1.Визначення бухгалтерського обліку, фінансовий, управлінський та податковий. Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; \ Бухгалтерський облік, об'єкти якого відображаються у вартісній оцінці, базується на всій інформації про майно, зобов'язання і господарські процеси підприємства, і тому він повинен бути суцільним і безперервним.

Бухгалтерський облік у банках - це складова система обліку, що включає сукупність правил, методик та процедур обліку для виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передавання інформації про операції банку зовнішнім користувачам, а також внутрішнім користувачам для прийняття управлінських рішень.

В "Положенні про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України", яке затверджено постановою Правління НБУ № 566 від 30.12.1998 р., визначено, що:

Фінансовий облік забезпечує своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам інформації про стан активів і зобов’язань, результати фінансової діяльності та їх зміни. На основі даних фінансового обліку складається фінансова звітність, яка не є комерційною таємницею, регулюється державою, стандартами різних рівнів і відкрита для користування. Інколи фінансовий облік називають зовнішнім. Зміни в фінансовому обліку не впливають на податковий облік.

Управлінський облік ведеться з метою забезпечення керівництва банку та його підрозділів оперативною фінансовою і нефінансовою інформацією у визначеній ними формі для планування, оцінки, контролю й використання своїх ресурсів.

Податковий облік складається з правил ведення бухгалтерського обліку, яких вимагають дотримуватися урядові органи, що наділені повноваженнями збору податків.

Фінансовий облік— це сукупність правил та процедур, які забезпечують підготовку, оприлюднення Інформації про результати діяльності підприємства Організація фінансового обліку повинна забезпечити: суцільне, повне І безперервне відображення усіх господарських операцій, які відбулися за звітний період; складання встановленої фінансової (бухгалтерської) звітності; постачання необхідною та вірогідною Інформацією користувачів \ Обєктами фінансового обліку, що відображаються як на синтетичних, так І на аналітичних рахунках, є: 1.активи підприємства: основні засоби, нематеріальні активи, капітальні вкладення, довгострокові та короткострокові фінансові вкладення, виробничі та товарні запаси, розрахунки з дебіторами, грошові кошти, Інші активи; 2.джерела власних засобів: статутний фонд (капітал), резервний (страховий) фонд, фонди І резерви спеціального та цільового призначення, нерозподілений прибуток, Інші джерала власних засобів; 3зобовязання (пасиви) підприємства: довгострокові та короткострокові кредити банків І позикові кошти, розрахунки з кредиторами, Інші короткострокові зобовязання; витрати підприємств за їхніми елементами І доходи за їхніми видами; 4.фінансові результати діяльності підприємств І їхній розподіл; 5.господарські операції, повязані з процесами придбання ресурсів, виробництва та реалізації.

Управлінський облік— це внутрішній облік, який ведеться для задоволення потреб у Інформації керівництва всього підприємства та його структурних підрозділів Якщо фінансовий облік регулюється міжнародними І національними стандартами та нормативними актами, то головним критерієм організації управлінського обліку є корисність одержуваної Інформації для оцінки, контролю І прийняття управлінських рішень \ Головними обєктами управлінського обліку є витрати І доходи підприємства, фінансові результати, попередньо відображені в фінансовому обліку В управлінському обліку витрати перегруповуються за їхнім цільовим призначенням, тобто за видами продукції, замовленнями, процесами, стадіями виробництва, центрами відповідальності, сферами діяльності, регіонами реалізації продукціїї тощо.

Податковий облік - це система збору, реєстрації, узагальнення, зберігання та передачі інформації для визначення податкової бази з податків на основі даних первинних документів, згрупованих відповідно з порядком, передбаченим діючим податковим законодавством. Як правило, податковий облік здійснюється шляхом суцільного, безперервного та документального обліку господарських операцій, пов'язаних з визначенням податкової бази з конкретного податку.

