Розділ 4 виховання дітей у молодій сімї

1. Проблеми виховання дітей у сучасній молодій сім'ї

Батьки мають першочергове право на виховання своїх дітей. Цей принцип відображено в статті 26 Декларації ООН з прав людини. Він характерний для більшості суспільних систем і культур. Права та обов’язки батьків забезпечити достойний рівень життя дитини, її фізичний, інтелектуальний і духовний розвиток зафіксовані в Конвенції прав дитини. Суть цих положень в тім, що саме батьки несуть відповідальність за здоров’я, розвиток і благополуччя своїх дітей. На цьому наголошує й основний закон нашої держави — Конституція України.

Така увага до проблеми сімейного виховання пояснюється тим, що вона є найголовнішою в моральному й культурному житті суспільства, оскільки відродження нації розпочинається з родини, формування особистості, психічного і фізичного здоров’я дітей раннього та дошкільного віку. У зв’язку з цим особливої уваги потребують молоді сім’ї, які є найбільш репродуктивними (що є особливо цінним нині для України в умовах депопуляції її населення), найбільш вразливими і найменше підготовленими до виконання виховної функції.

Батьки і діти є підсистемами сім’ї, а сім’я — підсистемою суспільства, її окремим компонентом. Вона взаємодіє з різними соціальними інститутами, залежна від держави й тієї політики, що проводиться в країні стосовно сім’ї і виховання дітей. Отже, проблему виховання дітей у сучасній молодій сім’ї необхідно розглядати у тісному взаємозв’язку з іншими проблемами та пов’язувати із соціологічним аспектом, який дає змогу зрозуміти зумовленість різних процесів та усвідомити їхні масштаби й актуальність. У зв’язку з цим визначимо місце молодої сім’ї в суспільстві та конкретизуємо саме поняття.

Нині не існує одного тлумачення поняття “молода сім’я”. Причина полягає в різних підходах до його визначення. Якщо за основу брати термін спільного проживання, то в групу молодих сімей необхідно включити й ті сімейні пари, які, перебуваючи у віці 30, 40, 50 років, узяли шлюб недавно. Якщо за головний критерій узяти вік подружжя (до 30 років), то такі сім’ї також різнитимуться за терміном сімейного життя. В одній групі можуть бути молодята, чий вік не перевищує 20 років, а сімейний стаж — одного-двох років, і подружжя у віці 26—30 років, що мають кілька дітей і 8—10 років сімейного життя. Статус “молодої сім’ї” можна визначити і за іншими критеріями, залежно від мети дослідження. Підтвердити це можуть класифікації, запропоновані А. І. Антоновим, Т. А. Гурко, Л. А. Гордоном, А. Л. Зубенко, Л. І. Івановою, В. А. Зацепіним, В. А. Сисенко та іншими. Однак жодна з них не ставить у центр уваги дитину і не акцентує на тому, що сім’ю створюють не відносини “чоловік — дружина”, а відносини “мати — дитина”, “батько — дитина”, “мати — батько”.

Отже, на основі аналізу і синтезу різних визначень, можна дійти висновку, що для характеристики молодої сім’ї найсуттєвішими показниками є: молодий вік подружжя, наявність дітей та нетривалість сімейного життя. Саме ці фактори зумовлюють обмеженість сімейного і батьківського досвіду. Тому слід виходити з того, що молода сім’я — це сім’я в першому шлюбі, де є діти дошкільного віку і вік батьків не перевищує 30 років [1, с. 8—9].

З 14 млн сімей, які проживають в Україні, приблизно 2,4 млн — молоді. Дві третини з них мешкають у містах. Середня кількість людей у сім’ї становить 3,2 особи. За даними багаторічних досліджень та спостережень, 80% загальної кількості дітей народжується в молодих сім’ях.

