Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ekzamen_z_l_a_vidpovidi.docx
Скачиваний:
58
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
203.1 Кб
Скачать

61. Витривалість, види витривалості, Методи розвитку витривалості в різних видах легкої атлетики.

Витривалість (людини) — здатність організму до тривалого виконання будь-якої роботи без помітного зниження працездатності. Рівень витривалості визначається часом, протягом якого людина може виконувати задану фізичну вправу (різновид діяльності).

Існує два види витривалості: загальна та спеціальна.

  • Загальна витривалість — здатність до тривалого виконання з високою ефективністю роботи помірної інтенсивності.

  • Спеціальна витривалість — здатність до тривалого перенесення навантажень, характерних для конкретного виду діяльності.Серед спеціальних видів витривалості найважливішими є швидкісна, силова та координаційна.

 Інші види витривалості.  У залежності від кількості що беруть участь у роботі м'язів, розрізняють також глобальну (при участі в ній більш ѕ м'язів тіла), регіональну (якщо задіяно від ј до ѕ м'язової маси) і локальну (менше ј) витривалість. 

Методи розвитку витривалості.  Для розвитку витривалості застосовуються різноманітні методи тренування, які можна розділити на кілька груп: безперервні та інтервальні, а такожконтрольний (або змагальний) методи тренування. 

62. Аналіз техніки і методика навчання в техніці бар’єрного бігу, на прикладі бігу 100 та 110 метрів.

Техніка бігу на 110 м з бар'єрами.

Дистанцію 110 м з бар'єрами спортсмен долає за 51-52 кроку: 7-8 кроків зі старту до 1-го бар'єру, 27 кроків у бігу між бар'єрами, 10 бар'єрних кроків при подоланні перешкод і 6-7 кроків на фінішному відрізку. Висококваліфікований барьеріст може подолати дистанцію за 49 бігових кроків, вигравши тим самим 0,15-0,18 с; для цього необхідно виконати 7 кроків у бігу зі старту до 1-го бар'єру і подолати фінішні 14,02 м за 5 кроків.

Методика навчання техніці бар'єрного бігу

Завдання 1. Ознайомити з технікою бар'єрного бігу. Ознайомлення слід починати з демонстрації техніки бігу по дистанції, яка включає біг зі старту з подоланням 3 - 4 бар'єрів і фінішування. Бажано продемонструвати техніку бігу ще 2 -3 рази, а потім запропонувати займаються самим кілька разів пробігти в три кроки через 2 - 3 бар'єру , висотою 40-50 см і відстанню 7 -8 м. У процесі показу техніки бар'єрного бігу звернути увагу займаються на сміливе підбігання до бар'єра, кидок на бар'єр і зв'язок ритму подолання бар'єру з бігом між ними.

Завдання 2. Навчити техніці подолання бар’єра. Бар’єрний біг вимагає від спортсмена гарної гнучкості задньої і передньої поверхні стегна, рухливості в кульшових суглобах. Тому, перш ніж приступити до вирішення цього завдання, необхідно ознайомити займаються з вправами, спрямованими на розвиток гнучкості й еластичності м'язів і зв'язкового апарата.

Завдання 3. Навчити ритму і техніці бігу між бар’єрами. Для вирішення цього завдання на доріжці ставляться 3 - 5 бар'єрів заввишки 50 - 60 см на відстані 7 м один від одного. Відстань від лінії старту до першого бар'єру становить близько 7 - 7,5 м. Займаються повинні з положення високого старту подолати дистанцію, зробивши до першого бар'єру 4 кроку, а між перешкодами - 3 шага. Ритм бігу повинен бути наступним: перші три кроки однакові за часом, четвертий швидше. Викладач голосом або ударами задає цей ритм, наприклад: «Раз, два, три - гоп! Раз, два, три - гоп!

Завдання 5. Навчання техніці бар'єрного бігу в цілому та її вдосконалення.

Рішення цієї задачі досягається багаторазовим повторенням спеціальних вправ бар’єриста, бігом через бар'єри різної висоти, бігом через що збільшується кількість бар'єрів, розставлених на різній відстані, бігом з низького і високого стартів по всій дистанції без урахування часу і з контролем часу. Слід зазначити, що застосування різного поєднання розстановки бар'єрів і зміна їх висоти дозволяють зробити заняття більш цікавими, підвищують їх емоційність, полегшують процес оволодіння технікою. Ефективність навчання техніці бар'єрного бігу також значно підвищується при використанні навчальних бар'єрів зниженою висоти і з м'якими перекладинами 

63. Класифікація легкоатлетичних вправ.