2.Принципи обліку – це загальні , концептуальні основи, на яких будується фінансовий облік і на базі яких складається фінансова звітність .Бухгалтерський облік та звітність у банках України ґрунтується на таких принципах : 1. Всебічне висвітлення . Усі банківські операції підлягають реєстрації на рахунках бух. Обліку без будь-яких винятків. Фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій банку , яка може впливати на рішення , що приймаються згідно з нею. 2.Превалювання сутності над формою . Операції обліковуються та розкриваютья у звітності відповідно до їх сутності та економічного змісту , а не лише за юридичною формою. 3. Автономність. Активи та зобов’язання банку мають бути відокремлені від активів і зобов’язань власників цього банку та інших банків , у зв’язку з чим особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності банку. 4. Обачність . Застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки , відповідно до яких та\або дохід не завищуватимуться , а зобов’язання та\або витрати – не занижуватимуться. 5. Безперервність. Оцінка активів банку здійснюється , виходячи припущення , що його діяльність продовжуватиметься в майбутньому. Якщо банк планує скоротити масштаби своєї діяльності , то це має відображатися у фінансових звітах. 6. Нарахування та відповідність доходів і витрат. Для визначення фінансового результату звітного періоду з витратами , що були здійснені для отримання цих доходів . Доходи і витрати відображаються в бух. обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. 7.Послідовність. Постійне застосування банком обраної облікової політики. Зміна методів обліку можлива лише у випадках , передбачених міжнародними стандартами та нац.. положеннями бух. Обліку і потребує додаткового обґрунтування і розкриття у фінансових звітах. 8. Історична собівартість . Активи і пасиви обліковуються пріоритетно , за вартістю їх придбання чи виникнення . Активи і зобов’язання в ін.. валюті , за винятком немонетарних статей , мають перецінюватись призміні офіційного курсу на звітну дату. 9. Принцип єдиного грошового вимірника – при складанні фін звітності всі господарські операції узагальнюють в єдиній грошовій оцінці-гривні. 10. Принцип періодичності – є принципом формування фін звітності, що передбачає розподіл діяльності на певні періоди з метою складання звітності. Компанії, що мають дочірні і асоційовані установи періодично складають консолідовану фін.звітність.

3. Аналітичний та синтетичний облік у банках. Балансові рахунки (синтетичний обл) забезпечують інформацію про операції, які виконуються банком, їх відображення у фінансовій звітності та класифікуються за типами контрагентів, характером операцій і ступенем зменшення ліквідності. Здійснення агрегованого обліку забезпечується за допомогою синтетичного обліку, тобто з використанням бухгалтерських рахунків. Їх перелік наведено у плані рахунків. Але всю необхідну інформацію неможливо відобразити на рівні лише балансових рахунків: це призведе до того, що план рахунків стане громіздким та незручним для роботи. Щоденна детальна інформація про здійснені банком операції відображається в основній формі аналітичного обліку — особовому рахунку. По кожному балансовому і позабалансовому рахунку відкриваються рахунки аналітичного обліку. Виділення особових рахунків залежить від виду активу, зобов'язань і власного капіталу з розподілом за контрагентами. Особові рахунки підлягають реєстрації в спеціальній книзі, де для кожного балансового рахунку IV порядку відводяться окремі аркуші. В ній реєструються всі особові рахунки клієнтів, а також рахунки, відкриті за внутрішньобанківськими операціями (облік майна, власного капіталу, доходів, витрат, результатів діяльності, розрахунків). При закритті рахунку в книзі проставляється дата і вказується причина закриття. За деякими балансовими рахунками аналітичний облік ведеться на зведених особових рахунках чи в операційних журналах, книгах, картках у вигляді хронологічного запису операцій для забезпечення контролю за використанням коштів за цільовим призначенням. Наприклад, для обліку касових операцій застосовується «Книга обліку готівки операційної каси та інших цінностей банку»; для обліку основних засобів — «Журнал обліку основних засобів»і т. ін.

