3. Критерії оцінювання ефективності виховного процесу (за н.Волковою)

Ефективність виховання — співвідношення між метою виховання і результатами, досягнутими у процесі формування особистості соціальних груп.

Для оцінювання результатів виховного процесу необхідно мати чітке уявлення про визначення рівнів вихованості учнів, вміти бачити зміни в поведінці у результаті виховних впливів. Без цього неможливо об’єктивно оцінити ефективність та якість виховної роботи. Складність процесу виховання зумовлена тим, що результати його не завжди помітні відразу. Тільки з часом можна судити про результативність виховного впливу педагога, що виявляється у вихованості дітей. Результати процесу виховання різні, оскільки залежать від індивідуальних особливостей вихованців, їх ставлення до навколишнього.

Критерієм вихованості кожної особистості, тобто ознаки, за допомогою яких роблять висновок про рівень вихованості, оцінюють результати виховного впливу, є не лише знання законів, правил, норм поведінки, а конкретні дії відповідно до визнаних норм і правил. Такі критерії не можуть бути універсальними, бо в кожному конкретному соціальному середовищі є свої норми і правила, а отже, і показники вихованості людини. При цьому слід враховувати вік, рівень соціального досвіду людини тощо.

Рівень вихованості, тобто ступінь сформованості найважливіших якостей особистості, наближено характеризують словами: високий, середній, низький.

Критерії визначення ефективності виховного впливу шкільного колективу об'єднують у групи (проаналізувати на прикладі аналізу характеристик учнів):

• Критерії оцінювання організаційної структури і складових шкільного колективу.

• Критерії оцінювання змісту виховної діяльності учнів, колективу, рівня його впливу на особистість учня.

• Критерії визначення характеру внутрішньоколективних стосунків.

• Критерії незалежного оцінювання особистості членами колективу.

4. Методи вивчення вихованості учнів:

1. Спостереження.

2. Метод створення виховних ситуацій: природні, або навмисне створені обставини, в яких вихованець діє за власними переконаннями та якостями. Наприклад, розподіл подарунків, вибір між особистим і громадським.

3. Твори на задану тему.

4. Ранжування (кожен у класі складає список учнів за певною ознакою: від того, кому ця риса найбільш притаманне до того, кому вона найменш властива; оцінки кожному учневі підсумовують і виводять середнє арифметичне).

5. Метод незалежних характеристик (вказується не одна риса, а сукупність якостей кожного).

Лекція № 6

(тези)

Методика організації та проведення виховного заходу, гри, інсценування

План

1. Методика оформлення виховного заходу.

2. Види гри

3. Методика проведення гри.

4. Психолого-педагогічні умови ефективності проведення гри.

5. Методика та умови ефективності підготовки інсценізації.

Тези лекції

1. Методика оформлення сценарію виховного заходу (свята):

1. Титульна сторінка (навчальний заклад, тема, клас, для якого заплановано, автор).

2. Мета, обладнання, унаочнення, декорації, перелік дійових осіб та відповідних костюмів.

3. Хід заходу.

4. Список літератури.

1. Сценарій - це детальна літературно-текстова й організаційна розробка змісту і ходу будь-якої виховної справи, зокрема - свята. У сценарії послідовно викладаються окремі художні та реальні елементи дії, вказані способи переходу від однієї частини дії до іншої, наводиться орієнтовний напрямок усіх імпровізаційних виступів та інших акцій. У сценарій вводяться художні твори, які будуть використані, чи уривки з них; у ньому передбачаються засоби активізації учасників, планується оформлення і спеціальне обладнання приміщень.

Відсутність ретельно розробленого сценарію, підміна його організаційним планом, який не розкриває змісту кожного елемента, може привести до неузгодженості окремих його частин, їх механічного з'єднання, збіднення виразних можливостей матеріалу і недостатньо яскравого розкриття ідеї.

2. Основні етапи роботи над сценарієм. Зазвичай, ця робота починається із продумування ідейно-тематичної основи справи, чіткого визначення її теми та ідеї, які тісно взаємопов'язані, але різняться одна від одної. Тема - це коло життєвих явищ, відібраних і висвітлених автором сценарію, або, кажучи іншими словами, це те, про що автор хоче розповісти учасникам справи. Ідея - це основна думка, оцінка подій, про які йдеться у сценарії, чи, іншими словами, те, заради чого автор хоче розповісти учасникам про щось.

Ідея сценарію слугує стрижнем для добору та організації документального й художнього матеріалу, вона попередньо визначає основний конфлікт дії, її композицію, диктує принцип відбору тих, хто виступатиме. Нечіткість ідеї, як правило, виявляється у нечіткості смислових акцентів справи.

Тема задається із самого початку, а до ідеї, як до головного висновку, сценарист і режисер повинні підвести учасників. Недоцільно подавати ідею в готовому вигляді, з самого початку.

Завдання полягає в тому, щоб змусити кожного включитися в події, самому осмислити ідею, якій підпорядковано розвиток дії. У такому творчому процесі глядач і стає активним учасником виховної справи.

Тема та ідея тісно пов'язані і разом створюють ідейно-тематичну основу театралізованої вистави, свята, ігрової програми тощо.

Однак, для створення сценарію визначити його тему та ідею недостатньо. У сценарії обов'язково має бути сюжет, тобто розвиток подій, вияв характерів у дії.

