Капітал підприємства, його кругооборот та оборот. Основний та оборотний капітал. Зношення основного капіталу. Амортизація
Засоби виробництва і кошти, що має підприємство, створюють капітал підприємства. Він постійно рухається, створюючи кругооборот і оборот.
Кругооборот капіталу - це рух, за якого він проходить три стадії, набуває на кожній відповідної форми і повертається до початкової форми.
І стадія: обіг. ІІ стадія: виробництво. ІІІ стадія: обіг.
Капітал, виступає в грошовій Капітал – у виробничій формі. Капітал - у товарній формі.
формі. Зміст стадії: виробництво Зміст стадії: реалізація
Зміст стадії: підготовка товару і створення додаткової товару і втіленої в
до виробництва, до створення вартості. ньому додаткової вартості. .
додаткової вартості
( трикрапка означає перехід капіталу з однієї сфери в іншу).
Кругооборот капіталу як безперервний процес називається оборотом капіталу.
За характером участі в обороті та способом перенесення своєї вартості на новостворений товар, продуктивний капітал ділиться на основний і оборотний.
Основний капітал - частина промислового капіталу, яка тривалий час функціонує у виробництві, частинами переносячи свою вартість на новостворену продукцію, в міру зношування.
Оборотний капітал - частина промислового капіталу, що повністю споживається за один кругооборот, переносячи свою вартість на новостворену продукцію протягом одного виробничо-технологічного циклу.
Змінний капітал відноситься до оборотного, тому що за один кругооборот працівник створює і нову споживчу вартість і додаткову вартість.
Час обороту капіталу ділиться на дві частини:
1. Час виробництва:
робочий період,
час перерв у роботі;
час перебування засобів виробництва в матеріальних запасах,
2. Час обігу:
час придбання та доставки засобів виробництва,
час реалізації виробленої продукції та перебування її в товарних запасах.
Основний чинник скорочення часу обороту капіталу - НТП.
Якщо рік як одиницю виміру часу визначити як О, час обороту даного капіталу - о, число оборотів - n, то можна записати:
Прискорення кругообігу й обороту капіталу збільшує річну масу та норму додаткової вартості і прибутку.
Основний капітал зношується фізично (тобто втрачає свою вартість внаслідок експлуатації та під впливом атмосферних явищ) і морально (втрата вартості внаслідок появи нових продуктивніших машин), тобто в результаті НТП.
Амортизація основного капіталу – це заміщення у грошовій формі зношених засобів праці поступовим перенесенням вартості на продукцію або послуги, що виробляються.
Прибуток на капітал, його види, економічна роль
Як перетворена форма додаткової вартості, прибуток є результатом функціонування всього авансованого капіталу, факторів виробництва.
Прибуток – економічна категорія, яка відображає кінцеві результати господарської діяльності, одна з головних форм вартості додаткового продукту, різниця між виручкою від реалізації товару і витратами капіталу.
На рівні господарської практики прибуток набуває певних конкретних форм, постаючи як бухгалтерський (валовий), економічний (чистий), загальний, середній, граничний, нормальний, підприємницький, монопольний, балансовий, внутрішній, чистий (залишковий), розрахунковий, а також як прибуток, що підлягає оподаткуванню, та ін.
Бухгалтерський (валовий) прибуток. Це прибуток фірми, що виникає як різниця між виручкою, доходом від реалізації продукції (ціною) та бухгалтерськими (зовнішніми, прямими) витратами.
Економічний (чистий) прибуток. Прибуток фірми, що утворюється як різниця: між загальними доходами і економічними (альтернативними) витратами, які охоплюють прямі (зовнішні) і внутрішні витрати.
Цей вид прибутку є результатом вміння ринкового суб'єкта найоптимальніше використати задіяні фактори виробництва. Як правило, він завжди менший від бухгалтерського прибутку на величину втрачених можливостей від ефективного використання ресурсів. Економічний прибуток розглядають як винагороду за ризик. Норма прибутку, розрахована за економічними витратами, найточніше свідчить про ефективність виробництва.
Загальний прибуток. Різниця між виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) і матеріальними витратами, амортизацією і заробітною платою.
Середній прибуток. Прибуток, який отримують суб'єкти економічної діяльності на рівновеликі капітали незалежно від сфери його застосування. Виникає в результаті існуючої в галузях економіки конкуренції. Достатній для нормального функціонування.
Граничний прибуток. Різниця між граничним доходом і граничними витратами. Є позитивним показником тільки до певного обсягу виробництва продукції.
Нормальний прибуток. Рівень прибутку фірми, який можна отримати на авансований капітал внаслідок його традиційного використання – як позики, оренди тощо. Нормальний прибуток дає змогу ринковим суб'єктам продовжувати свою економічну діяльність, тобто нормально функціонувати і розвиватися.
Підприємницький прибуток. Винагорода за організацію і ризик підприємницької діяльності. Не має кількісної оцінки. За неокласичною теорією не може виникнути в ситуації повної економічної рівноваги. Підприємницький прибуток за марксистською теорією – частина прибутку, яка залишається у власності функціонуючого капіталіста-підприємця після сплати відсотка за взятий у позику капітал.
Монопольний прибуток. Надлишковий над нормальним прибуток фірми, який утворюється в результаті її монопольного становища на ринку. Класична економічна теорія вважає, що він виникає на ринку, проте створюється у сфері виробництва найманими працівниками.
Балансовий прибуток. Загальний, сумарний прибуток фірми, отриманий за певний час від усіх видів виробничої і невиробничої діяльності. Він залишається у власників капіталу після відрахування витрат, пов'язаних з оплатою праці і податків, зафіксований у бухгалтерському балансі.
Соціально-економічна сутність прибутку найповніше виявляється у його функціях.