49. Умови психічного розвитку новонародженої дитини. Новоутворення цього періоду. Роль дорослого у психічному розвитку немовля. Спілкування в період немовляти.

Період новонародженості охоплює перші тижні життя малюка. Головною особливістю виступає відсутність поведінки у власному значенні слова. Спостерігаються лише інстинктивні форми – безумовні рефлекси. Новонароджений більшість часу спить і прокидається лише для того. щоб поїсти. Дитина вже відділилася від матері фізично, але не фізіологічно, бо мама забезпечує всі життєво важливі функції дитини, починаючи з годування. З першого дня життя малюка соціально опосередковане.Всі потреби немовляти задовольняються дорослими, а тому з перших днів малюк прагне оволодіти увагою дорослих, згодом у нього виникає потреба у спілкуванні й співробітництві з дорослими. Спосіб життя немовляти організовується дорослим за соціально виробленим режимом дня. Умовні рефлекси формуються на основі зорового і слухового зосередження на обличчі та голосі матері, яке виникає під час годування дитини в положенні під грудьми. Таке зосередження визначає надалі розвиток власне людських форм поведінки.Перші емоції новонародженого негативні, але у відповідь на увагу та любов у малюка виникають позитивні соціальні переживання. Для кінця цього періоду х-рне вироблення у дитини особливої поведінки – «комплекс пожвавлення», що виникає під час контакту дитини з дорослимВіе включає емоційні й рухові реакції малюка: посмішку, вокалізації, спрямування погляду та рухів ручками до дорослого. Таким чином, дорослий стимулює розвиток важливих потреб у пізнанні та спілкуванні. Потреба малюка у спілкуванні реалізується в безпосередньо-емоційному спілкуванні як провідній діяльності немовлячого віку. Новоутворення:1)закріплення специфічного людського біоритму нічного сну та періоду денної активності; 2)виділення першого об’єкту в навколишній дійсності(близького дорочлого); 3)органи чуття розвиваються швидше рухового апарату; 4)поява першої позитивної емоційної реації – посмішки; 5)ародження і розвиток першої форми поведінки – комплексу пожвавлення; 6)поява зорового і слухового зосередження на обличчі дорослого.

50. Молодший шкільний вік. Психологічні новоутворення дошкільника ті їх характеристика. Довільність,внутр.План дій,рефлексія.

Розвиток діяльності молодшого школяра. За віковою періодизацією, прийнятою українськими психологами і педагогами, час життя дітей від шести до одинадцяти років називається молодшим шкільним віком. При визначенні його меж враховуються особливості психічного і фізичного розвитку дітей, береться до уваги перехід їх від ігрової до учбової діяльності, яка стає і у цьому віці провідною.

Вступ дитини до школи — це різка зміна її життя і діяльності. Дитина йде до школи з фізичною й психологічною готовністю до цієї зміни. У шкільному навчанні використовуються і продовжують розвиватись фізичні й розумові здібності, формуються психічні властивості молодшого школяра.

Анатомо-фізіологічні особливості. Протягом молодшого шкільного віку відбувається подальше зростання організму дитини.

З 6 років у дітей наступає період рівномірного росту, який триває пересічно до 9 років у дівчаток і до 11 — у хлопчиків. Дівчатка після 9 років випереджають у рості хлопчиків.

Кістково-сполучний апарат молодших школярів відзначається гнучкістю, оскільки в їхніх кістках ще багато хрящової тканини. На це треба зважати, щоб запобігти можливому викривленню хребта, що негативно позначається на кровообігу, диханні й тим самим ослаблює організм. До 12 років триває окостеніння фаланг пальців руки, а окостеніння зап'ястя завершується в 10—13 років. Переважно цим пояснюється, чому точні рухи руки під час письма, малювання тощо стомлюють дітей 7—8 років швидше, ніж старших. Зазнає змін і розвиток таза, кістки якого починають зростатися, проте зв'язкова система їх ще м'яка і гнучка. Тому важливо стежити, щоб учень правильно сидів за партою, щоб меблі у школі і робочі місця вдома відповідали зросту дитини. Збільшення розмірів у дітей цього віку інколи супроводжується відчуттям болю, особливо у нічні періоди. У першокласників випадає до 20 молочних зубів. З появою постійних зубів дорослі помічають, що їх розмір не відповідає розміру рота дитини, але ця невідповідність зникає пізніше з ростом кісток черепа.

