Вибір та оцінка забезпечуючих умов

Фактор	Забезпечуюча умова	Вага
1	2	3
Організація управління	Створити відділ маркетингу	1
	Перейти на новий тип організаційної структури управління	2
Ціль: створення в 2008 році відділу маркетингу та проведення повномасштабного аналізу споживчого ринку
Організація виробництва	Забезпечити повне завантаження наявних виробничих потужностей	2
	Реалізувати нерентабельну лінію з виробництва макаронів	1
Ціль: капіталізація 10 % щорічного прибутку підприємства з метою оновлення технологічного устаткування.
Маркетинг	Створення відділу маркетингу	1
	Налагодження постійних комунікаційних зв’язків з покупцями	2
	Створення дилерської мережі	3
	Завоювання нових ринкових сегментів	4
Ціль: розширення існуючих ринків збуту продукції підприємства щорічно на 1-2 % та захоплення нових ринків до 2010 року.
Фінансове управління	Контроль над рівнем зовнішнього фінансування	3
	Ліквідація дебіторської заборгованості	1
	Контроль над показниками платоспроможності та ліквідності	2
Ціль: на протязі 2008-2009 рр. проводити посилений контроль над рівнем кредиторської й дебіторської заборгованості та звільнення від останньої.

3. Формулювання стилевих цілей.

Вибраний згідно з максимальною оцінкою (встановлений за кількістю існуючих альтернатив) варіант забезпечуючої умови пере-формульовується у стилеву ціль. При цьому, необхідно дотримуватись вимог, що пред’являються до формулювання цілей.

4. Виявлення забезпечуючих умов для стилевих цілей.

Для кожної із сформульованих стилевих цілей визначаються відповідні забезпечуючі умови. Для цього повторюються процедури пункту 2. Отримані набори забезпечуючих умов переформульовуються в робочі цілі 2-го рівня. Їх формулювання проводиться з дотриманням умов пункту 3.

Після цього переходимо до формулювання цілей 3-го рівня, 4-го рівня і т.д.

При визначенні цілей нижчих рівнів (2-го рівня, 3-го рівня, 4-го рівня) необхідно дотримуватись наступних правил.

Правило 1. Формулювання цілей більш низького рівня за значенням повинно бути конкретніше формулювань цілей відповідно більш високого рівня, розкриваючи цим самим їх зміст.

Правило 2. Кожна ціль верхнього рівня ділиться не менше, ніж на 2 цілі нижчого рівня.

Правило 3. Не рекомендується спускатися на наступний рівень, поки на рівні, який розглядається, не виконані умови:

• зроблена не тільки словесна, але й кількісна характеристика кожної даної цілі;

• критерії цілі розкриті в часі.

Формулювання цілей вважають завершеним, якщо починають перераховувати не змістовні компоненти цілі, а взаємозамінні шляхи її реалізації, тобто переходять від аналізу цілей до аналізу заходів з їх досягнення.

Наступним етапом є визначення пріоритетів цілі.

Логіка взаємовідносин між місією, стилевими та робочими цілями визначається за допомогою “дерева цілей”, загальний вигляд якого зображено на рис. 1.

Рис. 1. Визначення пріоритетів цілей

Пріоритети встановлюються за кожним рівнем “дерева цілей”. Значення пріоритетів робочих цілей логічно витікає зі значень важливості стилевих цілей за принципом: “Якщо ціль С₁ важливіша цілі С₂, то робочі цілі, що забезпечують С₁, не можуть бути менш пріоритетними, ніж цілі, що забезпечують С₂”.

Визначення пріоритетів цілей проводиться за таким порядком.

1. Розглядається перший рівень дерева цілей. Найбільш важливій цілі присвоюється 1 ранг (пріоритет). Пріоритети цілей мають значення присвоєного рангу (С₁ = 1; С₂ = 2).

2. Розглядається другий рівень дерева цілей, повторюючи процеду-ру пункту 1.

3-й етап – перевірка цілей на позитивність

Виявлення негативних наслідків досягнення цілі полягає у встановленні відношення несумісності між цілями і умовами, які забезпечують їх досягнення. Цей етап виконується в такій послідовності. Наприклад, підприємство може прагнути одночасно покращити обслуговування споживачів і мінімізувати витрати на обслуговування. Такі цілі є конфліктними, а відповідно – недосяжними.

Даний етап робіт виконується в такій послідовності:

1. Для кожного рівня “дерева цілей” складається таблиця «цілі – забезпечуючі умови» (табл. 3).

Таблиця 3