Усі легкоатлетичні вправи поділяються на п'ять видів фізичних вправ: ходьбу, біг, стрибки, метання і багатоборства. В кожному з цих класифікації вправ існують свої різновиди та варіанти як для жінок, так і для чоловіків. Фізичні вправизабезпечують розвиток сили, швидкості, витривалості, поліпшують рухливість у суглобах, розширюють коло рухових навичок, сприяють вихованню вольових якостей. Така всебічна підготовка особливо необхідна в юнацькому віці. Правилами визначені дистанції та умови змагань для чоловіків, жінок і спортсменів різних вікових груп.

64. Історія виникнення та становлення легкої атлетики. Історія проведення Чемпіонату світу, Європи та Олімпійських ігор.

Історія легкої атлетики, як прийнято вважати, почалася із змагань з бігу  на Олімпійських іграх Давньої Греції (776 рік до нашої ери).  В сучасній легкій атлетиці спортсмени, тренери, вчені постійно шукають більш ефективні способи та прийоми ходи, бігу, стрибків, метань. Це природне бажання, яке зумовлене бажанням добитися спортивної перемоги, збільшити свої досягнення, встановити рекорд, спонукало спортсменів і тренерів на творчі пошуки, вчених – на розробку і застосування нових шляхів.  На початку розвитку легкої атлетики спортсмени починали спринтерський біг з високого старту. Скакали у висоту з прямого розбігу способом «зігнувши ноги», так само стрибали і в довжину. Подібним способом долали і бар’єри. Метання диску здійснювалось з місця (так метали диск, наприклад на Олімпійських іграх 1896р.). Сучасна легка атлетики почала свій шлях з окремих спроб в різних країнах проводити змагання з бігу, стрибків і метань. Зафіксовані результати в стрибку з шестом в 1789р., з бігу на одну милю в 1972р., 440 ярів – в 1830р., в стрибку в висоту – в 1827р., в метанні молота – в 1838р. та ін. Вважається, що початок сучасній легкій атлетиці поклали змагання з бігу на дистанції біля 2 км.учнів коледжу в м. Регбі (Англія) в 1837р., після чого такі змагання стали проводитися в інших навчальних закладах Англії.  Пізніше в програму змагань стали включати біг на короткій дистанції, біг з перешкодами, метання важких речей, а в 1851р. – стрибки в довжину і висоту з розбігу. В 1864р. між університетами Оксфорду і Кембріджу були проведені перші змагання, які стали в подальшому щорічними, вони поклали початок традиційним двостороннім матчам. В 1865р. був заснований Лондонський атлетичний клуб, який популяризував легку атлетику. Він проводив змагання і спостерігав  за збереженням статуту про любительство (в Англії тих часів «професіоналами» вважалися люди, які займалися фізичною працею, а «любителями» - представники вищих верств). Вищий орган легкоатлетичного спорту – любительська атлетична асоціація, який об’єднував всі легкоатлетичні організації Британської імперії, був заснований в 1880р.  Трошки пізніше, ніж в Англії, стала розвиватися легка атлетика у США (атлетичний клуб в Нью-Йорку організувався в 1868р., студентський спортивний союз – в 1875р.), де швидко досягла широкого розповсюдження в університетах. Це забезпечило в наступні роки (до 1952р.) провідні положення американських легкоатлетів у світі. До 1880 – 1890рр. в багатьох країнах світу були організовані любительські легкоатлетичні асоціації, які об’єднали клуби, ліги і дістали права вищих органів по легкій атлетиці. Широкий розвиток сучасної легкої атлетики пов’язують з відродженням Олімпійських ігор (1896р.), в яких, віддаючи шану давньогрецьким олімпіадам,- їй відвели найбільше місце. І сьогодні Олімпійські ігри – великий стимул для розвитку легкої атлетики в цілому світі.

65. Сучасна система підготовки в легкій атлетиці.

Підготовка легкоатлета - це багатогранний процес, в якому можна виділити фізичну, технічну, тактичну, морально-вольову та теоретичну підготовку.

