Основна та додаткова література

1. „Русалка Дністровая”: Документи і матеріали. – К., 1989.

2. Nota Bene: літературознавчий словник-довідник.– К.: ВЦ “Академія”, 1997.

3. Антологія світової літературно-критичної думки. –Львів: Літопис, 1996.

4. Бурлака Г. Літературна спадщина М. Шашкевича: проблеми текстології / АН УРСР, Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка. – К., 1988. – 112 с.

5. В. Є. Шубравський. Від Котляревського до Шевченка. Проблема народності української літератури.– К.: Радянський письменник, 1976.

6. Герасименко В. Степан Руданський. Життя і творчість. – К., 1985.

7. Д. Чижевський. Реалізм в українській літературі.– К.: Просвіта, 1999.

8. Єременко О. Модифікація балади в доробку М.Шашкевича. // Дивослово. – 2000. – 1. – С.5-7.

9. Жук Н. Анатолій Свидницький: Нарис життя і творчості. – К., 1987.

10. Історія української літератури XX ст. / За ред. В. Дончика. – К.: Либідь, 1998.– Кн. 1–2.

11. Історія української літературної критики та літературознавства: Хрестоматія.– К.: Либідь, 1996.– Кн. 1–3.

12. Кирчів Р. Народна легенда і поема І.Вагилевича „Мадей” // Народна творчість та етнографія – 1992. – №1.– С. 12-16.

13. Колесник. П. Степан Руданський: Літературний портрет. – К., 1971.

14. Літературна критика на Україні першої половини XІX ст. – К.: Наукова думка, 1984.

15. М. Грушевський. Історія української літератури: В 5 т. –К.: Наукова думка, 1993-1995.

16. М. Зеров. Нове українське письменство // Тв. у 2 т.– К.: Дніпро, 1990.– Т. 2.

17. М. К. Наєнко. Романтичний епос: Ефект романтизму і українська література.– 2-е вид.– К.: Просвіта, 2000.

18. М. Колишанченко. Літературна дискусія 1873-1878 рр. на Україні. – К.: Молодь, 1958.

19. М. Т. Яценко. На рубежі літературних епох. – К., 1977.

20. Н. Калиниченко. Українська література ХІХ ст.: напрямки, течії. – К.: Наукова думка, 1977.

21. Нахлік Є. Українська романтична проза 20-60-х років ХІХ ст. – К., 1988. – 320 с.

22. О. Білецький Українська література серед інших літератур світу. Зібр. праць: У 5 т.– Т. 2. – К.: Наукова думка, 1965.

23. О. О. Микитенко. Антична спадщина і становлення нової української літератури. – К.: Молодь, 1981.

24. П. Одарченко. Українська література: Збірник вибраних статей. – К.: Смолоскип, 1995.

25. Павличко С. Теорія літератури. – К., 2003. – С.589 – 611.

26. Памятники литературы Древней Руси: Конец ХVI – начало ХVII веков / Вступ. ст. Д. С. Лихачева.– М.: Художественная литература, 1987.

27. Петраш О. „Руська трійця” М.Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький та їхні літературні послідовники. – К., 1986.

28. Р. С. Міщук. Українська оповідна проза 50-60-х рр. ХІХ ст. – К.: Радянський письменник, 1978.

29. С. Єфремов. Історія українського письменства. –К.: Femina, 1995.

30. Українська література: Посібник для старшокласників і абітурієнтів / За ред. М. К. Наєнка.– К.: Либідь, 1995.

31. Українське слово: Хрестоматія української літератури і літературної критики.– К.: Рось, 1994–96.– Кн. 1–4.

32. Фігурна Н. Проблема української жінки (на матеріалі роману А. Свидницького „Люборацькі”) // Слово і час. – 1999. – №11. – С.14–17.

33. Хропко П. Яскравий представник романтичної прози // Диво слово. – 1995. – 38. – С.28-32.

Модуль 3

«Нова українська література (ІІ половина ХІХ ст.)»