Розвивається м'язова система молодших школярів. Збільшується вага всіх м'язів відносно ваги тіла, що сприяє зростанню фізичної сили дітей, підвищується здатність організму до відносно тривалої діяльності. Дрібні м'язи кисті руки розвиваються повільніше. Діти цього віку, добре володіючи ходьбою, бігом, ще недостатньо координують рухи, здійснювані дрібними м'язами. Першокласникові важко писати в межах рядка, координувати рухи руки, не робити зайвих рухів, які спричиняють швидку втому. Тому у 1 класі слід проводити фізхвилинки, які знімають напруження дрібних м'язів пальців і кисті руки. З часом школярі набувають здатності розподіляти навантаження на різні групи м'язів, рухи їх стають більш координованими, точними, удосконалюється техніка письма. Важливо враховувати те, що у молодших школярів посилюється розвиток рухового апарату, що обумовлює надмірну рухливість дітей цього віку і зважати на їх прагнення бігати, лазити, плавати тощо, пам'ятаючи, що розвиток моторики дітей зв'язаний не тільки з фізичним, а й розумовим розвитком підростаючої особистості. Проте і надмірна рухлива активність протягом тривалого часу може негативно позначитись на стані здоров'я дитини.

Вага мозку першокласника наближається до ваги мозку дорослої людини. У молодших школярів збільшується рухливість нервових процесів, що дає змогу дітям швидко змінювати свою поведінку відповідно до вимог учителя.

У дітей добре розвинені всі органи чуття, але деякі з них мають свої особливості. Так, їхні очі, завдяки еластичності кришталика, можуть швидко змінювати свою форму залежно від пози під час читання і письма. Якщо не врахувати цієї особливості органів зору молодших школярів і не виправити їх пози, то це може призвести до підвищення очного тиску, до нечіткості зображень на сітківці й до виникнення короткозорості.Довільність психічних процесів у молодшого школяра. У цьому віці центром психічного розвитку дитини стає формування довільності всіх психічних процесів (пам'яті, уваги, мислення, організації діяльності). їх інтелектуалізація, внутрішнє опосередкування відбуваються завдяки первинному засвоєнню системи понять. Довільність виявляється в умінні свідомо ставити цілі, шукати і знаходити засоби їх досягнення, долати труднощі та перешкоди. Протягом усього молодшого шкільного віку дитина вчиться керувати своєю поведінкою, психічними процесами, адже вимоги до неї з перших днів перебування у школі передбачають досить високий рівень довільності. Тому молодший школяр долає свої бажання і здатен керувати своєю поведінкою на основі заданих зразків, що сприяє розвитку довільності як особливої властивості психічних процесів і поведінки.Внутрішній план дій молодшого школяра. Виконуючи завдання з різних навчальних предметів, діти шукають найзручніші способи, обирають і зіставляють варіанти дій, планують їх порядок та засоби реалізації. Чим більше етапів власних дій може передбачити школяр, чим старанніше він може зіставити їх варіанти, тим успішніше контролюватиме розв'язання завдань. Необхідність контролю та самоконтролю, словесного звіту, самооцінки в навчальній діяльності створюють сприятливі умови для формування у молодших школярів здатності до планування і виконання дій подумки.рефлексії (лат. reflexio - відображення) - осмислення своїх суджень і вчинків з точки зору їх відповідності задуму та умовам діяльності; самоаналіз. Свідченням цього є здатність бачити особливості власних дій, робити їх предметом аналізу, порівнювати з діями інших людей. Якщо дошкільник здебільшого орієнтується на індивідуальний досвід, то молодший школяр починає орієнтуватися на загальнокультурні зразки, якими він оволодіває у взаємодії з дорослими та ровесниками.Рефлексія змінює пізнавальну діяльність молодших школярів, їхнє ставлення до себе й до оточення, погляд на світ, змушує не просто приймати на віру знання від дорослих, а й виробляти власну думку, власні погляди, уявлення про цінності, значущість учіння. В цьому віці вона тільки починає розвиватися.