Сучасна молода сім’я переживає значні економічні труднощі. Починаючи з другої половини 1992 р. понад 90% молодих сімей мають прожитковий рівень, нижчий за мінімальний споживчий бюджет, що не забезпечує нормальних умов життя й виховання дітей у сім’ї. На демографічні показники негативно вплинула також незадовільна екологічна ситуація в країні та широкий діапазон проблем — наслідків Чорнобильської катастрофи (медичних, психологічних, фізіологічних тощо). У порівнянні з країнами, що входили до складу колишнього СРСР, народжуваність в Україні є найнижчою. Спостерігається тенденція до збільшення патологій вагітності та пологів.

Значущим фактором, що впливає на виховання дитини та гуманних рис її характеру, є рівень морально-психологічних відносин у сім’ї. Саме вони становлять інтегральну характеристику, яка відображає цінності родинного життя, передовсім такі, як взаємна любов, повага й розуміння. На жаль, і в цьому випадку статистика свідчить про порушення цих цінностей. Майже 50% сімей, які взяли шлюб за останні 5 років, — розпалися. Кількість позашлюбних дітей у матерів віком до 30 років становить близько 12% усіх народжених. Майже 1,5 млн дітей в Україні виховуються в неповних сім’ях. Однією з особливостей сучасності є відкладання одружень серед молоді, відмова від офіційних шлюбів. Гострою проблемою є забезпечення дітей необхідними продуктами дитячого харчування, а також недоступні ціни на непродовольчі товари.

Різке погіршання соціально-економічного стану країни та молодих сімей, зокрема, призвели до значного скорочення мережі дошкільних закладів. Значне підвищення плати за перебування дитини, висока ціна електроенергії та паливно-мастильних матеріалів призводять до перетворення багатьох постійних дошкільних закладів на сезонні. Така ситуація значно ускладнює можливості своєчасної педагогічної допомоги молодій сім’ї, позбавляє дитину більш-менш нормального харчування та розвитку в умовах доцільного за її віком режиму дня.

За даними останніх досліджень, майже 70% дошкільнят мають хронічні захворювання й функціональні порушення. Спостерігається зниження м’язової сили, працездатності серцево-судинної та дихальної систем у дітей, які мешкають у регіонах України з високим рівнем радіаційного та хімічного забруднення. В Україні катастрофічно прогресують хвороби щитовидної залози (щороку цей показник зростає майже в 5 разів), органів травлення, кровотворних органів, поширюються онкозахворювання, є тенденції до зростання захворювань нервової системи.

Характерною особливістю сучасних молодих сімей є брак матеріальної можливості якісно виконувати ряд своїх функцій (побутову, виховну, рекреативну тощо). Це спричиняє ускладнення внутрішньосімейних стосунків, зростання кількості конфліктів, порушення загального мікроклімату сім’ї. Ці та інші причини, а також непідготовленість молоді до сімейного життя пояснюють значне послаблення виховної функції сучасної молодої сім’ї. На цей процес впливають також:

• нуклеаризація — перетворення сім’ї, що складалась раніше з трьох — чотирьох поколінь, на сім’ю з двох поколінь. Це значно послаблює можливості передачі соціального та сімейного досвіду від старших поколінь;

• послаблення родинних зв’язків, урбанізація, територіальна розмежованість сімейних колективів, підвищена мобільність молоді у сфері професійних побутових інтересів чи дозвілля зменшують можливості соціального контролю й знижують міру впливу батьківської сім’ї;

• зміна стандартів поведінки, сімейних цінностей протягом життя одного покоління призводить до повної або часткової переоцінки досвіду сімейного життя, який має старше покоління;

• зменшення кількості дітей у сім’ї, орієнтація на одну дитину не дають змоги відтворити природну школу підготовки майбутніх батьків за рахунок співробітництва старших з меншими;

• збільшення кількості побутових проблем, зайнятість жінок-матерів на виробництві послаблюють можливості їхнього впливу на дітей в умовах сім’ї;

• зниження віку молодих та збільшення кількості розлучень свідчать про недостатню їхню готовність до виконання ролі чоловіка і дружини, батька і матері; про недооцінку ролі сім’ї в житті суспільства і кожної людини зокрема.

