Міністерство освіти і наук україни

Національний авіаційний університет

Кафедра журналістики

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Модуль №2 «Нова українська література (І половина ХІХ ст.)»

Навчально-методичний комплекс

Напрям підготовки 0303 Журналістика

Спеціальність 6.030301 Журналістика

Київ-2010

Укладач Т. Є. Мартинова

Рецензент

Затверджено на засіданні науково-методично-редакційної ради Інституту міжнародних відносин НАУ

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ. Модуль № 2, 3 «Нова українська література (І половина ХІХ ст.)»: Навчально-методичний комплекс / Уклад. Т. Є. Мартинова. – К.: НАУ, 2009. – с.

Містить основний зміст навчальної дисципліни, плани семінарських занять, перелік основних понять і термінів до кожного заняття, теми рефератів, завдання для самостійної роботи, питання для самоконтролю, модульного та підсумкового контролю.

Призначений для студентів факультету міжнародної інформації і права спеціальності 6.030301 „журналістика”.

Мета і завдання дисципліни:

– домагатися від студентів усвідомлення історичного руху літературного процесу від найдавніших часів;

– розкрити основні проблеми української літератури;

– окреслити визначальні ідеї української літератури;

– актуалізувати попередні знання, навички студентів та вміння аналізувати літературний текст;

– на семінарських заняттях надати перевагу системному, історико-аналітичному та герменевтичному методам;

– систематично контролювати самостійну роботу студентів.

Студенти повинні знати:

– специфіку розвитку української літератури;

– значення української літератури у формуванні світогляду, моралі, етики, духовності українського народу;

– основні етапи розвитку української літератури;

– основні літературні течії та напрямки;

– основних представників літературного процесу;

– тексти літературних творів.

Студенти повинні вміти:

– аналізувати літературні тексти;

– з’ясовувати тематику і проблематику літературних творів;

– співвідносити літературні явища з історією українського суспільства, літератури, панівної ідеології;

– співвідносити літературні тексти з поняттями напрямок, стиль, течія;

– встановлювати зв’язок між кількома літературними творами одного автора, кількох авторів одного періоду, кількох авторів різних періодів;

– встановлювати зв’язки вітчизняної літератури з творами світової літератури;

– з’ясовувати значення окремого автора, школи та течії в історії української літератури;

– володіти літературознавчою термінологією, поліметодологічними підходами аналізу художнього твору.

Програма дисципліни

„ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ”

Модуль 2

«Нова українська література (І половина ХІХ ст.)»

Становлення нової української літератури. Поняття нової української літератури. Періодизація нової української літератури. Особливості українського літературного процесу кінця XVIII – початку XIX століття. Синкретизм течій і літературних напрямів. Пізній класицизм, сентименталізм, романтизм, просвітительський реалізм. Розвиток жанрів.

Творчість Івана Котляревського. Формування світоглядних позицій І.Котляревського. Загальна характеристика творчості. “Енеїда” як травестія у контексті європейської пародії. Традиції і новаторство письменника у травестуванні поеми Вергілія. “Енеїда” як явище просвітительського реалізму. Ідейно-тематичний зміст поеми “Енеїда”. Національний колорит у поемі І.Котляревського. Значення “Енеїди” у становленні нової української літератури. “Наталка Полтавка” і “Москаль – чарівник”.

Жанр байки в українській літературі першої половини ХІХ ст. Шляхи розвитку української реалістичної байки. Байкарська творчість П.Гулака-Артемовського (1790 – 1865). Байка-казка “Пан та Собака” як зразок української класичної байки. Жанрові різновиди байок: байка-приказка, байка-побрехенька. Поєднання в критичного начала з побутово-етнографічним у байках П.Гулака-Артемовського. Творчість П.Білецького-Носенка (1774 – 1856). Байкарська творчість Л.Боровиковського (1808 – 1889 ). Байки побутового змісту. Національна своєрідність байок Л.Боровиковського.

Григорій Квітка-Основ’яненко як основоположник нової української прози. Своєрідність світогляду та естетики Г.Квітки-Основ'яненка. Боротьба Г.Квітки-Основ’яненка за становлення і розвиток нової української літератури та літературної мови. Участь у громадсько-культурному житті України. Особливості творчого методу Г.Квітки-Основ’яненка. Бурлескно-реалістична проза письменника. “Салдацький патрет” як своєрідна літературна декларація і художній твір. Викривальний характер повісті “Конотопська відьма”. Сентиментально-реалістичні повісті Г.Квітки-Основ’яненка. Новаторство письменника у жанрі сентиментально-реалістичної повісті. Характер типізації в українських повістях Г.Квітки-Основ’яненка.

