5. Ландшафт

Компоненти ландшафту 4.18 (рельєф, клімат, водні простори, ґрунтовий і рослинний покрив) полягають в тісному взаємозв'язку, і відносна постійність цих зв'язків є однією з головних умов збереження екологічної рівноваги.

Однією з характерних властивостей ландшафту є його здатність до постійних змін, які під впливом антропогенних дій можуть бути як оборотними, так і необоротними.

Ландшафт характеризується не тільки вхідними в нього компонентами, але і їх просторовим взаєморозташуванням.

Така просторова структура і визначає характер його містобудівного освоєння, особливо такого важливого розділу містобудування, як інженерно-технічна підготовка території.

Просторова структура ландшафту обов'язково повинна враховуватися і при оцінці антропогенного впливу на навколишню територію (рис.4.2)

Серед антропогенних дій розрізняють такі, які ставлять за мету своєю створення необоротних змін. До них відносять більшість містобудівних перетворень. У цьому випадку містобудівник діє ніби «у згоді з природою, а не проти неї».

В інших випадках необоротні зміни, що виникають в результаті промислового освоєння території, є побічними і небажаними наслідками. У цьому разі містобудівнику необхідно використовувати здібність ландшафту до динамічної зміни в часі для швидкого відновлення порушених ландшафтів (освоєння і озеленення териконів, обводнення кар'єрів і т.п.).

Отже, аналіз ландшафтів як стабільної початкової ситуації розвитку міста, має бути доповнений аналізом можливих напрямів розвитку змін у ландшафтах, а також прогнозом строків і місця виникнення необоротних змін.

Найбільш вивчені наслідки містобудівної діяльності, пов'язані безпосередньо з освоєнням і будівництвом. Це – перевлаштування і вертикальне планування ділянки, реорганізація водозабору, поверхневого і промислового стоку, ліквідація рослинності і т.п.

Враховуючи підходи і знання тих наукових дисциплін, які займаються вивченням впливу перетворюючої діяльності людини на навколишнє середовище, містобудівне проектування повинне займатися розробкою конкретних конструктивних заходів щодо цілеспрямованого регулювання систем розселення.

В зв'язку з цим виділяються 3 аспекти взаємодії людини і природи, які порушуються в містобудівному проектуванні.

Аспект перший: Забезпечення раціонального природокористування.

Містобудівні рішення повинні

з одного боку, забезпечити якнайкращий варіант використання ландшафту для забезпечення виробничої і невиробничої діяльності міста

з іншого боку – забезпечити збереження ландшафту в якості системи, що продукує ресурси і спроможна створити оточення

Аспект другий: Підвищення стійкості природних і антропогенних ландшафтів.

Якщо розташувати антропогенні ландшафти за ступенем їх несприятливої дії на навколишнє середовище і здібності до саморегенерації, то до найбільш несприятливих відносять промислові і порушені ландшафти.

До найбільш сприятливих належать ліси, заповідники і лісопарки, що зберігають здатність не тільки до самовідновлення, але і сприятливим чином впливають на суміжні території (рис. 4.3 а, б, в, г, д).

Ідеальним рішенням проблеми несприятливих ландшафтів було б повне відновлення порушених територій відразу ж після їх вироблення. Проте на практиці це вдається лише в окремих випадках.

По відношенню ж до лісів та інших екосистем необхідно передбачати містобудівні заходи, направлені на підтримку екологічної рівноваги.

Аспект третій: Використання природних компонентів для створення міського середовища з високим гігієнічним комфортом.

Тут ідеться про містобудівні прийоми використання вітрового режиму, обліку сонячної радіації, температури, вологості тощо.

а) б)

в) г)

д)

Рис.4.3. Зміна природного ландшафту під впливом промислового освоєння : а – автодорожні мережі; б – іригаційна мережа; в – підземні комунікації; г – терикони; д – кар'єри.