§1 Структурно-семантичні типи портретного опису у романі Ервіна Штриттматтера «Тінко»

Кожен майстер художнього слова поряд із загальними закономірностями побудови словесного портрета використовує особливі, ті, що найбільшою мірою відображають його світовідчуття, образне мислення, відповідний ідейно-естетичний задум твору.

Портретний живопис Ервіна Штріттматтера не є винятком. З одного боку, він відображає певний стан розвитку поетичної мови, є продуктом своєї епохи. А з іншого боку – містить яскраві портрети дійових осіб, які запам’ятовуються, новаторство в створенні яких, на наш погляд, полягає в тому, що поряд з традиційними способами портретних характеристик письменник широко використовує нові, приспособлюючи їх до форми свого роману.

Багаточисельність і різнобічність портретних характеристик у художньому романі дозволяє зробити не тільки аналіз багатоаспектним, але й створити типологію словесного живопису письменника з урахуванням таких критеріїв:

1)кількість описуваних, осіб;

2)співвідношення внутрішніх якостей із зовнішніми рисами героя;

3)оптична позиція того, хто описує;

4)повнота опису;

5)структура;

6)смислова організація:

Так, із погляду кількості описуваних осіб у відповідності з традицією в романі Ервіна Штріттматтера можна виділити :

а) одиничний портрет, який представляє зовнішність одного героя;

б) здвоєний портрет, в якому подається опис двох героїв,

в) груповий портрет, який передає зовнішність трьох чи більше героїв.

Наприклад:

а) Großvaters schwarze Kautabakzähne lugen am unteren Bartrand aus dem Mund. [68,с. 6];

б) Lichter, weiter Nachmittag. Die Grillen raspeln wie irr mit den Hinterläufen an ihren Glitzerflügeln: Swierie, swierie, swierie! Die Hummeln sind noch einmal lebendig geworden. Sie hängen wie Bommeln ausschwarzem Samt an den späten Heidkrautblüten. Die Stare pfeifen und fauchen. Sie singen den Sommer nach Hause.

в)

- Dieke Herbstfliegen klebt an der Hauswand. Sie strecken die hintersten Beineund fahren sich damit über die Flügel. [68, С. 7-8.];

- «Das Parkettpublikum, das uns umgab, setzte sich aus Bürgern und Bürgersfrauen, Kommis, einjährig dienenden jungen Leuten und kleinen Blusenmädchen zusammen. Der Ausdruck dieser Mienen war töricht und wonnig. Atlastaillen der Frauen in den Nahten krachten; und wenn es bei den kleinen Blusenmädchen süßer und erregter war, bei den Frauen die Eigenart einer mehr schläfrigen und tragen Hingabe aufwies, so sprach es dafür bei den Männern von jenem gerührten und andächtigen Wohlwollen, mit welchem schlichte Vater aufglänzende Sohne blicken, deren Existenz sich weit über ihre eigene erhoben hat, und in denen sie die Traume ihrer eigenen Jugend verwirklicht sehen. Was die Kommis und Einjährigen betraf, so stand alles in ihren aufwärts gewandten Gesichtern weit offen, die Augen, die Nasenlöcher und die Münder. Und dabei lächelten sie» [68,41]. На даному прикладі здвоєного портрета бачимо, що автор використовує прийом опису персонажів за подібністю. В той же час ми бачимо особисте ставлення автора до героїв.

Перший контекст представляє собою одиничний портрет, другий – здвоєний, а третій – груповий.

Здвоєні портрети Ервіна Штріттматтера будує, використовуючи, як правило, прийом зіставлення. У груповому портреті поряд з прийомом зіставлення широко використовується прийом опису героя за схожістю.

Er trägt einen Anzug aus Soldatentuch, aber um den Hals herum ist er feiner als ein Soldat. Sein graugrüner Hemdkragen ist mit einem schwarzen Schlips verziert. Der Mann ist angezogen, als wollt er sonntags in die Schenke gehen. Die Ränder seiner Hosenbeinlinge stecken in grauen Segeltuchgamaschen. Um die Augen herum lacht der Mann, aber sein Mund ist ernst. [68,с.16];

Говорячи про співвідношення зовнішніх рис із внутрішніми якостями героя, в художньому романі Ервіна Штріттматтера можна виділити:

1) портрет, який дає повне зорове уявлення про зовнішність.

