- •1. Мета, завдання об`ект, предмет, метод і інформаційна база вивчення дисципліни
- •2. Структура і логіка дисципліни „Економіка праці та соціально – трудові відносини”, її методичне забезпечення
- •Тематичний план навчальної дисципліни (модулю) «Економіка праці і соціально-трудові відносини»
- •Таблиця 2 Технологічна карта тематичного плану навчальної дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові відносини»
- •Зміст самостійної роботи студентів з навчальної дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові відносини»
- •1. Соціально-економічна сутність праці
- •2. Зміст і характер праці
- •2.3. Види праці
- •1. Соціально- економічна сутність зайнятості населення
- •2. Види і форми зайнятості
- •3. Служби зайнятості: структура, функції, фінансування, альтернатива
- •4. Регулювання зайнятості населення
- •5. Безробіття та його види
- •6. Державна підтримка осіб, які лишилися роботи
- •Поняття і сутність соціально-трудових відносин
- •Предмет і структура соціально- трудових відносин
- •Принципи і типи соціально- трудових відносин
- •4. Фактори формування і розвитку соціально- трудових відносин
- •5. Партнерство в системі соціально- трудових відносин і роль профспілок в ньому
- •6. Механізм функціонування соціально- трудових відносин: аспект їх регулювання
- •Населення як суб`єкт соціально- трудових відносин
- •2. Соціально – економічна характеристика трудових ресурсів
- •З. Основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні
- •4. Основні напрямки демографічної політики в Україні
- •1. У сфері сімейної політики та народжуваності пріоритетними напрямками державної підтримки мають бути:
- •1.1. Створення умов для поліпшення матеріального становища сімей шляхом:
- •1.2. Поліпшення житлових умов сімей шляхом:
- •2.3. Стимулювання позитивних зрушень у поведінці та способі життя людей на індивідуальному рівні шляхом:
- •5. У сфері регіонального демографічного розвитку реалізація розвязання двох ключових взаємопов'язаних завдань:
- •1. Сутність, зміст, основні складові ринку праці в економічній системі україни
- •Види ринків праці - Моделі, види, типи, форми, різновиди та сегменти
- •Державне регулювання ринку праці
- •4. Основні конвенції Міжнародної організації праці з питань регулювання ринку праці
- •1. Сутність і завдання формування трудових ресурсів на макрорівні
- •Макрорівень прогнозування чисельності та складу трудових ресурсів
- •Формування потреби підприємства в персоналі
- •1. Метод коригування базової чисельності:
- •1. Розраховується за кожною функцією методом прямого нормування, якщо дані щодо трудомісткості є вірогідними.
- •2. Використовується кореляційна залежність:
- •4. Зарубіжний досвід формування та ефективного використання трудового потенціалу
- •1. Зміст, мета, задачі та принципи організації праці на підприємстві
- •2. Розподіл праці
- •3. Кооперація праці
- •4. Організація робочих місць та їх обслуговування
- •5. Раціоналізація трудового процесу як елемент його організації
- •6. Умови праці й фактори їх формування
- •7. Робочий час. Режими праці й відпочинку
- •8. Дисципліна праці як елемент її організації
- •1. Поняття, сутість та функції нормування праці
- •2. Класифікація витрат робочого часу на виробництві та види норм праці
- •3. Методи встановлення норм часу і виробітку в трудовому процесі
- •Тема 15
- •4. Нормування праці у виробництві
- •5. Нормування праці підсобних робітників, керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців
- •5. Тенденції в удосконаленні нормування праці в умовах ринкових відносин
- •1. Демократизація управління нормуванням праці.
- •2. Індивідуалізація норм праці.
- •3. Соціальне обґрунтування норм праці.
- •4. Регламентація питань нормування праці в системі соціального суперечностей.
