2. Навчальна програма курсу «Етнографія України». Змістовний модуль і Теоретичні засади етнографії України

Тема 1. Вступ до курсу етнографії України.

Назва науки в історичному розвитку. Предмет вивчення. Об’єкт дослідження. Поняттєво-термінологічний апарат. Джерела етнографії України. Методи дослідження в етнографії. Метод безпосереднього спостереження і методика польової праці етнографа. Складання й застосування програм, анкет-запитальників. Типи експедиційних досліджень. Метод картографування явищ народної культури. Ареальні дослідження. Використання в етнографії даних географії, статистики. Суміжні з етнографією дисципліни.

Течії, напрями, школи в українській етнографії в історичному аспекті. Міфологічна школа (М. Костомаров, М. Максимович, Г. Булашев) та школа еволюціонізму (Ф. Вовк, М. Зібер, М. Сумцов). Наукові товариства і комісії. Періодичні видання. Сучасні проблеми етнографії: історія науки, систематизація і введення в науковий обіг архівних матеріалів з української етнографії, проблеми етногенези, етнічні території, регіональні дослідження, етнічні процеси. Комплексний підхід до вивчення явищ традиційної народної культури.

Тема 2. Історія етнографічної науки в Україні.

Становлення української етнографії. Накопичення етнографічних знань за часів Київської Русі. Етнографічні дані за літописними джерелами. Українські літописи XV – середини XVII століть. Короткий Київський літопис. Полемічна література. Усна народна творчість.

Поглиблення етнографічних знань. “Синопсис” 1674 р. Видатні українські вчені-етнографи Григорій Новицький, Василь Григорович-Барський. Літопис Григорія Грабянки й етнографічні відомості про побут козаків. Етнографічні дані у збірнику Климентія Зиновіїва. Опис ремесел.

Становлення української етнографії як науки (кінець XVIII – середина XIX ст.). Перша експедиція в Україну під керівництвом А. Гільденштедта (1768-1774 рр.). Анкета-програма для опису України Ф. Туманського. Висвітлення культури й побуту українців у топографічних описах. Етнографічна діяльність Г. Калиновського (“Опис весільних обрядів…” 1777 р.), О. Рігельмана, Я. Марковича. Просвітницький напрям у розвитку української етнографії. Г. Сковорода, І. Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко.

Розвиток української етнографії в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Південно-Західний відділ Російського Географічного Товариства (1873-1876). Етнографічна діяльність В. Антоновича, П. Чубинського, М. Лисенка, Хв. Вовка, Д. Яворницького, В. Гнатюка, М. Сумцова. Літературне товариство ім. Т. Шевченка (1873р.), “Записки НТШ”. “Київська старовина” (1882р.). Експедиції. Видання. Просвітницька діяльність. Збирання творів усної народної творчості. Роль університетів в активізації українознавчих досліджень. Діяльність українських вчених: М.Костомаров, М.Максимович, Я.Головацький, П.Куліш. Українські письменники як етнографи: Т.Шевченко, М. Вовчок, І. Нечуй-Левицький, В. Стефаник, М. Коцюбинський, Л. Мартович, Л. Українка, І. Франко та ін.

Етнографи Єлисаветградщини – В. Ястребов, П. Рябков.

Українська етнографія в ХХ ст. Етнографічна комісія Всеукраїнської академії наук (1921-1933). Наукове товариство ім. Т.Г. Шевченка у Львові (1892-1939). Етапи піднесення і занепаду науки. Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології (ІМФЕ) ім. М.Т. Рильського. Діяльність українських етнографів в еміграції. Праці етнографів з діаспори: О.Воропай, С. Килимник.

Українська етнографія за доби незалежності. Опрацювання та переосмислення наукової спадщини етнографів – членів Етнографічної комісії. Активізація діяльності академічних установ (ІМФЕ НАН України ім. М. Рильського (м. Київ), Інституту народознавства НАН України (м. Львів), відкриття кафедр українознавства у ВНЗ України. Діяльність Центру українознавства, кафедри етнології та краєзнавства КНУ ім. Т. Шевченка. Посилення ролі та значення етнологічних досліджень. Етнографічні музеї України. Періодичні видання. Проблематика сучасної етнографічної науки. Подолання етноцентричного підходу до вивчення етнонаціональних явищ. Етнопсихологічні дослідження, гендерна проблематика в етнографії, наукові прогнози щодо розвитку етнонаціональних процесів і міжетнічних взаємин.