Der Heimkehrer räuspert sich, schiebt sein spitzes Kinn vor und pfeift durch die Zähne. [68,с. 23];

2) психологічний портрет, у якому передається через зовнішні риси внутрішня сутність героя.

Großvater begann zu toben. Er wurde auch wieder roter. [68,с.28];

Правда, в художньому творі постійно здійснюється і зворотній процес – від внутрішнього до зовнішнього, коли характер героя починає працювати на портрет.

Großmutter setzt sich auf die Ofenbank. Sie starrt mit traurigen Augen auf die Dielen. Ihre schrantigen Baumwurzelfinger streichen über die härene Schürtze.[68,с. 31];

Малюючи зовнішність, Ервін Штріттматтерпідкріплює передує внутрішню характеристику через зовнішню, тим самим створюючи запам’ятовуючий виразний образ, що запм’ятовується.

Але єдність внутрішнього і зовнішнього в образі персонажа не можна сприймати прямолінійно. Ервін Штріттматтер часто використовує прийом протиставлення ідеальної зовнішності та бездуховності.

Kimpel stutzt. Zuerst schaut er den Heimkehrer böse an, dann grinst er vollmondbreit: „ War doch nur Spaß. Spaß muß sein; die Welt ist ernst genug.“ Кимпель удивлен.[68,с. 41];

У прагненні індивідуалізувати портретні риси Ервін Штріттматтер використовує різні оптичні позиції для спостереження за тими, кого описують, створюючи портрети,

а) які дають загальне враження про опис персонажа:

Großvaters schwarze Kautabakzähne lugen am unteren Bartrand aus dem Mund. [68,с. 6];

б) портрети крупним планом, які передбачають детальний опис виразу обличчя на малій відстані:

«Großvater kommt aus dem Haus. Er hat die Hände in die Hosentaschen gestopft. Sein Bart hängt grämig herunter.». »[68 ,с.43];

Опис крупним планом допомагає встановити зв'язок між фізичним і психологічним, оскільки ті чи інші зміни у виразі обличчя, їх колір, форма і блиск очей є результатом духовних змін: „ der Heimkehrer räuspert sich , schiebtsein spitzes Kinn vor und pfeift die Zähne„ [68,с. 23];

Крім того, в романі письменника часто використовуються портретні описи, в яких загальний план переходить у крупний, створюючи так званий « кінематографічний опис»: „Kimpel sitzt am Tisch und schreibt Zahlen in ein Buch. Die Feder quietscht auf dem Papier, und Kimpel ächzt. Kimpel ist ein kleiner Mann. Wenn er richtig auf einem Stuhl sitzt, baumeln seine Beine in der Luft. Er hat einen kahlen Kopf. Der Kahlkopf glänzt, als ob er eingewichst wäre. Viele Leute im Dorf nennen Kimpel den Kahlwicht.“ [68,с. 50];

Портрет за кількістю інформації , що в ньому міститься, може бути докладним і коротким. Причому докладність і короткість портретної характеристики не залежить від міри її залучення до оповіді. Так, портрет другорядного чи епізодичного героя може бути докладним, і навпаки, портрет головного героя – коротким. „ Es waren Evas Glanzstücke“. Необхідно відзначити, що Ервін Штриттматтер в багатьох портретах схильний скоріше докладно описати зовнішність другорядних героїв, ніж головних. Не випадково ми не можемо сказати, як виглядають багато відомих героїв, але портрет для Штриттматтера важливий не сам по собі, а як засіб створення цілісного, часом узагальнюючого образу героя, його переживань, вчинків, оцінка свого життя і життя інших.

Напрклад, у романі « Тінко» зовнішність головного героя Тінко (Мартін Краске) дається дуже коротко, у вигляді кількох загальних штрихів: „ Das ist Tinko. Martin Kraske heißt er. Er hat noch keinen Vater, bloß die Großeltern “ [68,с. 17];

Відсутність докладного портрета героя підкреслює типічність подій, які описує письменник, оскільки зовсім не важливо, яким був ззовні Тінко, первинну роль відіграє інше – показати, як в молодому хлопчику дозріла рішучість змінити сталу течію життя, як він повірилв у свої сили, в «громад не широке майбутнє», в можливість приносити людям користь, дарувати людям свої пісні і духовний емоційний настрій.