Зміст

Літературний рух 70-90-х років. Вплив суспільно-історичних змін на розвиток суспільної думки. Активізація інтелігенції, пожвавлення культурного руху поч.70-х рр. Боротьба проти нових репресій (Емський указ). Розвиток журналістики, головніші періодичні видання та альманахи 70-90-х рр. Дискусія про шляхи розвитку українського красного письменства (М.Драгоманов, М.Павлик, І.Білик, І.Нечуй-Левицький, І.Франко та ін.) Різноманітність художніх напрямів в українській літературі цієї доби, їх взаємодія. Ідейно-тематичний та образний діапазон літератури. Жанрово-стильові здобутки поезії, прози, драматургії, співвідносність і специфіка розвою. Віяння модернізму. Формування українського літературознавства (школи, напрямки, методи і т. д.). Українська література 70-90-х рр. ХІХ ст. як якісно новий етап розвитку (вектор “класичний реалізм – модернізм”).

Іван Нечуй-Левицький (1838-1918). Життєвий і творчий шлях. Світоглядні й естетичні позиції та їх вияв ув естетичних деклараціях і творчості. Жанрово-тематичний діапазон прози. Широчінь тем, сюжетно-композиційні особливості, новації образотворення (“Дві московки”, “Причепа”). Повість “Микола Джеря”. Новий тип позитивного героя. Відтворення пореформеної доби (“Бурлачка”). Жанрово-композиційні та стильові особливості повістей, яскраві ознаки творчого почерку автора.

Гумористично-сатиричне забарвлення прози. Художня специфіка оповідань про сільських бабів. Повість “Кайдашева сім’я”: модально-етичний аспект, соціальна проблемність, новаторство.

Картини життя духовенства (“Афонський пройдисвіт,” “Старосвітські батюшки та матушки”). Гумористично-сатиричні засоби індивідуалізації. Концептуальність роману “Хмари”, актуальність проблематики.Типологія позитивних героїв “ідеологічної” прози з життя української інтелігенції (“Над Чорним морем”; “Неоднаковими стежками” і “На гастролях в Микитянах” – оглядово).

Історична тематика та її висвітлення у прозі і драматургії (оглядово).

Жанри комедії (“На Кожум’яках”) та водевілю “Голодному й опеньки – м’ясо”), ідейно-художня вартість набутку.

Роль і місце творчості І.Нечуя-Левицького.

“Панас Мирний (1849-1920)”. Суспільні та літературно-естетичні позиції митця. “Роздвоювання” (М.Зеров) як спосіб життя письменника і чиновника. Рання творчість. Традиційне і нове в оповіданнях “Лихий попутав”, “П’яниця”. Паралелізм і контрастність художніх біографій в повісті “Лихі люди” (“Товариші”). Жанрово-композиційне та стильове новаторство твору. Роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”: історія створення, жанр. Сюжетно-композиційна специфіка, тип нарації, стиль, масштабність проблематики. Поєднання психоаналізу з принципом соціального детермінізму. Образна система. Епічна драматизація та елементи ліризації (пейзаж). Доля твору, внесок співавторів.

“Повія” як зразок соціально-психологічного роману нового типу. Творча історія. Жанрово-композиційне новаторство. Поєднання психологічного аналізу з соціальною студією пореформеного суспільства.

Оповідання та повісті Панаса Мирного 80-90-х років (“Голодна воля”, “Лихо давнє й сьогочасне”, “Морозенко”).

Творчість останніх років (оглядово). Драматургія Панаса Мирного. Особливість реалізму, стильові ознаки прози. Панас Мирний як творець соціально-психологічного роману нового типу.

“Борис Грінченко (1863-1910)”. Життєпис літератора, вченого й поборника національного відродження народу. Світоглядно- естетичні позиції. Критико-публіцистичні виступи (“Листи з України Наддніпрянської”, “Перед широким світом”). Поетичний світ лірики Б.Грінченка: панівне громадське чуття, жанрове розмаїття, образна система, поетика. Внесок автора в розвиток поетичних форм української поезії.

Особливості балад, поем Б.Грінченка. Байки (оглядово). Проза: тематичний діапазон оповідань, нові теми та образи, специфіка жанрової форми. Внесок Б.Грінченка у повістярство й романістику. Твори з життя інтелігенції. Дилогія “Серед темної ночі” – “Під тихими вербами”. Загальна характеристика драматургічної спадщини. Перекладацька діяльність. Фольклорно-етнографічні, мовознавчі, педагогічні праці. Місце Б.Грінченка в культурному розвитку України.