Пошуки яскравого, цікавого матеріалу для організації сюжету - невід'ємна частина роботи над сценарієм. Автори сценарію компонують матеріал так, щоб сюжет розвивався від події до події, у безперервній, логічно пов'язаній сценічній дії.

Розвиток сюжету неможливий у сценарії без визначення і розробки конфлікту, тобто основного для розвитку подій зіткнення інтересів, поглядів, прагнень. Конфлікт може виражатись у подоланні труднощів, перешкод.

Наступний крок - продумування композиції, тобто реалізація сюжету і конфлікту у сценічній дії, яка розвивається. Композиція є організацією дії, а значить вимагає відповідного логічного розміщенням матеріалу в ході сценарію. Композиція сценарію включає в себе: експозицію, зав'язку, розвиток дії (основну дію), кульмінацію і розв'язку.

Експозиція - це коротка розповідь про події, які передували виникненню конфлікту, що його викликали. Зазвичай, експозиція переростає у зав'язку - вони невіддільні. Експозиція і зав'язка мають бути чіткими, лаконічними. Вони несуть велике психологічне навантаження, так як "збирають" увагу глядача, готують до сприйняття дії, налаштовують на сприйняття. За своєю формою експозиція-зав'язка можуть бути надзвичайно різноманітними за формою вираження: віршована заставка, пісня, сценка з п'єси, фрагмент кінофільму, театралізована хода...

Наступна частина композиції - розвиток дії, чи основна дія, тобто зображення процесу боротьби, її перипетій, ланцюги подій і зіткнень, в яких вирішується конфлікт.

5. Алгоритм написання сценарію: загальні вимоги. Текст сценарію має бути викладений без помилок. Вимоги до комп'ютерного набору: шрифт - Times New Roman, розмір шрифту - 14, інтервал -1,5.

Текст, у якому йде мова про дії ведучих та учасників виховної справи, подається посередині рядка й виділяється курсивом (наприклад: Звучить лірична мелодія), крапка не ставиться. Зліва жирним шрифтом вказують дійових осіб (наприклад: Ведуча:), справа - текст їх слів. Текст сценарію має бути викладений за таким алгоритмом:

1. Вказати форму проведення виховної справи та її тему (наприклад: Новорічне свято „Найдорожчий скарб").

2. Вказати адресність, тобто - для дітей якої вікової категорії призначена справа (наприклад: Для учнів 5-6 класів; Для молодших школярів; Для старшокласників).

3. Вказати мету проведення: навчальну чи пізнавальну, розвиваючу, виховну (наприклад: познайомити молодших підлітків з напрямами живопису, сприяти їх пізнавальній активності, розвитку уваги, спостережливості, пам'яті, творчих здібностей, формуванню основ естетичної культури, естетичного досвіду).

4. Вказати наочне оформлення, його зміст, кількість (наприклад: плакат „Книга - джерело знань", табло „Рахуй до ста" (Зшт.), аркуші паперу (Зшт.), журнал „Барвінок" (3 примірники), портрети художників: вказати прізвища й ініціали, надувні кульки (15 штук), букети квітів, вишиті рушники тощо).

5. Музичне оформлення передбачає перелік музичних творів та зазначення їх авторів (наприклад: „Вальс квітів" П.І.Чайковського, „Пісня про рушник": музика ГМайбороди, слова А.Малишка).

6. Обладнання включає усі технічні та інші засоби, необхідні для проведення виховної справи (магнітофон, акустична система, мікрофон, телевізор, проектор, декорації, стелаж для виставки, мольберти, трибуна, музичні інструменти, вази для квітів тощо).

7. Окремо вказують різного роду реквізит та аксесуари для проведення ігор та конкурсів: склянки, ложки, мотузки, маски, пов'язки для очей, дрібні предмети, таці, нитки, клаптики тканини, пластмасові пляшки тощо; спортивний інвентар: м'ячі, кеглі, обручі, гімнастичні палки тощо.

8. Сценарій ходу виховної справи (свята, ігрової програми, турніру, усного журналу, години спілкування тощо) викладається детально у такій послідовності: вступ (визначається актуальність теми, мотивується діяльність), основна частина (її зміст спрямований на реалізацію визначених педагогічних завдань, передбачає залучення учнів до різних видів діяльності), заключна частина (підведення підсумків, допомагає з'ясувати рівень розуміння й усвідомлення основних ідей справи). У ході сценарію слід виділити усі види роботи (розповідь, інтерв'ю, демонстрація, перегляд фрагментів фільму, гра, бесіда, прослуховування музичних творів) й детально їх описати. Якщо виконується пісня, вірш чи прозовий твір -слід подати їх повний текст. Якщо проводиться гра -потрібно вказати завдання її учасникам, правила та умови гри. Якщо письмове оформлення є детальним, то на початку викладу посередині робиться запис: „Хід свята (ігрової програми тощо)", якщо подається розгорнутий план проведення виховної справи (наприклад, не можна наперед передбачити, які потрібно буде вводити коментарі у ході інтелектуальної гри, екскурсії чи вікторини), то слід записати: „План проведення інтелектуальної гри". Не детальний план проведення будь-якої справи педагогом записується за умови, коли він вільно володіє матеріалом і немає потреби у детальному викладі. Подаючи досвід виховної роботи на обласну педагогічну виставку, науково-методичну раду, обласні та Всеукраїнські конкурси, слід подавати розгорнуті сценарії усіх виховних справ.