виступає у різних формах прояву. Ці форми розглядаються як історичні форми відображення, що виникають у міру ускладнення форм взаємодії матерії: свідомість (суспільство, людина); відчуття (жива матерія, багатоклітинна); біологічна подразливість (жива матерія, одноклітинна);

механіко-фізико-хімічне відображення (нежива природа).

Як бачимо, самій матерії належить активність, яка виявляється в здатності навколишніх об’єктів взаємодіяти і при цьому відтворювати особливості один одного.

Як це відбивається на самій матерії? Відбувається внутрішня перебудова структури матеріальних об’єктів та закріплення цих станів. Звідси можливі два висновки:

а) специфікою відображення є те, що це одночасно і процес, і наслідок взаємодії, який може виступати в різних формах;

б) відображення – це образ, копія, але не механічна (дзеркальна), а психічна.

Йдеться не про будь-яке психічне, бо психікою наділені і тварини, а про вищу форму психічного– свідомість, яка притаманна лише людині. Відображення споріднене, але не тотожне відчуттю. Характеристика форм відображення дає змогу показати їх ускладнення, ускладнення форм взаємодії матерії, на основі яких вони розвиваються. А в живій матерії ускладнення форм враження пов’язане з розвитком мозку. Наприклад, у риб кора головного мозку відсутня, і ми зустрічаємося лише з найпростішими рефлексами. У птахів присутні елементи кори, і рефлекси в них набагато складніші. У собак кора головного мозку набагато більше розвинута, а рефлекси ще складніші. Свідомість властива тільки людині, а мозок – найбільш організована матерія, на основі якої й розвивається найвища форма відображення.

4. Свідомість як філософська категорія та її структура

Свідомість із самого початку є суспільним продуктом. Вона виникає і розвивається в спільній діяльності людей, в процесі їх праці та спілкування. Залучаючись до цих процесів, люди виробляють відповідні уявлення, установки, норми, які разом з їх емоційним забарвленням складають зміст свідомості як специфічної форми відображення. Цей зміст і закріплюється в їх індивідуальній психіці.

Зіткнення в одній точці перетину різних за характером об’єктивних сил (космосу, природи, соціуму, культури) породжує принципово інший феномен – людську свідомість. Здійснюється таке поєднання різних за своєю суттю процесів, яке через їх взаємопоєднання і взаємну рефлексію забезпечує їх збереження і подальший розвиток. Свідомість існує у формі запитання: “що це таке?”, “що з ним можна зробити?”,

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

40

“чим є я стосовно нього?”, тобто здійснюється процес відокремлення часток у всесвіті, як начальна частка свідомості.

Як вже з’ясували, виникнення і розвиток свідомості як вищої форми відображення дійсності має свої біологічні та соціальні передумови. До перших слід віднести виникнення життя на Землі, становлення і розвиток людини як виду. До других, у широкому розумінні цього слова, соціалізацію людини, бо сутність її визначається не лише тим, що вона біологічна істота – вищий ступінь у розвитку живих організмів, але й тим, що вона істота суспільна, продукт і суб’єкт трудової діяльності та культури. Людина є природною істотою, але як писав К. Маркс, вона не тільки природна істота, вона людська природна істота, тому сутність її визначається сукупністю всіх суспільних відносин.

Отже, існують такі передумови виникнення свідомості:

1.Загальні, де їх джерелом є наявність у матерії такої властивості, як відображення.

2.Біологічні (виникнення живих організмів, диференціація живої матерії та поява нервових клітин, нервової системи, поступовий розвиток центральної нервової системи, особливо головного мозку) та безпосередні (розвинута нервова система, складний за своєю структурою головний мозок, виникнення відповідної тілесної організації у попередників людини, виникнення та розвиток у вищих тварин першої сигнальної системи, звукових та рушійних засобів інформації; стадна форма існування попередників людини).

3.Соціальні – праця та трудовий процес, зародження членороздільної мови та мовного спілкування, утворення общинних зв’язків і життя у колективі. Характерні риси свідомості: суспільний характер, творча активність, передбачення, абстрагованість, цілеспрямованість, опосередкованість, узагальненість.

Отже, свідомість – це осмислене відображення дійсності, яке забезпечує собою особливий людський спосіб адаптації до середовища шляхом змін не внутрішньої будови людини, а оточуючого середовища. До властивостей свідомості можна віднести такі: відображення дійсності, де матеріальним субстратом свідомості є людський мозок; знання; цілепокладання; активність, що забезпечує здійснення людиною пред- метно-перетворювальної діяльності; абстрагування, передбачення, творчість, бо свідомість не лише відображує об’єктивний світ, але й творить його, а також вона є результатом і передумовою специфічно людської адаптації до оточуючого середовища; комунікативність як смисловий зв’язок між суб’єктами, зв’язок з мовою; суб’єктивно-ідеальне як загальна форма існування свідомості як суб’єктивної реальності; системність як цілісна структуровано-організована система.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

41

Виходячи з вищеназваних властивостей свідомості, ми можемо визначити основні функції свідомості: інформаційно-пізнавальна, акумулятивна, аксіологічна, цілепокладання, конструктивно-творча, комунікативна, регулятивно-управлінська.