“Олександр Кониський (1836-1900)”. Життєвий і творчий шлях, різнорідна діяльність. Творчий доробок. Поетична спадщина. Збірки “Порвані струни” та “Вибір з поем”: мотиви, образи, поетика.

Внесок О.Кониського у розвиток малої української прози, Ідейно-тематичний зміст оповідань (“І ми – люди!” й ін.). Колоритність характерів, морально-етична проблематика. Повісті та романи із життя інтелігенції. Просвітницькі ідеї, гуманістичність поглядів на національні проблеми (“Семен Жук і його родичі”, “Юрій Горовенко”. О.Кониський-перекладач, біограф Т.Шевченка. Літературно-критична, публіцистична діяльність. Значення творчості.

“Драматургія 70-90-х років ХІХ ст.” Розвиток аматорського театру (гуртки 60-70-х рр.) на Наддніпрянській Україні. Репертуарний голод, пошуки форм і сценічних засобів. Поява нових театральних сил, протидія урядовим заборонам. Діяльність трупи Г.Ашкаренка. “Театральне товариство” 1882 р. – перша українська професійна трупа “корифеїв”. Склад та діяльність, роль провідних діячів трупи у розвитку театральної культури, драматургії (І.Карпенко-Карий, М.Старицький, М.Кропивницький, ін.). Дальший розвиток театру і драматургії на Східній Україні. Особливості діяльності галицького театру “Руська Бесіда”. Шляхи та тенденції розвитку української драматургії 70-90-х рр.:проблематика, розвиток жанрових форм побутової, соціально-психологічної драми та комедії, історичної трагедії, музичної драми-опери, водевілю. Теоретичні осмислення розвитку драматургії.

“Марко Кропивницький (1840-1910)”. Життєвий і творчий шлях. Акторська діяльність. Роль і внесок в діяльність першого професійного театру. Еволюція драматурга. “Дай серцю волю, заведе в неволю” як зразок народно-побутової драми. Актуальність проблематики п’єси “Доки сонце зійде, роса очі виїсть”. Процес розвитку сільського буржуа в драмах “Глитай, або ж Павук” та “Олеся”: Бичок – Балтиз. Психологізація образів, викривально-сатиричне спрямування творів.

“По ревізії” як водевіль нової якості. Історична тема в драматургії М.Кропивницького. Роль і місце драматургії письменника в становленні українського реалістичного театру.

“Михайло Старицький (1840-1904)”. Життя і діяльність. Світогляд, естетичні вподобання. Новаторський характер лірики М.Старицького. Тематичні обрії. Розширення жанрового діапазону, нові поетичні інтонації, врізноманітнення метрики, поетичної образності. Драматургія. Проблематика, система образів, конфлікт п’єси “Не судилось”. Образ протестанта: драма “У темряві”. Фольклорна основа соціальної драми “Ой не ходи, Грицю”. Традиції і новаторство в розв’язанні проблеми творчої особистості (“Талан”). Новаторство М.Старицького у розробці історичної тематики (“Богдан Хмельницький”, “Оборона Буші” та ін.). Творчий внесок драматурга у розвиток жанрів водевілю та комедії “За двома зайцями” тощо).

М.Старицький як романіст і повістяр. Ідейно-естетичні концепції і художнє відтворення історії. Місце творів у спадщині письменника, значення в розвитку прози.

“І.Карпенко-Карий (1845-1907)”. Життєвий і творчий шлях, вияви таланту драматурга. Жанрово-тематичний діапазон творчості. Новаторський характер конфлікту (“Бурлачка”). Система образів, стиль. Суспільна зумовленість характерів братів Окунів (“Розумний і дурень”), засоби творення. Психологізм образу Цокуля (“Наймичка”). Трагізм жіночого образу й тема інцесту. Галерея сільських “чумазих” на шляху створення соціальної комедії. Масштабність і хист характеротворення (“Сто тисяч”, “Хазяїн”). Жанрова природа та художня специфіка п’єс. Життєвість проблематика, комедіографічна майстерність (“Мартин Боруля”). Новаторство дилогії “Суєта”- “Житейське море”. Історична тематика драматургії І.Карпенка-Карого. Романтичний характер п’єс (“Бондарівна”, “Ґандзя”), культивування мелодраматизму (“Лиха іскра поле спалить і сама щезне”), жанр комедії-жарту (“Паливода ХVШ ст.”). Утвердження історичної трагедії в кінця ХІХ ст. (“Сава Чалий”). Майстерність драматурга, секрети високої сценічності його творів, особливості стилю, значення спадщини.

