- •Психологія вищої школи, її предмет, завдання та методи
- •1.2. Предмет і основні категорії психології вищої школи як нової галузі психологічної науки
- •1.3. Завдання психології вищої школи на сучасному етапі реформування вищої освіти в Україні
- •1.4. Зв'язок психології вищої школи з іншими науками
- •1.5. Методологія і принципи психологічного дослідження
- •1.6. Класифікація методів збору та інтерпретації емпіричних психологічних фактів. Поняття про методику психологічного дослідження
- •1.7. Дослідницькі вміння. Етика дослідника
- •2. Загальна психологічна характеристика студентського віку
- •2.1. Психологічна характеристика студентства як періоду пізньої юності або ранньої дорослості
- •2.2. Суперечливості та кризи студентського віку
- •2.3. Вищий навчальний заклад - один із провідних чинників соціалізації особистості студента як фахівця
- •2.4. Адаптація студента до навчання у вищій школі, її види та умови ефективності
- •2.5. Типологічні особливості сучасних студентів
- •3.1. Навчально-професійна діяльність як провідна, її ознаки
- •3.2. Професіоналізація особистості студента як новоутворення студентського віку
- •3.3. Фахова компетентність як показник психологічної готовності студента до професійної діяльності
- •3.4. Роль самовиховання в професійному зростанні студента
- •4. Психологія студентської групи
- •4.1. Психологічні особливості студентської групи та її структура
- •4.2. Розвиток студентської групи, характеристика студентського колективу
- •4.3. Міжособистісні стосунки у студентській групі
- •4.4. Проблема керівництва та лідерства у групі, функції студентського лідера
- •4.5. Психологічні особливості студентського самоврядування
- •5. Психологічні засади управління навчальним процесом у вищій школі
- •5.1. Необхідність управління у сфері освіти та його особливості
- •5.2. Види і функції педагогічного управління
- •5.3. Психологічний аналіз процесу управління у сфері вищої освіти
- •6. Психологічний аналіз учіння студентів
- •6.1. Навчальний процес у внз як спосіб реалізації завдань професійної підготовки студентів
- •6.2. Студент як суб'єкт навчально-професійної діяльності
- •6.3. Роль мотивації в навчально-професійній діяльності студента
- •6.4. Організація самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів
- •6.5. Розвиток творчого потенціалу майбутніх фахівців
- •6.6. Психологічні передумови і показники успішності студентів у навчально-професійній діяльності
- •6.7. Причини неуспішності студентів і шляхи їх усунення
- •7. Психологія виховання студентської молоді
- •7.1. Сучасні вимоги до особистості фахівця з вищою освітою і проблема виховання студентської молоді
- •7.2. Мета, завдання та зміст виховання студентської молоді
- •7.3. Психологічні механізми, критерії та етапи розвитку моральної свідомості людини
- •7.4. Характеристика основних напрямів реалізації функцій виховання студентів вищих навчальних закладів
- •8. Психологія педагогічної взаємодії викладача зі студентами
- •8.1. Характеристика педагогічного спілкування як форми педагогічної взаємодії
- •8.2. Психологічний аналіз педагогічної взаємодії викладача і студентів
- •8.3. Характеристика педагогічних позицій викладача у спілкуванні зі студентами
- •8.4. Протиріччя педагогічної взаємодії і бар'єри в педагогічному спілкуванні, їхні причини та шляхи регулювання
- •8.5. Діалогічне спілкування як умова ефективної педагогічної взаємодії викладача і студентів
- •9. Психологічний аналіз
- •9.2. Особливості педагогічного конфлікту та умови його запобігання
- •9.3. Стратегії (моделі) вирішення педагогічних конфліктів
- •9.4. Навчання майбутніх педагогів управління конфліктними ситуаціями і вирішення педагогічних конфліктів
- •10. Психологія особистості та діяльності викладача вищої школи
- •10.1. Педагогічний професіоналізм діяльності викладача
- •10.2. Педагогічна творчість та її особливості
- •10.3. Професіоналізм особистості викладача
- •10.4. Авторитет викладача
- •10.5. Типологія викладачів
- •Короткий термінологічний словник
- •Психологія
6.2. Студент як суб'єкт навчально-професійної діяльності
Початок премудрості
є щире бажання навчатися.
Старий Заповіт, Соломон
Учіння як пізнавальна діяльність має психологічну структуру, а її успіхи залежать від активності того, хто вчиться. Студент - суб'єкт навчання
158
тоді, коли працює на вищому рівні активності, здатний ініціювати і здійснювати пізнавальну діяльність та брати на себе відповідальність за свої дії. Студенти найбільш активно використовують досягнення культури і характеризуються високим рівнем пізнавальної мотивації. Через це студентство - найважливіший інтелектуальний потенціал нашого суспільства. Проте низка негативних чинників може обмежувати інтелектуально-пізнавальні і соціальні функції студентів:
• надмірна інтенсифікація навчальної праці;
• завищення обсягів навчального навантаження;
• невідповідність навчальних програм і технології навчання віковим і типологічним особливостям студентів;
• авторитарний стиль педагогічного спілкування викладачів зі студентами.
На заваді стоїть також ще недосконала організація навчального процесу. По-перше, вища школа традиційно орієнтує студентів не на самостійне здобуття знань, а на сприймання інформації через викладача, що й зумовлює переважно безініціативний, пасивний стан їхньої особистості. По-друге, потрібно створювати майбутнім фахівцям кращі умови для самостійного пошуку знань і набування соціального досвіду (комп'ютерне оснащення, забезпечення новою літературою, консультації викладачів щодо прийомів її опрацювання тощо).
Що вимагає професія від сучасного фахівця з вищою освітою?
1) Фахівець повинен знати загальну теорію науки, володіти науковими знаннями. Наукові знання відрізняються від життєвих знань тим, що вони є результатом узагальнення, з'ясування суттєвого, виявлення закономірностей тих чи інших явищ. Якщо життєві знання мають інтуїтивний характер, то наукові знання одержують унаслідок раціонального пояснення явищ, їхнього розуміння і навіть прогнозування. Наукові знання передаються через систему зафіксованого узагальненого досвіду (теорії, принципи, положення).
2) Наука має також численний різноманітний і унікальний фактичний матеріал, але він систематизований, упорядкований і тому дає змогу кожному професіоналові орієнтуватися в розмаїтті знань при аналізі й вирішенні конкретних практичних проблем.
3) Фахівець повинен володіти понятійним апаратом науки, з якої готується стати професіоналом, оперувати цими поняттями, знати мову символіки, умовних позначень тощо.
Лише за цих умов фахівець може бачити факти з професійної діяльності, класифікувати їх, пояснювати з точки зору законів науки і вирішувати нові практичні проблеми, що виникають під час праці (інакше виникає «вторинна неграмотність», коли фахівець не лише не може самостійно вирішити виробничу проблему, а й не бачить її).
159
Щоб відповідати цим професійним вимогам, студентові треба свідомо, цілеспрямовано навчатися у ВНЗ, а також мати потребу і вміння вчитися, і надалі самостійно поповнювати професійні знання і вміння. Освіченим фахівцем тепер вважається той, хто вміє самостійно здобувати знання протягом усього професійного життя.