3.3. Планування концепції проекту

Розробка проекту починається з формування його концепції. Для великих компаній процес розробки концепції будь-якого проекту зазвичай пов'язаний з складанням інвестиційної програ­ми на декілька років вперед.

Розробка концепції проекту передбачає виконання наступ­них основних пунктів:

• обґрунтування мети проекту на основі вивчення ринку і аналізу виробничих резервів;

• попередня оцінка капітальних затрат на проект і прогноз збільшення оборотного капіталу;

• оцінка тривалості інвестиційного процесу і власне будівни­цтва, строку початку експлуатації;

>• прогноз збільшення капіталу від реалізації проекту; >• визначення джерел (інвесторів вкладників капіталу) і розмі­рів фінансування;

>• визначення основних характеристик проекту. Таким чином, розробка концепції проекту - це перший етап планування роботи над ним.

Формування концепції проекту, як правило, не входить в обов'язки менеджера проекту і його робочої групи. Вказані фун-

73

кщі виконуються групами управління проекту зі сторони замов­ника:

> групою по маркетингу, яка повинна знайти відповідь на запитання, скільки можна продати кінцевої продукції і за якою ціною;

У виробничою групою, яка оцінює імовірність вартості ви­робу і вимоги до сировини, яка буде використовуватись для його виробництва;

• фінансовою групою, яка оцінює затрати на проект, ви­значає джерела і розміри фінансування;

• іншими групами, які збирають інформацію про стан на­вколо проекту, законодавчих актах, податках, а також інші дані, які мають відношення до конкретного проекту.

Процес розробки концепції проекту можна поділити на на­ступні стадії:

• Формування потреб і можливостей, які визначають інте­рес до роботи над проектом.

• Формування попередніх альтернативних варіантів (сце­нарії розвитку проекту), які задовольняють вихідні вимоги.

• Вибір варіантів розвитку проектів, які є оптимальними з точки зору строків та інших умов.

Формування потреб відбувається в процесі відкриття нових сфер ділової активності, що є головним рушієм для інвесторів стосовно пріоритетів капіталовкладення.

Інвестори повинні бути впевнені, що на продукцію, яка є ре­зультатом функціонування проекту, протягом всього строку інве­стицій буде стабільний попит, достатній для встановлення такої ціни, яка б забезпечувала покриття витрат на експлуатацію і об­слуговування виробничих об'єктів проекту, виплату заборгова­ностей і задовільну окупність капіталовкладень.

Для вирішення вказаних питань замовник на першій стадії розробки концепції проекту доручає, як правило, незалежній кон­сультаційній фірмі підготовку економічного обґрунтування, в якому аналізується попит на продукцію з оцінкою поточних і по­тенційних джерел отримання аналогічного продукту, а також прогнозуються ціни, з огляду на наведених вище вимог.

Проте, здійснення техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) - тривалий та дорогий процес. Тому, перш, ніж витрачати

74

значні кошти, потрібно провести попереднє ТЕО (ПТЕО). Основ­на його мета полягає у визначенні того, чи виконуються наступні вимоги:

1. Всі можливі альтернативи проекту розглянуті.

2. Концепція проекту свідчить про потребу проведення дета­льного аналізу в ТЕО.

З.Всі аспекти проекту мають важливе значення та потребують вивчення шляхом функціональних досліджень.

4. Екологічна ситуація та можливий вплив на неї відповідають національним стандартам.

За результатами попереднього техніко-економічного дослі­дження робляться такі висновки:

• інвестування настільки ефективне, що остаточне рішення стосовно його доцільності може бути прийняте вже на даному етапі;

• інформації достатньо для висновку про те, що проект не життєздатний;

• концепція реалізації проекту свідчить про необхідність про­ведення більш поглибленого аналізу та подальшої розробки тех­ніко-економічного обгрунтування.

Подальший процес розробки концепцій проекту передбачає аналіз кожного варіанту розвитку проекту з точки зору здійснен­ня, а також розробки критеріїв, які дозволяли б провести вибір найбільш оптимальних альтернатив.

Всі варіанти, як правило, розрізняються стратегією розши­реного виробництва, яка передбачає:

> значні капітальні витрати, спрямовані на швидке збільшення капіталу фірми;

>• використання обмежених резервів фірми і незначні капіта­льні витрати у майбутньому при появі додаткових можливостей;

> основними критеріями прийняття варіантів проекту до роз­ гляду і співставлення з іншими варіантами є його вартість, строки виконання і ріст капіталу від реалізації.

Крім того, спеціальному аналізу вже на цій стадії роботи над проектом повинні піддаватись його різноманітні аспекти, які в майбутньому будуть детально розроблятись:

• прийняті законодавчі положення і дії уряду;

• інфраструктура і джерела забезпечення сировиною;

75

> наявні запаси природних ресурсів і т.п. Для оцінки альтернативних варіантів за критеріями вартості проектів, строків їх реалізації і росту капіталу застосовується по­няття „життєздатності проекту". Ця оцінка є попередньою і уточ­нюється на наступних етапах роботи над проектом.

Діючі законодавчі акти і позиція уряду, від яких залежить успіх проекту, є найбільш важливими аспектами альтернативних варіантів розвитку проекту, які піддаються аналізу разом з основ­ними факторами. Інвестори, як правило, наполягають, щоб всі за­конодавчі положення, тарифи та інші нормативні акти, які пред­ставляють першопочаткове значення для успішного здійснення проекту, були зобов'язуючими.