“Яків Щоголів (1823-1898)”. Специфічність життєвого укладу, світогляду й естетичних поглядів. Поєднання літературно-фольклорних традицій у темі козацької героїки (“Воля”, “Січа”, “Огир”). Релігійно-філософський характер лірики (“Ікона”, “Чернець”, “Ангел смерті” тощо). Продовження традицій “оспівування ремесел” К.Зіновієва у віршах-портретах Я.Щоголева. Самобутність пейзажної лірики. Народнопісенний характер поезій “Черевички”, “Баю-баю” тощо. Поетичний рівень та значення лірики.

“Іван Манжура (1851-1893)”. Типове й нетипове в біографії. Творчий доробок. Збірка “Степові думи та співи”: провідні мотиви, образи.

Основні риси поетики І.Манжури, різноплановість ліричної оповіді, фольклоризм. Патріотичні й історичні мотиви. Спілкування з фольклором, переклади і переспіви західноєвропейської та російської поезії. Фольклористична діяльність І.Манжури. Внесок письменника у розвиток української літератури та культури.

“Павло Грабовський (1864-1902)”. Трагічність життєвого шляху, різногранність діяльності. Еволюція світоглядних та літературно-естетичних позицій. Творчий доробок письменника, характеристика збірок та позазбіркових поезій. Провідні мотиви та образи лірики, жанрова багатоплановість. Специфічність “енергійної дикції” та засоби її творення. Характерні риси поетичної образності митця. Обсяг та значення перекладацької діяльності П.Грабовського. Спроби прозової творчості. Публіцистика, літературно-критична спадщина.

“Іван Франко (1856-1916)”. І.Франко-титан праці: енциклопедизм спадщини, унікальність доробку для розвитку літератури, науки, культури. Еволюція суспільно-політичного ідеалу від “старого щиролюдського” соціалізму до національно-державницької ідеї.

Багатоплановість ранніх проб пера, динамічний розвиток поета. Два видання збірки “З вершин і низин”: розширення творчого діапазону. Новаторство композиції, репрезентативність видів поезії. Алегоризм концептуальних образів (“Гімн”, “Веснянки”, “Каменярі”). Оригінальність психологічно-особистісної поезії. Майстерність політичної поезії (“Беркут”), збагачення лірики. Концепція героя в творчості Франка. Естетична (“Профілі і маски”, “Вольні сюжети”) і патріотична (цикл “Україна”) проблематика, художнє увиразнення. Жанровий спектр поезії, оновлення й демократизація форм (сонетні цикли). Художнє народознавство (“Галицькі образки”, “Жидівські мелодії”). Сатирична поезія.

Сумоглядні твори “Зів’ялого листя й збірки “Мій Ізмарагд”; ліричний герой як alter ego автора, унікальність суб’єктивної нетенденційної збірки: композиція, народнопісенні акорди. .

Жанр притчі й легенди. Галицька дійсність у циклах (“По селах”, “До Бразилії!”).

Філософські мотиви, автобіографізм, дійовий гуманізм зб. “Із днів журби”.

“Semper tiro” як збірка глибокосутньої зрілої думки й високохудожньої форми; тематично-жанрове багатство (“Буркутські станси”, “Конкістадори”, “Нові співомовки”). Поетичні тестаменти Франка (“Із книги Кааф”).

Збірки 10-х рр. ( у т.ч. “Вірші на громадські теми”), заключні пісні-гімни циклу “Україна” й ін. (“Розвивайся ти, високий дубе …”, “Не пора”, “Гей, Січ іде”).

Поеми як синтез інтелектуалізованої і чуттєвої творчості, відбиток еволюції автора від реалізму до новоромантизму. Відбиття української ментальності, засад духовного тривання народу (“Панські жарти”). Універсальний характер поем на “світові сюжети”. Цикл філософсько-етичних поем. Філософсько-психологічна поема “Похорон” у контексті теми внутрішнього роздвоєння.

