5.2. Аналіз грошових коштів у національній та в іноземній валюті

Для того щоб ефективно здійснювати управління грошовими потоками, необхідно володіти інформацією про:

• величину грошових коштів за визначені проміжки часу (місяць, квартал, півріччя, рік);

• їхні складові елементи;

• види діяльності, які генерують основний потік грошових коштів.

Аналіз здійснюється за даними фінансової звітності ф. № 1 «Баланс», ф. № 2 «Звіт про фінансові результати звітності», ф. № 3 «Звіт про рух грошових коштів», ф. № 4 «Звіт про власний капітал», ф. № 5 «Примітки до річного фінансового звіту», аналітичних даних бухгалтерського обліку, головної книги, журналів.

Він починається з дослідження грошових коштів за їхніми складовими у складі оборотних активів підприємства, зміни їх у динаміці.

Першим показником виникнення фінансових труднощів є тенденція скорочення грошових коштів у складі оборотних активів суб’єкта господарювання за наявності зростаючого обсягу його поточних зобов’язань. Доцільно щомісяця аналізувати співвідношення грошових коштів і найбільш термінових зобов’язань, термін сплати яких настав. Це дасть змогу отримувати щомісяця точну інформацію про надлишок або дефіцит грошових коштів підприємства.

Вивчається період обороту грошових коштів (у днях) за формулою

(6.1)

Для розрахунку використовують внутрішні облікові дані про величину залишків на початок і кінець звітного періоду на рахунках грошових коштів. Тривалість звітного періоду становить: за рік — 360 днів, за 9 місяців — 270 днів, за півріччя — 180 днів, за три місяці — 90 днів, за місяць — 30 днів.

Оборот грошових коштів за період дорівнює кредитовому обороту грошових коштів за аналізований період по рахунках 31 «Рахунки в банку» та 30 «Каса» за умови, що сума, яка відображується по касі, не дублюється з рахунками у банку.

Вивчення та дослідження в динаміці складу та структури залишків грошових коштів, кількості їх оборотів, тривалості одного обороту в днях, зіставлення з величиною оборотних активів і поточних зобов’язань допоможуть підтримати поточну платоспроможність, яка передбачає наявність достатнього обсягу грошових коштів і тим самим ліквідацію їх дефіциту; уможливлять одержання додаткового прибутку від вкладання надлишку грошових коштів.

У разі проведення внутрішнього фінансового аналізу доцільно досліджувати зміну залишків та тривалості обороту грошових коштів по місяцях і зміну залишків строкових поточних зобо­в’язань (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

Аналіз динаміки залишків грошових коштів і строкових поточних зобов’язань

Місяць	Залишки грошових коштів (за журналом), грн	Кредитові обороти за місяць (за журналом), грн	Період обороту грошових коштів, дні (гр. 1 × 30)/гр. 2	Залишки строкових поточних зобов’язань (за журналом)
А	1	2	3	4
Січень
Лютий
Березень
Квітень
Травень
Червень
Липень
Серпень
Вересень
Жовтень
Листопад
Грудень

Платоспроможність і ліквідність підприємства залежать від реального грошового потоку у вигляді потоку грошових платежів, які відображуються на рахунках бухгалтерського обліку. Тому проведення такого аналізу доповнює методику аналізу платоспроможності і дає змогу реально оцінити фінансовий стан підприємства.

Окреме місце у складі грошових коштів підприємства посідають валютні кошти — грошові кошти в іноземній валюті. Вони потребують відповідного дослідження у фінансовому аналізі. Під час вивчення питання грошових коштів в іноземній валюті обов’язково досліджується валютна платоспроможність підприємства як відношення грошових коштів в іноземній валюті до поточних зобов’язань в іноземній валюті. Оцінюються валютне самофінансування та валютна самоокупність.

Валютне самофінансування означає, що підприємство за рахунок прибутку у валюті від продажу продукції (товарів, послуг, робіт) за валюту і валютних доходів від інших операцій, а також за рахунок амортизаційних відрахувань від основних засобів, придбаних за валюту, покриває поточні та інвестиційні витрати.

Валютне самофінансування базується на перевищенні розміру власних джерел валютних коштів над сумою їх витрачання.

Сутність валютної самоокупності полягає у покритті за рахунок власних валютних коштів всіх виробничих витрат у валюті: суб’єкти господарювання повинні не витрачати водночас усі валютні кошти, а нагромаджувати їх для майбутніх платежів.

Обов’язково досліджується баланс руху грошових валютних коштів. Формула балансу руху валютних коштів має такий вигляд:

ЗВК₀ + НВК – ВВК = ЗВК₁, (5.2)

де ЗВК₀, ЗВК₁ — залишки валютних коштів на початок і на кінець звітного періоду відповідно;

НВК, ВВК — надходження та витрачання валютних коштів за звітний період.

Ефективність валютного самофінансування та його рівень залежать від співвідношення власних і залучених валютних коштів, у тому числі і гривнєвих коштів, витрачених на придбання валюти.

Для оцінювання валютного самофінансування та валютної самоокупності розраховуються такі коефіцієнти, досліджувані у динаміці:

• коефіцієнт валютного самофінансування (КВСФ) — визначається відношенням суми прибутку, спрямованого на фінансування виробництва у валюті (ВПР), та амортизаційних відрахувань від вартості основних засобів, придбаних за валюту (ВАМ), до суми валютного кредиту (ВКР) і валюти, придбаної у банках або на валютних біржах (ВЛБ):

. (5.3)

Чим вищий рівень цього коефіцієнта, тим краще, тим вищий рівень валютного самофінансування;

• коефіцієнт валютної самоокупності (КВСО) — визначається відношенням суми залишку валютних коштів на початок періо­ду (ЗВК₀) і надходження грошових коштів у розрахунковому (звіт­ному) періоді (НВК) до витрачених валютних коштів у звітному періоді (ВВК):

(5.4)

Коефіцієнт валютної самоокупності показує, у скільки разів сума валюти, що знаходиться у розпорядженні підприємства, перевищує розмір витрачання валюти.

Дотримання умов валютної самоокупності відбувається, якщо КВСО > 1. Про недотримання підприємством умов валютної самоокупності свідчить нерівність КВСО < 1.