Короткість портретної характеристики головного героя пояснюється також, з одного боку типічністю ситуації, в яку потрапляє Тінко, а з іншого боку, тією обставиною, що портретні риси не мають рішучого значення в образі Тінко, як особистості, перетворюючи його в егоїстичну, особу в стихію, яка керується лише поривом власних емоцій.

Докладність портретного опису відіграє важливу роль у портреті: «Der Mann sieht mich an. Seine Augen schsmmern wie grünes Flaschenglas.“ [68, с. 17]

Докладний портретний опис надає не тільки цьому образу сатиричний характер, але й допомагає зіставити різницю минулого героя з його сьогоденням.

З погляду структури у творі Е. Штриттматтера портретний опис може бути концентрований і деконцентрований.

Концентрований портретний опис – одинична портретна номінація, яка не відтворюється і не доповнюється в ході розгортання тексту Деконцентрований портретний опис письменника використовує в двох випадках: для опису епізодичних чи другорядних персонажів, і для опису головних дійових осіб.

Це неодноразове відтворення портретної єдності в ході текстового розгортання, яка створює ланцюжок, ланки якого мають різний ступінь віддаленості одна від одної. Якщо концентрований портрет представляє собою монокомпонентну єдність, то деконцентрований портрет – це багатокомпонентна єдність, кожна ланка якої сприяє створенню більш повного образу персонажа, що запам’ятовується. Ідентифікація персонажа в деконцентрованому портреті основана на повторюваності в ланках портретного ланцюжка провідної ознаки, характерної для описуваних дійових осіб і названої в першій ланці портретного ланцюжка. Деконцентрований портрет, в основі якого лежить переважаюча риса, можна назвати портретом із лейтмотивом.

Отже, деконцентрований портрет, який представляє собою портретний ланцюжок, може бути розвинутим ( якщо кожна наступна ланка портретного ланцюжка доповнює нову подробицю зовнішності описуваного персонажа, дає портретну характеристику в розвитку), і стабільним, якщо кожна наступна ланка акцентує увагу читача тільки на тих ознаках, які дані в першій ланці портретного ланцюжка.

Кількість ланок, які входять в структуру деконцентрованого портрета в художньому романі Е. Штриттматтера , залежить від того, якому персонажу він належить: головному, другорядному чи епізодичному, але і від інших причин, серед яких важливим є жанр твору.

З погляду смислової організації портретний опис може бути розгорнутим і згорнутим. В основу подібного розмежування покладена така властивість синтаксичних одиниць, яка бере участь у створенні портрета, як пропозитивність.

Під пропозицією в даній роботі розуміється суб’єктивно предикативний зв'язок у вислові, який виражається або в розгорнутому ( за допомогою підмета і присудка), або в згорнутому ( за допомогою іменних груп) вигляді. На основі визначення можна говорити про два способи синтаксичного оформлена пропозиції – предикативної і непредикативної конструкцій. При створенні портрета персонажа пропозиції, оформлення у вигляді предикативної конструкції, відноситься до розгорнутої пропозиціям, і представляє собою розгорнутий портрет персонажа.

Пропозиція, яка оформлена непредикативною конструкцією відноситься до згорнутих пропозицій і представляє згорнутий портрет персонажа: « Kitty war ein blondes und schlankes Mädchen und gut gewachsen. Якщо засобом оформлення згорнутого портрета персонажа завжди виступає така синтаксична одиниця, як словосполучення, то для розгорнутого словесного портрета, крім простого речення, використовуються:

а) різні типи складного речення і

б) надфразова єдність.

Наприклад: а) Sie hatte ein fahles, hübsches, etwas abgelebtes Gesicht, mit rosigen Nasenlöchern, rosigen Ohrläppchen und einem ebenso rosigen Mund und einen hellblauen Augen.

Таким чином, типологію портретних описів у художньому романі Е. Штриттматтера можна представити так:

- за кількістю описуваних ( одиничний, груповий, здвоєний );

- за співвідношенням зовнішнього і внутрішнього ( фізичний-портрет паспортних прикмет, психологічний);

- за оптичною позицією того, хто описує ( загальний план, крупний план, кінематографічний опис );

- за повнотою опису ( докладний, короткий );

- за структурою ( концентрований, деконцентрований );

- за смисловою організацією ( розгорнутий, згорнутий ).