Історичний зміст, художні прикмети поеми “На Святоюрській горі”. І.Вишенський у науковому студіюванні й образному відтворенні. Другий “Заповіт” української літератури: поема про подолані сумніви “Мойсей” (конфліктність твору, месіанська ідея, мрія про рай у власній здобутій державі, найвища поетична майстерність).

Поеми-казки: особливості змісту і форми.

Проза: ідея “змалювати нашу суспільність у різних її верствах”. Від романтизму (пов. “Петрії і Довбущуки”) до реалізму й натуралізму в дусі Золя (бориславський цикл). Узагальнюючі образи, групування персонажів, увага до психо-фізіологічного розвитку характеру.

Ліро-драматичні писання на тему дітей і школи. (“Малий Мирон”, “Олівець”, “Грицева шкільна наука” та ін.): майстерність психологічного розкриття. Автобіографічність, образ незгасного вогню (“У кузні”).

Новаторська суспільно-психологічна студія “На дні”: контраст світу людяності (Темера) й соціального дна, ціна духовного “випрямлення” (Бовдур).

Епопея селянського життя. Реалізм конкретних ситуацій і обставин як вияв громадського життя (“Ліси і пасовиська”, “Різуни”, “Добрий заробок”, “Панщизняний хліб” тощо).

Розширення ідейно-образного кола малої прози 80-х рр., зростання питомої ваги алегоризму, притчево-параболічних структур, засобів умовності. Національне й соціальне самоусвідомлення селянства, спроби політичних змагань (“Перехресні стежки”, “Великий шум”). “Лель і Полель” як новочасний суспільний роман виховання, психологічне полотно про особисту драму “нового” героя. Морально-етична проблематика (“Для домашнього вогнища”).

Сатиричні твори, масштабність узагальнення (“Доктор Бессервіссер”, “Звірячий бюджет” та ін.)

Історична повість “Захар Беркут”: передмова, проблематика, композиція, проекція в сучасність, актуальність. Співдія реалізму й романтизму при характеротворенні. Риси новітнього письма в 900-х рр. (“Сойчине крило”).

Дитяча проза (казки “Коли ще звірі говорили”).

Поетика прози Франка (контрастність як дійовий засіб художнього малювання, стилева синтетичність, поєднання традиційної з новочасними рефлективною і сугестивно-імпресіоністською манерою тощо).

Драматичність поем. Зв’язок прози і драматургії. Творчість 90-х рр. у жанрах соціально-психологічних (“Украдене щастя”) й умовно-історичних (“Сон князя Святослава”). “Украдене щастя як один з найвидатніших класичних творів нашої драматургії. Характер опрацювання фольклорного джерела, гострі колізії й психологічні глибокі образи-типи, високомистецька форма. Мистецтвознавчі оцінки й сценічна історія п’єси.

Жанр комедії (“Рябина”, “Учитель”, “Майстер Черняк”), п’єси-одноактівки (“Будка № 27”). Значення драматургії.

Тема незнищенності України в ліро-драматичній моносцені “Великі роковини”.

Перекладацький набуток, добір і творчі принципи інтерпретування текстів. Франко як історик літератури і критик. Еволюція його “рухомої естетики”. Публіцистичні, економічні, історичні розвідки мислителя і ученого.

“Суспільно-історичні умови розвитку української літератури кінця ХІХ – початку ХХ століття”. Культурно-мистецьке життя. Альманахи та періодичні видання літературно-мистецького характеру. Літературно-критична і теоретична думка. Особливості розвитку літератури. Літературне народництво. Модернізм. Літературні течії, стилі, угрупування.

“Михайло Коцюбинський. Традиції і новаторство у творчості письменника”. Творчий шлях письменника. Літературно-естетичні погляди.

Ранні оповідання та повісті М.Коцюбинського. Психологічний імпресіонізм прози письменника. Тематика та жанрово-стильова специфіка його новелістики. Новаторство теми та способів її реалізації в повісті М.Коцюбинського “Fata morgana”. Особливості поетичного світу у повісті “Тіні забутих предків”.

