- •1. Матеріально-технічне забезпечення підприємства: сутність, форми та постачальники матеріально-технічних ресурсів
- •2. Критерії вибору постачальників матеріально-технічних ресурсів та форми укладення з ними договорів
- •3. Методи визначення потреби підприємства у матеріально-технічних ресурсах
- •4. Принципи та організаційна структура управління матеріально-технічним забезпеченням підприємства
- •5. Логістична діяльність промислового підприємства
3. Методи визначення потреби підприємства у матеріально-технічних ресурсах
Визначенню складу постачальників, вибору форми матеріально-технічного забезпечення, а також форми договору з постачальниками передують розрахунки потреби підприємства у матеріально-технічних ресурсах.
На підставі технологічних вимог до продукції, що виготовляється на підприємстві, певними управлінськими підрозділами готуються специфікації потреби виробника у матеріально-технічних ресурсах.
Специфікація потреби підприємства у матеріально-технічних ресурсах – це документ, де зібрана інформація щодо найменування, характеристики матеріально-технічних ресурсів, технологічні вимоги до цих ресурсів, а також їх фізичний обсяг.
Для визначення потреби підприємства у певних видах матеріально-технічних ресурсів застосовуються наступні методи:
прямого розрахунку;
за типовим представником;
динамічних коефіцієнтів;
аналогії.
Метод прямого розрахунку дозволяє визначити потребу підприємства у матеріально-технічних ресурсах на основі науково обґрунтованих нормативів витрат цих ресурсів на одиницю продукції. Обсяг потреби у певному виді матеріально-технічних ресурсів визначається з урахуванням згаданих нормативів і обсягу продукції у фізичному вимірі за певний плановий період.
За методом прямого розрахунку обсяг потреби у матеріально-технічних ресурсах (Пмтр) розраховується за формулою 11.1.
n
Пмтр = Hi * Qi, 11.1
i=1
де Hi – норма витрат певного виду матеріально-технічних ресурсів на одиницю продукції і-го виробу;
Qi – обсяг виробництва і-го виробу в плановому періоді;
n – кількість видів виробів, для виготовлення яких використовується певний вид матеріально-технічних ресурсів.
Метод за типовим представником пропонується використовувати на підприємствах з широкою номенклатурою продукції. Обсяг потреби у матеріально-технічних ресурсах визначається за тією номенклатурною одиницею продукції, питома вага якої є найбільшою у складі певної асортиментної групи.
За методом типового представника обсяг потреби у матеріально-технічних ресурсах розраховується за формулою 11.2.
Пмтр = Hm * Qаг, 11.2
де Hm – норма витрат певного матеріально-технічного ресурсу на виробництво одиниці типового представника асортиментної групи;
Qаг – обсяг випуску продукції усіх номенклатурних одиниць асортиментної групи у плановому періоді.
Метод динамічних коефіцієнтів розрахунку потреби у матеріально-технічних ресурсах використовується на підприємствах з відносно сталою техніко-технологічною базою.
Потреба у матеріально-технічних ресурсах за цим методом розраховується за формулою 11.3.
ф
Пмтр = Пмтр * Іq * Ін, 11.3
ф
де Пмтр – фактична потреба у матеріально-технічних ресурсах за звітний період;
Іq – індекс зміни обсягу виробництва продукції у плановому періоді;
Ін – індекс зміни норми витрат певного виду матеріально-технічних ресурсів на одиницю продукції у плановому періоді.
Розрахунок потреби у матеріально-технічних ресурсах за методом аналогії використовується для нової продукції у тому випадку, коли на підприємстві не має можливості встановити норми витрат матеріально-технічних ресурсів на виготовлення відповідної продукції.
За згаданим методом показник витрат матеріально-технічних ресурсів на виготовлення нового виробу визначається як добуток норми витрат матеріально-технічних ресурсів на виробництво продукції-аналогу та коефіцієнтів, що враховують технологічні особливості використання матеріально-технічних ресурсів при виготовленні нового виробу ( формула 11.4).
Пмтр = Нб * Qн * К, 11.4
де Нб – норма витрат певного виду матеріально-технічних ресурсів на одиницю продукції базового виробу;
Qн – обсяг виробництва нового виробу у плановому періоді;
К – коефіцієнт, що враховує технологічні особливості використання певного виду матеріально-технічних ресурсів при виготовленні нового виробу.