Євген Гребінка як письменник та організатор українського літературного руху. Є.Гребінка – один із засновників петербурзького осередку українства, видавець і редактор. Байкарська творчість Є.Гребінки. Збірка “Малороссийские приказки”. Суспільно-сатиричне спрямування байок. Художні особливості: деталі побуту, пейзаж, народний гумор, манера розповіді. Проза Є.Гребінки. Українська історична тематика в російських прозових творах (“Чайковский”, “Нежинский полковник Иван Золотаренко”). Показ життя “маленької людини” в повістях “Записки студента”, “Приключения синей ассигнации”. Є.Гребінка - поет-романтик. Жанрова специфіка поетичних творів: романс, пісня, медитація. Значення його поезій для розвитку українського романтизму.

Український романтизм 20-40-х років ХІХ ст. Естетичні принципи романтизму. Специфіка художнього мислення письменників-романтиків. Літературно-естетичні школи романтиків. “Українська школа” романтизму. Три періоди розвитку (Харківський, Київський, Петербурзький). Стильові течії українського романтизму (фольклорна, фольклорно-історична, громадянська, лірико-особистісна). Основні мотиви і жанри української романтичної літератури. Розвиток жанру української романтичної балади. Специфіка жанру балади у творчості П.Гулака-Артемовського. Баладна творчість Л.Боровиковського.

Поетична творчість Амвросія Метлинського. Життєвий і творчий шлях письменника. Романтичні настрої збірки “Думки і пісні та ще дещо”. Версифікаційна новизна, ритмічне багатство творів поета. Романтична образність, жанрова своєрідність поезії А.Метлинського.

Літературна творчість Миколи Костомарова. Політичні та естетичні погляди М.Костомарова. “Книга буття українського народу”. Поетична творчість: мотиви й образи, жанрова своєрідність. Риси індивідуального стилю поета. Жанр романтичної трагедії у творчості М.Костомарова. Художня проза М.Костомарова. Драма українців та України у повісті “Черниговка”. Історична белетристика (“Сын”, “Холоп”, “Кудеяр”). Новаторство в жанрі антиутопії (“Скотской бунт”).

Галицьке літературне відродження. Особливості розвитку літературного процесу у Галичині. “Руська трійця” і початок розвитку нової української літератури у Галичині. Наукова та фольклористична діяльність “Руської трійці”. Ідейно-тематичний зміст альманаху “Русалка Дністровая”. Творчість Маркіяна Шашкевича. Поетична творчість, її основні мотиви. Казка “Олена” – зразок синкретизму в українській романтичній прозі. Художні переклади і переспіви. Баладна творчість Івана Вагилевича. Мотиви й образи лірики Якова Головацького.

Творчість Т. Г. Шевченка Перший період творчості Т.Шевченка. Становлення Т.Шевченка як поета. Естетичні та світоглядні позиції. Періодизація творчості Т.Шевченка. Мотиви і образи лірики раннього періоду. Специфіка шевченкового романтизму. Новаторство у жанрі балади. Особливості ліро-епічної поеми “Катерина”. Історична тематика у ранній період творчості поета. Романтизація національно-героїчної епіки (“Іван Підкова”, “Гамалія”, “Тарасова ніч”). Романтична інтерпретація української минувшини у поемі Т.Шевченка “Гайдамаки”. Джерела поеми, жанрові особливості, композиція, прийоми типізації та індивідуалізації образів, ритмічна розмаїтість, мовностильове багатство твору. Драматургія Т.Шевченка. Традиції і новаторство поета у жанрі соціально-побутової драми (“Назар Стодоля”).

Другий період творчості Т.Шевченка. Особливості світосприйняття Т.Шевченка періоду “Трьох літ”. Громадянські мотиви, образ сім”ї “вольної, нової” у ліриці 1843-1847 рр. Викривально-сатиричний пафос поезії збірки “Три літа”. Жанр політичної сатири, тематичне багатство сатиричних творів: оскарження деспотичного ладу (“Сон”), засудження колоніальної політики Росії (“Кавказ”), викриття малоросійства (“І мертвим, і живим...”). Еволюція історіософської концепції Шевченка (“Великий льох”, “Розрита могила”, “Холодний яр”). Образ матері у соціально-побутових поемах (“Сова”, “Наймичка”, “Відьма”, “Слепая”). Громадянський пафос циклу “Давидові псалми”.