“Психологічно-імпресіоністська новела М.Коцюбинського”. Імпресіоністська специфіка сприймання світу М.Коцюбинським. Проблема жанрової ідентифікації твору М.Коцюбинського “Intermеzzo”. Ідейно-тематичний зміст новели. Прийоми розкриття емоційного світу ліричного героя у новелі “Intermеzzo”.

“Соціально-психологічна повість М.Коцюбинського “Fata morgana”. Зображення села у добу аграрних заворушень та революції 1905 року. Особливості композиції повісті. Характеристика персонажів повісті та засобів їх творення. Майстерність відтворення письменником “психіки мас”.

Узагальнюючі образи часу і землі, їх значення у творі. Специфіка стильової манери М.Коцюбинського.

“Творчість Володимир Самійленка”. Життєвий і творчий шлях письменника. Мотиви та образи лірики. Гумористичні і сатиричні твори письменника. Драматургія В.Самійленка. Внесок письменника в українську літературу у галузі перекладу.

“Письменницька та громадська діяльність Осипа Маковея”. Життєвий шлях, наукова, видавнича та педагогічна діяльність письменника.

Поетична творчість. Злободенність тематики художньої прози О.Маковея, її стильові особливості. Історична повість “Ярошенко”.

“Ольга Кобилянська: етапи творчого зростання”. Життєвий шлях письменниці. Творче становлення та літературно-естетичні погляди. Соціальні та психологічні аспекти у розкритті тема жінки у творчості Ольги Кобилянської. Мала проза письменниці. Своєрідність стильової манери. Повість “Земля” – знаменне явище в українській літературі. Неоромантичний світ повісті “У неділю рано зілля копала”. Національна проблематика роману О.Кобилянської “Апостол черні”.

“Новаторство неоромантичної драматургії Лесі Українки. Проза”. Новаторство п’єси “Блакитна троянда”. Мотиви і образи драматичних поем Лесі Українки, їх джерела. Жанрово-стильові особливості. Художня проза письменниці. Значення творчості Лесі Українки в розвитку української літератури.

“Творчість Любові Яновської. Особливості драматургії Людмили Старицької-Черняхівської”. Життєвий і творчий шлях письменниці Любові Яновської. Художня проза письменниці. Особливості драматургії Л.Яновської. Літературна і громадська діяльність Л.Старицької-Черняхівської. Оригінальна проза письменниці та писана у співавторстві з батьком. Тематика та жанрово-стильові риси драматургії Л.Старицької-Черняхівської.

“Микола Вороний: творчі пошуки. Риси символізму у творчості”.

Основні віхи життєвого шляху. М. Вороний і розвиток українського модернізму. Літературна дискусія М. Вороного та І. Франка. Поетична творчість М.Вороного. Особливості перекладацької творчості письменника.

М.Вороний – театрознавець. Роль і значення творчості М.Вороного у розвитку української літератури.

“Олександр Олесь: новаторство поетичної та драматургічної творчості”. Життєвий і творчий шлях. Мотиви і образи лірики О.Олеся. Поетична творчість на чужині. Романтично-символістська драматургія О.Олеся.

“Феномен “покутської трійці” в українській літературі. Оригінальність новелістики Василя Стефаника”. Головні етапи творчого становлення. Риси експресіонізму. Ознаки стильової манери. Перший етап творчості. Період “мовчазної творчості”. Другий етап творчості. В.Стефаник і Україна.

“Соціально-психологічна проза Леся Мартовича”. Життєвий і творчий шлях. Художньо-літературна спадщина письменника. Особливості індивідуального стилю Л.Мартовича. Актуальність проблематики та особливості образної характеристики повісті “Забобон”.

“Поезія та проза Марка Черемшини; риси імпресіонізму у його творчості”. Етапи життєвого та творчого шляху. Ідейно-тематичний зміст творів Марка Черемшини. Особливості творчої манери письменника.

“Багатогранність творчості Гната Хоткевича. Особливості його історичної прози”. Гнат Хоткевич – письменник, композитор, мистецтвознавець. Художня проза письменника. Твори на історичну тематику. Особливості драматургії. Зб. “Поезія в прозі” Гната Хоткевича.