Фізична підготовка.

Розвиток основних фізичних якостей легкоатлета здійснюється шляхом загальної фізичної підготовки (ОФП) і спеціальної фізичної підготовки (СФП).

Технічна підготовка

Спортивна техніка - це спосіб виконання досліджуваного вправи. Вона визначається не тільки зовнішньою формою рухів, а й внутрішнім їх змістом - переходом до миттєвого розслабленню, коли це можливо і необхідно, правильним ритмом елементів рухів в цілісному вправі, максимальною концентрацією зусиль у потрібний момент і т. п.

Морально-вольова підготовка

Тільки володіючи необхідними вольовими якостями, працьовитістю, наполегливістю, спортсмен може досягти високих результатів. Несподіване для спортсмена введення додаткових завдань, постановка надважких (але посильних) завдань, що вимагають тривалої напруженої роботи, допоможе виховати у юного легкоатлета працьовитість, бажання якнайкраще і більше займатися.

Технічна підготовка легкоатлета  Для досягнення найкращого результату в легкій атлетиці необхідно володіти досконалою технікою - найбільш раціональним і ефективним способом виконання вправи. Під досконалою технікою слід розуміти розумно обгрунтовані і доцільні руху, сприяють досягненню найвищих спортивних результатів.

Тактична підготовка легкоатлета  Спортивна тактика - мистецтво ведення боротьби з противником, її головне завдання - найбільш доцільне використання фізичних і психічних можливостей легкоатлета для перемоги над суперником, для досягнення максимальних для себе результатів. 

Теоретична підготовка легкоатлетів  У підготовці легкоатлетів важливу роль грає теоретична підготовка. Завдання теоретичної підготовки включають в себе наступні питання:  - Загальні поняття про систему фізичного виховання і про теорії спорту;  - Знання перспектив розвитку фізичної культури і спорту в країні та світі;  - Знання теорії та практики легкоатлетичного спорту;  - Знання питань психологічної підготовки спортсмена;  - Знання питань гігієнічного режиму спортсмена, лікарського контролю і самоконтролю;  - Знання питань профілактики травматизму в спеціалізованому виді легкої атлетики. 

66. головний суддя в легкій атлетиці, його обов’язки.

Діяльність головного судді умовно можна розділити на три етапи. Перший етап - підготовчий період. При проведенні всеукраїнських змагань цей етап розподіляється на дві частини - попередній і підготовчий та період перед змагальної підготовки. Тривалість підготовчого етапу залежить від масштабу змагань і може тривати від декількох днів /першість спортклубу ВНЗ/ до року /першість країни/. На цьому етапі головний суддя повинен:

1.   Вивчити положення про змагання, звернувши особливу увагу на строки та місце проведення змагань, програму, тривалість змагань, кількісний склад учасників та їх кваліфікацію.

2.Ознайомитись з місцями проведення змагань, визначити місце розминки, шикування учасників перед початком програми, перевірити наявність і якість спортивного інвентаря та обладнання, технічних засобів та апаратури.

3. Вивчити кошторис на проведення змагань, звернувши особливу увагу на кількісний склад суддівта суму коштів, виділених для придбання нагороджувальної атрибутики і канцелярського приладдя.

4. Визначити приблизний кількісний склад учасників на видах та їх спортивно-технічну підготовку, щоб зібрати дані, потрібні для розробки програми-розкладу.

5. Затвердити склад головної суддівської колегії /головного секретаря, заступників головного судді, рефері змагань/.

6. Разом з оргкомітетом розробити проспект змагань.

7. Ознайомити адміністрацію стадіону з масштабом змагань та особливостями їх проведення. Своєчасно вручити їм програму-розклад змагань та їх пам'ятку, зробити заявки на необхідний для проведення змагань інвентар та обладнання, заявки на кількісний склад допоміжного персоналу по обслуговуванню змагань, вказати на існуючі недоліки в обладнанні місць для проведення змагань та зазначити строки їх усунення.

Головний суддя бере участь у розв'язанні таких господарських питань: створення нормальних умов для прийому учасників, представників, суддів, інших офіційних осіб; забезпечення учасників змагань розміщенням, харчуванням, необхідними транспортними засобами; виконання санітарно-гігієнічних вимог до місць проведення змагань; забезпечення суддівської колегії єдиною формою, необхідною документацією та канцелярськім приладдям, потрібною технікою для розмножування матеріалів і обчислювальною технікою; забезпечення спортсменів номерами учасників.

