2.3.3 Складання форми

Для отримання ливарної форми нам потрібно модельна плита з двома напівформами і дві опоки, які виготовленні з металу, карасик і штирі (для скріплення опок). Спочатку наповнюється нижня опока, для цього модельну плиту кладуть нижньою напівформою доверху, потім на неї ставиться опока. Далі ми обсипаємо облицювальною сумішшю форму і далі заповнюємо опоку наповню вальною сумішшю. Причому бажано суміш закидувати рівномірно при цьому трамбуючи її душником. Після наповнення і трамбування модельну плиту з опокою перевертають догори дном (тобто нижня опока знаходиться внизу) ставлять другу опоку і повторюють дії як і з нижньою опокою, проте щей роблять вертикальні отвори (стояк і випор). Після наповнення верхньої опоки, її обережно підіймають і забирають плиту. Далі опоки кладуть одна на одну і скріплюють болтами, стежачи при цьому щоб не було зсуву опок так як це приведе до браку виливка.

2.3.4 Одержання металу

Не існує єдиного способу одержання розплаву металу, потрібно пам’ятати, що при заливанні металу його температура має бути більшою за температуру плавлення на 15 – 20 градусів Цельсія. Це необхідно для того, щоб метал повністю заповнив собою форму.

2.3.5 заливання форми рідким металом

При заливанні металом у форми він приймає форму виливка і починає охолоджуватись. Швидкість твердіння визначається швидкістю тепловідводу і характеризує наростання кількості твердої фази з часом. Твердіння виливків відбувається в результаті кристалізації сплавів, тобто зародження і зростання кристалів. У цей період формується первинна структура сплаву, виявляється його схильність до утворення хімічної неоднорідності, розвивається усадка, формуються поверхневі шари виливка. Після повного охолоджування виливок повинен мати задану щільність і однорідність, мінімальну внутрішню напругу, гладку і чисту поверхню. Ці вимоги можна забезпечити тільки при правильному використанні законів, що обумовлюють процес кристалізації сплаву і заходи, спроможні попередити утворення у виливках різних дефектів. Після твердіння виливок витримують у формі для охолоджування до температури вибивання.

2.3.6 Вибивання виливка

Чим вище температура вибивання, тим коротше технологічний цикл виготовлення виливка і більше продуктивність формувально-заливальної ділянки. Проте висока температура вибивання небажана із-за небезпеки руйнування виливка, утворення дефектів або погіршення його якості. Поблизу температури кристалізації сплави мають незадовільні міцнісні і пластичні властивості , тому небезпека руйнування виливків особливо велика. Крім того, на повітрі виливки остигають швидше, ніж у формі. При цьому нерівномірність охолоджування масивних і тонких перетинів посилюється, і рівень внутрішньої напруги у виливку зростає. Рання вибивка може призвести до утворення тріщин, викривленню і збереженню у виливку високих остаточних напруг. Тривала витримка у формі з метою охолоджування до низької температури недоцільна з економічної точки зору, оскільки подовжує технологічний цикл виготовлення виливка. Тому вибивання прагнуть проводити при максимально високій допустимій температурі. Вона залежить від природи сплаву, а також від конструкції (складнощі) виливка.