2. Оцінка діагностики екологічного стану земель

Обєктами моніторингу виступають основні типи, підтипи, роди, види і різновиди ґрунтів, які обираються в межах ґрунтової провінції і максимальною мірою відображають мозаїчність ґрунтового покриву, всі види і рівні антропогенних навантажень. Постійними пунктами контролю є природні обєкти (ліси, заповідники), еталонні обєкти (держсортодільниці, варіанти стаціонарних дослідів, поля господарств, де впроваджено контурно-меліоративну систему землеробства), звичайні господарства. Враховуючи, що для достовірної оцінки ґрунтів, і особливо прогнозу їх родючості, необхідна інформація про клімат, ґрунтотворні породи, води, кількість і якість рослинницької продукції, перераховані компоненти також включають до обєктів моніторингу. Такий підхід дає змогу суміщати ґрунти з іншими елементами середовищ і при аналогічній розробці моніторингу фауни, флори і людини одержати цілісне уявлення про стан біосфери.

Стан ґрунтів достовірно діагностується при наявності такої інформації: зміна структури ґрунтового покриву, трансформації земельних угідь, оцінка темпів зміни основних властивостей ґрунтів (гумусу, pH, ємності вбирання, фізичного, водного, повітряного і поживного режимів, біологічної активності ґрунтів, забруднення); оцінка інтенсивності прояву ерозії, показників меліоративного стану (якість зрошувальних вод, рівень і мінералізація підґрунтових вод, засоленість ґрунтів у цілому і зони аерації; вторинне осолонцювання, темпи спрацьовування осушених торфовищ, трансформація органічних речовин) і нарешті, оцінка ефективної родючості земель.

До основних джерел забруднення сільськогосподарських угідь відносять: забруднення ґрунтів важкими металами, пестицидами, нітратами, радіоактивними елементами. Головною причино забруднення ґрунтів є наднормативне внесення отрутохімікатів, мінеральних добрив.

Проведення спостережень за забрудненням ґрунтів включає вибіркове визначення токсикантів промислового походження, а також спостереження за забрудненням ґрунтів сільськогосподарських угідь залишковими кількостями пестицидів та нітратів, важкими металами, радіонуклідами.

Кожного року лабораторія обстежує ґрунти 20-25 населених пунктів на токсиканти промислового походження (з періодичністю 4-5 років) та землі 35 адміністративних районів на залишкові кількості пестицидів.

Оцінка стану забруднення ґрунтів проводиться шляхом порівняння концентрації вмісту забруднюючих речовин з встановленими гранично допустимими концентраціями (ГДК).

Для наших сільськогосподарських районів найхарактернішим є забруднення природних вод і ґрунтів пестицидами й мінеральними добривами. Щорічні надходження їх на поля України сягають за 90 тис. т і 4,5 млн. т відповідно.

Площа земель, забруднених стійкими хлороорганічними препаратами, становить близько 8 млн. га, на кількох сотнях тисяч гектарів їх уміст набагато перевищує ГДК. Із 170 найменувань пестицидів, які використовуються в Україні, 49 є особливо небезпечними. Останнім часом траплялися випадки використання токсичних пестицидів, що завозилися в Україну західними фірмами, тоді як на самому Заході застосування цих препаратів заборонено.

З усієї кількості мінеральних добрив, що вносяться в ґрунти України, в середньому лише 5—10 % їх поглинається рослинами. Решта 90—95 % змивається дощами й талими водами, здувається вітрами й потрапляє в річки, озера, ґрунтові води, стаючи шкідливими компонентами екосистем. У результаті сьогодні як природне середовище, так і сільгосппродукти майже повсюдно забруднені сполуками азоту, фосфору, калію, часто — радіоактивними елементами (містяться у фосфорних мінеральних добривах), іноді — важкими металами (міддю, цинком, значні перевищення ГДК яких виявили в 5 % сільськогосподарської продукції) та залишками специфічних гербіцидів — симазину, атразину та ін.

Сільськогосподарське виробництво в Україні тепер більш негативно впливає на довкілля, ніж кілька десятиліть тому. Це є наслідком нераціональної організації меліоративних робіт і необґрунтованого, технологічно не регламентованого використання мінеральних добрив та отрутохімікатів, а також безгосподарного їх зберігання й транспортування.

Великої шкоди ґрунтам завдає використання на полях важкої сільгосптехніки. Вона регулярно переущільнює грунт, руйнуючи його структуру, знижуючи насиченість повітрям, активність обмінних біохімічних процесів, протиерозійну й протидефляційну стійкість.

Об’єктом моніторингу в даній практичній роботі є земельна ділянка площею 86,6 га яка розташована на території Гологірської сільської ради Золочівського району Львівської області і належить фермерському господарству “Степ”.

В зв’язку із недбалим використанням на полях важкої сільгосптехніки земельна ділянка зазнала переущільнення грунту, що призвело до руйнування струкури грунту, зниження насиченості повітрям та активності обмінних біохімічних процесів, протиерозійної та протидефляційної стійкості. В зв’язку з цим знизилася родючість грунту, відповідно й урожайність.

У разі проходу тракторів, маса яких сягає 8 – 16 т по пухкому вологому ґрунті за рахунок ударних впливів та вібраційного навантаження спричиняється деформації часточок ґрунту на глибину до 90 см. Це підтверджують наші дослідження, оскільки різниця між показниками щільності зволоження між природними та агроекосистемами сягає глибини 90 см. З іншого боку ґрунти цієї частини сільської ради в більшій мірі підлягають впливам ерозійних процесів, оскільки тут частіше випадають опади зливового характеру. Під дією цих опадів глибокі колії, залишені ВҐТ з часом перетворюються у яри.

За наявності ущільнення ВҐТ у ґрунті змінюється співвідношення між твердою та газоподібною фазами. Найбільше переущільнюється орний шар ґрунту. Максимальні значення цього показника збільшуються прямо пропорційно зі збільшення числа проходів ВҐТ.