§ 2. Диспозиція іі етап риторичного канону (Розміщення знайдених на етапі інвенції ідей в певному порядку)

Правила розміщення ідей в промові не є штучною системою тиску на свободу мовлення. Їх необхідно сприймати як основу, яка допоможе уникнути порожнечі або товкотнечі думок. Риторична диспозиція не є догмою, застиглою формою, це – поштовх до дії, який йде від історичних взірців певної культури. Розглянемо класичну в європейській риториці структуру промови-міркування, яку називають хрія.

В хрії, як писав видатний вчитель риторики ХІХ ст. Н.Ф. Кошанський, ми маємо “не предмет для опису, не пригоду для оповідання”, а одну думку або тезу, яку маємо або довести, “як справедливу, або спростувати, як помилкову”.

Структура строгої хрії

Вона має вісім обов’язкових розділів:

1.     Приступ (вступ).

2.     Парафразіс (гр. Parafrasis – описовий зворот, опис), або експозиція (лат. Expositio – викладення, опис). Викладається і пояснюється теза, яку необхідно буде довести як правильну, або спростувати як помилкову.

3.     Причина (Actiologia або Causa). Топ “причина – наслідки”. Наводяться аргументи, які мають довести правильність або помилковість тези через причинно-наслідкові відношення. Таких аргументів краще знайти декілька.

4.     Протилежне (Contrarium). Топ “співставлення” (протиставлення). Спростовуються контраргументи: доказ помилковості протилежного судження.

5.     Подібне (Simile або Comporatio). Топ “співставлення” (порівняння). Необхідно знайти аналогію, яка дозволить міркування щодо предмета промови зробити ще більш переконливими. Наприклад, складність навчання можна порівняти з працею землеробця, оскільки лише за певних (аналогічних) умов (постійна наполеглива праця) можна отримати добрі результати (знання або врожай).

6.     Приклад (Exemplum). Топ “приклад”.

7.     Свідчення (Testimonium). Топ “свідчення”.

8.     Висновки (Conclusio). Топ “наслідки”.

В строгій хрії розділи не можна міняти місцями. Проте хрія може бути свободною: з іншою послідовністю і кількістю розділів. В строгій хрії теза передує аргументам, тобто міркування йде від загального до окремого, від цілого до частин. Але існує і зворотний рух думки – від частин до цілого, від окремого до загального. Така схема промови-міркування є основою “зворотної” або “штучної” хрії.

Аргументована промова

Загальна мета аргументованої промови – переконати слухачів в правильності (нехибності) позицій оратора в питанні, яке є основою сперечання.

Починають роботу над аргументованою промовою з формулювання головної тези, яка має бути чіткою, конкретною, зрозумілою. Потім необхідно оцінити тезу з позиції ставлення до неї аудиторії:

1)     доброзичливо;

2)     нейтрально;

3)     негативно;

4)     невідомо.

Від цього залежить стратегія доведення: дедуктивна – для 1, 2, індуктивна для 3, 4.

Структура аргументованої промови

Аргументована промова має три частини: вступ, основну частину, висновки.

Вступ.

Завдання: 1) зацікавити слухачів;

2) схилити слухачів до себе.

Якщо обрана дедуктивна стратегія доведення, то у вступі можна викласти головну тезу.

Основна частина.

Ця частина містить тезу (тези), якщо їх не було у вступі, і необхідні аргументи, що мають переконати у правильності тези.

Порядок роботи з аргументами:

1)     знайти (“винайти”) аргументи;

2)     систематизувати аргументи;

3)     перевірити аргументи (чи є помилки, чи є влучними порівняння, приклади, свідчення, чи можна обернути ваші аргументи проти вас і т.д.);

4)     розмістити аргументи у відповідному порядку.

Висновки.

Висновки мають бути чіткими, без повторень позицій, що були наведені в інших частинах, із зверненням до слухачів і, бажано, з оптимістичною спрямованістю.