51. Проблема психологічної готовності дитини до навчання у школі. Адаптація дитини до шкільного навчання. Криза 7 років та її особливості.Психологічна готовність дошкільника до навчання в школі складається з таких основних компонентів: 1)нова внутрішня позиція школяра, що виявляється в прагненні до суспільно значущої і суспільно оцінюваної діяльності; 2)готовність у пізнавальній сфері – володіння знаково-символічною функцією свідомості й здатністю до вільність психічних процесів, диференційоване сприймання, уміння узагальнювати, аналізувати, порівнювати, пізнавальні інтереси;3)готовність в особистісній сфері – довільність поведінки, супідрядність мотивів і вольові якості;4)готовність у сфері діяльності та спілкування – уміння приймати умовну ситуацію, вчитися у дорослого, регулювати свою дільність…. В рамках соціальної адаптації може бути виділена адаптація дитини до школи. Адаптація до школи - перебудова пізнавальної, мотиваційної і емоційно-вольової сфер дитини при переході до систематичного організованого шкільного навчання. Під час вступу до школи корінним чином змінюються умови життя і діяльності дитини; ведучою стає учбова діяльність. У елементарних формах учбова діяльність здійснювалася і дошкільником, але для нього вона носила другорядний характер, як ведучої виступала гра; мотиви учбової діяльності дошкільника також були переважно ігровими. Режим шкільних занять вимагає набагато вищого, ніж в дошкільному дитинстві, рівня довільності поведінки. Необхідність налагоджувати і підтримувати взаємини з педагогами і однолітками в ході спільної діяльності вимагає розвинених навиків спілкування.Діти, що мають достатній досвід спілкування, з розвиненою мовою, сформованими пізнавальними мотивами і умінням довільно-вольової регуляції поведінки, легко адаптуються до шкільних умов. Високий рівень адаптації дитини забезпечують виховання її у повній сім'ї, у якій нема конфліктних ситуацій; належний рівень освіти батька й матері, правильні методи виховання у сім'ї; позитивне ставлення до дітей вихователя старшої (підготовчої до школи) групи; позитивне ставлення до дітей учителя першого класу; функціональна готовність дитини до навчання у школі; сприятливий статус дитини у групі до вступу в перший клас; задоволеність спілкуванням із дорослими; адекватне усвідомлення свого становища в групі однолітків. З урахуванням цього грузинський педагог-новатор Шалва Амонашвілі стверджував, що дітей-шестиліток потрібно готувати не просто до школи (навчання читання, письмо, лічба), а готувати до ролі учнів, щоб вони розуміли свою нову позицію, нову роль вчителя, значення і зміст його вимог і оцінок. Криза 7 років Це вік, коли дитина виходить із світу батьківської опіки і турботи, із батьківського дому у зовнішній світ стосунків та відносин. Дитина ніби виходить із атмосфери сімейних правил та порядків у інший світ, де існують свої правила та обов'язки співіснування.Криза віку полягає у тому, ідо дитина переживає тест на становлення особистості. Всі ті якості, які дитина придбала протягом життя у сім'ї тепер зустрічаються із правилами життя у колективі, міжособистісними стосунками. Йде переоцінка цінностей, життя. Дитина переживає глибоку психологічну кризу та навантаження.