6.1. Міжнародний кредит як економічна категорія.

6.2. Функції міжнародного кредиту.

6.3. Основні форми і види кредиту.

6.4. Світовий ринок позикових капіталів.

САМОСТІЙНО – Зовнішній борг України

6.1. Міжнародний кредит як економічна категорія.

Міжнародний кредит являє собою рух позикового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин, пов'язаний з наданням товарних і валютних ресурсів [1].

Міжнародний кредит - це рух позикового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин, пов'язаний з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах зворотності, терміновості, забезпеченості й сплати відсотків [8].

Міжнародний кредит – це кредит, де кредиторами і позиковцями виступають держави або державні органи, кредитні організації, не фінансові заклади, а також інші юридичні та фізичні особи, різної державної приналежності, тобто рух позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин.

Позиковий капітал – це капітал, що використовується для одержання доходу у вигляді відсотка.

Міжнародне запозичення та кредитування стало результатом розвитку, з одного боку, внутрішнього кредитного ринку найбільш розвинених країн світу, а з іншого — відповіддю на потребу фінансування міжнародної торгівлі [20].

Міжнародний кредит з’явився у XIV-XV ст. у міжнародній торгівлі після освоєння морських шляхів з Європи на Близький і Середній Схід, а пізніше — в Америку та Індію. Його подальший розвиток пов'язаний з виходом виробництва за національні межі, зі спеціалізацією та кооперуванням [1].

Міжнародний кредит, опосередковуючи рух товарів, послуг, капіталів, пов'язаний з такими економічними категоріями, як прибуток, ціна, гроші, валютний курс, платіжний баланс та всією сукупністю економічних законів. Відповідно до вимог основного економічного закону міжнародний кредит створює умови для одержання прибутків суб'єктами ринку.

Міжнародний кредит бере участь у обігу капіталу на всіх його стадіях: при перетворенні грошового капіталу у виробничий, шляхом придбання імпортного устаткування, сировини, матеріалів; у процесі виробництва у формі кредитування під незавершене виробництво; при реалізації товарів на світових ринках.

Джерелами міжнародного кредиту служать: частина капіталу у грошовій формі, що тимчасово вивільняється у процесі обігу на підприємстві; грошові нагромадження держави та громадян, грошові надходження, мобілізовані банками.

Зв'язок міжнародного кредиту з економічними законами ринку та відтворенням проявляється в його принципах: зворотність, терміновість, платність, забезпеченість та цільовий характер.

Щодо принципів міжнародного кредиту, слід зазначити:

1. Зворотність — якщо отримані кошти не вертаються, то має місце безповоротна передача грошового капіталу, тобто фінансування.

2. Терміновість забезпечує зворотність кредиту у встановлені кредитною угодою строки.

3. Платність відображає дію закону вартості й спосіб здійснення диференційованих умов кредиту.

4. Матеріальна забезпеченість проявляється в гарантії погашення міжнародного кредиту.

5. Цільовий характер — визначення конкретних об'єктів позички [1].

Таким чином, як економічна категорія міжнародний кредит виражає відносини, які склалися між кредиторами та позиковцями різних країн з приводу надання, використання та погашення позики.

Фактори попиту на капітал на міжнародному кредитному ринку:

– глобалізація економіки;

– економічне зростання у розвинених країнах та країнах, що розвиваються;

– розширення діяльності транснаціональних компаній;

– збільшення обсягів зовнішньої торгівлі;

– нарощування обсягів міжнародних інвестицій.

Фактори пропозиції капіталу на міжнародному кредитному ринку:

– інтернаціоналізація економіки;

– формування транснаціональних банків;

– збільшення грошової пропозиції в провідних валютах (міжнародної ліквідності);

– формування золотовалютних резервів провідних країн-експортерів;

– тимчасово вільний грошовий капітал ТНК;

– нагромадження капіталів рантьє (рантьє - особи, які живуть на відсотки з відданого в позичку капіталу або на доходи від цінних паперів. На відміну від інвесторів, рантьє зазвичай не займається управлінням своїми активами самостійно. Він або купує цінні папери, що приносять постійний дохід, або довіряє управління своїми коштами професіоналам).