Тема 10. Банківські установи

10.1. Визначення та фінансові ресурси банківських установ

У системі грошово-кредитних відносин ключове місце займають банки. Банки поділяються на центральні й комерційні (ділові). В Україні діє дворівнева банківська система. Центральний банк є першим рівнем банківської системи країни (в Україні це ─ НБУ), а комерційні ─ другим.

Комерційні банки ─ кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції для підприємств, установ і населення за рахунок власних, залучених і запозичених грошових коштів.

Класифікація банківських установ

За формою власності виділяють:

унітарні комерційні банки. Унітарні банки мають одного влас­ника в особі держави чи приватної особи.

• В Україні функціону­ють два унітарні комерційні банки з державною формою влас­ності: Ощадбанк і Укрексімбанк;

• банки з колективною формою власності. В Україні частка капі­талу кожного із засновників є законодавчо обмеженою ─ 35 % статутного фонду банку, тобто кількість засновників банку не може бути меншою трьох фізичних або юридичних осіб.

За організаційною формою:

• акціонерні товариства відкритого та закритого типу (акціонерні банки ─ 84 % загальної кількості банків України);

• товариства з обмеженою відповідальністю ─ пайові банки (в Ук­раїні становлять близько 16 % від їх загальної кількості).

За розміром капіталу:

• малі банки;

• середні банки;

• великі банки.

В Україні більшість банків ─ середні (активи понад 10 млн грн). Найбільшими банками в Україні (активи 1,1─1,4 млн дол.) є: Приватбанк, Райффайзен банк Аваль, Промінвестбанк, Укрсоцбанк, Укрсиббанк, Укрексімбанк, Ощадбанк, банк «Надра».

За мережею філій:

• Комерційні банки класифікуються за різними ознаками і критеріями. Вони виконують різноманітні операції, які поділяються на традиційні і нетрадиційні. До перших належать кредитування, розрахунки, залучення вкладів тощо. До других ─ різноманітні послуги (лізингові, факторингові, консультативні тощо). Традиційні операції бувають активними й пасивними.

  багатофілійні банки;

• малофілійні банки;

• безфілійні банки.

В Україні найбільшу мережу філій нараховує Ощадбанк (близько 15 000 одиниць), який має відділення в усіх адміністративних районах країни.

До багатофілійних банків відносять Райффайзен банк Аваль (понад 200 одиниць), Укрсоцбанк (понад 100 одиниць). Більшість віт­чизняних банків є мало- і безфілійними.

За діапазоном операцій:

- універсальні банки;

• спеціалізовані банки;

• галузеві банки.

Переважна більшість банків в Україні ─ це універсальні фінансові установи. Прикладами спеціалізовних банків є Ощадбанк, АКБ «Арка­да», Міжнародний іпотечний банк. Прикладами галузевих банків є Промінвестбанк, Автозазбанк.

Реєстрацію новостворених банківських установ здійснює Національний банк України.

Пасивні операції банківських установ полягають у формуванні власної і залученої ресурсної бази, на підставі і за рахунок якої здійснюються активні операції. Серед активних операцій провідними є кредитні та інвестиційні. Кредитування банківських клієнтів здійснюється відповідно до певних принципів та умов. Інвестиційні операції слугують для створення вторинних банківських резервів, диверсифікації активів та отримання доходів. Кредитні й інвестиційні операції тісно пов'язані між собою, їм притаманні ризики, для запобігання й оптимізації яких банки використовують певний запобіжний механізм.

Фінансові ресурси банківських установ ─ це сукупність грошових кош­тів, що перебувають у розпорядженні комерційного банку і використо­вуються для виконання певних операцій. До фінансових ресурсів ко­мерційного банку належать власні, залучені та запозичені кошти.

Функція власного капіталу банку (захисна функція) ─ страхування інтересів вкладників і кредиторів, а також покривання поточних збит­ків від банківської діяльності.

Функція залучених і запозичених коштів ─ забезпечення оперативної діяльності банку.

Власні ресурси банку ─ це статутний та резервний фонди, створені для забезпечення фінансової сталості, комерційної та господарської діяльності банку, а також нерозподілений прибуток поточного та ми­нулого років.

Порядок формування статутного фонду залежить від форми ор­ганізації банку.

Резервний фонд комерційного банку призначений покривати мож­ливі збитки від банківської діяльності, а також сплачувати дивіденди за привілейованими акціями, коли для цього недостатньо прибутку.

На­явність коштів у резервному фонді забезпечує стійкість комерційного банку, зменшує імовірність його банкрутства.

Порядок створення резервного фонду встановлюють на зборах ак­ціонерів. Розмір резервного фонду становить приблизно 50 % від роз­міру статутного фонду. Резервний фонд формується за рахунок відра­хувань з прибутку, які повинні дорівнювати не менше 5 % від суми от­риманого річного прибутку.

Залучені кошти банку ─ це сукупність коштів на поточних, депозит­них та інших рахунках банківських клієнтів (фізичних та юридичних осіб), розміщених в активах з метою отримання прибутку чи забезпе­чення ліквідності банку.

Залучені кошти комерційного банку бувають:

- депозитні;

- недепозитні (наприклад, емісія банком власних акцій для залу­чення капіталу).

Запозичені кошти банку охоплюють кредитні ресурси та емісію влас­них боргових цінних паперів (облігацій внутрішнього ринку, єврооблігацій тощо).