7.8.Парниковий ефект

По даним вчених, за 80-і рр. XX ст. середня температура повітря в північній півкулі підвищилася в порівнянні з кінцем XIX ст. на 0,5-0,6 ⁰С. Вчені зв'язують таке підвищення температури в першу чергу зі збільшенням утримання вуглекислого газу (СО₂) і аерозолів у атмосфері. У земній атмосфері СО₂ діє як скло в парнику: пропускає сонячне світло, але затримує теплове випромінювання Землі. Це призводить до підвищення температури атмосфери й Землі . Таке явище отримало назву «Парниковий ефект».

Як свідчать розрахунки вчених, підвищення середньорічної температури на 2,5⁰ С призведе до значних змін на Землі, більшість яких будуть мати для людей негативні наслідки. Парниковий ефект зміне такі життєво важливі величини як: опади, хмарність,океанські течії, вітер, розміри полярних льодяних шапок. Внутрішні райони континентів стануть більш сухими, а прибережні – більш вологими, зими будуть теплими і короткими; літо – довге й жарке.

Найбільш неприємними для людства є два наслідки парникового ефекту. Перший – значне збільшення посухи у середніх широтах, тобто в основних зернових районах. Клімат тут стане напівпустельним і врожаї зерна різко скоротяться. Другий - потеплення клімату може призвести до інтенсивного танення льодовиків і підвищенню рівня Світового океану. Це визве затоплення багатьох прибережних районів, де живуть міліони людей. Наприклад, така густонаселена держава як Банглодеж (150млн. чоловік) може бути повністю затоплена, зникне під водою Венеція. Зміни, що можуть відбутися внаслідок цього, просто важко пророчити.

Вирішити дану проблему було б можливо скоротивши викиди вуглекислого газу в атмосферу й установивши рівновагу в циклі круговороту вуглецю.

7.9. Кислотні дощі

Кислотні дощі з’являються з появою окиси сірки й азоту, що надходять у атмосферу в результаті роботи ТЕС, автомобільних двигунів, з'єднуючись з атмосферною вологою, створюють дрібні крапельки сірчаної та азотної кислот, що переносяться вітрами у виді кислотного туманну івипадають на землю кислотними дощами.

Негативний вплив кислотних дощів на чинники зовнішнього середовища:

- врожайність багатьох сільськогосподарських культ знижується на 3-8% у наслідок ушкодження листя кислотами;

- кислотні опади викликають вимивання з ґрунту кальцію, калію і магнію, що викликає деградацію фауни й флори;

- деградують і гинуть ліси (особливо сприйнятливими до дії кислотних дощів є кедр, бук, тис);

- отруюється вода озер і ставків, у яких гине риба (у першу чергу, цінні види - лосось, форель) і багато видів комах;

- знищення лісів у гірських районах (Карпат) обумовлює збільшення кількості гірських оповзів і обвалів;

- вдихання людьми повітря, забрудненого кислотним туманом, призводить до захворювань дихальних шляхів, подразненню очей.

Значною погрозою є «інтернаціональний» характер цього забруднення, тому що повітряні плини розносять кислотні тумани на тисячі кілометрів від місць їхнього виникнення.

7.10. Виснаження озонового прошарку

Усе життя на Землі залежить від енергії Сонця. Ця енергія поступає у виді різного випромінювання - це видимі хвилі, а також інфрачервоні й ультрафіолетові.

Ультрафіолетові промені негативно діють на живу матерію. Вони можуть викликати фізичні зміни у організмі, призводити до розриву молекул білків, мутацій.

На висоті 20 – 50 км. повітря утримує збільшену кількість озону (О₃). Прошарок озону тонкий (2-3 мм.), але він надійно захищає все живе від дії ультрафіолетових променів. У останні роки вчені усе з більшою тривогою відзначають виснаження озонового прошарку атмосфери. Особливо швидко цей процес відбувається над полюсами планети, де з'явилися так називані “озонові дірки. Небезпека полягає в тому, що ультрафіолетове випромінювання пагубне для живих організмів.

Основною причиною виснаження озонового прошарку є застосування людьми хлорфторвуглеводнів (фреонів), широко використовуваних у виробництві й побуті в якості холодореагентів, піноутворювачів, розчинників, аерозолів. Фреони інтенсивно руйнують озон. Фреони інтенсивно руйнують озон. Самі ж вони руйнуються дуже повільно, протягом 50-200 років.

Під дією ультрафіолетового випромінювання молекули кисню (О₂) розпадаються на вільні атоми, які у свою чергу можуть приєднуватися до інших молекул кисню з утворенням озону (О₃). Вільні атоми кисню можуть також реагувати з молекулами озону, створюючи дві молекули кисню.

Таким чином, між киснем і озоном встановлюється й підтримується рівновага. Проте забруднювачі типу фреонів прискорюють процес розкладання озону, порушуючи рівновагу між ним і киснем убік зменшення концентрації озону.

З огляду на небезпеку, що нависла над планетою, міжнародне співтовариство зробило перший крок до вирішення цієї проблеми. Підписано міжнародну угоду про скорочення виробництва фреонів приблизно на 50%..