Цілі економічної системи

Їх визначають відповідно до цінностей, які сформувались і утвердились в суспільстві. Вони можуть бути пов’язані не тільки з ефективністю виробництва, а й з релігією, політикою, ідеологією, національною ідеєю, суверенітетом та ін.

З фундаментальними цілями економічної системи треба рахуватись будь-якому суспільству, зорієнтованому на соціальний прогрес.

Традиційно основними цілями економічної системи є:

• економічне зростання, тобто збільшення обсягів виробництва товарів і послуг;

• повна зайнятість, тобто використання всіх ресурсів, зокрема робочої сили;

• макроекономічна (фінансова) стабільність, тобто збалансованість сукупного попиту та пропозиції, що дозволяє уникати інфляції;

• зовнішня економічна рівновага – тобто зважений торговий баланс (співвідношення експорту та імпорту);

• економічна свобода – широкі можливості, право вільного вибору (приватна власність, вільне ціноутворення, конкуренція, свобода торгівлі, занять, доступу на ринки);

• економічна безпека і захищеність – тобто запобігання втрат від безробіття, інфляції, банкрутства і т.п.;

• економічна справедливість – розуміння і дотримання людьми певних моральних норм взаємовідносин, зокрема в розподілі;

• економічна ефективність – тобто забезпечення максимальної віддачі за мінімальних витрат.

Загальним економічним законом розвитку економіки, економічної системи є закон відповідності. За ним усі структурні елементи економічних відносин за якісними параметрами і співвідношеннями між собою мають відповідати рівню розвитку і характеру продуктивних сил. Кожному якісно новому типу продуктивних сил відповідає якісно новий тип виробничих відносин, нова економічна система.

Необхідні зміни в економічних відносинах створюють проблему їх удосконалення. Розв’язати її можна шляхом реформування старого господарського механізму або створення нового (зокрема змінюють юридичну форму економічних відносин, перш за все – відносин власності). На цій основі формується рівноважна і динамічна система. За такої рівноваги швидко розв’язуються економічні суперечності, що сприяє динамічному та ефективному розвитку суспільного виробництва, воно здійснюється на межі виробничих можливостей.

Місце і роль людини в економічній системі

Людина – надзвичайно складна істота, що поєднує в собі біологічне і соціальне. У діалектичній взаємодії біологічної і соціальної сторін людини, її можливості використовувати у своїй діяльності природні та економічні закони полягає глибинна сутність людини як біосоціальної істоти (рис. 1).

Біосоціальні риси людини

Людину вивчає багато наук. Економічна наука досліджує економічну сутність людини, її місце та роль в економічній системі, потреби, інтереси, господарську поведінку, тобто людину економічну (homo economicus)

Людина економічна – головний творчий суб’єкт ринкової економіки, що володіє свободою вибору, приймає економічні рішення.

На всіх етапах розвитку суспільства людина перебувала в центрі всіх економічних процесів і явищ.

Місце людини в економічній системі в тому, що вона виступає:

а) як виробник, тобто є особистим чинником виробництва, робочою силою, головним елементом продуктивних сил.

Робоча сила – це сукупність фізичних і розумових сил людини, її здатність до праці.

б) як суб’єкт виробничих відносин – реалізує себе в певній економічній системі завдяки певним господарським відносинам;

в) як споживач – реалізує себе через задоволення своїх різних потреб;

г) як кінцева мета суспільного виробництва є критерієм розвитку суспільного виробництва, його головною метою, бо без споживання виробництво не має сенсу.

Таким чином, функціонування і розвиток економічної системи неможливе поза існуванням людини, її праці, взаємозв’язків, потреб, інтересів. Людина є центральним елементом економіки, активним учасником господарської діяльності, як робоча сила, як суб’єкт-споживач, вступаючи в економічні стосунки задля виробництва і споживання життєвих благ.