Свідомість має складну структуру. У структурі свідомості можна виділити її рівневі та компонентні елементи. До рівневої структури свідомості належать: підсвідомість, усвідомлення, надсвідомість, самосвідомість.

Людська свідомість як ідеальний стан має спряжені з нею форми, що існують як підсвідомі та надсвідомі утворення. Тобто вони належать до останньої, оскільки мають спільну з нею природу ідеального процесу, але відмінні від неї, оскільки не “потрапляють на екран” індивідуального осмислення, існують “під ним” як його підґрунтя і “над ним” як невідрефлексований індивідом стан його пізнавальних і духовних здібностей.

Кожне з цих утворень дуже складне, щоб визначити його однозначно. Зокрема, надсвідоме включає в себе різноякісні компоненти, які частково мають ті ж витоки, що й людська свідомість. Багато філософів вважають, що космос впливає на підсвідомість і зумовлює певну частину її утворень. Більш рельєфно виражена залежність цього плану, що існує між людиною та природою. Величезний пласт підсвідомого становлять інстинкти, які досліджені більшою мірою. Л. Бернард нарахував 15 789 інстинктів, зведених до 6 131 базових. Ці утворення підсвідомості споріднюють нас з тваринним , світомановлять природні потяги, які діють у сфері харчування, сексуальності й агресивності на рівні особливих “свідомих” мозкових структур.

Інстинкт голоду та спраги, статевий інстинкт, інстинкт самозбереження та подібні до них мають вроджений характер, частково виникають до формування свідомості як такої. Інстинкти наявні і при її відсутності, наприклад, при тяжких станах божевілля не завжди виявляються підвладними вольовим зусиллям щодо їх подолання, хоч і мають специфіку прояву в тому, що можуть значною мірою контролюватися і “приборкуватися” їх свідомим регулюванням.

Частина інстинктивних спонукань має соціальний характер, їх особливість полягає в тому, що вони стосуються соціальної поведінки людини, але формуються в ранньому віці, знову-таки на підсвідомому рівні й утворюють основу соціальної психології.

Частково природні та соціальні інстинкти існують в єдиному сплаві. Характерним у цьому відношенні є інстинкт смерті, який значною мірою відрізняється від тваринного прагнення до самозбереження.

Найбільшою за обсягом складовою підсвідомого є те, що називають колективно-підсвідомим, архетипом. Джерелом їх утворення є суспільне

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

42

життя людей, його соціально-культурні параметри. Ґрунтовне дослідження цих утворень можна знайти в творах структуралістів, зокрема, Леві-Строса, швейцарського психолога К. Юнга.

Суть цього компоненту підсвідомості полягає в тому, що він є наслідком суспільно-історичного досвіду людей та існує у вигляді кореляторів інстинктів їх поведінки, що мають глибоке історичне коріння і містяться в глибинах психічного життя людей.

З точки зору дослідників підсвідомого як особливого феномену психіки, він є визначальним у структурі свідомості в цілому, детермінує її зміст. Значними є відхилення від бажаних і свідомо скерованих інстинктів між батьками та дорослими дітьми, абсолютно свідомо невмотивованим може виглядати потяг до людини іншої статі та ін.

Підсвідома детермінація має місце не лише в приватному, а й соціальному житті. Е. Фромм пояснює таке соціальне явище, як націоналізм, у його крайніх формах гіпертрофією нарцисизму як певного підсвідомого стану людини.

Особливо виокремлюється такий прошарок, як надсвідоме. Класичним взірцем його прояву можна вважати інтуїцію. Інтуїція часто розглядається не як пізнання, а як світосприйняття, спосіб орієнтації в світі складних і постійно змінних умов життя. Інтуїція – це духовне зусилля, за допомогою якого можна долучатися до сутності речей, своєї суті, свого призначення, смислу свого буття та ін. До проявів надсвідомого відносяться, крім інтуїції, ще й такі феномени, як осяяння, прозріння тощо.

Щодо осяяння, то під назвою “інсайт” його досліджують як момент художньої творчості. Це особливі стани, за допомогою яких митець виявляється здатним досягти вершин творчості.

Компонентна структура свідомості складається з пізнавальної

(когнітивної), емоційної та мотиваційно-вольової форм діяльності свідомості.

До когнітивної сфери діяльності людини належать знання, увага, пам’ять, мислення.

Емоційна сфера свідомості – складне мало досліджене явище. Спроба виділити її структури та їх типологізувати не вдалося. Емоції – це відображення об’єкта у формі психічного переживання, душевного хвилювання, безпосереднього переживання життєвого смислу явищ і ситуацій та їх оцінювання. Емоційну сферу становлять – почуття (радість, горе, любов, ненависть тощо), афекти (лють, жах, відчай), пристрасті та самопочуття. В емоціях предмети відображаються не в образах, а в їхньому ставленні до людини, суспільства, їхніх потреб інтересів.

Мотиваційно-вольова сфера представлена мотивами, інтересами, потребами суб’єкта в єдності зі здібностями у досягненні цілей.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

43