Слуховий аналізатор

Слуховий аналізатор являє собою акустичну систему яка перетворює коливання повітря у звуковий образ.

Звукова хвиля характеризується довжиною, амплітудою, частотою, силою звуку і звуковим тиском.

Вухо сприймає звукові хвилі частотою від 16герц (Гц) до 20 тис. Гц. Звукові хвилі частотою менше 16 Гц називаються — інфразвуком, вище 20 кГц — ультразвуком.

Важливою властивістю органів слуху є здатність визначати місцезнаходження джерела звуку в просторі. Це досягається завдяки одночасній роботі обох вух і здатності оцінювати відмінність за гучністю і фазою між звуками що надходять до правого і лівого вуха.

Вестибулярний аналізатор

Вестибулярний апарат міститься біля зовнішнього вуха і сприймає найрізноманітніші зміни положення тіла (точніше голови) в просторі.

З функціонуванням вестибулярного аналізатора пов'язані біологічно важливі види діяльності - відчуття стану, положення і переміщення тіла в просторі а також відповідні реакції з боку скелетної мускулатури і внутрішніх органів.

Смаковий аналізатор

Смакові відчуття людини суб'єктивні та індивідуальні. Розрізняють чотири найпростіші смакові відчуття: кисле; гірке; солодке і солоне. Будь який інший смак можна отримати змішавши в потрібній пропорції три з чотирьох можливих первинних смаків.

Абсолютну смакову чутливість характеризують пороговою концентрацією речовини яке викликає смакові відчуття.

Слід відмітити, що найвища смакова чутливість проявляється при температурі +37 С.

Якщо якась смакова речовина тривалий час впливає на язик, то її смак зникає.

Нюховий аналізатор

У людині нюхова чутливість за звичайних умов набула другорядного значення. Для оцінки абсолютної чутливості використовують порогову концентрацію речовини в повітрі.

Нюховий аналізатор характеризується високою здатністю до адаптації (привикання до запахів). При тривалій дії пахучої речовини на нюховий аналізатор відчуття запах знижується, а з часом зникає (навіть досить різкий і неприємний запах).

Шкірний аналізатор

Шкірний аналізатор включає два види рецепторних закінчень: механочутливі (відчуття дотики) і термочутливі (відчуття температури). Механочутливі рецептори розподілені по тілі людини нерівномірно. Найбільше їх у пальцях рук, долонях, губах, що й забезпечує цим ділянкам вищу порівняно з іншими чутливість. Механорецептори характеризуються диференційованою чутливістю. Тобто рецептори розміщені на різних ділянках тіла відчувають різну мінімальну величину впливу. Найвищу чутливість мають губи, ніс, язик - 0,02 гр.; найнижчу - спина, живіт, ступні - 10 гр.

Терморецептори розрізняють на рецептори які розрізняють холод і тепло. Загальна кількість рецепторів холоду на тілі людини у 18-10 разів більша ніж рецепторів тепла.

Термічні відчуття людина відчуває диференційовано, тобто відрізняє різницю температури на різних предметах. Діапазон диференційованого розпізнавання знаходиться в межах +10 С - +44 С. При температурі вище +44 С відчуття "гаряче" змінюються відчуттям "боляче".

Руховий аналізатор

Руховий аналізатор – це сукупність нервово-рецепторних утворень які сприймають стан опорно-рухового апарату і забезпечують відповідну реакцію скелетної мускулатури. Біологічна роль полягає у координації рухової активності і постачання працюючих м'язів потрібними речовинами.

Руховий аналізатор можна тренувати. Наприклад на точність кидка, поштовху, вистрілу і т.д. (наприклад при грі в більярд).

Аналізатор внутрішніх органів

Аналізатор який дозволяє визначити і регулювати внутрішні параметри нашого організму. Можна визначити декілька параметрів внутрішнього середовища, підтримання яких має особливо важливе значення для життя - вміст кисню в крові, вуглекислого газу; мінеральних і поживних речовин, води, температури тіла. Існує оперативний регуляторний апарат, який вирівнює, компенсує всі збурювальні, дестабілізуючі чинники.

Розрізняють механорецептори (реагують на механічні подразники (наприклад в шлунку)); хеморецептори (розрізняють хімічні подразники (наприклад наявність певних речовин в організмі)); терморецептори (контролюють температуру тіла); осморецептори (контролюють наявність води в організмі).