- •1. Зміст, критерії оцінки, фактори і резерви росту продуктивності праці
- •1. За характером використовуваних ресурсів:
- •2. Сутність та значення продуктивності праці, фактори і резерви росту
- •3. Показники і методи виміру продуктивності праці
- •1. Річний виробіток на одного працівника:
- •2. Денний виробіток на одного працівника:
- •3. Годинний виробіток на одного працівника:
- •1. Сутність мотивації трудової діяльності
- •2. Механізм виявлення мотиваційних потреб та їх задоволення
- •3. Сучасні теорії мотивації
- •4. Методи мотивації праці
- •Поняття, сутність, теорії та функції заробітної плати
- •2. Сутність та склад фонду оплати праці
- •3. Форми й системи заробітної плати
- •4. Формування фонду оплати праці
- •5. Огляд зарубіжного досвіду організації ринкових моделей оплати і стимулювання праці
- •6. Сучасні ринкові моделі праці, що використовуються в Україні
- •І. Основна література
- •Іі. Додаткова література
- •Ііі. Нормативні матеріали мон і ДонНует імені Михайла Туган-Барановського
- •Тема 1. Предмет, логіка і задачі курсу «Економіка праці і соціально-трудові відносини»...............................................................6
1. Сутність і завдання формування трудових ресурсів на макрорівні
З метою розвитку системи формування економічних і соціальних програм Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 396-96-11 від 18 лютого 1996р. «Про заходи щодо реалізації програми діяльності Кабінету Міністрів України», де запропоновано продовжувати щорічну розробку державної програми економічного та соціального розвитку, а також розробляти середньотермінові та довготермінові, на 10-15 років, прогнози розвитку держави та регіонів. Програми розробляються на підставі державної системи індикаторів (показників), що характеризують стан та зміни в науково-технічному розвитку держави за певний період, а також комплекс заходів, що забезпечує державний вплив на розвиток науки та використання в народному господарстві інновацій, які створюють умови ефективного розвитку людських ресурсів та зайнятості активної їх частини. Вони конкретизують напрямк, темпи, пропорції розвитку національного господарства, визначають інноваційні пріоритети держави.
Основою формування трудових ресурсів на макрорівні є закони України, урядові рішення з питань соціально-економічної політики, а також фактичні результати господарської діяльності та наукові дослідження в галузі відтворення людських ресурсів і забезпечення повної їх зайнятості.
Переважна більшість наукових досліджень у галузі відтворення трудового потенціалу й ринку праці лягла в основу розробки таких програм, як:
Державна та регіональна програми зайнятості;
Державна програма соціально-економічного розвитку; - програма розвитку підприємництва;
Довгострокова програма поліпшення становища жінок, сім'ї, охорони материнства і дитинства;
Програма «Діти України».
Всі ці програми спрямовані на вщтворення якісного трудового потенціалу.
Програми - це розробка політики й стратегії держави щодо відтворення людських ресурсів та способів їх досягнення. В більш вузькому розумінні — це розробка офіційних документів — планів середньострокової дії. Програми — це цілеспрямована діяльність суб'єкта управління з питань забезпечення пропорційного й динамічного розвитку суспільства, визначення основних його параметрів на майбутній період та шляхи їх досягнення. Програми є основою управління економікою держави, оскільки в ринкових умовах з'явилася необхідність координованості, збалансованості ресурсів і виробництва. Перехід до економічних методів регулювання як таких, що реалізують систему економічних законів, зумовлює планомірність пошуку нових, більш ефективних форм їх реалізації, вільних від деформації, пристосування до ринкових умов.
Функціонування ринкового механізму та системи державного регулювання ринку праці потребують урахування також об'єктивних тенденцій, їхнього позитивного та негативного впливу на функціонування економіки в цілому та окремих підприємств, таких як:
інтенсивний перерозподіл працівників із промисловості та сільською господарства в інформаційну сферу та у сферу праці з обслуговування населення.
включення до складу трудових ресурсів працівників з більш високим освітнім рівнем, ніж у тих, що вибувають за межі працездатного віку.
підвищення частки допоміжної розумової праці (нині вона в кілька разів менша, ніж у розвинутих країнах з ринковою економікою).
