55. Особливості техніки стрибків у довжину

 Стрибок у довжину з середнього розбігу (10-12 бігових кроків), відштовхуючись від грунту з будь-якого місця. При цьому починати розбіг слід із загальною позначки, встановленої викладачем і виконувати в зручному ритмі. Викладач вносить поправку в відмітку початку розбігу кожного займається. Після внесення поправки слід виконати 8-10 стрибків з розгону від своєї позначки, потрапляючи на брусок або її замінює лінію. Таким чином, займаються попередньо визначають довжину свого середнього розбігу, який стане в нагоді в подальшому при вдосконаленні в відштовхуванні. Довжина розбігу вимірюється в ступнях і запам'ятовується кожним займаються. Оволодіння технікою відштовхування у сполученні з польотом в «кроці»: імітація рухів при відштовхуванні на місці з активним виведенням тазу вгору-вперед у момент закінчення відштовхування з підйомом коліна махової ноги і рук; стрибки з місця поштовхом однієї і махом іншою ногою з приземленням на махову ногу і переходом на біг; стрибки з місця поштовхом однією ногою з приземленням на обидві ноги; стрибки з 1, 2, 3 кроків розбігу; стрибки в «кроці», відштовхуючись при повільному бігу через 1 крок, через 2 кроки на 3-й, при більш швидкому бігу-через 4 на 5-й крок; стрибки в довжину з короткого розбігу через планку, встановлену на висоті 50-60 см і більше на відстані, рівній половині стрибка; стрибкові кроки з ноги на ногу на протязі 30-50 м ; ту ж вправу, але проходження дистанції з найменшим числом стрибків. Оволодіння технікою приземлення: стрибки з місця в довжину з активним підніманням ніг вгору і можливо великим їх викиданням вперед; стрибки в довжину з 3-5 кроків розбігу, в середині польоту винести поштовхову ногу вперед до махової і потім зайняти правильне положення перед приземленням; стрибки в довжину з короткого розбігу через планку, встановлену на висоті 20 - 40 см за півметра до передбачуваного місця приземлення; той же через паперову стрічку (мотузку, прутик), покладену на передбачуваному місці приземлення; багаторазові стрибки вгору, відштовхуючись однією ногою і піднімаючи іншу вперед- вгору на рівень тазу; то ж у ходьбі або повільному бігу, відштовхуючись через 4 кроки на 5-й. Оволодіння правильним переходом від розбігу до відштовхування. Виконання стрибків у довжину з 2, 3, 5 кроків розбігу, акцентуючи увагу на прискореній постановці ноги на місце відштовхування; багаторазове виконання стрибків, відштовхуючись на кожний 5-й крок; стрибки в довжину з короткого і середнього розбігу. Удосконалення техніки стрибка в цілому. Повторне виконання розбігу без відштовхування, з відштовхуванням; стрибки в довжину з середнього розбігу (10-12 бігових кроків); стрибки в довжину з середнього розбігу через планку; стрибки з малого розбігу, відштовхуючись від містка або трампліну; стрибки з повного розбігу; стрибки в довжину з повного розбігу на результат.

56.Нормування тренування у юних легкоатлетів

Для організму тренувальне навантаження - визначений подразник. З фізіології відомо, що при впливі яким-небудь подразником, достатнім по силі і інтенсивності, організм людини реагує фазовими змінами своїх функцій. У даному, випадку це означати, що внаслідок спортивного тренування інтенсифікуються обмін речовин, энергообмен, кровообіг, подих й інші функції. Після припинення тренування настає зниження функцій кровообігу й подиху, їхня нормалізація. Однак вплив тренування й посилений обмін речовин после неї продовжуються ще довго: відповідно до обсягу, інтенсивністю й характером навантаження - від декількох часів до декількох діб.

Фазовість змін живих систем є біологічна закономірність. Їй підкоряється кожна клітина, кожен орган й весь організм у цілому. Період інтенсивної діяльності винен обов'язково змінюватися зниженням функцій, відносним спокоєм.

Кожен організм має визначені енергетичні й пластичні ресурси, унаслідок чого не може довгостроково знаходитися в такому активному стані, при якому потужність катаболических процесів (витрати, руйнування речовин в організмі) значно вище, ніж потужність анаболических (синтетичних).

При самому раціональному й збалансованому харчуванні здорова людина, його травна система має не в змозі засвоїти более 5000 Ккал у добу, в годину як при тривалій інтенсивній м'язевій роботі витрата енергії може значно перевищити ці цифри. Людина не може систематично виконувати роботу, по енергетичній вартості велику чим 4000-5000 Ккал: наступити виснаження. Відновлення енергетичних ресурсів й структурних елементів можливо в цьому випадку лише за умови зниження активності організму. Слід зазначити, що процеси катаболізму до визначеного ступеня стимулюють анаболические процеси.

Для правильної побудови спортивного тренування необхідно враховувати фазовість функціональних змін й особливості відновних процесів в організмі спортсмена.

Розвиток фізичних якостей пов'язаний із пристосувальними реакціями організму у відповідь на тренувальне навантаження. Навіть невелике тренувальне навантаження спочатку важке для атлета. Алі із годиною таке навантаження стає для нього легким, а згодом навіть недостатнім для розминки: позначається более розроблена техніка й велика сила м'язів, более високий рівень витривалості організму спортсмена стосовно до даного навантаження, краща координованість вегетативних й соматичних функцій. Дихання й кровообіг пристосовуються із урахуванням вимог організму до виконання конкретної м'язової роботи, тобто виявляється адаптація різних органів, тканин й всього організму до умів, що створюються тренером й спортсменом на тренуванні.

Адаптація організму спортсмена до визначених тренувальних навантажень є дещо інше, як прояв тренованості. Позитивні зміни, підвищення рівня тренованості пов'язані із удосконаленням компенсаторних механізмів в організмі спортсмена у відповідь на тренувальні навантаження. Створюються сприятливі умови для підвищення спортивних результатів.

Свої кращ...і спортивні досягнення атлет показує в період так званої спортивної форми. Вона характеризується біологічними пристосувальними змінами в його організмі. Спортивна форма органічно пов'язана із фізичною, психологічною, морально-вольовою й тактичною готовністю спортсмена.

Поліпшення спортивних досягнень найбільше істотно за умови подальшого підвищення рівня розвитку фізичних якостей, головним чином сили м'язів, що беруть доля в виконанні класичних вправ, хоча спортивні результати, як правило, підвищуються і у результаті вдосконалення технічної майстерності.

Спортивне тренування ґрунтується на загально біологічних й дидактичних принципах. Вони прийнятні для процесів як навчання, то й тренування.