- •1. Мета, завдання об`ект, предмет, метод і інформаційна база вивчення дисципліни
- •2. Структура і логіка дисципліни „Економіка праці та соціально – трудові відносини”, її методичне забезпечення
- •Тематичний план навчальної дисципліни (модулю) «Економіка праці і соціально-трудові відносини»
- •Таблиця 2 Технологічна карта тематичного плану навчальної дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові відносини»
- •Зміст самостійної роботи студентів з навчальної дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові відносини»
- •1. Соціально-економічна сутність праці
- •2. Зміст і характер праці
- •2.3. Види праці
- •1. Соціально- економічна сутність зайнятості населення
- •2. Види і форми зайнятості
- •3. Служби зайнятості: структура, функції, фінансування, альтернатива
- •4. Регулювання зайнятості населення
- •5. Безробіття та його види
- •6. Державна підтримка осіб, які лишилися роботи
- •Поняття і сутність соціально-трудових відносин
- •Предмет і структура соціально- трудових відносин
- •Принципи і типи соціально- трудових відносин
- •4. Фактори формування і розвитку соціально- трудових відносин
- •5. Партнерство в системі соціально- трудових відносин і роль профспілок в ньому
- •6. Механізм функціонування соціально- трудових відносин: аспект їх регулювання
- •Населення як суб`єкт соціально- трудових відносин
- •2. Соціально – економічна характеристика трудових ресурсів
- •З. Основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні
- •4. Основні напрямки демографічної політики в Україні
- •1. У сфері сімейної політики та народжуваності пріоритетними напрямками державної підтримки мають бути:
- •1.1. Створення умов для поліпшення матеріального становища сімей шляхом:
- •1.2. Поліпшення житлових умов сімей шляхом:
- •2.3. Стимулювання позитивних зрушень у поведінці та способі життя людей на індивідуальному рівні шляхом:
- •5. У сфері регіонального демографічного розвитку реалізація розвязання двох ключових взаємопов'язаних завдань:
- •1. Сутність, зміст, основні складові ринку праці в економічній системі україни
- •Види ринків праці - Моделі, види, типи, форми, різновиди та сегменти
- •Державне регулювання ринку праці
- •4. Основні конвенції Міжнародної організації праці з питань регулювання ринку праці
- •1. Сутність і завдання формування трудових ресурсів на макрорівні
- •Макрорівень прогнозування чисельності та складу трудових ресурсів
- •Формування потреби підприємства в персоналі
- •1. Метод коригування базової чисельності:
- •1. Розраховується за кожною функцією методом прямого нормування, якщо дані щодо трудомісткості є вірогідними.
- •2. Використовується кореляційна залежність:
- •4. Зарубіжний досвід формування та ефективного використання трудового потенціалу
- •1. Зміст, мета, задачі та принципи організації праці на підприємстві
- •2. Розподіл праці
- •3. Кооперація праці
- •4. Організація робочих місць та їх обслуговування
- •5. Раціоналізація трудового процесу як елемент його організації
- •6. Умови праці й фактори їх формування
- •7. Робочий час. Режими праці й відпочинку
- •8. Дисципліна праці як елемент її організації
- •1. Поняття, сутість та функції нормування праці
- •2. Класифікація витрат робочого часу на виробництві та види норм праці
- •3. Методи встановлення норм часу і виробітку в трудовому процесі
- •Тема 15
- •4. Нормування праці у виробництві
- •5. Нормування праці підсобних робітників, керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців
- •5. Тенденції в удосконаленні нормування праці в умовах ринкових відносин
- •1. Демократизація управління нормуванням праці.
- •2. Індивідуалізація норм праці.
- •3. Соціальне обґрунтування норм праці.
- •4. Регламентація питань нормування праці в системі соціального суперечностей.
- •1. Зміст, критерії оцінки, фактори і резерви росту продуктивності праці
- •1. За характером використовуваних ресурсів:
- •2. Сутність та значення продуктивності праці, фактори і резерви росту
- •3. Показники і методи виміру продуктивності праці
- •1. Річний виробіток на одного працівника:
- •2. Денний виробіток на одного працівника:
- •3. Годинний виробіток на одного працівника:
- •1. Сутність мотивації трудової діяльності
- •2. Механізм виявлення мотиваційних потреб та їх задоволення
- •3. Сучасні теорії мотивації
- •4. Методи мотивації праці
- •Поняття, сутність, теорії та функції заробітної плати
- •2. Сутність та склад фонду оплати праці
- •3. Форми й системи заробітної плати
- •4. Формування фонду оплати праці
- •5. Огляд зарубіжного досвіду організації ринкових моделей оплати і стимулювання праці
- •6. Сучасні ринкові моделі праці, що використовуються в Україні
- •І. Основна література
- •Іі. Додаткова література
- •Ііі. Нормативні матеріали мон і ДонНует імені Михайла Туган-Барановського
- •Тема 1. Предмет, логіка і задачі курсу «Економіка праці і соціально-трудові відносини»...............................................................6
3. Служби зайнятості: структура, функції, фінансування, альтернатива
З метою реалізації інституціональних прав громадян України на вільний вибір зайнятості, реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, працевлаштування у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, захисту від безробіття незалежно від національності, статі, віку, соціального положення, політичних і релігіозних переконань в Україні на базі бюро зайнятості створено державні служби зайнятості, діяльність яких здійснюється під керівництвом Міністерства праці і соціальної політики України.
