- •Лабораторний журнал
- •Техніка безпеки
- •Правила техніки безпеки під час роботи в хімічній лабораторії
- •Лабораторна робота №1. Якісний елементарний аналіз органічних сполук.
- •Лабораторна робота №2. Насичені і ненасичені вуглеводні Алкани
- •Алкени.
- •Алкіни.
- •Лабораторна робота №3 Ароматичні вуглеводні та їх галогенопохідні.
- •Лабораторна робота №4 Галагенопохідні вуглеводнів жирного ряду.
- •Лабораторна робота №5 Нітрогеновмісні сполуки жирного ряду.
- •Лабораторна робота №6. Аміни.
- •Лабораторна робота №7 Діазосполуки та азобарвники.
- •Лабораторна робота №8. Спирти.
- •Лабораторна робота №10. Феноли.
- •Лабораторна робота №11. Альдегіди і кетони.
- •Лабораторна робота №12. Монокарбонові кислоти.
- •Лабораторна робота №13. Дикарбонові кислоти.
- •Лабораторна робота №14. Функціональні похідні карбонових кислот.
- •Лабораторна робота №15. Гетерофункціональні карбонові кислоти.
- •Лабораторна робота №16. Моносахариди.
- •Лабораторна робота №17. Дисахариди.
- •Лабораторна робота №18. Полісахариди.
Лабораторна робота №7 Діазосполуки та азобарвники.
Назва досліду |
Рівняння реакцій |
Спостереження і висновки |
Діазотуваня аніліну У пробірку поміщають 1 краплю аніліну, 5 крапель хлоридної кислоти і шматочок льоду. По одній краплі, постійно струшуючи вміст пробірки, додають 5 крапель розчину натрій нітриту. Одну краплю одержаної реакційної суміші за допомогою скляної палички наносять на смужку йодкрахмального паперу. |
|
|
Добування фенолу розкладанням хлористого фенілдіазонію Пробірку з розчином хлористого фенілдіазонія поміщають в слабо киплячу водяну баню і нагрівають доки не припиниться виділення пухирців азоту. На поверхні рідини утворюється чорна масляниста крапелька. Відчувається характерний запах фенолу. Реакційну пробірку закривають пробкою з газовідвідною трубкою і нагрівають в полум’ї пальника. Кінець газовідвідної трубки опускають в порожню пробірку. З водяною парою перегониться фенол (достатньо перегнати 1 краплю рідини). До одержаного відгону додають 1—2 краплі води і 1 краплю розчину ферум (ІІІ) хлориду. |
|
|
Діазотування сульфанілової кислоти У пробірку поміщають на кінці мікролопатки сульфанілову кислоту, 4 краплі розчину натрій гідроксиду і злегка нагрівають в полум’ї пальника. Потім доливають 6 крапель розчину натрій нітриту. У іншу пробірку поміщають шматочок льоду, обережно доливають 2 краплі сульфатної кислоти і при помішуванні вливають вміст першої пробірки. |
|
|
Одержання геліантину і його властивості 1. У пробірці готують розчин діазобензолсульфокислоти. У іншій пробірці змішують 3 краплі диметиланіліна і 5 крапель льодяної оцтової кислоти до одержання однорідного розчину. До розчину диметиланіліна додають шматочок льоду і вносять при помішуванні діазобензолсульфокислоту, а потім декілька крапель розчину натрій гідроксиду до лужної реакції на лакмус. 2. У пробірку поміщають 2 краплі розчину геліантину і 10 крапель води. Вміст пробірки ретельно перемішують і ділять на дві частини. У одну пробірку додають 2 краплі кислоти. У іншу пробірку доливають 2 краплі розчину лугу. |
|
|
Відновлення азобарвників У пробірку поміщають декілька крупинок геліантину, додають 5 крапель води і нагрівають до розчинення барвника. Потім по краплях доливають розчин станум (ІІ) хлориду SnCl2∙2H2O до зникнення червоного забарвлення. Одержану жовтувату суміш ставлять в штатив на декілька хвилин. Випадають кристали сульфанілової кислоти. Фільтрат переносять за допомогою піпетки в іншу пробірку. До нього додають 3 краплі натрій гідроксиду (розчиняється станум гідроксид), охолоджують і доливають 3 краплі ефіру. Вміст пробірки струшують і дають йому відстоятися. Краплю ефірного шару переносять піпеткою на предметне скло і додають 1 краплю розчину оцтової кислоти і 1 краплю розчину калій дихромату з піпетки з капілярний отвором. |
|
|
Загальний висновок до роботи:
Число ________________