“Третій період творчості Т.Шевченка”. Особливості поетики творів періоду заслання. Композиційна структура циклу поезій “В казематі”. Мотиви і образи. “Невольнича” лірика. Загальнолюдський пафос поезії. Різноманітність ліризму, жанрове розмаїття ліричних творів, мотиви поетичної творчості періоду заслання, національні та християнські мотиви, сатирична дискредитація ідеологічних підвалин самодержавства, мотиви інтимної лірики.Позитивний образ у поемах періоду заслання.Суспільно-естетичне новаторство прози Т.Шевченка. Автобіографія повістей, особливості художньої форми, мови і стилю творів.

Четвертий період творчості Т.Шевченка. “Журнал” Шевченка як історико-естетична пам’ятка доби. Оскарження миколаївської доби (“Неофіти”, “Юродивий”). Триптих “Доля”, “Муза”, “Слава” – кредо поета. Біблійні мотиви і образи творчості поезії. Жанр пророцтв у ліриці останніх років життя. Поема “Марія” – апофеоз образу жінки-матері. Роль Т.Шевченка в історико-суспільному та культурному поступі нації.

Творчість Марка Вовчка. Біографічні відомості. Світогляд, інтелектуальний діапазон творчості. Марко Вовчок і Т. Шевченко, інше письменницьке оточення. Новаторський характер малої прози Марка Вовчка: жанрово-композиційна специфіка, проблематика, образна система “Народних оповідань”, співзвучних російських оповідань. Повість “Інститутка”: соціальна загостреність, викривально-аналітичний модус реалізму. Новаторський характер типізації. Внесок Марка Вовчка у розвій художнього психологізму (повість “Три долі”). Російська велика проза (оглядово). Історико-героїчна тема та особливості її художнього втілення (повісті-казки “Кармелюк”, “Невільничка”, повість “Маруся” і ін.). Специфіка художності та характерні ознаки індивідуального стилю Марка Вовчка. Перекладацтво письменниці. Місце і значення творчості в літературному процесі доби.

“Леонід Глібов (1827-1893)”. Життєвий і творчий шлях, просвітницький характер культурно-освітньої діяльності. Л.Глібов-байкопис у 40—60-х та 80-90-х рр. ХІХ ст. (заг. х-ка). Традиційність і новаторство байок. Оригінальність у використанні класичних сюжетів (“Коник-стрибунець”, “Ґава і Лисиця”, ін.). Орієнтація на реально-предметне зображення народного життя, актуальність творів ("Вовк та Ягня”, “Мірошник”, “Щука”, “Ведмідь-пасічник”, “Громада” та ін.). Новаторський характер форми і змісту байок (“Мальований Стовп”, “Старець”, “Билина”, Бджола і Мухи”, “Горлиця і Горобець”, “Кундель”, “Сила” та ін.) Національно-народний і локальний колорит байок Глібова, ліричність стилю, ритміко-інтонаційна специфіка. Значення байкарської спадщини письменника. Поетичний доробок: жанрово-стильові ознаки лірики. Провідні мотиви, образи, специфіка поетики (“Моя веснянка”, “Журба”, “У степу”, “Думка”, “Миколі Лисенкові” тощо).

“Степан Руданський (1834-1873)”. Життєтворчість подоляка й патріота України. Жанрова палітра лірики С.Руданського. Інтимна лірика поета: фольклоризм, біографічність (“Сиротина я безродний”, “Студент”, “Мене забудь”, “Повій, вітре, на Вкраїну” та ін.), особливості поетики. Заборонений в СРСР вірш “Ой із-за гори, із-за кручі”. Громадська лірика: коло мотивів, образна система, художня специфіка (“Над колискою”, “П’яниця”, “Наука”, “До дуба”, “Гей, бики!” та ін.). Варіанти жанру поеми (“Лірникові думи”, “Цар Соловей”, історичний цикл поем – “Мазепа...” й ін.). Мішані види: баладна творчість (на сам. опрацюв.). Оригінальність поета у розробці жанру поетичної гуморески-“співомовки”. Групування, генеза й провідні мотиви “співомовок”, їх джерела. Образ позитивного героя гуморесок. Характер сміху та засоби комізму. Національний колорит та політична гострота “співомовок”. Оцінка творчості С.Руданського (І.Франко, С.Єфремов).

