- •1. Мета, завдання об`ект, предмет, метод і інформаційна база вивчення дисципліни
- •2. Структура і логіка дисципліни „Економіка праці та соціально – трудові відносини”, її методичне забезпечення
- •Тематичний план навчальної дисципліни (модулю) «Економіка праці і соціально-трудові відносини»
- •Таблиця 2 Технологічна карта тематичного плану навчальної дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові відносини»
- •Зміст самостійної роботи студентів з навчальної дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові відносини»
- •1. Соціально-економічна сутність праці
- •2. Зміст і характер праці
- •2.3. Види праці
- •1. Соціально- економічна сутність зайнятості населення
- •2. Види і форми зайнятості
- •3. Служби зайнятості: структура, функції, фінансування, альтернатива
- •4. Регулювання зайнятості населення
- •5. Безробіття та його види
- •6. Державна підтримка осіб, які лишилися роботи
- •Поняття і сутність соціально-трудових відносин
- •Предмет і структура соціально- трудових відносин
- •Принципи і типи соціально- трудових відносин
- •4. Фактори формування і розвитку соціально- трудових відносин
- •5. Партнерство в системі соціально- трудових відносин і роль профспілок в ньому
- •6. Механізм функціонування соціально- трудових відносин: аспект їх регулювання
- •Населення як суб`єкт соціально- трудових відносин
- •2. Соціально – економічна характеристика трудових ресурсів
- •З. Основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні
- •4. Основні напрямки демографічної політики в Україні
- •1. У сфері сімейної політики та народжуваності пріоритетними напрямками державної підтримки мають бути:
- •1.1. Створення умов для поліпшення матеріального становища сімей шляхом:
- •1.2. Поліпшення житлових умов сімей шляхом:
- •2.3. Стимулювання позитивних зрушень у поведінці та способі життя людей на індивідуальному рівні шляхом:
- •5. У сфері регіонального демографічного розвитку реалізація розвязання двох ключових взаємопов'язаних завдань:
- •1. Сутність, зміст, основні складові ринку праці в економічній системі україни
- •Види ринків праці - Моделі, види, типи, форми, різновиди та сегменти
- •Державне регулювання ринку праці
- •4. Основні конвенції Міжнародної організації праці з питань регулювання ринку праці
- •1. Сутність і завдання формування трудових ресурсів на макрорівні
- •Макрорівень прогнозування чисельності та складу трудових ресурсів
- •Формування потреби підприємства в персоналі
- •1. Метод коригування базової чисельності:
- •1. Розраховується за кожною функцією методом прямого нормування, якщо дані щодо трудомісткості є вірогідними.
- •2. Використовується кореляційна залежність:
- •4. Зарубіжний досвід формування та ефективного використання трудового потенціалу
- •1. Зміст, мета, задачі та принципи організації праці на підприємстві
- •2. Розподіл праці
- •3. Кооперація праці
- •4. Організація робочих місць та їх обслуговування
- •5. Раціоналізація трудового процесу як елемент його організації
- •6. Умови праці й фактори їх формування
- •7. Робочий час. Режими праці й відпочинку
- •8. Дисципліна праці як елемент її організації
- •1. Поняття, сутість та функції нормування праці
- •2. Класифікація витрат робочого часу на виробництві та види норм праці
- •3. Методи встановлення норм часу і виробітку в трудовому процесі
- •Тема 15
- •4. Нормування праці у виробництві
- •5. Нормування праці підсобних робітників, керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців
- •5. Тенденції в удосконаленні нормування праці в умовах ринкових відносин
- •1. Демократизація управління нормуванням праці.
- •2. Індивідуалізація норм праці.
- •3. Соціальне обґрунтування норм праці.
- •4. Регламентація питань нормування праці в системі соціального суперечностей.