зростання попиту на кваліфіковану робочу силу (операторів, наладчиків, програмістів-ексгілуатаційників), що може значною мірою задовольнятись за рахунок безробітних з категорій керівників та спеціалістів.
уповільнення темпів зниження частки мало-та некваліфіко- ванної праці у зв'язку з різким скороченням за останні п'ять років технічного переозброєння діючих підприємств.
інерція системи освіти, яка продовжує відтворювати кваліфіковані кадри в основному за старою фаховою схемою.
Формування розвитку людських ресурсів є складовою плану соціально-економічного розвитку держави на певний період.
Основними його видами є довгострокові, перспективні і поточні плани та прогнози.
Довгострокове формування трудових ресурсів виступає у формі цільових комплексних програм, на їх основі розробляються перспективні та поточні плани, які разом і складають єдину систему планування.
Формування розвитку людських ресурсів включає наукове обгрунтоване визначення перспективи відтворення населення, його загальну кількість та кількість населення працездатного віку; динаміку зайнятості населення в професійному та регіональному аспектах, визначення розвитку системи освіти і підготовки (перепідготовки) кадрів; перспективної та поточної їх потреби, визначення оптимального переміщення населення.
Соціальна спрямованість макроекономічної політики — це основний принцип, що обумовлює необхідність активної участі держави в забезпечення рівних можливостей усім громадянам (незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії) в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів і потреб суспільства.
Координація діяльності у сфері розвитку людських ресурсів з іншими напрямами економічної і соціальної політики на підставі загальнодержавних та регіональних програм є одним із важливих принципів, що забезпечує ефективність державних заходів у сфері відтворення людських ресурсів на всій території держави.
Формування розвитку людських ресурсів здійснюється на підставі загальних для всієї системи планування принципів, найбільш важливими з яких є: об'єктивність, науковість, ефективність, неперервність, збалансованість між ресурсами й потребами, поєднання галузевого й територіального підходів.
Важливими принципами є також гнучкість і динамізм; орієнтація на реальні процеси, що відбуваються в економіці; збалансованість потреб громадян і обмежених можливостей суспільства; забезпечення соціальних гарантій та соціального захисту населення, випередження; суть якого полягає в прогнозуванні розвитку процесів на ринку праці, зміни його кон'юнктури і прийняття на цій основі конкретних рішень у сфері формування трудових ресурсів.
При розробці програм формування людських ресурсів слід опиратися на всі принципи у взаємодії, тобто розглядати їх як систему. Врахування основних принципів, пріоритетів та стану соціально-економічного розвитку суспільства дозволяє обґрунтувати заходи з регулювання відтворення, використання трудового потенціалу.
Метою формування трудових ресурсів є узгодження пректів галузевих планів і розробка комплексних регіонально-галузевих програм розвитку народного господарства на основі регіональних демографічних і соціально-економічних прогнозів трудових ресурсів.
Формування трудових ресурсів передбачає вирішення таких завдань:
формування ефективної структури робочих місць і відповідного персоналу, який відповідає вимогам сучасного виробництва;
створення умов для ефективної зайнятості працездатного населення;
забезпечення потреб галузей народного господарства в працівниках потрібних спеціальностей й кваліфікації;
раціональне використання трудових ресурсів.
Основним інструментом планування трудових ресурсів є система балансів. Застосування балансового методу здійснюється ще з 20-х років XX століття. Балансовий метод- це встановлення динамічної рівноваги між потребами економіки в трудових ресурсах та їх наявністю. Для визначення кількісних і якісних характеристик різних сторін відтворення трудового потенціалу потрібна система взаємопов'язаних балансів та балансових розрахунків. Система балансів включає такі види: зведений баланс робочих місць і трудоактивного населення, балансовий розрахунок додаткової потреби у робочих місцях, балансовий розрахунок потреби підготовки, перепідготовки працівників; балансовий розрахунок потребу спеціалістах.
Система балансів і балансових розрахунків розробляється на рівні областей і в цілому по Україні. За допомогою балансів встановлюються пропорції розподілу й перерозподілу трудових ресурсів, збалансовуються працевлаштування трудоактивного населення і робочих місць.
