14.2. Особливості нормативної бази аудиту дотримання трудового законодавства та розрахунків з оплати праці

В економічній системі з розвинутими ринковими відносинами втручання держа­ви в заробітну плату має непрямий характер і соціальне орієнтовану спрямованість.

Одним із елементів державного регулювання заробітної плати є визначення і га­рантування мінімального її рівня.

До державних норм і гарантій належать також норми оплати праці за роботу в надурочний час; у святкові та вихідні дні; у нічні години; за час простою не з вини працівника. Держава регулює і гарантує доплати працівникам, молодшим за вісімнадцять років, при скороченому робочому дні, оплату щорічних відпусток, за час виконання державних обов'язків та підвищення кваліфікації, обстеження в медичному закладі, при переведенні за станом здоров'я чи з приводу вагітності на легшу нижчеоплачувану роботу, при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів, при переїзді на роботу до іншої місцевості, при службових відрядженнях тощо.

Суб'єкти господарювання в своїй господарській діяльності керуються законами України "Про оплату праці", "Про колективні договори та угоди", Кодексом законів про працю України (КЗпП України) тощо.

Базовим із питань оплати праці в країні є Закон України "Про оплату праці" від 24.03.95 р. № 108/995-ВР, зі змінами і доповненнями.

Статтею 8 Закону про оплату праці визначено сферу державного регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення:

1) розміру мінімальної заробітної плати й інших державних норм і гарантій;

2. умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності;

3. працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету;

4. регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів згідно з переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;

5. шляхом оподаткування доходів працівників.

При перевірці дотримання гарантій щодо мінімальної заробітної плати необхід­но враховувати, що Закон України "Про встановлення розміру мінімальної заробіт­ної плати на 2000 рік" від 01.06.2000 р. № 1766-ІП змінив структуру мінімальної за­робітної плати. Якщо раніше до мінімальної заробітної плати не входили доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати, то з унесенням змін до статті З Закону про оплату праці при визначенні розміру мінімальної заробітної плати не враховуються тільки:

• доплати за роботу у понаднормовий час;

• доплати за роботу у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці;

• доплати на роботах з особливими природними географічними і геологічни­ми умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;

• премії до ювілейних дат, за винаходи і раціоналізаторські пропозиції;

• матеріальна допомога.

Статтею 14 Закону про оплату праці визначено систему договірного регулюван­ня оплати праці, яке здійснюється на основі системи угод, що укладаються на дер­жавному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональ­на угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди" від 01.07.93 р. № 3356-ХІІ.

Закон України "Про колективні договори і угоди" регламентує сферу колектив­но-договірного регулювання соціально-трудових відносин, у тому числі з питань оплати праці. Статтею 5 цього Закону визначено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підпри­ємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Стосовно оплати праці — у колективному договорі повинні бути передбачені питання нормування й оплати праці, встановлення форм, систем, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; встановлення умов регулювання фондів оплати праці та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці. Колективний договір може передбачати додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії, соціально-побутові пільги.

Положення колективного договору відповідно до статті 9 Закону України "Про колективні договори і угоди" поширюються на всіх працівників підприємства неза­лежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства.

Щодо встановлення умов і розмірів оплати праці в акціонерних товариствах, то згі­дно з п "и" ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.91 р. № 1576-XII визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його до­чірніх підприємств, філій та представництв належить до компетенції загальних зборів товариства — найвищого органу акціонерного товариства. Повноваження, передбаче­ні цим пунктом, не належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, тому вони можуть бути передані іншим органам товариства.

Відповідно до Господарського кодексу при найманні (призначенні, обранні) власником або уповноваженим ним органом керівника підприємства на посаду з ним укладається контракт (договір, угода), в якому визначаються права, строки най­му, обов'язки і відповідальність керівника підприємства перед власником та трудо­вим колективом, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади, з урахуванням гарантій, передбачених контрактом (договором, угодою) та законодав­ством України. Укладення контракту з керівником госпрозрахункового підприєм­ства є обов'язковим.

Що стосується оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, то з 19 травня 1999 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, засно­ваних на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств" № 859 (зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів Укра­їни від 28.04.2000 р. № 730).

При вивченні нормативної бази аудитору слід пам'ятати, що з питань дотриман­ня трудового законодавства і розрахунків з оплати праці необхідно користуватися не тільки зовнішніми нормативними документами, а й внутрішніми.

Вивчаючи внутрішні нормативні документи (статут, колективний договір, Пра­вила внутрішнього розпорядку, Положення про оплату праці, Положення про премі­ювання тощо), необхідно визначити, чи не суперечать норми внутрішніх норматив­них документів чинному законодавству.

При перевірці правильності утримання прибуткового податку необхідно керува­тися відповідними нормативними документами, що належать до сфери податкового законодавства.

Перевірка правильності розрахунків щодо соціального страхування потребує де­тального вивчення цілої низки нормативних документів щодо соціального стра­хування, дотримання яких є обов'язковим для суб'єктів господарювання.

Для суб'єкта господарювання (роботодавця) оплата праці є одним з елементів виробничих витрат і поряд з іншими витратами регламентується П(с)БО 16 "Витра­ти". До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) оплата праці входить у складі як прямих затрат, так і загальновиробничих витрат. До складу елемента "Ви­трати на оплату праці" входить заробітна плата за окладами і тарифами, премії і за­охочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого ча­су, інші витрати на оплату праці (п. 23 П(с)БО 16). Слід зауважити, що згідно з умовами пункту 11 П(с)БО 16 до переліку витрат, які включаються до виробничої со­бівартості продукції (робіт, послуг), не внесені загальногосподарські витрати, у тому числі й витрати на оплату праці (наприклад, витрати на оплату праці управлінсько­го персоналу підприємства).

При проведенні аудиту необхідно звернути увагу на те, що відповідно до пункту 9 П(с)БО 9 до первісної вартості запасів, придбаних за плату, належать затрати на заго­тівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх вико­ристання та інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання в запланованих цілях. Отже, до них належать прямі витрати на оплату праці, нараховану за виконання робіт, пов'яза­них із придбанням запасів, що необхідно враховувати, оцінюючи придбані товарно-ма­теріальні цінності при їх оприбуткуванні.

У Плані рахунків для узагальнення інформації про розрахунки з персоналом з оплати праці передбачений балансовий рахунок 66 "Розрахунки з оплати праці", що має два субрахунки:

• 661 "Розрахунки із заробітної плати";

• 662 "Розрахунки з депонентами".

Аналітичний облік розрахунків із персоналом ведеться на кожного працівника за видами виплат і утримань. Слід мати на увазі, що суб'єкти господарювання мо­жуть відображати затрати підприємства, у тому числі й витрати на оплату праці, трьома способами:

• за допомогою рахунків класів 8 і 9;

• за допомогою рахунків тільки класу 9;

• малі й неприбуткові підприємства — тільки за допомогою рахунків класу 8 або іншим способом, зазначеним вище.