Учасники проекту повинні взяти на себе відповідальність стосовно того, що в процесі його використання будуть виконува­тись всі вимоги і положення. Необхідно також забезпечити стра­хування основних видів ризику пов'язаних з викидом шкідливих відходів, витоку нафти чи забрудненням повітряного басейну, у зв язку з експлуатацією проекту.

Для міжнародних проектів в кожному окремому випадку повинні бути обговорені принципи перерозподілу між учасника­ми, третіми сторонами і інвесторами таких ризиків, як експропрі­ація, право уряду на участь в прибутковому проекті, не конверто-ваності валюти. У випадку, коли існує значне занепокоєння від­носно політичного клімату в якому створюється проект, деякі уряди і урядові агентства можуть надавати гарантії захисту від ризику політичного характеру.

Дослідження часто проводиться багате разів, повторюється з введенням додаткових змінних параметрів. Якщо отримані ре­зультати свідчать про недостатню ефективність проекту, доціль­но здійснити подальше коригування окремих параметрів, особли­во у виробничій частині програми, а також матеріальних чинни­ків виробництва, внести зміни до проекту з метою підвищення його ефективності. Якщо при повторному аналізі проект залиша­ється нерентабельним, робиться остаточний висновок щодо не­доцільності його реалізації.

Дослідницьке забезпечення проекту часто називають функ­ціональним дослідженням. Воно охоплює аспекти проекту та

76

забезпечує проведення ПТЕО та ТЕО. Особливого значення цей крок набуває для широкомасштабних проектів.

Зміст таких досліджень залежить від виду та характеру прое­кту, їх висновки мають бути максимально ясними та слугувати основою для подальших стадій підготовки проекту. Здійснюють­ся як до, так і разом з ПТЕО і ТЕО, а також на інших фазах жит­тєвого циклу, коли в процесі здійснення проекту була виявлена така потреба.

Ступінь впевненості учасників проекту, в першу чергу його інвесторів, в успішному проведенні і закінченню робіт по його реалізації визначаються „життєздатністю проекту".

Динаміка потоку інвестицій, необхідних для безперервного фінансування проекту, здійснює вирішальну роль на можливість подальшої його реалізації. Адже, якщо виникає дефіцит інвести­цій, то це може стати основною причиною порушення календар­ного плану виконання проекту та призведе до появи великих зби­тків і в кінцевому результаті відмови від проекту.

Іншою обов'язковою умовою життєздатності проекту є вико­нання обов'язків перед інвесторами. Тому життєздатність проек­ту характеризується:

• можливістю забезпечити потрібну динаміку інвестицій;

• здатністю проекту генерувати потоки доходів, які достатні для компенсації його інвестора вкладених ними ресурсів і взятого на себе ризику.

Аналіз життєздатності проекту проводиться в два етапи: 1.3 альтернативних варіантів вибирається найбільш життєзда­тний.

2. Для вибраного варіанту проекту підбираються методи фі­нансування і структура інвестицій, які забезпечують максимальну життєздатність проекту.

Як правило, концепція проекту містить альтернативні варіа­нти розширення виробництва, які відрізняються територіальним розташуванням потужностей, технологією виробництва і страте­гією маркетингу. Попередні оцінки економічної ефективності альтернативних варіантів не можуть бути основою вибору життє­здатного проекту. Тільки на основі порівняльних економічних оцінок потоків доходів від реалізації кожного альтернативного варіанту можна вибрати стратегію, яка змогла б забезпечити в

77

сумі всім потенційним інвесторам реальний приріст вартості ка­піталу за рахунок максимальних потоків доходів від реалізації проекту, розподілених з найменшим ризиком.

В якості бази порівняння потоків доходів як при наявності багатьох альтернативних варіантів, так і одного варіанту розши­рення виробництва приймається прогнозний потік доходів функ­ціонуючого підприємства, на якому не передбачаються значні ка­пітальні затрати і розширення виробництва.

На другому етапі аналізу життєздатності проекту необхідно оцінити можливість боргового фінансування проекту (в додаток до акціонерного) і оптимізувати потоки інвестицій так, щоб збі­льшити доходи і зменшити ризик для одного чи декількох учас­ників проекту (як правило, акціонерів).

Оцінка можливостей проекту по погашенню заборгованості проводиться на основі двох показників:

• коефіцієнту покриття боргу;

• коефіцієнту покриття процентної ставки.

Коефіцієнт покриття боргу характеризує здатність проекту генерувати в поточний період достатню кількість грошових кош­тів для виконання боргових зобов'язань. Грошові кошти можуть включати резерви і інші надлишкові фонди, нагромаджені за по­передні роки.

Коефіцієнт покриття боргу розраховується, як відношення суми грошових коштів, вільних для покриття заборгованості, в сумі грошових коштів, спрямованих на це покриття. Значення ко­ефіцієнта, менше або рівне одиниці, означає, що потік прибутків є недостатній для покриття заборгованості. Чим більше значення коефіцієнту, тим спокійніше почувають себе кредитори і гаранти проекту.

Коефіцієнт покриття процентної ставки відображає здат­ність проекту генерувати потоки доходів для виплати процентних ставок (не основних боргових сум), тому всі коментарі відносно коефіцієнту покриття боргу однаково відносяться і до коефіцієн­ту покриття процентної ставки.

Після визначення загальної здатності проекту до погашення заборгованості розраховуються оптимальні інвестиційні потоки і потоки доходів для всіх учасників проекту, які достатні для ком­пенсації вкладених ними ресурсів і взятого на себе ризику.

78

Всі основні рішення набуті в процесі аналізу життєздатності проекту використовуються при розробці плану фінансування проекту і підготовки контракту.