діагностика тапрогнозуванняпрофесійної мотивації в процесі психологічного відбору / /Психологічнийжурнал, 2003, № 1, стор 73 -81.  3. Божович Л.І. Вивчення мотивації поведінки дітей та підлітків. - М., 1972  4. Бурлачук А.К.,МорозовС.В. Словник-довідник з психодіагностики. СПб.: Пітер,2002.  5. Гаврилов В.Є. Складання і використанняпсихологічниххарактеристик професій з метою профорієнтації. - Л., 1988.  6. Дмитрієва М. А., Крилов А. А., Нафтула А.І.Психологіяпраці таінженерна психологія. - Л., 1974.  7. Зеєр Е. Ф., Павлова А.М., Садовникова Н.О.Профорієнтолог:Теоріяі практика: Навчальний посібник для вищої школи. - М.: Академічний Проект; Єкатеринбург Діловакнига, 2004. - 192 с.  8.ІвановаО.М. Основи вивчення професійної діяльності. - М., 1987.  9. Іванніков В.А Формування спонукання до дії / / Питання психології. - 1985. 10. Ільїн Є.П. Мотивація і мотиви - СПб: Питер, 2000. - 512 с.: Іл. - (Серія «Майстри психології»)  11.Клімов Є.А.Психологіяпрофесіонала. -Москва-Воронеж, 1996.  12. Леонтьєв О.М. Потреби, мотиви, емоції. - М., 1971  13. Ломов Б.Ф. Методологічні та теоретичні проблеми психології. - М., 1984  14. Лукіна В.С. Дослідження мотивації професійного розвитку / / Питання психології. 2004, № 5, стор 25-33.  15. Лупандін В.І.Математичніметоди в психології: Учеб. посібник. 3-тє вид., Перераб. - К.: Вид-во Урал. ун-ту, 2002. - 208 с.  16. Маркова А.К. Психологія професіоналізму. - М., 1996.  17. Маслоу А.Мотивація і особистість. - М., 1998.  18.Практікум з психологіїменеджментута професійної діяльності: навчальний посібник / Під. ред. Г.С. Никифорова, М.А. Дмитрієвої, В.М. Снеткова. - СПб.:Мова, 2003. - 448 с.  19.Практіческая психологія: Навчально-методичний посібник / Під. Ред. доктора психологічних наук, професора С. В. Кондратьєвої. - Мн. : Ред. Журн. "Адукация i вихаванне", 1997р. -212с.  20. Пряжников Н.С., Пряжнікова Є.Ю.Психологія праці та людської гідності: Учеб. посібник для студ. Вищ. Учеб. закладів. - М.: Видавничий центр «Академія», 2003. - 480 с.  21. Психологія роботи з персоналом в працях вітчизняних фахівців / Укл. і загальнаредакціял. В. Винокурова. - СПб.: Питер, 2001. - 512 с.: Іл. - (Серія «Хрестоматія з психології»).  22.Псіхологіческое супровід вибору професії: Науково-методичний посібник / За ред. Л.М. Митіної. - М.: МПСІ; Флінта, 2003 - 184 с. - (Бібліотекапсихолога).  23. Романова Є.С. 99 популярних професій.Психологічнийаналіз і професіограми. 2-е вид. СПб.: Пітер, 2003. - 464 с.: Іл.  24. Рубінштейн С.Л. Основи загальної психології. СПб.: Пітер, 2002. - 720 с.