- •1. Зміст, критерії оцінки, фактори і резерви росту продуктивності праці
- •1. За характером використовуваних ресурсів:
- •2. Сутність та значення продуктивності праці, фактори і резерви росту
- •3. Показники і методи виміру продуктивності праці
- •1. Річний виробіток на одного працівника:
- •2. Денний виробіток на одного працівника:
- •3. Годинний виробіток на одного працівника:
- •1. Сутність мотивації трудової діяльності
- •2. Механізм виявлення мотиваційних потреб та їх задоволення
- •3. Сучасні теорії мотивації
- •4. Методи мотивації праці
- •Поняття, сутність, теорії та функції заробітної плати
- •2. Сутність та склад фонду оплати праці
- •3. Форми й системи заробітної плати
- •4. Формування фонду оплати праці
- •5. Огляд зарубіжного досвіду організації ринкових моделей оплати і стимулювання праці
- •6. Сучасні ринкові моделі праці, що використовуються в Україні
- •І. Основна література
- •Іі. Додаткова література
- •Ііі. Нормативні матеріали мон і ДонНует імені Михайла Туган-Барановського
- •Тема 1. Предмет, логіка і задачі курсу «Економіка праці і соціально-трудові відносини»...............................................................6
Державне регулювання ринку праці
Чисто конкурентні (засновані на вільній конкуренції) і чисто регулюючі ринки праці існують тільки в теоретичних моделях. В різних країнах реально існують ринки праці, що знаходяться на межі цих двох крайностей, переходячи з одного стану в інший залежно від діючої економічної системи, а на різних підприємствах - залежно від стилю керівництва (демократичного або авторитарного).
Регулюючий вплив має різний характер: захисний (для окремих груп населення); заохочувальний (для адміністрації, населення); обмежений, директивний, контрольний, організаційний. Об'єктами регулювання виступає поведінка як найманої робочої сили, так і роботодавців.
Цілеспрямоване регулювання процесів на ринку праці вимагає відповідних коригувань в законодавчих актах, в інвестиційній, ціновій, фінансово-кредитній, соціальній політиці, врахування регіональних особливостей розвитку суспільного виробництва.
Отже, регулювання ринку праці — це взаємоузгоджена робота уряду, територіальних органів влади, спілки роботодавців і керівників підприємств. Регулювання ринку праці здійснюється за двома напрямами:
пасивним, коли об'єктом уваги є робоча сила, яка активно шукає роботу, тобто розроблені заходи спрямовані в основному на безробітних та їх працевлаштування або перепідготовку;
активним - спрямованим на попередження безробіття, тобто заходи мають попереджувальний характер.
Регулююча функція держави здійснюється через:
законодавство, норми державного, трудового та адміністративного права;
встановлення рівних можливостей прийняття на роботу, відбору кадрів, їх оцінки;
соціальний захист незахищених верств населення та звільнених працівників;
контроль за рівнем безробіття;
організацію системи підготовки та перепідготовки населення;
державну програму зайнятості;
встановлення мінімальної зарплати;
регулювання тривалості робочого часу;
забезпечення безпеки здоров'я людей;
інтеграцію в міжнародний ринок праці і сприяння виїзду робочої сили на роботу за кордон.
Безпосередньо регулювання ринку праці здійснюється Державною службою зайнятості, Міністерством праці і соціальної політики України, Міністерством сім'ї та молоді в Україні, міграційними службами. Велике значення в регулюванні ситуації на регіональному ринку праці мають місцеві органи управління.
Адміністративні області (міста) разом з регіональною службою зайнятості розробляють регіональні програми зайнятості, формують фінансово-кредитний механізм впливу на кількість робочих місць, регулюють міграційну політику, організовують господарські роботи.
Підвищенню попиту на робочу силу сприяють такі заходи:
інвестиції в розвиток регіону з урахуванням структурних пріоритетів;
розвиток нових форм господарювання і дозвіл на нестандартні форми зайнятості, організація громадських робіт;
стимулювання розвитку виробництва, власних підприємств;
субсидіювання зайнятості, особливо молоді, інвалідів, одиноких матерів (робітників з низькою конкурентоспроможністю);
пільгове кредитування і фінансування створення та модернізації робочих місць, а також підприємств, що сприяють виконанню програми зайнятості, розвиток малого і середнього бізнесу;
зниження бюджетних витрат і внесків на соціальне страхування тимчасово і частково зайнятих працівників.