З розвитком ринкової економіки, впливу внутрішніх та зовнішніх факторів змінюється структура і зміст балансів. Основна тенденція їх розвитку - посилення територіального аспекту планування, оптимізація співвідношень між виробничими і трудовими ресурсами, раціональне поєднання галузевого і територіального розвитку, вдосконалення міжгалузевих та внутрішньогалузевих пропорцій для забезпечення збалансованого розвитку економіки.
Баланс трудових ресурсів являє собою планово-економічний документ, що характеризує наявність і склад трудоактивного населення, його розподіл за видами зайнятості, сферами і галузями народного господарства. Методичною/основою розробки балансів є всебічне врахування факторів, що впливають на відтворення трудового потенціалу, динаміку й структуру робочих місць в плановому періоді, зміни демографічної структури населення, напрями і масштаби міграційних процесів, динаміку й структуру зайнятості населення, ефективність використання трудових ресурсів, на темпи росту продуктивності праці.
Баланси трудових ресурсів складаються на певну календарну дату, де відображений фактичний стан трудового потенціалу і на перспективу. В планових (перспективних) балансах на підставі аналізу фактичного стану розвитку людських ресурсів і використання активної частини населення, з урахуванням завдань соціально-економічного розвитку визначаються основні джерела та форми забезпечення народного господарства персоналом, намічаються зміни в розподілі трудових ресурсів у галузевому аспекті.
Обґрунтування чисельності населення в працездатному віці (Тр) здійснюється з метою складання балансу трудових ресурсів:
Тр = Нпр - (І + Прільг) + ППр+ ПДпр,
де Нпр — чисельність населення в працездатному віці, тис. чол.;
І — чисельність працюючих інвалідів І і II груп у працездатному віці, тис. чол.;
Ппільг — чисельність осіб у працездатному віці, що одержують пенсію по старості на пільгових умовах, тис. чол.;
Пр - працюючі особи пенсійного віку, тис. чол.;
ПДР — працюючі підлітки, тис. чол.
Складання балансу трудових ресурсів здійснюється за формою, наведеною в таблиці 1.
Таблиця 1
Баланс трудових ресурсів
Показники |
Тис.осіб. |
1.1. населення в працездатному віці (Нпр) 1.2. чисельність працюючих інвалідів І та ІІ груп у працездатному віці (І) 1.3. чисельність осіб у працездатному віці, що одержують пенсію по старості на пільгових умовах (Ппільг) 1.4. працюючи особи пенсійного віку (Ппр) 1.5. працюючи підлітки (ПДпр) |
9990 9500 600
200 920 370 |
2. Розподіл трудових ресурсів за видами зайнятості, % (Тр) 2.1. у суспільному господарстві на державних та інших підприємствах і організаціях 2.2. у сільгосппідприємствах; 2.3. у домашньому та підсобному господарстві; 2.4. учні з відривом від виробництва; 2.5. інше працездатне населення |
100
70 9 10 5 6 |
Концепція ефективної продуктивної зайнятості населення України вимагає забезпечення відповідності між потребою працівників у професійно-кваліфікаційному розрізі та попитом ринку праці на певну робочу силу. Для цього необхідно за єдиною методикою по всіх суб'єктах господарювання інвентаризацію відповідності наявного персоналу заходам щодо структурної та технологічної перебудови промисловості, прогнозним змінам в обсягах робіт та послуг. Це дасть змогу визначити загальну потребу в кадрах, чисельність зайвих працівників та додаткову потребу в кадрах.
Результати розрахунків узагальнюються на регіональному рівні обласними держадміністраціями з виділенням показників додаткової потреби в персоналі в професійно-кваліфікованому розрізі та визначення разом з регіональними органами освіти джерел забезпечення цієї потреби.
Регіональні баланси з праці узагальнюються Міністерством праці та соціальної політики України із визначенням міжрегіональних джерел забезпечення потреби в працівниках у професійно-кваліфікаційному розрізі за узгодженням з Міністерством освіти і науки України.