- •Методична розробка для студентів
- •1. Визначення поняття “надзвичайна ситуація”. Причини виникнення та особливості розвитку надзвичайних ситуацій, їх характеристика та класифікація
- •Класифікація надзвичайних ситуацій
- •2. Виробничі аварії та катастрофи, стихійні лиха.
- •Основні уражаючі фактори, їх параметри
- •І наслідки впливу на людей
- •Транспортні аварії (катастрофи)
- •Хімічно небезпечні виробництва
- •Газо- та нафтопроводи
- •Об’єкти комунального господарства
- •Надзвичайні ситуації природного характеру
- •Геологічно небезпечні явища
- •Стихійні явища екзогенного походження
- •Метеорологічно небезпечні явища
- •Масові інфекційні захворювання та отруєння людей
- •Основні уражаючі фактори зброї масового знищення
- •3. Особливості радіоактивного забруднення місцевості та зараження повітря при аварії на аес Радіаційно небезпечні об’єкти (рно)
- •Радіоактивні відходи (рав)
- •4. Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій, проведення рятувальних робіт
- •Організація життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях
- •Заходи щодо забезпечення мінімуму життєвих потреб:
- •Загальні принципи організації та проведення медичних заходів
- •У надзвичайних ситуаціях
- •Організація медичної допомоги потерпілим внаслідок аварії
- •На радіаційно небезпечному об’єкті
- •Медичне забезпечення при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах
- •Рятувальні роботи при нс включають:
2. Виробничі аварії та катастрофи, стихійні лиха.
Основні уражаючі фактори, їх параметри
І наслідки впливу на людей
Транспортні аварії (катастрофи)
Найбільша кількість надзвичайних ситуацій, особливо з загибеллю людей, припадає на автомобільний, залізничний, морський, річковий, авіаційний. Дорожньо-транспортні події (ДТП) трапляються внаслідок порушення правил дорожнього руху, технічних несправностей, перевищення швидкості руху, недостатньої підготовки осіб, що керують автомобілем, управління транспортом у нетверезому стані, перевезення небезпечних вантажів. А також причинами дорожніх аварій можуть бути незадовільний стан доріг, відкриті каналізаційні люки, необгорожені та неосвітлені ділянки дороги, на яких виконуються ремонтні роботи, низький технічний стан автомобілів, перевищення швидкості руху, несправність сигналізації на залізничних переїздах, відсутність знаків, які попереджують про небезпеку.
Хімічно небезпечні виробництва
Об’єкти господарювання, на яких використовуються сильнодіючі отруйні речовини (СДОР), є потенційними джерелами техногенної небезпеки. До хімічно небезпечних об’єктів (підприємств) відносяться:
- заводи і комбінати хімічних галузей промисловості;
- заводи з переробки нафтопродуктів;
- підприємства, обладнані холодильними установками, водонапірними станціями та очисними спорудами, де використовують хлор та аміак;
- залізничні станції і порти;
- транспортні засоби;
- контейнери, наливні поїзди, автоцистерни, танкери;
- склади і бази, де знаходяться запаси речовин для дезинфекції, дератизації;
- склади і бази із запасами отрутохімікатів для с/г.
Основними причинами виробничих аварій на хімічно небезпечних об’єктах можуть бути:
- вихід з ладу деталей, вузлів, устаткування, ємкостей, трубопроводів;
- порушення герметичності зварних швів і з’єднувальних фланців;
- організаційні помилки та помилки персоналу;
- пошкодження в системі запуску і зупинки технологічного процесу;
- акти саботажу і диверсій;
- зовнішня дія сил природи і техногенних систем на обладнання.
Витікання (викид) великої кількості хімічно небезпечних речовин може статися внаслідок таких обставин:
заповнення резервуарів вище норми через помилку персоналу і відмова систем безпеки, що контролює рівень;
пошкодження вагона-цистерни;
розрив шлангових з’єднань у системі розвантаження, витікання хімічно небезпечних речовин із насосів.
Головним фактором ураження при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах є хімічне зараження місцевості і приземного повітря.
В Україні функціонує 1810 об’єктів, на яких зберігається або використовується понад 283 тис. т СДОР, у тому числі – 9,8 тис. т хлору, 178,4 тис. т аміаку. Крім отруйних, є багато легкозаймистих та вибухонебезпечних хімічних речовин.
Газо- та нафтопроводи
На території України довжина магістральних газопроводів складає більше 35,2 тис. км, магістральних нафтопроводів – 3,9 тис. км. Їх роботу забезпечує 31 компресорна нафтоперекачувальна і 39 газоперекачувальні станції. Довжина нафтопроводів – 3,3 тис. км. Існуюча мережа виробила свій ресурс і може зумовити підвищену аварійність в цій галузі економіки. Щорічно потрібно оновлювати 500 км магістральних газопроводів.