Основні поняття:

Економіка. Політекономія. Економічна теорія. Мікроекономіка. Макроекономіка. Меркантилізм. Фізіократи. Класична політекономія. Предмет політекономії. Метод політекономії. Продуктивні сили. Виробничі відносини. Економічний базис. Надбудова. Економічна категорія. Економічний закон. Наукова абстракція. Економічне моделювання. Функції економічної теорії. Економічна політика. Позитивна політекономія. Нормативна політекономія.

Питання для самоконтролю знань:

1. Визначте основні етапи розвитку економічної теорії.

2. Які сучасні економічні теорії ви знаєте і в чому полягає принципова відмінність між ними?

3. Дайте визначення предмету економічної теорії та охарактеризуйте еволюцію його трактування.

4. Назвіть коло проблем, які вивчає економічна теорія, мікро- і макроекономіка.

5. Дайте визначення суті економічного закону і назвіть основні види їх.

6. Чим відрізняються економічні закони від законів природи?

7. Які ви знаєте методи пізнання економічних процесів? Охарактеризуйте основні їх види.

8. Розкрийте функції економічної теорії.

9. Яке місце економічної теорії у системі економічних наук?

10. Яке практичне значення має економічна теорія?

Література:

1. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред.. В.Д. Базилевича. – К.: Знання-прес, 2012, - 702с.

2. Мочерний С.В., Мочерна Я.С. Політична економія : Навч. посіб. – К: Знання , 2007- 684с.

3. Політична економія: Навч. посібник / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.: За ред. К.Т. Кривенка, - К.: КНЕУ, 2005. – 508 с.

4. Політична економія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. / За ред. В. О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова. – К.: Академвидав, 2007. – 672 с.

5. Мельник Л.Ю., Макаренко Л.М. :Економічна теорія – політекономічний контекст – Навчальний посібник . К .: Кондор, 2008-524 с.

6. Федоренко В.Г., Діденко О.М., Руженський М.М. , Іткін О.Ф. Політична економія : Підручник/ За науковою ред.. доктора економічних наук, проф.. В.Г. Федоренка – К.- Алерта.2008-487 с

7. Щетинін А.І. Політична економія. Підручник.- К.: Центр ччбової літератури, 2011.-480с.

Тема 2. Виробництво матеріальних благ і послуг.

Продукт і характер праці

Навчальна мета:

• розкрити сутність виробництва, його суспільний характер, фази, чинники;

• визначити результативні показники суспільного виробництва;

• з’ясувати сутність та основні показники економічної і соціальної ефективності суспільного виробництва.

План

1. Зміст виробництва, його фази, чинники. Матеріальне та нематеріальне виробництво.

2. Результативні показники суспільного виробництва: ССП, ВНП, ВВП.

3. Економічна та соціальна ефективність суспільного виробництва: сутність, основні показники.

1. Зміст виробництва, його фази, чинники. Матеріальне та нематеріальне виробництво

Основою життєдіяльності суспільства є матеріальне виробництво, бо суспільству треба постійно виробляти товари і послуги для споживання. Виробництво завжди має суспільний характер, тому що створювати поодинці матеріальні блага неможливо. Таким чином, суспільне виробництво - це процес створення різноманітних життєвих благ і послуг в масштабах країни.

Воно включає чотири фази:

1. Виробництво як процес.

2. Розподіл.

3. Обмін.

4. Споживання.

Виробництво – це процес створення корисного продукту.

Розподіл – означає визначення частки кожної людини у виробленому суспільному продукті.

Обмін – це процес під час якого одні продукти обмінюються на інші.

Всі фази взаємопов’язані, а основною є виробництво, тому що тут створюється продукт і починається його рух.

Споживання – кінцевий пункт руху суспільного продукту. Споживання може бути виробничим і особистим. Воно підтверджує призначення продукту. Без виробництва немає споживання, а без споживання виробництво безглузде.

Розподіл включає:

• розподіл засобів виробництва;

• розподіл робочої сили;

• розподіл предметів споживання.

