1.2 Роль коштів фізичних осіб у формуванні ресурсної бази банку

Сьогодні головним джерелом ресурсів банку є готівкові кошти, що знаходяться у розпорядженні фізичних осіб. Заощадження населення складають окрему групу ресурсів вітчизняних банків. Оскільки банківські установи в більшій частині використовують залучені грошові кошти, то для них життєво важливою умовою ефективної діяльності є наявність достатнього обсягу залучених коштів.

Сутність накопичення грошей у фізичних осіб як заощаджень полягає в тому, що розпоряджаючись своїми доходами, фізичні особи відповідно потребам можуть відстрочити витрачання грошей на який-небудь проміжок часу. Грошові кошти, що перебувають у розпорядженні населення, до тих пір, поки вони не перетворилися з грошової форми в предмети особистого споживання залишаються тимчасово в розпорядженні банку. Повернення цих коштів, наданих населенням в якості кредиту державі або банку, відбувається, у міру того як фізичні особи використовують свої грошові кошти на купівлю товарів та оплату послуг. Паралельно з використанням грошових заощаджень одними фізичними особами утворюються нові заощадження іншими. Тому загальна сума грошових коштів фізичних осіб, якою можуть розпоряджатися банки в якості кредитного ресурсу, не тільки не зменшується, але й, як правило, систематично зростає [27].

Особлива важливість залучення банками коштів фізичних осіб на депозитні рахунки пояснюється наступним:

• грошові кошти фізичних осіб – це відносно стабільний ресурс для банку, що пояснюється можливістю дострокового зняття коштів та ймовірністю масового вилучення вкладів у періоди соціально-економічних проблем у країні. Від характеру депозитів залежать види позичкових операцій, а відповідно, й розміри доходів банків;

• комерційні банки можуть залучити досить багато ресурсів фізичних осіб;

• вклади фізичних осіб – це відносно дешевий ресурс для банку порівняно з міжбанківськими позиками та іншими фінансовими інструментами;

• приватні вклади вигідні для банків, тобто навіть за поточними вкладами фізичних осіб спостерігається істотно менша активність руху коштів, ніж за рахунками підприємств і організацій.

Джерелом накопичення заощаджень є дохідна частина бюджету фізичних осіб, яка складається з натуральних та грошових доходів. Але дохід, отриманий у натуральному вираженні, в прямому вигляді не придатний для накопичення, тому населення використовують його для задоволення власних потреб, а залишок натурального доходу, як правило, перетворюють через продаж в грошовий дохід, так як дохід у грошовій формі більш зручний для накопичення заощаджень [24].

Особисті заощадження фізичних осіб являють собою частину грошових доходів населення, що не використовується на споживання, а відкладається в цілях накопичення. Чисельно заощадження дорівнюють різниці між особистим доходом у розпорядженні і особистими споживчими видатками. Заощадження є результатом накопичення власниками багатства, зокрема, у вигляді коштів, а область його застосування поширюється на дії окремих осіб і членів їх сімей, тобто, перш за все, на домашні господарства. Таким чином, рівень заощаджень залежить від рівня доходів домогосподарств та рівня цін на споживані товари та послуги.

Зіставляючи різні види грошових накопичень, слід виділити накопичення готівкових грошей у населення. Практично щодо таких залишків відсутні будь-які обмеження у їх використанні для оплати товарів та зобов'язань. Це найбільш мобільний і ліквідний вид грошових накопичень. Тим більше, що готівкові гроші служать законним платіжним засобом й обов'язкові до прийому в усі види платежів [29].

Дещо менші мобільність та ліквідність коштів притаманні залишкам юридичних осіб на рахунках у банках. При використанні таких коштів можуть виникнути за певних умов деякі обмеження. Так, при недостатності коштів на розрахунковому рахунку підприємства для задоволення всіх претензій наявні кошти можуть використовуватися відповідно до встановленої черговості задоволення претензій, а не тільки за розпорядженням підприємства-власника рахунку. Проте не можна випускати з уваги, що залишки на рахунках у банках у певній мірі представляють собою не тільки накопичення грошей, але і вкладення коштів, що приносять дохід. У зв'язку з цим слід зазначити, що гроші, вкладені в акції, облігації та інші цінні папери, являють собою вже не стільки накопичення грошей, скільки їх вкладення для одержання доходу.

