5. Логістична діяльність промислового підприємства

Матеріально-технічне забезпечення, хоча і є автономним та однорідним видом господарської діяльності, підпорядковується виробничий діяльності підприємства. Проблема координації зазначених видів діяльності на більшості промислових підприємств України вирішувалась завдяки формуванню запасів матеріально-технічних ресурсів, що забезпечувало ритмічність та неперервність роботи їх основних виробничих підрозділів. У той же час проблемі збільшення витрат, пов’язаних з витратами на транспортування та зберігання виробничих запасів з боку менеджменту й економічних служб підприємства не приділялось достатньої уваги.

У нинішніх умовах господарювання згадана проблема стає однією з ключових щодо впливу на ефективність роботи вітчизняних підприємств. Така ситуація обумовлена сучасними тенденціями розвитку підприємства як організаційної структури здійснення підприємницької діяльності. Її вирішення потребує нових управлінських механізмів координації окремих видів господарської діяльності підприємства.

Одним із варіантів вирішення цієї проблеми, як засвідчує практика господарювання підприємств економічно розвинутих країн, є логістичний підхід.

Суть логістичного підходу полягає в інтегруванні комерційної та виробничої діяльності як засобу оптимального зменшення або навіть ліквідації на підприємстві запасів матеріально-технічних ресурсів, напівфабрикатів та залишків готової продукції.

Завдяки цьому підходу передбачено формування комплексного виду діяльності підприємства у складі його господарської діяльності – логістичної діяльності, об’єктом якої є матеріальний потік.

Матеріальний потік представляє собою економічний процес, що утворюється у наслідок певних дій окремих структурних підрозділів підприємства щодо доставки на підприємство матеріально-технічних ресурсів, їх трансформації у готову продукцію та доставки останньої споживачеві.

У разі якщо матеріальний потік переривається – утворюється матеріальний запас.

Окремі процеси у складі матеріального потоку та дії щодо матеріальних запасів, які здійснюються певними структурними підрозділами підприємства називаються логістичними операціями, що класифікуються на зовнішні (наприклад, транспортування на підприємство від постачальника матеріально-технічних ресурсів) та внутрішні (зберігання на складі підприємства матеріально-технічних ресурсів).

У процесі логістичної діяльності підприємство контактує з окремими постачальниками матеріально-технічних ресурсів і споживачами виготовленої продукції, утворюючи логістичний ланцюжок.

У логістичному ланцюжку виділяють наступні види логістичних операцій:

• доставка на підприємство матеріально-технічних ресурсів;

• зберігання їх на складі підприємства;

• підготовка матеріально-технічних ресурсів до виробничого використання;

• доставка цих ресурсів у виробничі підрозділи підприємства;

• виготовлення продукції;

• зберігання готової продукції на складі підприємства;

• відвантаження цієї продукції споживачеві;

• сервісне обслуговування власної продукції у процесі споживання покупцем.

У межах логістичної діяльності підприємства класифікують наступні її види:

• закупівельна логістика;

• виробнича логістика;

• збутова логістика.

Закупівельна логістика – це вид логістичної діяльності підприємства, у межах якої здійснюються логістичні операції щодо придбання у постачальників і доставки на склад підприємства матеріально-технічних ресурсів.

Цей вид логістики охоплює логістичні операції щодо матеріального потоку та матеріальних запасів, які стосуються матеріально-технічного забезпечення підприємства й підготовки зазначених ресурсів до виробничого призначення.

Виробнича логістика – це вид логістичної діяльності підприємства, у межах якої здійснюються логістичні операції щодо доставки матеріально-технічних ресурсів у виробничі підрозділи, її трансформацію у готову продукції та доставку на склад підприємства й її зберігання.

Цей вид логістики охоплює логістичні операції щодо матеріального потоку та матеріальних запасів, які стосуються виробничої діяльності підприємства.

Збутова логістика – це вид логістичної діяльності підприємства, у межах якої здійснюються логістичні операції щодо відвантаження готової продукції споживачеві та сервісне обслуговування власної продукції у процесі споживання покупцем.

