61.Методика аудиту розрахунків з організаціями та фізичними особами

Завдання аудиту— встановити:

• законність виникнення дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства;

• своєчасність погашення заборгованості;

• правильність відображення в обліку розрахунків з дебіторами та кредиторами;

• доцільність заходів, вжитих підприємством щодо ліквідації причин, які спричинили прострочену заборгованість;

• дотримання законодавства за розрахунками з підзвітними особами та правильність відображення їх в обліку; дотримання умов кредитного договору, цільове використання кредиту;

• правильність віднесення процентів за користування кредитом на рахунки бухгалтерського обліку.

Об’єктами аудиту є розрахункові та кредитні операції за:

• розрахунками з постачальниками і замовниками; авансами, що надійшли на підприємство; податками, що підлягають сплаті до бюджету; платежами до державних цільових фондів; претензіями і відшкодуваннями матеріального збитку; цільовим використанням і своєчасним погашенням кредитів банків; розрахунками з підзвітними особами підприємства; розрахунками за іншими операціями.

Джерелами інформації для аудиту операцій за довгостроковими і поточними зобов’язаннями є:

1. наказ про облікову політику підприємства;

2. первинні документи з обліку довгострокових і поточних зобов’язань;

3. облікові регістри, що використовуються для відображення операцій з обліку довгострокових і поточних зобов’язань;

4. аудиторські висновки та інші документи, що узагальнюють результати контролю;

5. звітність.

Для перевірки розрахункових операцій підприємства використовують різні методи. Аудитор проводить суцільну або вибіркову інвентаризацію розрахунків. Метод аудиторської перевірки аудитор ви­значає залежно від кількості підприємств, що беруть участь у розрахунках. У практиці аудиту перевагу віддають вибірковому способу.

Незалежно від методу перевірки аудитору треба встановити:

• правильність відображення у бухгалтерському балансі залишків заборгованості;

• причини виникнення заборгованості, строки її виникнення (давність) та винуватців цього;

• реальність повернення заборгованості (наявність актів звірки розрахунків чи гарантійних листів, де боржники визнають свою заборгованість та дотримання строків позовної давності);

• заходи підприємств, спрямовані на погашення заборгованості, дотримання вимог П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

Загальні методичні основи перевірки розрахункових і кредитних операцій такі:

• за даними бухгалтерського обліку (рахунки 50—68) виявляють суми кредиторської заборгованості, використавши підтвердження кредиторів про суми, що їм належать;

• звіряють залишок заборгованості, відображеної на балансі на початок періоду перевірки за кожним видом розрахунків, із залишком в облікових регістрах і з актами взаємозвірки розрахунків з постачальниками та підрядниками;

• перевіряють записи з кожного виду розрахунків у регістрах, а також документах, які слугували підставою для таких записів. Перевірку проводять послідовно за кожним рахунком і місяцем, тобто кожний запис аналітичного рахунку за кожною сумою того чи іншого виду розрахунків звіряють з даними документів, а також із записами в Головній книзі з відповідними кореспондуючими рахунками;

• встановлюють законність проведених операцій за кожною сумою заборгованості.

Аудит розрахункових операцій здійснюють у такій послідовності:

• з’ясовують стан бухгалтерського обліку, фінансової звітності та внутрішнього контролю;

• оцінюють основні показники підприємства;

• проводять аналіз даних інвентаризації розрахунків, звіривши їх з фактичними даними, відображеними у Головній книзі, балансі підприємства, аналітичними даними розрахункових рахунків (звіряють залишки на початок звітного періоду, відображені в регістрах бухгалтерського обліку, із залишками, показаними у попередньому звітному періоді);

• уточнюють реальність дебіторської та кредиторської заборгованості;

• визначають правильність відображення зобов’язань в обліку;

• виявляють основні форми розрахунків з постачальниками і підрядниками;

• визначають повноту і правильність оприбуткування підприємством отриманих від постачальників запасів;