4. Облікова політика банку — це сукупність визначених у межах чинного зак-ва принципів, методів і процедур, що використовуються банком для складання та подання фінансової звітності. Положення про ОП затв наказом до початку нового календ р. Положенням про ОП встан порядок ведення бух обліку операцій, які здійснює банк згідно з чинним законодавством. У ньому мають у повному обсязі відображатися особливості організації та ведення бух обліку банку. Внес змін до Пол про ОП банку протягом року, не допускається, крім випадків істотних змін у діяльності або правовій базі. Структура Пол про ОП: 1 част: опис організації системи обліку конкретного банку - осн підходи до орг фін та упр обл і податк розрахунків. Важливо сформулювати принципи ведення аналітичного обліку та формування аналітичних рахунків, правила оформлення первинних документів за можливими банківськими операціями, робочий план рахунків фін та упр обліку, а також внутрішній план аналітичних рахунків. 2 част : опис конкретних методик бухг обл, що забезпечують відображення змісту операцій, здійснюваних банком. При формуванні ОП банк за кожним окремим обліковим об'єктом обирає 1 варіант методики обліку із дозволених альтернативних, що описані нормат док НБУ. 3 част: опис порядок здійснення внутр банк контролю як сукупності процедур із забезпечення дотримання положень внутрішніх звітних нормат док при здійсненні операцій банку, повноти і достовірності отриманої інформації. Основні складові ОП банку: 1) хар-ка аналіт рах внутрішнього плану рахунків;2) додаткові регістри аналіт обліку та форми перв док, на підставі яких здійснюються операції (крім тих, що визначені в загальному порядку), включаючи форми документів для внутрішньої бухг звітності; 3) правила документообігу і технології опрацювання облік інф;4) перелік визначених прав працівників банку на підписування документів; 5) перелік операцій, що потребують додатк контролю; 6) порядок провед інвентаризації та методи оцінки активів та зобов'язань; 7) порядок контролю за здійсненими внутрішніми банківськи­ми операціями; 8) порядок розрахунків між філіями та іншими структурними підрозділами банку (внутрішньосистемні розрахунки); 9) порядок фінансування (бюджетування) структурних підрозділів банку; 10) порядок консолідації фінансової звітності асоційованих і до­чірніх компаній;11) порядок застосування в обліку принципу нарахування дохо­дів і витрат, включаючи порядок амортизації активів банку, створення та використання резервів;12)політика банку щодо роботи з цінними паперами, як придба­ними, так і емітованими;13) процедури вивіряння та контролю (операцій, звітності тощо); 14)порядок реєстрації договорів; 15) інші документи та рішення, необхідні для організації бухг обліку. \ НБУ зобов'язав банки: визначити облікову політику шляхом опису обліку всіх операцій банку та методів оцінки активів; розробити та затвердити форми регістрів обліку; визначити процедури перевірки тотожності даних аналіт та синтето обліку; визначити порядок формування та зберігання первинних док, облікових регістрів. \ Будь-які зміни в ОП, що мають суттєвий вплив на показники звітного або майбутніх періодів, мають бути описані із зазначенням причин і змін у відповідних статтях. Зміни в положеннях ОП на наступний рік та причини цих змін мають бути відображені в пояснювальній записці до річного звіту банку. \ Не вважаються змінами в ОП: нова ОП щодо операцій, які не є суттєвими; нова ОП щодо операцій, які відрізняються по суті від попередніх і не здійснювалися раніше. Нова ОП застосовується до подій та операцій з моменту їх виникнення.

5. Міжнародні аспекти організації б/о в банках УкраїниІнтеграційні процеси у світовій економіці та глобалізація фінансових ринків обумовили необхідність однакового розуміння та використання всіма учасниками ділових стосунків фінансової, зокрема бухгалтерської інформації, що вимагало формування єдиних стандартів подання цієї інформації в різних країнах. Нормативний орган: Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО), заснований у 1973 р. на підставі угоди, укладеної між професійними бухгалтерськими організаціями Австралії, Великобританії, Ірландії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Мексики, Сполучених Штатів Америки, Франції та Японії. На сьогодні об’єднує 143 професійні організації зі 104 країн. МСБО використовуються:для опрацювання національних вимог до бухгалтерського обліку згідно міжнародного підходу; для складання практичної звітності іноземними емітентами для фондових бірж та регулятивних органів; для складання фінансової звітності для Світового банку.МСБО мають рекомендаційний характер і є міжнародним орієнтиром гармонізації та стандартизації бухгалтерського обліку і фінансової звітності в усьому світі, тобто МСБО не є домінуючими над місцевими положеннями, а передбачають, що в разі дотримання їм у всіх важливих аспектах, звітність будь якого суб’єкта буде доступна для розуміння не лише внутрішнім а й зовнішнім користувачам такої інформації. Використання МСБО забезпечує:- зменшення ризику для кредиторів і інвесторів; - зниження витрат кожної країни на розробку власних стандартів; - поглиблення міжнародної кооперації в галузі бухгалтерського обліку; - однозначне розуміння фінансової звітності та зростання довіри до її показників у всьому світі. Структурно кожен стандарт включає: - концепції та положення, що лежать в основі його розробки; - перелік питань, які регламентуються; - короткий глосарій термінів, які використовуються в стандарті; - критерії застосування; - методи обліку і способи розкриття інформації. Указ Президента “Про перехід до загальноприйнятої у міжнародній практиці системи обліку та статистики” від 23.05.1992 р. Програма реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.1998 р. № 1706. У 1997 році Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України (ФПБАУ) розробила проект національних стандартів бухгалтерського обліку. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999р. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку – це нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам. НС(П)БО охоплюють усі діючі МСБО, але не копіюють їх. Деякі національні стандарти об’єднують положення кількох МСБО, а в деяких випадках вони не мають аналогічного міжнародного стандарту. Але всі національні стандарти базуються на МСБО та не протирічать їм. Якщо правила обліку операцій для підприємств визначено П(С)БО та затверджено Міністерством фінансів України, то стосовно банків їх передбачено чинними нормативними документами Національного банку України. Відмінності стосуються тільки конкретних особливостей ведення банківських операцій. Загальні ж підходи не суперечать МСБО і не відходять від національних положень (стандартів).