У період перед змагальної підготовки головний суддя:

- розробляє на підставі програми-розкладу та кількісного складу суддівської колегії разом із заступником або керівником служби по кадрах графік роботи суддівських бригад на всі дні за годинами та хвилинам змагань;

-   розробляє разом з оргкомітетом та заступником головного судді /ЗГС/ чи керівником служби ІКСІ з інформації сценарій відкриття, закриття змагань, нагородження переможців та інших ритуалів і церемоній, знайомиться зі змістом дикторських текстів;

-  перевіряє спільно з ЗГС або КС по підготовці місць змагань та їх обладнанню остаточну підготовку місць змагань;

-  здійснює приймання готовності бази для проведення змагань, складає та оформляє акт про її придатність;

-  уточнює після приймання заявок та визначення кількості учасників програми програму-розклад, а при необхідності вносить до неї зміни;

-  проводить засідання головної суддівської колегії спільно з представниками, розглядає та уточнює незрозумілі питання, положення, порядок та форму проведення змагань, оголошує свої вимоги до учасників, тренерів, представників;

-  завершує комплектування складу та проводить загальне засідання суддівської колегії. Визначає загальні та особисті завдання суддям.

На етапі безпосереднього проведення змагань основне завдання головного судді - чітко провести змагання відповідно до затверджених правил, згідно із розробленою програмою, положенням та умовами їх проведення. Головний суддя здійснює загальне керівництво та несе відповідальність за проведення змагань. При безпосередньому проведенні змагань головному судді потрібно:

-  забезпечити порядок та безпеку на місцях проведення змагань і розминки;

-  координувати роботу суддівських бригад;

-  контролювати виконання суддями та учасниками правил змагань;

-  слідкувати за чітким та безперебійним ходом змагань;

-   розбирати всі суперечки, які не може вирішити заступник головного судді, знайти правильне рішення;

- перевіряти правильність реєстрації рекордних досягнень. Обов'язки головного судді регламентовані правилами проведення змагань. Вони надають йому право:

1. Відміняти змагання, відкладати його початок, припиняти їх подальше проведення повністю або робити тимчасову перерву, якщо:

місце змагань виявилось непридатним або непристосованим;

інвентар або обладнання відсутнє, не відповідає правилам, виявилось непідготовлене або вийшло з ладу;

проведенню змагань шкодять метеорологічні умови /настання темряви, дуже сильний дощ, град, гроза та ін./; відсутній медичний персонал.

2.  Проводити зміни в розкладі змагань. У випадку, коли кваліфікаційні нормативи виконало мало учасників, збільшити кількість учасників, допущених до основних змагань, або знизити кваліфікаційний норматив зі стрибків у висоту або з жердиною.

3.  Не допускати до участі в змаганнях учасників, які за віком, підготовленістю не відповідають вимогам правил або положенню про змагання.

4. Звільняти суддів та представників від виконання своїх обов'язків, які вчинили грубість або неспроможні виконувати свої обов'язки.

5. Призначати нові змагання між учасниками, які, на його думку, мають на це право, якщо було порушення правил іншими учасниками або інші перешкоди

67. фактори які визначають досягнення в багатоборства. Особливості суддівства в багатоборстві.

У десятиборстві домагалися успіху атлети різного статури: зростання кількаразового чемпіона світу Ю. Хингзена (ФРН) 200 див, вагу 100 кг; двухкратный чемпіон олімпійських ігор (1980 і 1984 рр.) Д. Томпсон (Великобританія) значна полегкість і від – зростання 185 див, вагу 84 кг. Можна усе ж таки вважати, що високорослий робота як фізично сильний спортсмен має кращі передумови задля досягнення результатів в десятиборстві за умови, що він вистачить целеустремлённости і працьовитості для тренування з бігу.