Збільшенню пропозиції робочої сили сприяють такі заходи, як:
розширення можливостей працевлаштування;
збільшення обсягів професійного навчання, перенавчання і підвищення кваліфікації персоналу;
інформування населення про наявні вакантні місця і організація відповідної реклами.
На зменшення пропозиції робочої сили впливає:
міграційна політика в регіоні;
скорочення робочого тижня, дозвіл неповної зайнятості;
збільшення терміну навчання з відривом від виробництва, зростання кількості людей, що навчаються;
збільшення відпусток жінкам по догляду за дитиною;
підвищення пенсій, заохочення дострокового виходу на пенсію.
Теоретичною основою державного регулювання ринку праці має бути певна концепція, що визначає цілі та принципи такого регулювання і водночас враховує взаємозв'язки завдань у сфері зайнятості та інших соціальних і економічних цілей, органічно внесена в програму стабілізації й реформування економіки.
Державне регулювання зайнятості, забезпечуючи зміни у її рівні та структурі, повинне, по-перше, створити умови для послідовних переміщень трудових ресурсів з урахуванням справжніх розмірів і глибини диспропорції в їх розділі і, по-друге, покласти в основу цих переміщень критерій економічної доцільності та ефективності господарювання. Такий підхід передбачає розроблення конкретних механізмів і важелів державної системи регулювання ринку праці. В основу заходів щодо державного регулювання зайнятості населення повинно бути покладено заохочення економічного зростання, підвищення ефективності виробництва, продуктивності праці, що розглядаються як найважливіші умови підтримки і створення ефективної зайнятості. Надання всебічної допомоги вітчизняному виробнику, підтримка власних інвестицій і залучення іноземних є довготерміновими напрямами державного регулювання зайнятості.
Сучасний механізм регулювання ринку праці - це поєднання ринкового механізму саморегулювання економічних процесів і системи заходів державного сприяння зайнятості. При цьому система державного регулювання має передбачати законодавче, нормативно-правове та інформаційне забезпечення політики зайнятості, а також економічні, соціально-політичні, й організаційно- адміністративні важелі для її реалізації.
Регулювання ринку праці в Україні приносить ряд позитивних моментів. Зокрема:
полегшує та прискорює процес узгодження особистих, колективних та загальнолюдських інтересів при розміщенні працівників в системі суспільного поділу праці;
надає необхідну гнучкість процесу підготовки та розподілу робочих та спеціалістів;
сприяє підвищенню ефективності праці за рахунок раціонального розміщення працівників за соціальними сферами виробництва;
виконує функцію сполучної ланки між професіональної підготовкою працівників та їх використанням;
надає необхідну гнучкість процесу формування пропорцій підготовки та розподілу робочої сили;
покращує вибір населенням професій у відповідності з їх здатностями та бажаннями, з урахуванням суспільних потреб;
є сильним важелем регулювання індивідуальних доходів, наближенню їх до суспільно необхідного рівня з урахуванням кваліфікації та дефіцитності професій;
у результаті конкуренції роботодавців за залучення найкращих робітників покращує умови праці та індивідуального відтворення робочої сили;
є сильним засобом оптимізації потоків розподілу та перерозподілу робочої сили.
З іншого боку, як свідчить іноземний досвід, ринок праці має ряд недоліків:
розвиток ринку праці, як правило, супроводжується відродженням та поглибленням товарно-грошового фетишизму;
групові та особисті інтереси відокремлених групових та індивідуальних виробників, як правило будуть переважати над загальнолюдськими цілями та задачами. Цей недолік ринку праці пом'якшується, якщо в країні підтримується прагнення державних органів, роботодавців та найманих робітників досягнути загального блага в суспільстві.