При вирішенні проблеми ефективного розміщення грошових заощаджень приймається до уваги наступний комплекс вимог:

• можливість безперешкодного використання розміщених грошових коштів;

• мінімізація ризику та підвищення надійності вкладу;

• можливість отримання доходу від вкладення коштів [31].

Особливість депозитів, залучених від фізичних осіб, полягає в їх двоїстій природі. Депозити є для вкладників потенційними грошима. Так, вкладник може виписати чек і пустити відповідну суму в обіг. Але в той час грошові кошти, розміщені на строковому рахунку в банку, приносять певний відсоток. Вони виступають для фізичної особи в подвійній ролі: у ролі грошей, з одного боку, та в ролі капіталу, що дає відсоток, з іншого. Перевага депозиту перед готівкою полягає в тому, що депозит приносить відсотки. Недолік полягає в тому, що депозит приносить знижений відсоток у порівнянні з тим відсотком, який звичайно приносить капітал, спрямований у більш ризикові напрямки розміщення коштів.

Отже, депозити фізичних осіб вигідні не лише вкладнику, але й банку. Великий обсяг депозитів фізичних осіб дозволяє створити банку необхідний позичковий капітал, який він потім розмістить на вигідних умовах в будь-якій сфері господарства. Різниця у відсотках за депозитами та відсотках, одержуваних від позичальників капіталу, є винагорода банку за проведену ним роботу із залучення вільних грошових коштів та розміщення позикового капіталу.

На основі депозитних операцій комерційних банків з фізичними особами формується переважна частина їх ресурсів, використовуваних на цілі короткострокового та довгострокового кредитування суб'єктів господарювання та населення. Адже формування депозитної бази на широкій структурній основі з використанням різних інструментів та джерел залучення коштів дозволяє підтримувати потенціал банку в плані проведення активних операцій на адекватному рівні, а також гнучко реагувати на фінансові потреби клієнтів. У кінцевому рахунку, чим більше коштів буде залучено від фізичних осіб на депозитні рахунки, тим більший обсяг ВВП буде спрямований на накопичення і тим більше інвестиційних ресурсів акумулюється у розпорядженні банківських установ [35].

Комерційні банки в умовах конкурентної боротьби на ринку депозитних ресурсів повинні постійно дбати як про кількісне, так і про якісне поліпшення своїх депозитів. Вони використовують для цього різні методи (відсоткову ставку, різні послуги і пільги вкладникам). При цьому всі банки дотримуються кількох основних принципів організації депозитних операцій з фізичними особами, що полягають у наступному:

• депозитні операції з фізичними особами повинні бути головним джерелом здійснення подальших активних операцій банку;

• депозитні операції повинні бути різноманітними та вестися з різними суб'єктами;

• повинен забезпечуватися взаємозв'язок між депозитними та кредитними операціями за термінами та сумами депозитів фізичних осіб та кредитних вкладень банку;

• організація депозитних операцій банку повинна спрямовуватися у напрямку мінімізації його вільних ресурсів;

• банку слід постійно вживати необхідні заходи для розвитку банківських послуг, що сприятиме залученню депозитів від фізичних осіб.

Отже, найважливішою характеристикою банку як специфічного інституту є робота переважно на залучених ресурсах. Кількісні та якісні характеристики залучених ресурсів визначають потенціал банку, впливають на його ліквідність та стійкість. Ефективна та зважена політика в галузі управління залученими ресурсами від фізичних осіб є не лише атрибутом якісного банківського менеджменту успішно-функціонуючого банку, але й важливою умовою забезпечення його конкурентоспроможності, стабільної та прибуткової діяльності.