Цей вид логістики охоплює логістичні операції щодо матеріального потоку та матеріальних запасів, які стосуються збутової діяльності підприємства.

Виходячи із економічної суті та змісту Основні діяльності визначені певні принципи її здійснення, а також нова концепція організації господарської, і зокрема виробничої діяльності підприємства.

Основні принципи здійснення логістичної діяльності підприємства:

• однонаправленості;

• гнучкості;

• синхронізації;

• оптимізації.

Основні положення концепції організації господарської діяльності підприємства:

• відмова від надлишкових виробничих запасів, напівфабрикатів та залишків готової продукції або повна їх ліквідація;

• відмова від залишкового часу на виконання основних транспортно-складських операцій;

• відмова від партій готової продукції, на які відсутні замовлення;

• обов’язкове усунення браку;

• ліквідація нераціональних перевезень у межах підприємства;

• формування довгострокових партнерських відносин із постачальниками й споживачами.

Принципи логістичної діяльності та логістична концепція організації господарської діяльності підприємства передбачають нову систему управління.

Логістична система управління – це господарський механізм координації діяльності структурних підрозділів підприємства у межах логістичного ланцюжка з метою забезпечення оптимальної динаміки матеріального потоку.

Залежно від конкретної форми логістичних ланцюжків логістичні системи класифікують на системи:

• з прямими зв'язками;

• гнучкі;

• ешелоновані.

Логістична система з прямими зв'язками (direct logistical system ) – це вид логістичної системи, в якій матеріальний потік від постачальника до підприємства, а далі від нього до споживача організується без участі посередників на основі прямих господарських зв'язків.

Гнучка логістична система (flexible logistical system) – це вид логістичної системи, в якій матеріальний потік від постачальника до підприємства, а далі від нього до споживача організується як за прямими зв'язками, так і за участю посередників.

Ешелонована логістична система (echelon logistical system) – це вид логістичної системи, особливість якої полягає в тому, що матеріальний потік від постачальника до підприємства, а далі від нього до споживача організується проходить принаймні через одного посередника.

Управління матеріальним потоком та матеріальними запасами у межах логістичного ланцюжка може здійснюватися двома способами, за якими формують певні моделі логістичних систем. За способами організації логістичного ланцюжка у складі моделей логістичних систем виокремлюють два типи:

• тягнучі;

• виштовхуючи.

Моделі виштовхуючих логістичних систем базуються на концепції «мінімізації запасів у структурних підрозділах підприємства». Чільне місце у складі господарської діяльності посідає виробнича діяльність, на яку орієнтуються як матеріально-технічне забезпечення, так і збут. Таким чином, передбачається «нав’язування» виробничими підрозділами іншим підрозділам підприємства замовлень на матеріально-технічні ресурси та завдань на збут продукції. Відповідні завдання для структурних підрозділів підприємства встановлюються на рівні менеджменту вищої та середньої ланок системи управління підприємством. Продукція виробляється незважаючи на наявність конкретних замовлень на поточний термін. Моделі зазначеного типу застосовуються на підприємствах галузей з відносно стабільними кон’юктурою та асортиментом продукції.

Моделі тягнучих логістичних систем базуються на концепції «пріоритетності потреб споживача». Підприємство формує свою виробничу програму орієнтуючись на попит споживачів як що стосується обсягів готової продукції, так терміну у її потребі. Таким чином, виробнича діяльність орієнтована на збутову, а матеріально-технічне забезпечення, у свою чергу, на виробничу діяльність підприємства. За таких обставин менеджмент вищої та середньої ланок не втручаються у процеси регулювання матеріального потоку між структурними підрозділами підприємства, що забезпечують здійснення того чи іншого виду його господарської діяльності. Тобто, вони не встановлюють для них поточних виробничих завдань. Виробнича програма окремого структурного підрозділу визначається розміром замовлення наступного підрозділу у логістичному ланцюжку. Моделі зазначеного типу застосовуються на підприємствах галузей з відносно динамічними кон’юктурою та асортиментом продукції.