1. Християнські проповіді були спрямовані на вирішення тання:

А) "що", а не "як"; Б) "як", а не "що".

2. У християнській гомілетиці не сприйняття проповіді зумовлювалось недоліками:

A) аудиторії; Б) оратора;

B) самої проповіді.

3. Християнська проповідь спрямована насамперед на:

А) інформування; Б) переконання.

4. Основоположником візантійської риторики був:

A) Василій Кесарійський; Б) Гермоген Тарсійський;

B) Григорій Богослов.

5. Завдання християнського оратора, на думку Василія Кесарійського, це:

A) вразити аудиторію;

Б) переконати аудиторію;

B) сприяти засвоєнню проповіді аудиторією.

6. У середньовічній системі освіти провідне місце займав:

A) семичастний канон; Б) тривіум;

B) квадривіум.

7. Риторика як навчальна дисципліна в епоху Середньовіччя входила до складу:

А) тривіуму; Б) квадривіуму.

8. В епоху Середньовіччя формуються такі нові види промов:

A) академічні; Б) церковні;

B) академічні та церковні.

9. Риторика в епоху Середньовіччя свої позиції в культурі:

А) втрачає; Б) зміцнює.

10. Термін "studai humanitas" як "пізнання тих речей, які стосуються життя і звичаїв і які вдосконалюють та прикрашають людину" в епоху Відродження визначав:

A) Ф. Петрарка; Б) Л. Бруні;

B) К. Салютаті.

11. Думка про те, що філософія - королева наук, а риторика - найвизначніша з мистецтв, належить:

A) Л. Бруні; Б) Л. Валла;

B) К. Салютаті.

12. В епоху Відродження співвідношення між риторикою і діалектикою розглядається таким чином:

А) діалектика - це допоміжна майстерність оратора; Б) риторика - це допоміжна майстерність діалектика.

13. На думку Дж. Піко делла Мірандола краще:

А) вірне і некрасиве мовлення; Б) красиве і невірне мовлення.

14. Прихильником положення про мовну витонченість був:

A) Е. Барбаро; Б) Л. Валла;

B) Дж. Піко делла Мірандола.

15. Для епохи Відродження характерна думка про те, що:

А) красномовство тісно пов'язане з моральністю; Б) красномовство не пов'язане з моральністю.

16. Ф. Бекон вважав, що вивчення риторики повинно:

А) розпочинати освіту; Б) завершувати освіту.

17. На думку Ф. Бекона, стиль промови:

А) повинний бути пристосованим до певної аудиторії; Б) є самоцінною категорією.

18. Б. Паскаль вважав, що людина скоріше проникається:

А) силою доведень;

Б) тим, що подобається.

19. Занепад риторики як навчальної дисципліни в Західній Європі спостерігається у:

A) ХVІІ ст.; Б) ХVІІІ ст.;

B) ХІХ ст.

20. Найбільш тісний взаємозв'язок риторики і філософії був характерний для епохи:

A) Середньовіччя; Б) Відродження;

B) Нового часу.

21. У період Київської Русі спостерігається розквіт красномовства:

A) академічного; Б) гомілетичного;

B) судового.

22. Курс риторики в Києво-Могилянській академії студенти вивчали протягом:

A) 1 року; Б) 2 років;

B) 3 років.

23. Видатним професором-ритором Києво-Могилянської академії був:

А) М. Ломоносов; Б) Ф. Прокопович.

24. У ХІХ - поч. ХХ ст. українське ораторство розвивається рідною мовою:

А) так;

Б) ні.

25. Українська риторика періоду Радянського Союзу переживає:

А)занепад; Б) розквіт.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Підготуйте реферат на якусь із тем:

1) "Гомілетика: історія та сучасність";

2) "Академічне красномовство: історія та сучасність";

3) "Теоретична і практична риторика в епоху Середньовіччя";

4) "Теоретична і практична риторика в епоху Відродження";

5) "Теоретична і практична риторика в епоху Нового часу";

6) "Розвиток риторики в Києво-Могилянській академії";

7) "Риторика в Україні: традиції та сучасність".

Риторичний канон

Шлях від думки до слова, від ідеї до промови, яка б пробудила відповідні думки, почуття, складає сутність риторичного канону.

При вивченні риторичного канону орієнтуються, перш за все, на “Риторику” Аристотеля.

Класичний риторичний канон на шляху від думки до промови виділяє п’ять етапів:

1.     Інвенція (лат. Inventio) – винахід, invenire quid dicere – “знайти, що сказати”.

2.     Диспозиція (лат. Dispositio) – “розташування”, іnventа disponere – “розташувати знайдене”.

3.     Елокуція (лат. Elocutio) – “словесне оформлення думки”, “саме красномовство”.

4.     Запам’ятовування (лат. Memorio).

5.     Виголошування (лат. Actio hypocrisis). Це акторське виконання промови.

Перші три етапи канону традиційно розглядають як три головні складові загальної риторики. Два останні відносять саме до ораторського мистецтва (Oratoria), найдавнішого розділу риторики.

Розглянемо перші три етапи риторичного канону.