Важко назвати фізичне якість, яке десятиборця було б основним. Швидкість, сила, витривалість, спритність, гнучкість – всі ці риси є необхідними. Десятиборец повинен передусім пам'ятати необхідність гармонійного розвитку своїх фізичних якостей. Сучасні методи тренування дозволяють досить швидко розвивати окремі якості, але не можна дозволити, щоб переважне розвиток одних якостей стало шкодити виступу в десятиборстві загалом. Можна, наприклад, з допомогою вправ зі штангою розвинути велику м'язи, яка корисна для метань, але для стрибків і бігу на 400 і 1500 м вона мати негативного значення. Одностороннє тренування з бігу у розвиток витривалості зменшить вагу многоборцу вплине на результати в метаннях.

Технічна підготовка має для десятиборця виключно велике значення. Чудово вивчити техніку всіх десяти видів важко. Навіть найсильніші десятиборці світу у деяких видах виступають щодо слабко. Вони багато працюють над удосконаленням техніки відстаючих видів, але важко позбутися закорінених помилок. Тому правильну техніку всіх видів десятиборья слід вивчити ще молоді роки, коли це завдання легше реалізовано. Недоліки у техніці виконання окремих видів десятиборья частенько зв'язані із неправильним поданням щодо формі рухів, развиваемых зусиль і правильному режимі. Тому многоборцу необхідні теоретичні знання основ техніки всіх видів десятиборья, які допоможуть йому на тренувальних заняттях і під час змагань здійснювати правильні дії, аналізувати виступи, вносити необхідні поправки. Рівень технічного майстерності десятиборців можна визначити з допомогою окремих показників.

Результати по-різному легкої атлетики, які входять у десятиборстві, ростуть нерівномірно, тож і мусять раз у раз виробляти нові таблиці, які відповідали б рівню розвитку легкої атлетики На цей час.

68. Визначитись із терміном «спортивна форма» в системі підготовки легкоатлета.

Спортивная форма — это состояние высокого уровня работоспособности, согласованной деятельности различных органов, систем и всего организма спортсмена в сочетании с развитием морально-волевых качеств, обеспечивающих возможность максимальных спортивных достижений (по профессору А. Н. Крестовникову).

Спортивная форма определяется по состоянию здоровья и спортивным достижениям. Ощущение полного здоровья, слаженная регуляция жизненных процессов, высокая способность включения в работу и быстрое восстановление сил организма после физических нагрузок характерны для спортивной формы. Спортсмен показывает наивысшие для себя достижения.

Спортивная форма может поддерживаться в течение нескольких месяцев, если при этом будут правильный режим жизни и тренировки, достаточное время для восстановления трудоспособности и полноценное питание.

69. Режим роботи ЧСС у вправах на розвиток витривалості.

Тривалість відпочинку залежать від довжини дистанції і становить від 1-1,5 хв до 3-4 хв. При цьому ЧСС, залежно від фізичної підготовленості, складає від 130 до 180 уд./хв. Інтенсивність виконання вправ на розвиток витривалості складає 75-85 відсотків від максимальної. Час відпочинку заповнюють вправами з незначним навантаженням. У нетренованих осіб аеробні можливості розвивають за допомогою ходьби протягом 4 хв і більше. Мінімальна кількість занять, які можуть забезпечити зростання витривалості, - 3 рази на тиждень.

70. Вікові особливості у розвитку гнучкості у легкоатлетів.

Специфіка розвитку гнучкості в значній мірі визначається віковими особливостями формування організму. Еластичність м'язів і суглобово-зв'язкового апарату знаходиться в прямій залежності від структурних особливостей кістково-м'язової системи, змісту щільних речовин, води, а також від в'язкості м'язів і ряду інших факторів. У дитячому віці опорно-руховий апарат характеризується великим вмістом хрящових тканин, що в сукупності з перерахованими вище факторами визначає більш високий ступінь гнучкості. Надалі, у міру поступового окостеніння хрящової тканини, а також морфологічних змін в м'язах і зв'язках, еластичність знижується. У підлітків до 13-15 років завершується окостеніння суглобів, зменшується кількість води в м'язах, підвищується їх в'язкість, зв'язки костеніють, що призводить до уповільнення темпу приросту активної і пасивної гнучкості. В юнацькому віці, в 15-17 років, розтяжність м'язово-зв'язкового апарату знижується ще більше. Це пов'язано із зупинкою темпів росту тіла в довжину, збільшенням поперечника м'язів, інтенсивним приростом силових показників, що в сукупності істотно гальмує прояв гнучкості. Таким чином, вікові закономірності розвитку організму зумовлюють зниження еластичності і пружності опорно-рухового апарату. Тим не менш, розвиток гнучкості - це керований процес.