6. Загальні положення та принципи побудови плану рахунків бо в Банках

План рахунків – систематизований перелік рахунків БО, що використовуються для деталізації та повної реєстрації всіх банкіських операуі і для забезпечення потреб складання фін.звітності

З 1січня 1998р. банківська система має два плани рахунків.План окрем розроблений для НБУ за стр-рою та принципами побудови майже не відрізняється від плану для б.установ другого рівня, він має особливості пов’язані з тим, що НБУ виконує операції властиві тільки ЦБ:емісійні, обслуговування уряду та зовнішнього боргу, регулюв д-сті банк.установ другого рівня

ХХХХ - Розшифровка: 1(перший Х)- клас; 2 – розділ; 3- група; 4 – синтетичний рахунок План рахунків Банківських установ – це систематизований перелік рахунків в бух. Обліку, що використовуються для реєстрації усіх банківських операційі потребує складання фінансової звітності. План Рахунків (ПР) побудовано таким чином , щоб максимально чітко забезпечити формування Фін.Зв.Відображення ін.-ції здійснюється залежно від операцій, контрагентів, цих операцій та ступеня зниження ліквідності активів. Перші 5 класів – формують баланс; 6 і 7 – Звіт про Фін. Рез-ти; 8 – Управлінський облік і до Фін.Зв. не включається; 9 – форм. Інформація позабалансових рахунків. При побудові ПР використовуються такі принципи: 1) мультивалютного обліку операцій (зміст операцій, розрахунок за якими проводиться в Іноз. Вал. вдображаеться на тих самих рахунках , що і в Нац.Вал) 2) відображаються операції за характером, за контрагентами, за ступенем заниження ліквідності 3) Передбачений подвійний запис операцій на позабалансових рахунках 4) наявність Упр.Обл. і нові принципові вимоги до аналітичних рахунків; тобто статистична звітність та звітність для цілей менеджменту забезпечують параметр аналітичного обліку, що дає змогу без перевантажень ПР синтетичного обл. проводити будь-які зрізи інформації необхідної для побудови звітності. План рах є обов’язковим для застосування всіма банк.установами У і визначає рівень ін.-ції щодо синтез.обліку.

