Тема 4. Методологія та наукова база логістики

Принцип логістики

=

Узагальнені дослідницькі дані, закон явищ, виведе­ний зі спостережень спе­ціалістів з логістики

Системний підхід

=

Напрям в методології нау­кового

пізнання, в основі якого лежить розгляд об’єктів як систем

Системний підхід – це:

1) інтеграція, синтез, розгляд різноманітних аспектів явища, об’єкта;

2) адекватний спосіб дослідження і розробки об’єктів, що є органічним цілим

Принципи системного підходу

послідовне просу­вання по етапах створення логістич­ної системи

узгодження інфор­маційних, надійніс­них, ресурсних й ін­ших характеристик проектованої логіс­тичної системи

відсутність конфлік­тів між цілями окремих елементів системи і цілями всієї системи

Принципи системного аналізу стосовно логістики

Принцип оптимальності

Оптимальність означає характеристику рівня якості при­йнятих рішень, характеристику стану логістичної системи або її поведінки (оптимальна траєкто­рія, оптимальний розподілення ресурсів, оптимальне функ­ціонування системи) тощо. Характерною особливістю роз­витку логістичної системи будь-якого об’єкта є вибір най­більш прийнятого варіанта логістичної системи. Завдання полягає не в тому, щоб знайти рішення кращого за те, яке вже є, а в тому, щоб знайти якнайкраще рішення з усіх мож­ливих

Принцип емерджентності

Чим більшою є логістична система та чим значніші від­мінності в розмірах між частиною та цілим, тим вище ймо­вірність того, що властивості цілого можуть сильно відріз­нятися від властивостей частин. Можлива відмінність локаль­них оптимумів цілей окремих частин від глобального оптимуму мети логістичної системи. Сума оптимальних рішень в окремих структурних підроз­ділах не гарантує досягнення оптимізації системи в цілому

Принцип системності

Припускає дослідження об’єкта, з одного боку, як єдиного цілого, а з іншого – як частину знач­но більшої системи, в якій аналізований об’єкт знаходиться у певних відносинах з іншими системами. Таким чином, принцип системності охоплює всі сторони об’єкта та пред­мета в просторі й у часі

Принцип ієрархії

Необхідність ієрархічної побудови логістичних систем обумовлена тим, що управління в них пов’язане з перероб­кою і використанням великих масивів інформації, причому на нижчих рівнях використовується більш детальна і конк­ретна інформація, яка охоплює лише окремі аспекти функ­ціонування логістичної системи, тоді як на більш високих рівнях надходить узагальнена інформація, яка характери­зує умови функціонування всієї логістичної системи, та приймаються рішення стосовно логістичної системи в ці­лому

Принцип інтеграції

Направлений на вивчення інтеграційних властивостей і закономірностей у логістичних системах. Інтегративні влас­тивості виявляються в результаті поєднання елементів у ціле, поєднання функцій в часі та в просторі

Принцип формалізації

Націлений на отримання кількісних і комплексних харак­теристик логістичної системи

Використання системного підходу в створенні

логістичних систем

Перший етап. Визначаються і формулюються цілі функціонування системи

Другий етап. На основі аналізу мети функціонування системи і об­межень зовнішнього середовища визначаються вимоги, яким має відповідати система

Третій етап. На базі цих вимог орієнтування формуються деякі підсистеми

Четвертий етап. Аналіз різноманітних варіантів і вибір підсистем, організація їх в єдину систему

Парадигма

=

Вихідна концептуальна схема, модель постановки проблем і їх вирішення, панівних у певному істо­ричному періоді

Три парадигми в розвитку логістики

Функціональна парадигма (1960 – 1985 рр.)

Була пов’язана з тим, що протягом певного часу за логістикою закріплювалися операційні види діяльності (транспортування, скла­дування, вантажопереробка, оформлення на митниці та страху­вання вантажів тощо).

З метою виконання логістичних функцій у компаніях почали створювати логістичні підрозділи. Основними завданнями служб логістики основним завданням було зниження витрат при виконанні замовленого набору послуг і дотримання стандартів якості обслу­говування як власних підрозділів, так і зовнішніх клієнтів. У своїй діяльності логістики цього періоду зосереджувались на по­шуку оптимальних рішень – кожний у своїй функції

Ресурсна парадигма (з середини 90-х рр. ХХ століття)

Пов’язана з виникненням у бізнесі принципу «загальних витрат». Укрупнено до складу загальних витрат належать:

1) операційні витрати на логістику;

2) адміністративно-управлінські витрати;

3) витрати пов’язані з іммобілізацією коштів запасу;

4) втрачений прибуток (упущені продажі).

У кінцевому підсумку проаналізовані групи витрат надають мож­ливість охарактеризувати в цілому ефективність використання ре­сурсів компанії, вкладених у логістику. Саме загальні витрати є комплексним вимірювачем порівняльної ефективності прийнятих рішень.

Ресурсну парадигму характеризувати за допомогою таких чинни­ків, як розширене використання компаніями логістичного аутсорсингу, наділення служб логістики управлінням запасами та розвиток міжфункціональної координації.

Ресурсна парадигма логістики була пов’язана з якісно новим рів­нем її розвитку – перехід від операції до координації. Період харак­теризується прискореним зростанням кількості 3PL-провайдерів.

Інноваційна парадигма

Передовою ідеєю є управління ланцюгами постачання, що втілюється в оптимізації доданої цінності в ланцюгу постачань. Логістика безперервно підвищує рівень інтеграції виконуваних операцій.

Розрізняють 3 види інтеграції:

1) інфраструктурна – припускає об’єднання управління активами логістики;

2) організаційна – еволюція типу організаційної структури служб логістики;

3) інформаційна – побудування єдиного інформаційного прос­тору контрагентів у ланцюгу постачань.

Бар’єри в розвитку логістики

1) недостатній рівень законодавчої та нормативної бази в сфері логістики;

2) нерівномірний розвиток логістики на території держави;

3) відстала транспортна та складська інфраструктура;

4) відсутність сформованого ринку 3PL-провайдерів;

5) відсутність дієвої системи сертифікації логістичних пос­луг;

6) недостатній рівень знань персоналу у сфері логістики;

. . .