“Анатолій Свидницький ( 1834-1871)”. Доля А.Свидницького та його літературної спадщини. Народнопісенний характер та жанрово-стилістичні особливості поезії (“Україно, мати наша”, “В полі доля стояла”, “Росте долом березина”). Етнографічна діяльність А.Свидницького (оглядово). Роман “Люборацькі”. Історія написання та видання. Жанрова специфіка, характер реалізму. Багатогранність проблематики та поетики. Глибинність художнього дослідження епохи, майстерність епічної розповіді, особливості мовно-стильової палітри роману. Місце і значення роману у розвитку великої прози української післяшевченківської літератури.

“Пантелеймон Куліш (1819-1897)”. Життя та творча діяльність. Світоглядні переконання. Видавнича та просвітницька діяльність, її спрямування на розвиток національної самобутності свого народу. “Чорна рада” як перший українськомовний історичний роман. Західноєвропейське підґрунтя та національна природа жанрової основи твору П.Куліша. Фольклорні та літературно-історичні джерела. Особливості вираження авторської позиції, роль і місце художнього вимислу. Сюжетно-композиційна двоплановість роману. Характер конфлікту та його художнє втілення в системі образів. Історіософське звучання та національно-політична пафосність “Чорної ради”. Мовно-стильові особливості. Місце роману в прозі П.Куліша і в українській історичній белетристиці.

Поетична спадщина П.Куліша. Аналіз збірок “Досвітки”. Думи і поеми”, “Хуторна поезія”, “Дзвін”. Провідні мотиви та образи першої збірки, інтонаційний характер, поетика. Жанрово-стильове розмаїття зб. “Хуторна поезія”, її просвітитницькі тенденції та новаторські пошуки. “Дзвін” як вершина поетичної творчості П.Куліша. Історіософсько-публіцистичний характер поезій збірки, нові обрії поетичного самовираження, поетика. Оцінка збірки І.Франком. Ліро-епічні поеми П.Куліша, поетичні переклади та переспіви, драматургічні спроби (на самостійне опрацювання). Літературно-критична діяльність П.Куліша (оглядово).

Місце і роль П.Куліша в історії українського письменства.

“Олекса Стороженко (1806-1874)”. Біографія. Творчий шлях. Фольклорна основа циклу оповідань “З народних уст” (“Вчи лінивого…”, “Се така баба…”, “Жонатий чорт” та ін.). Українські оповідання родинно-патріархальної тематики (“Матусине благословення”). Гоголівські традиції в оповіданнях про запорозьку давнину (“Кіндрат Бубненко-Швидкий”, “Межигірський дід”, “Закоханий чорт” та ін.). “Вуси” та “Голка”: соціальне звучання, гумористичні й сатиричні прийоми творення образів. Незакінчена повість “Марко Проклятий” – поєднання історичної тематики з фольклорно-легендарними мотивами, Гуманістична спрямованість моралізаторської ідеї твору та особливості втілення її в художню форму. Драматургічний доробок О.Стороженка (оглядово). Твори письменника російською мовою (на сам. опрацюв.). Внесок О.Стороженка в розвиток української прози.

“Юрій Федькович (1834-1888)”. Особливості життєвого і творчого шляху. Патріотизм і соборність митця. Ідейно-естетичні позиції та вподобання. Провідні мотиви та образи лірики. Розмаїття тематики, жанрів. Фольклорно-літературна основи поетики (жовнірська лірика, тема поета і поезії, патріотичні мотиви), продовження традицій Т.Шевченка. Героїко-патріотичний характер баладної творчості поета (“Довбуш”, Юрій Гінда”). “Національно-патріотичний пафос” (І.Франко) поем “Новобранчик” та “Дезертир”, художні особливості. Історизм поеми “Лук’ян Кобилиця”. Викривальна спрямованість сатиричних поезій “Наші старі”, “Страж на Русі”: об’єкти критики, засоби сатири. Релігійний характер, етизм творчості (”Пречиста діво, радуйся Маріє!”). Прозова творчість, її новаторський характер. Романтизований образ Гуцульщини та її мешканців (“Люба-згуба”, “Серце не навчити”). Цілісність та незламність етнотипів (“Штефан Славич”, “Сафат Зінич”, “Три як рідні брати”). Експериментальний характер малої прози (оглядово). Драматургія, переклади Ю.Федьковича. Дослідники спадщини. Значення набутку письменника.