4

Органопрепарати відносяться до препаратів галенового типу із тваринної сировини ( органів, тканин, крові, сечі та ін.) . В основі їх виробництва лежать ті ж принципи, що і при виробництві екстракційних препаратів (фітопрепаратів) - екстрагування із органів і тканин тварин біологічно-активних речовин (БАР).

1. КЛАСИФІКАЦІЯ ОРГАНОПРЕПАРАТІВ

З метою систематизації органопрепаратів їх класифікують за такими ознаками

1. За природою фармакологічно активних речовин:

- Гормональні препарати (розглянемо пізніше).

- Ферментні препарати ( розглядатимуться пізніше).

- Препарати амінокислот (амінопектин, гідролізин, гідролізат казеїну).

- Препарати вітамінів (камполон, вітогепат).

- Фосфоровмісні препарати (МАП - м"язево аденіловий препарат).

- Препарати неспецифічної дії.

2. Залежно від органів, з яких їх одержують:

Препарати гіпофізу.

Передньої долі - кортікотропин, пропактин.

Середньої долі - інтермедін.

Задньої долі - адіурекрин, окситоцин, пітуітрин.

Препарати щитовидної залози - тиреоїдин.

Препарати паращитовидної залози - паратиреоідин.

Препарати наднирників - адреналіну гідрохлорид і гідротартрат, кортин. Препарти підшлункової залози - інсулін.

Препарати статевих гормонів - жіночих - естрон, естрадіол; чоловічих -тестостерон, прогестерон.

Препарати слизової шлунка - пепсин, шлунковий сік.

Препарати жовчі - жовч медична консервована.

Препарати сім'яників і скловидного тіла - лідаза, ронідаза та ін.

3. За способом одержання і ступенем очищення (технологічна класифікація):

1. Препарати висушених органів - тиреоїдин, адіурекрин.

2. Екстракційні препарати для внутрішнього вживання - панкреатин, пепсин, рантарин, пантокрин.

3. Максимально очищені екстракти і препарати індивідуальних речовин для ін'єкційного (парентерального) введення - пітуітрин, вітогепат та ін.

3. Загальна технологія і стандартизація органопрепаратів

З.1. Особливості підготовки тваринної сировини

Сировину для виробництва органопрепаратів - тканини, залози, органи - одержують на бойнях від здорових, нормально розвинутих тварин ( при ветеринарному нагляді). Частіше відбирають крупних тварин ( ВРХ, овець, свиней та коней ), оскільки їх органи мають великі розміри і містять більше БАР.

При цьому враховують віковий фактор, частіше відбирають дорослих тварин, коли у них необхідні залози найбільш інтенсивно виділяють свої секрети. Кістковий мозок беруть навпаки - з молодих тварин. Підшлункову залозу беруть у ситих тварин, натще вона містить мало БАР.

Необхідно враховувати, що залози різних тварин нерівноцінні - так, щитовидна залоза барана за гормональними властивостями рахується кращою за залози ВРХ, коней і свиней. Для одержання пепсину найпридатніші -шлунки свиней.

Тваринна сировина надзвичайно лабільна і швидко псується під дією мікроорганізмів, ферментів, які стимулюють гідролітичні і оксидаційні процеси. Тому сировину із забитих тварин швидко відділяють і відправляють на виробництво лікарських препаратів або терміново консервують.

Основні методи консервування тваринної сировини:

Заморожування при температурі - 30⁰ - 40⁰С ( така сировина придатна для транспортування протягом року).

Використання органічних розчинників - ацетону, етанолу, які необмежено змішуються з водою і не руйнують БАР таг 20 % розчину хлориду натрію.

Сублімаційне висушування - видалення вологи із замороженої сировини під глибоким вакуумом.

При поступленні на виробництво лікарських препаратів сировину готують до спеціальної обробки наступним чином:

- Розконсервовують (розморожують);

- Очищають від домішок (забруднень та крові) сполоскуванням у воді;

- Звільняють від залишків сторонніх тканин (жиру, м"яса );

- Подрібнюють на фарш за допомогою механізованих м"ясорубок.

3.2. Технологія препаратів висушених органів

Виробництво препаратів висушених органів включає такі технологічні стадії:

1. Допоміжні роботи ( підготовка приміщень, персоналу, матеріалів );

2. Підготовка сировини ( див. вище );

3. Швидке висушування сировини ( тонким шаром на склі чи підносах при температурі не вище 50⁰С);

4. Знежирювання сухої сировини органічними розчинниками ( в апараті Сокслєта);

5. Видалення залишків розчинника з сировини ( просушуванням у вакуум-сушильних сушарках чи під витяжними шафами на повітрі);

6. Подрібнення знежиреного сухого матеріалу ( у фарфорових кульових млинах);

7. Таблеткування ( якщо передбачено НТД );

8. Фасування та упакування.

3.3. Технологія екстракційних органопрепаратів для внутрішнього застосування.

Виробництво екстракційних органопрепаратів для внутрішнього вживання включає такі основні технологічні стадії:

1. Допоміжні роботи (підготовка приміщень, персоналу і матеріалів);

2. Підготовка тваринної сировини;

3. Екстрагування подрібненої сировини одно- або багаторазовою мацерацією ( водними розчинами хлоридної та оцтової кислот, етанолу та ін.) в реакторах з мішалками, протягом години або декількох діб);

4. Проціджування екстракту ( крізь щільні тканини,), центрифугування або пресування);

5. Очищення витяжки від жирів І баластних речовин ( відстоювання до 7 діб при охолоджуванні до 0⁰, 4⁰, 8⁰С і фільтрування;

6. Згущування витяжки, висушування ( у вакуум-сушильних шафах ) або осаджування органічним розчинником чи висолювання ферментів ( якщо передбачено НТД );

7. Таблеткування або виготовлення спиртових розчинів ( якщо передбачено НТД);

8. Фасування та упакування.