Розділ і

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ Й ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ

1.1. Урок як форма організації навчання

Перш ніж перейти до розгляду уроку як форми організації навчання, спробуємо розібратися, що в педагогіці вкладається в поняття "форма». Сучасні дидакти виділяють такі групи форм вивчання¹:

форми організації всієї системи навчання, навчально-вихов­ного процесу;

форми організації навчальної діяльності учнів, форми навчання відповідно поділяються на групи за такими ознаками: ' ,

кількістю учнів (індивідуальне, групове, фронтальне); місцем навчання (шкільне, позашкільне, екстернат); тривалістю (час регламентується педагогами, батьками, уч­нями).

Становлення форм організації системи навчання² відбувалось з розвитком суспільства. Першим виникло індивідуальне навчання (учні спілкувались один на один з учителем і виконували всі завдання індивідуально). Наступним етапом став індивідуально-груповий спосіб навчання (вчитель навчив групу дітей, однак навчальна робота мала індивідуальний характер).

Наприкінці XVI — на початку XVII ст. як індивідуальна, так і індивідуально-групова форми організації навчання вже не відповідали потребам суспільства. В братських школах України, Білорусії та деяких інших країн виникло групове навчання, яке стало основою класно-урочної форми навчання, обґрунтованої та вдосконаленої Я. А. Коменським.

Форма в навчанні означає зовнішній бік організації навчального процесу і відображає характер взаємозв'язків учасників педагогічного процесу (Смирнов С.А.). •

Форма організації навчання — певна взаємодія вчителя учнів, що ре­гулюється заздалегідь встановленим режимом та умовами роботи (Савченко О. Я).

У 20-х роках XX ст. в Україні виник новий спосіб навчан­ня — колективний. Навчання відбувалось без уроків та роз­кладу в формі організованого діалогу пар учнів, які, вивчивши різноманітні теми по черзі навчали один одного. Повністю на цей спосіб навчання не перейшла ні одна сучасна школа» проте елементи цієї форми навчання широко використовуються на­віть і нині (наприклад, в інтерактивних технологіях).

Основним підходом до організації системи навчання в сучас­ній школі залишається класно-урочна система, за якої провід­ною формою організації навчальної роботи є урок.

Для класно-урочної системи організації процесу навчання Характерні такі елементи:

• Основною одиницею занять є урок.

• Учні об'єднані в класи за віком та рівнем підготовки.

• Існує постійний склад класу на весь період шкільного нав­чання.

• Заняття обов'язкові для всіх.

• Існує розклад занять, перерв, єдиний навчальний рік і кані­кули.

• Робота всіх учнів у класі відбувається одночасної до одній темі за єдиним для всіх учнів планом.

• Навчальним процесом керує вчитель.

У дидактиці під уроком розуміють основну одиницю освіт­нього процесу, чітко обмежену часовими рамками (45 хвилин), планом роботи та складом учнів (класом). Стосовно процесу навчання урок відіграє інтегруючу роль, оскільки відображає та поєднує такі його компоненти, як мета, зміст, методи, засоби навчання, взаємодія вчителя та учнів.

Незважаючи на широке визнання в світі, класно-урочна система має багато недоліків. Найістотнішими з них є: орієн­тованість на середнього учня; часто висока складність навчання для слабких учнів як за рахунок темпу, так і змісту навчання; неможливість повної реалізації в навчальному процесі індивідуальних особливостей учнів. Тому у XX столітті до уроку до­лучились такі форми, як консультації, заліки, семінари, прак­тичні заняття тощо. Спроби вдосконалити і сам урок як специфічну форму організації навчально-виховного процесу не припиняються з моменту його винайдення. В історії педа­гогіки було розроблено й апробовано такі варіанти класно-урочної форми, як бел-ланкастерська система взаємного навчання¹, батовська система², маннгеймська система³, лабораторна система (Дальтон-план). За радянських часів в Україні значна увага приділялась розробці нових типів уроку, вдосконаленню його структури та основних елементів такої структури⁵.

Велися, хоч і не так активно, пошуки вдосконалення уроку, пов'язані з формами організації навчальної діяльності учнів, яких у сучасній дидактиці виділяють чотири:

• парна (взаємодія учня з учнем чи вчителя з учнем);

• групова (вчитель одночасно навчає весь клас);

• кооперативна (колективна) (всі учні активні і навчають один одного);

• індивідуальна (самостійна) робота учня.

Кожна з цих форм має свої особливості, які необхідно врахо­вувати, підбираючи ті чи інші способи організації засвоєння уч­нями знань (методи, технології).

Бел-ланкастерська система навчання була розроблена А. Беллом таДж. Ланкастером у 1798 році і широко застосовувалася в школах Англії та Індії для навчання великої кількості учнів одним учителем. Полягала в тому, що старші учні навчали молодших. Не набула поширений/через низьку якість навчання. (Хуторской А. В. Современная дидактика. — С.-Петербург, 2001. — 301 с.)

Батовська система навчання полягала в поєднанні групової та індивіду­альної форм навчання. Використовувалась в американських школах наприкінці XIX ст. Окрім звичайних уроків, учитель та його помічник приводили індивідуальні заняття як з найбільш сильними так і з від­стаючими учнями. (Смирнов С.А. Педагогика. — М, 200Ї. — 204 с.) Маннгеймська система виникла наприкінці XIX ст. в Європі. її заснов­ник Й. Зіккенгер пропонував створювати чотири різних класи залежно від здібностей дітей: класи іноземних мов для найбільш здібних, основ­ні для дітей із середніми здібностями, класи для слабких та розумово відсталих учнів. Відбір у такі класи мав відбуватись на основі психомет­ричних замірів, характеристик вчителів та екзаменів. Передбачалося, що учні, навчаючись успішно, матимуть змогу переходити збільш блаб-кого в більш сильний клас. Проте, як показала практика, навчальна програма та занижені вимоги назавжди прив'язували учня до класу, в який він потрапив. (Хуторской А. В. Современная дидактика. — С.-Пе­тербург, 2001. — 301 с.) ⁴ Лабораторна система (Дальтон-план) виникла в 1905 році у США. Ме­тою цієї форми організації навчання було пристосування темпів Навчан­ня до можливосией і здібностей кожного учня. Діти працювали Індиві­дуально, за отриманим від учителя завданням на рік. Модифікація Дальтон-плану в Україні мала назву бригадно-лабораторний метод. Див.: В. А. Онищук. Урок в современной школе. -=■ М., 19®2. — ІШ0 с.; О. Я. Савченко. Дидактика початкової школи. — К., 1997. — 415с.

У рамках найбільш вживаної в сучасній школі форми органі­зації навчання — класно-урочної — мий розглядатимемо інтер­активні технології.