2. Обгрунтування способу литва

Для отримання даної деталі доцільно використовувати лиття в піщано-глиняній формі з модельною плитою та двома опоками. Даний спосіб є найоптимальнішим оскільки витрата часу і металу є невеликою, можливість отримання деталей масою від декількох грамм до сотень кілограм, деталей складної конфігурації. Проте даний метод має свої недоліки:значні припуски на механічну обробку, утворення грубозернистої структури, утворення різного роду дефекти (перекіс, недолив, гарячі і холодні тріщини, газові раковини і т.д.). Проте деякі дефекти можна виправити зварювання (якщо дефект на відповідальні частині виливка) або замазками (дефект на невідповідальній ділянці). Проте незважаючи на недоліки, даний метод є оптимальнішим зважаючи на його простоту і тривіальність технології.

3. Стисла технологія одержання ливарної форми після постановки завдання на курсову роботу.

Процес виготовлення ливарних форм називається формуванням. Виготовлення форм , стрижнів і збірка форм – найбільш відповідальні етапи виробництва виливків. Застосовують наступні способи формування:

• У грунті і кесонах

• В опоках

• Без опокового

• За шаблоном

• По скелетним моделям і контрольним перетинам

• У стрижнях

• Із застосуванням швидкотверднучих сумішей

Залежно від ступеня механізації процесу виготовлення форм розрізняють три види формовки: ручне, машиннe, автоматична.

В даній роботі я буду використовувати ручне формування в двох опоках.

Піщано-глиниста форма є разовою і служить для виготовлення тільки одного виливка. Форма складається із двох напівформ, що утворюються порожнину, що мають конфігурацію виливка, обмежену стінками напівформ і стрижнями встановленими на стрижневі знаки у формі. Для заливання рідкого металу у формі виготовляють вертикальні і горизонтальні канали, що утворюють ливникову систему. Ливникова система складається із ливникової чаші, стояка, випора. Ливникова система під час заливання повинна бути заповнена рідким металом, щоб повітря та шлак не потрапляли у порожнину форми.

Ливникова чаша служить для приймання розплаву з ковша, затримання шлаку, і передачі розплаву в стояк.

Стояк – вертикальний канал, що служить для заливання рідкого металу в порожнину форми.

Випор – вертикальний канал який служить для виходу повітря з порожнини форми при її заливанні , збирання спливаючого бруду та контролю заповнення рідким металом форми.

Проте лиття в піщано-глиняній формі має і свої недоліки: значні припуски на механічну обробку, невисока точність і недостатня якість поверхні, утворення грубозернистої структури виливка, різного роду дефекти.

Технологія отримання виливка буде складатись з наступних операцій:

• Виготовлення модельних комплектів

• Виготовлення форми і стержнів

• Складання форми

• Одержання рідкого металу

• Заливання форми металом

• Вибивання виливків з форми

• Виправлення дефектів (якщо це є необхідно)

Рис 1.3 Форма у зборці

Розділ 2

2.1 Характеристика ливарної форми, обладнання для її виготовлення.

Задана деталь «Ступиця» має 5 отворів. Отвір 86мм. буде формуватись стрижнем, решта 4 отвори діаметром 10мм. будуть висвердлюватись. В даній ливарній формі стрижень буде розташовуватись вертикально В залежності від довжини та діаметра стрижня висота верхніх і нижніх знаків буде рівною 25 і 35мм. відповідно. Для полегшення складання форми і підвищення її точності стрижневі знаки роблять з уклонами.

Формувальні уклони для даного стрижня становлять: нижній – 5, верхній – 6.

Припуски на механічну обробку визначаються згідно класу точності розмірів виливків і рядів припуску для даної деталі.

Згідно додатку ___, нижній припуск на механічну обробку становить 4,2мм., верхній – 5,0мм.

Для отримання ливарної форми використовують формувальні і стрижневі суміші. До них ставляться наступні вимоги:

• Тривкість – спроможність суміші зберігати форму без руйнації при її складанні, транспортуванню, сушіння і т.д.

• Поверхнева тривкість – це опір стінки форми дії струменя рідкого металу

• Пластичність – спроможність формувальної суміші сприймати обриси моделі і зберігати отриману форму. Пластичність збільшується при підвищенні вологості( до 8%) і кількості сполучних матеріалів,а також при зменшенні розмірів зерен піску

• Піддатливість – спроможність суміші зменшуватись в обсязі під дією сил, що виникають при усадці металу в процесі йог затвердіння і подальшого охолодження. Особливо ця властивість важлива для стержневих сумішей, тому, що у випадку відсутності піддатливості у виливку можуть утворитися великі внутрішні напруги і навіть тріщини. Чим крупніші зерна піску і чим менше глини у формувальній суміші тим піддатливість вище.

• Газопроникність – спроможність пропускати гази через товщу формувальної суміші внаслідок її шпаристості . Якщо гази не будуть цілком віддалені через стінки форми, то вони можуть проникнути в розплавлений метал створюючи тим самим газові раковини (пори). Газопроникність тим вища, чим більше піску у формувальній суміші і чим він крупніше, а також чим менше вологи і глини у формувальній суміші.

• Текучість – обтікання моделі при формуванні і заповненні стержневих ящиків із переміщення часток і забезпеченням однакового ущільнення у всіх частинах форми без рихлот і порожнеч

• Вогнетривкість – спроможність витримувати високу температуру рідкого металу, не вступати з ним у хімічну реакцію, не розм’якшуватись і не розплавлятись. При низькій вогнетривкості на поверхні виливка може утворитися пригар – тривке зєднання формувальної (стрижневої) суміші з поверхнею виливка

• Негігроскопічність – спроможність не поглинати вологу з повітря протягом тривалого часу

• Вибиванність спроможність легко руйнуватись і видалятися з опок при вибиванні виливків