Отже, аналіз стану сучасного суспільства й сучасної сім’ї свідчить, що їх проблеми тісно переплітаються. Глибокі зміни, що відбуваються в усіх сферах суспільного життя, впливають на формування особистих якісних характеристик людини та її соціальний статус. Разом з тим від духовного, фізичного здоров’я та матеріального забезпечення окремих сімей залежить майбутнє нації і держави. Тому проблеми сім’ї не є особистими і їх вирішення можливе лише за активної участі й підтримки з боку держави і всіх її соціальних інститутів.

Економічні, соціальні, політичні та культурогенні перетворення, які відбуваються в нашому суспільстві, часто-густо породжують численні педагогічні проблеми сім’ї або принаймні їх посилюють і поглиблюють.

Цілеспрямоване та комплексне вивчення сучасного стану сімейного виховання в молодій сім’ї уможливлює виокремлення найбільш актуальних педагогічних проблем, вирішення яких потребує спеціальної підготовки батьків, фахової допомоги спеціалістів та наукового забезпечення на теоретичному й практичному рівнях.

Першочерговою педагогічною проблемою, на наш погляд, є відсутність єдиної стратегії виховання дитини, недооцінка періоду дошкільного віку в розвитку особистості, нерозуміння його цінності та унікальності, недостатня готовність молодих батьків до виконання виховної функції. Причина цього криється в обмежених знаннях з вікової педагогіки, психології та фізіології і виявляється в недостатніх навичках спілкування з дітьми, у некритичному ставленні до особистості педагогічної діяльності, нездатності прогнозувати виховний процес у сім’ї та його наслідки. Як окремі педагогічні проблеми можна розглядати невміння молодих батьків користуватися методами сімейного виховання дошкільників, особистісну поведінку батьків, яка не завжди є педагогічно доцільною, та спровоковану нею поведінку дітей, незнання особливостей первинної соціалізації, дитячої субкультури, вплив засобів масової інформації та індустрії розваг на формування особистості дитини.

Як свідчать численні опитування, сучасні молоді батьки не мають чіткої стратегії виховання дітей у сім’ї, оскільки в останнє десятиліття змінились як самі умови життя, так і пріоритети сімейного виховання. Утрата традиційних орієнтирів та ідеалів старших поколінь, певна невизначеність значної частини молоді щодо особистої стратегії поведінки, загальна розгубленість за умов перебудови суспільства висунули були на перший план найпростіші проблеми виживання. Однак нині тенденція вироблення такої стратегії стає вже помітною.

Орієнтація суспільства на розвиток ринкових відносин у сфері ви­робництва, комп’ютеризацію засобів виробництва та більшу відкритість для інтеграції в нашу культуру інших культур на перше місце висувають бажання батьків бачити свою дитину майбутнім комерсантом, програмістом чи перекладачем. Відповідно до цього батьки стурбовані тим, щоб виховати в дітей прагматизм, раціоналізм, волю до перемоги. Часто вони власною поведінкою подають дітям приклади агресивності, вважаючи таку в сучасних умовах життя надзвичайно важливою якістю (“Якщо ти не встигнеш щось ухопити, це зроблять інші”). Водночас такі особистісні якості, як доброта, уміння співчувати й допомагати іншим, у сучасній ієрархії батьківських цінностей посідають значно нижчі місця.

Характерною особливістю сучасного сімейного виховання є також суттєве обмеження можливостей соціального оточення дитини; молоді батьки намагаються перешкодити впливу на дитину бабусь і дідусів з їхніми “допотопними” моральними цінностями; спілкування з ровесниками в основному обмежене часом перебування в дошкільному закладі; спілкування з іншими людьми (сусідами, знайомими або малознайомими) вважають небажаним. Діти рідко відвідують театри, виставки, ходять на екскурсії чи граються на подвір’ї разом з батьками. Таким чином, спосіб засвоєння світу для дитини перетворюється з безпосереднього на опосередкований.