71. Аналіз техніки та методика навчання штовхання ядра.

Характеристика, техніка виконання Штовхання ядра виконується однією рукою від плеча з розгону, обмеженого колом діаметром 213,5 см, у сектор кутом 40°. У вихідному положенні ядро знаходиться біля шиї, і за правилами змагань рука не повинна змінювати це положення до фінального зусилля. Під час штовхання забороняється відводити ядро за лінію плечей. Після закінчення штовхання спортсмен повинен залишитись в колі. Ядро може бути різної ваги, але в змаганнях (залежно від віку і статі учасників) застосовуються ядра певної ваги (3, 4, 5, 6, 7.260 кг). Дальність поштовху вимірюється від внутрішнього краю сегмента до сліду, який залишило ядро під час падіння. Дальність польоту ядра залежить від швидкості, яка надається йому під час вильоту. Тому необхідно розвинути найбільшу початкову швидкість, враховуючи обмеження, передбачені правилами змагань. Загальновизнаний спосіб розгону ядра - скік на нозі, однойменній штовхальній руці. Під розгоном розуміють рухи, які починаються махом лівої (правої) ноги, до моменту приземлення на ліву(праву) ногу. Штовхання ядра складається з таких частин: тримання ядра, підготовки до скоку, його виконання, фінальне зусилля.

Методика навчання Завдання 1. Створити уяву про техніку штовхання ядра з розгону скоком. Засоби: 1. Ознайомити зі снарядом і правилами виконання штовхання на змаганнях. 2. Пояснити і показати штовхання та «скоку» з кола, демонструючи кінограми, кінокільцівки, плакати та ін. Завдання 2. Навчити правильно тримати і виштовхувати ядро. Засоби: 1. Показ і перевірка правильності тримання ядра. 2. Імітація виштовхування ядра. 3. Штовхання ядра вгору з вихідного положення ноги нарізно. 4. Те ж саме з вихідного положення півоберту в напрямі штовхання. Завдання 3. Навчити фінальному зусиллю. Засоби: 1. Штовхання ядра з місця з вихідного положення, стоячи обличчям, а потім боком до напряму штовхання. 2. Те ж саме з вихідного положення, стоячи спиною до напрямку штовхання. 3. Те ж саме, стоячи на одній правій нозі і опускаючи ліву на грунт. 4. Імітація штовхання з названих вихідних положень без ядра і з ядром. Завдання 4. Навчити скоку. Засоби: 1. Скоки на правій нозі без ядра. Стоячи спиною до напряму штовхання в нахилі вперед з відведеною назад лівою ногою і наступними скоками. 2. Скоки на правій (лівій) з ядром. 3. Скоки з опором партнера. Завдання 5. Навчити техніці штовхання ядра зі скоку. Засоби: 1. Імітація штовхання ядра зі скоку. 2. Штовхання полегшеного ядра зі скороченого скоку (30-50 см). 3. Штовхання ядра полегшеної і нормальної ваги. 4. Штовхання ядра з кола, дотримуючись правил змагань. 5. Участь в контрольних тестуваннях із штовхання ядра. Завдання 6. Удосконалення техніки штовхання ядра і визначення індивідуальних особливостей. Засоби: 1. Штовхання ядер різної ваги з кола (213,5 см). 2. Штовхання ядра на результат.

72.

Победителем соревнований в лёгкой атлетике становится атлет или команда, которые показали наилучший результат в финальном забеге или в финальных попытках технических дисциплин в рамках правил.

Первенство в беговых видах лёгкой атлетики (на дорожке стадиона) проводится в несколько этапов: квалификация, ¼ финала, ½ финала. В результате отбора определяются спортсмены (команды), которые разыграют финал. Количество участников определяется регламентом соревнований. Отбор

В связи с тем, что в спринтерских дисциплинах, как правило, принимает участие большое количество участников (больше, чем в любой другой дисциплине лёгкой атлетики), то отбор приходится делать в три и даже в четыре круга (забег, 1/4 финала, 1/2 финала, финал).

73.

Виды планирования в ЛА - перспективное, годовое, текущее, оперативное.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]