Розподіл засобів виробництва і робочої сили входить у процес виробництва, тому що без нього виробництво неможливе. Цим забезпечується зв'язок розподілу з виробництвом.

Обмін опосередковує виробництво і розподіл з одного боку, і споживання з іншого.

В, Р ОС

За структурою суспільне виробництво ділиться на дві великі форми:

1. Матеріальне виробництво - це галузі, в яких створюється продукт, що має матеріально - речову форму.

2. Нематеріальне виробництво - (освіта, культура).

Суспільне виробництво передбачає наявність двох видів факторів:

1. Речовинні: земля, сировина, капітал.

2. Особисті: робоча сила, підприємницькі здібності, що полягають в умінні ефективно використовувати всі інші ресурси.

В процесі виробництва речові і особисті фактори виробництва можуть поєднуватись двома способами:

1. Прямо та безпосередньо, коли власник одночасно виступає і працівником;

2. Непрямо, тобто через купівлю-продаж робочої сили.

Це – марксистська класифікація чинників виробництва.

З точки зору теорії трьох факторів виробництва воно передбачає взаємодію трьох чинників: праці, землі і капіталу.

Праця - це процес витрачання людиною фізичної, інтелектуальної і духовної енергії.Кожна людина володіє робочою силою, або здібністю до праці. Праця є споживанням робочої сили.

У будь-якому суспільстві існує примушення до праці. На ранніх стадіях воно носило позаекономічний характер, тобто ґрунтувалося на особистій залежності працівника від господаря.Економічне примушення пов'язане з категорією найманої праці. Для виникнення найманої праці необхідні дві умови: володіння особистою свободою (відсутність рабовласницької або кріпацької залежності) і відсутність власності на засоби виробництва, тобто можливості почати свій бізнес. У цих умовах людина вимушена найматися на роботу. Головним мотивом праці при цьому є бажання одержати матеріальну винагороду.

Працю протягом робочого дня можна розділити на необхідну і додаткову.

Необхідною є та праця, яку робітник витрачає, щоб виробляти продукцію, необхідну для життя його і його сім'ї. Вироблений в цей час продукт називається необхідним.

Додаткова праця - це праця, витрачена понад необхідну. Продукт, вироблений додатковою працею, називаєтьсядодатковим.

Розподіл праці на необхідну і додаткову прийнятий тільки в марксистській теорії.

Праця характеризується інтенсивністю і продуктивністю.

Інтенсивність —це напруженість праці, яка визначається ступенем витрачання робочої сили в одиницю часу.

Інтенсивність праці може бути тим вищою, чим коротша тривалість робочого дня. І, навпаки, при збільшенні тривалості робочого дня інтенсивність праці може падати.

Продуктивність - це результативність праці. Вона вимірюється кількістю продукції, яка вироблена за одиницю часу.

Продуктивність пов'язана не тільки з працею, але й з прогресом техніки. При зростанні продуктивності праці частка праці, витраченої на виробництво одиниці продукції, падає, а частка засобів виробництва щодо праці - зростає. Але в цілому витрати чинників виробництва зменшуються.

Другим чинником виробництва є земля.

Термін "земля" вживається в широкому значенні слова. Він охоплює все корисне, що дає природа: саму землю, водні й лісові ресурси, корисні копалини.

Земля може використовуватися в різних цілях. Проте в першу чергу мається на увазі її використання в сільському господарстві.

Властивості землі можна розділити на природні, тобто дані спочатку, і створеніштучно завдяки зрошуванню, меліорації, внесенню добрив, тощо. Ця обставина впливає на дохід від землі -земельну ренту.

Наступним чинником виробництва є капітал. Найчастіше в сучасній науці зустрічається наступне визначення капіталу:

Капітал - це створені людьми засоби виробництва і грошові накопичення, що використовуються у виробництві товарів і послуг. В політекономічному розумінні капітал – це вартість, що зростає, приносить додаткову вартість