Сучасні молоді батьки прагнуть того, щоб їхня дитина якнайраніше почала займатись музикою або танцями, вивчати іноземні мови та опановувати комп’ютер. З одного боку, це нормально, а з іншого — батьки не завжди орієнтуються на здібності дитини, її інтерес, відповідність віку дитини такому виду діяльності, зрештою на її стан здоров’я. Зміст дитячого життя планується тільки батьками: вони самі вирішують, що їй цікаво, а що — ні, чим вона повинна займатись і чого навчатись. Така поведінка батьків отримала назву “синдром зрощування дітей у заданих умовах”. Інакше кажучи, діти відчувають з боку дорослих постійний тиск, суть якого полягає або у вимогах обов’язкового успіху, або в чеканні на нього. Сучасні діти мають власну субкультуру у сфері вільного часу, але вона не ізольована від дорослої — навпаки, вони постійно взаємодіють, доповнюють одна одну. Світ дорослої культури впливає на дитину та її інтереси, оскільки постійно її оточує і приваблює своєю новизною. Особливістю сучасної дитячої субкультури є те, що деякі предмети культурного призначення є спільними як для них, так і для дорослих (телевізор, магнітофон, відеомагнітофон). Проте у дітей є й власне культурне середовище, досить насичене і різноманітне. Це ляльки, автомобілі, м’які іграшки, ігри з радіоуправлінням та електроприводами, трансформери, конструктори, пістолети, автомати, шаблі, різноманітні поліцейські комплекти (наручники, численні засоби захисту та нападу), велосипеди, гойдалки, книги, діафільми, платівки, відеофільми тощо. Про таке розмаїття ще десять років тому діти не могли навіть і мріяти. Найулюбленішими іграшками у хлопчиків є трансформери та ігрові приставки до телевізорів, у дівчаток — ляльки Барбі, Сінді, Кент. Сьогоднішні малюки мріють про дорогі іграшки. Граючись машинками, вони вибирають тільки “ВМW”, “VOLVO”, ‘FORD”, “MERSEDES-ВЕNZ”. У деяких дітей спостерігається синдром перенасиченості дитячої субкультури, коли дітям стає нудно й набридає гратися. Значене місце в житті дошкільників займає музика. їм подобаються музичні твори у стилі “поп”, “рок”, “реп”, тобто такі, які слухають їхні молоді батьки. Діти залюбки співають різні шлягери, знають естрадних виконавців. Найбільшою популярністю користуються телепередачі — мультики та “бойовики” з жорстокими сценами насилля й убивств або жахливих перевтілень. Характерним є потяг сучасних дітей дошкільного віку до крайнощів, тобто до смішного й жахливого одночасно, а також до сприйняття навколишнього світу та повсякденного життя саме через ці крайнощі у формах сюжетів ігор та змісту розмов.

Зміст життєдіяльності сучасної сім’ї розкривається в дитячих іграх. Традиційне зображення конкретних сімейних ситуацій сповнилося дещо нового змісту. Подамо кілька прикладів сучасних дитячих ігор.

Варіант 1:

Ролі: дитина, вихователька, бабуся.

Зміст гри

Дитина в дитячому садочку. Вона розповідає дітям та виховательці якісь новини та подробиці з життя сім’ї. За обідом просить добавки супу й відмовляється від другої страви. На запитання “виховательки” відповідає, що дома два дні (суботу й неділю) були гості, і вона їла самі тільки бутерброди з ковбасою. Тому їй дуже хочеться супу.

Забирати дитину з дитячого садочка, як правило, приходить “бабуся”. Пояснення таке: “мами нема — десь загуляла”.

Варіант 2

Ролі: чоловік, дружина.

Зміст гри

З роботи повертається “чоловік”. На порозі його зустрічає “дружина”.

Скільки сьогодні приніс грошей?