9. Облік прибуткових касових операцій. Документи на прийом готівки. Приймання готівки від клієнтів банку зд за такими прибутковими касовими документами: 1)за заявою на переказ готівки: від юр осіб - для зарах на власні поточні рахунки, від фіз осіб - на поточні рахунки; від юр та фі­з осіб - на рахунки інших юр або фіз осіб, які відкриті в цьому банку або в іншому банку, та для переказу без відкриття рахунку; 2) за рахунками на сплату платежів - від фіз осіб на ко­ристь юр осіб; 3) за ПКО - від працівників банку за внутрішньобанківськими операціями; 4) за документами, визначеними відповідною платіжною системою, - для відправлення переказу, який приймається в готівковій формі. Операц працівник перевіряє правильність заповнення док, підписує, вносить №, суму док, № рах в касовий журнал приходу та передає док-и до каси. Касир зобов'язаний: перевірити наявність і тотожність підписів операц працівників зразкам; звірити відповідність сум, указаних цифрами і літерами; викликати особу, яка здає гроші, і прийняти їх з по­аркушним перерахуванням. Після приймання грошей касир звіряє суму, зазначену в прибутковому документі, з фактичною. Після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція. По закінченні операційного дня касир звіряє прийняту суму готівки з сумою прибуткових документів і з прибутковим касовим журналом операційного працівника, складає довідку касира прибуткової каси і здає готівку завідувачу каси під розпис у книзі обліку прийнятих і виданих грошей. Готівку, яка надійшла до закінчення операц дня, необхідно оприбуткувати і зарахувати на відповідні рах в цей же робочий день. Готівка, яка здається після закінчення опер дня, приймається через вечірні каси і зарах на відповідні рах наступного робочого дня. Здійснювати будь-які видаткові операції, за винятком операцій за вкладами та з ЦП, прац вечірніх кас забороняєть­ся. Клієнт має право зазначати в заяві на переказ готівки дату валютування, яка не може перевищувати 10 днів, починаючи з наступного дня після складання касового документа. До настання дати валютув клієнт може відклик кошти, про що надсилає банку лист (для юр осіб) або подає заяву (для фіз. осіб). Якщо одержувач протягом 30 роб днів з дати валютування не отримав переказ, банк повинен протягом 3 роб днів повернути суму переказу банку платника. Виплата відкликаних коштів готівкою здійснюється фіз. ос. як переказ без відкриття рахунку, а юр ос – зарах на їхні поточні рахунки. Схема роботи прибуткових кас банків1) Приймання операц працівн прибутк докум від клієнта. 2) Перев відпов заповнення док із наступним занесенням даних у кас журнал приходу. 3) Передача прибут докум внутрішнім порядком до каси банку 4) Касир перевіряє наявність і тотожність підписів опер працівників, суму цифрами і прописом та викликає особу, яка вносить готівку 5). Касир приймає гроші від клієнта. Звіряє суму грошей із сумою, зазнач в прибутк докум, підписує заяву, квитанцію, ордер, ставить штамп на квитанції. Видає клієнту квитанцію. 6. По закінч операц дня касир звіряє суму прийнятої готівки із сумою, зазначеною в первинних прибутк док, із записами в прибутк част касового журналу та складає довідку касира прибутк каси. 7. Касир здає завідувачу каси готівку під розпис у книзі обліку прийнятих і виданих грошей. Типові кореспонд: 1).внесено гот до каси банку суб господ дт1001-кт 2600; 2). прийнято комунал платіж від фіз. ос дт 1001- кт 2902; 3).зарах інкасовану грош виручку дт 1001 – кт 1005; 4).Прийнято залишок гот з обмінного пункту дт 1001 кт -1003; 5). отр підкріплення від установи НБУ дт 1001 – кт 1811; 6).здано невик залишок прац банку 1001 – 3550; 7).погаш нестачу кас працівн 1001 – 3552; 8)Оприб надлишки гот за результ ревізії 1001-6399

10.Облік ВКО. Документи на видачу готівки З каси в банку готівка видається за такими видатковими документами: 1)за грошовими чеками-юр. особам,їх відокремленим підрозділам,підприємціям; 2)за заявою на видачу готівки – фіз. Особам з поточних, вкладних (депозитних) рахунків, фіз.і юр.. ос. –переказ баз відкриття рахунку з представленням за юр.особою довіреності на уповноважену особу; 3)документом на отримання переказу готівкою, установленим відповідною платіжною системою; 4)за ВКО –працівникам банку за внутрішньобанківськими операціями. Для проведення видаткових операцій на початку операцій­ного дня завідуючий касою видає в підзвіт касирам необхідну суму грошей під розпис у книзі обліку прийнятих і виданих грошей. Грошові чеки та видаткові касові ордери клієнти банку подають операційному працівникові, який перевіряє документи, звіряє підписи, відбитки печатки зі зразками, а також переві­ряє можливість здійснення операції за поточним рахунком. Операційний працівник підписує документ і записує в касо­вий журнал суму видатку, номер документа, номер поточного рахунку та напрям використання. Після цього відрізає контроль­ну марку та передає її одержувачу коштів. Видатковий документ повторно перевіряється контролером і передається до каси. Якщо клієнт одержує гроші за кількома видатковими документами з різних рахунків, касир видає їх за кожним докумен­том окремо. Наприкінці операційного дня касир звіряє суму прийнятих у підзвіт грошей із сумою видаткових документів та із залиш­ком грошей, після чого складає довідку, звіряє з касовим журналом операційного працівника і звітується перед завідувачем каси. Залишок грошей і видаткові касові документи разом із довідкою касира передаються завідувачу каси під розпис у книзі об­ліку прийнятих і виданих грошей. Перевіривши до­відку, завідувач каси підписує її і підшиває в документи опера­ційного дня. Кореспонд: 1.Видано готівку клієнту за грош. чеком 2600 – 1001; 2.Видано аванс на госп. витрати працівнику банку 3551 – 1001; 3.Виплачено заробітну плату працівникам банку 3652 – 1001; 4.Видано готівку до обмінного пункту 1003 – 1001; 5.Здано надлишок готівки в НБУ 1200 –1001 6.Відіслана готівка філії банку 1007 –1001; 7.Погашено короткостроковий депозит фізичної особи 2630 – 1001; 8.Виявлено нестачу готівки за результатами ревізії 7399 – 1001.