Окрім державного центру зайнятості АРК, обласних і районних центрів до державних служб зайнятості входять:
центри організації професійного навчання незайнятого населення;
центри професійної орієнтації населення;
інспекції по контролю за дотриманням законодавства;
центри реабілітації населення;
інформаційні центри;
територіальні і спеціалізовані бюро зайнятості,
рекламні агенства (бюро), з працевлашутвання.
В своїй діяльності Державна служба зайнятості населення України виконує такі функції, здійснюючи:
оцінку стану ринку праці (аналіз і прогнозування попиту і пропозиції робочої сили);
інформування органів влади, населення, роботодавців державних і недержавних структур про стан ринку праці;
реєстрацію безробітних і надання фінансової допомоги і соціальних виплат у вигляді допомоги по безробіттю, надання матеріальної та іншої допомоги членам сімей безробітних, які знаходяться на їхньому утриманні;
облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування (одержуючи від підприємств статистичні дані про наявність вакансій, характер і умови праці на них, а також про всіх прийнятих і звільнених);
надання додаткових консультацій громадянам у підборі належного робочого місця, а роботодавцям – в підборі необхідних робітників;
організацію при необхідності професіональної орієнтації, професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації та навчання безробітних новим спеціальностям;
територіальний перерозподіл робітників з району в район, з міста в місто, з села в село міста в село тощо;
квтотування робочих місць для інвалідів, молоді, демобілізованих військових службовців й інших груп безробітних, які потребують соціального захисту і незадтні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;
допомогу і підтримку в розвитку підприємництва і самозяйнятості;
допомогу в розробці і реалізації державної, територіальної, й інших цільових програм сприяння зайнятості населення, включаючи програми сприяння зайнятості громадянам, які знаходяться під ризиком звільнення, а також громадян, особливо потребуючих спеціального захисту і тих, що зазнають труднощі у пошуку роботи.
Державна програма і територіальні програми зайнятості спрямовані на:
сприяння розвиткові та структурній перебудові економіки, створенню умов для спрямовування вивільнюваних працівників у першу чергу на рентабельні виробництва і в пріоритетні галузі народного господарства;
запобігання розвиткові безробіття і його скороченню підвищенням економічної заінтересованості підприємств і організацій у створенні додаткових робочих місць, переважно з гнучкими формами зайнятості:
поліпшення системи відтворення робочої сичи в поєднанні з розвитком робочих місць, професійної орієнтації, підготовки, перепідготовки підвищення кваліфікації населення, ефективне використання трудових ресурсів;
захист безробітних та їхніх сімей від негативних наслідків безробіття та забезпечення зайнятості громадян, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;
формування матеріальної, кадрової, інформаційної, статистичної, фінансової та науково-методичної бази державної служби зайнятості;
заходи сприяння зайнятості населення, яке проживає в сільській місцевості.
Регіональні (районні) програми сприяння зайнятості являють собою механізм державного впливу на регіональні ринки праці і включають заходи, спрямовані на:
розширення ролі органів державної влади і місцевого самоврядування в рішенні специфічних, регіональних проблем ринку праці;
здійснення пріоритетного фінансування за рахунок державного бюджету і соціальних позабюджетних фондів;
мінімізацію негативних наслідків масового безробіття в індустріальних рамках, у тому числі в малих, середніх містах і селищах;
запобігання масових звільнень робітників, створення нових і збереження існуючих економічно доцільних робочих місць;
забезпечення захисту трудових прав робітників неспроможніх підприємств, установ і організацій, ефективну підтримку громадян, що втратили роботу і забезпечення їх професійною орієнтацією.
Послуги державними службами зайнятості надаються безкоштовно. Фінансуються служби зайнятості з державного позабюджетного фонду сприяння зайнятості населення згідно діючому законодавству. Він формується за рахунок таких джерел:
обовязкові спеціальні внески роботодавців;
обовязкові спеціальні внески з заробітка працюючих;
асигнування у випадку необхідності з держбюджету і місцевих бюджетів;
добровільні внески юридичних та фізичних осіб тощо.
Розвиток ринкових відносин в країні сприяв створенню недержавних структур приватного характеру, які умовно можна поділити на дві групи.
Комерційні агенства по підбору персоналу для задоволення потреб роботодавців як державних, так і недержавних структур, а також закордонних роботодавців, маючих за мету отримання прибутку.
Установи, які не переслідують комерційної мети. Вони за звичай створюються при теріторіальних профспілкових союзах і при вищих учбових закладах.
Як перші, так і другі сприяють на ринку праці задоволенню потреб підприємств в конкретних спеціалістах, а непрацюючим громадянам допомагають підібрати відповідну роботу.